вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 752/25698/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7041/2025Головуючий у суді першої інстанції - Чекуллаєв С.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
03 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Кравченко А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року у цивільній справі за заявою Головного управління ДПС у Чернігівській області, заінтересовані особи: Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", ОСОБА_1 , про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю,
У листопаді 2024 року Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з заявою, в якій просило прийняти рішення про розкриття АТ «УКРЕКСІМБАНК» (ЄДРПОУ 00032112) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме інформації про обсяг та обіг коштів за період з 13.05.2021 по дату надання відповіді по розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 в АТ «УКРЕКСІМБАНК», що знаходиться за адресою: вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150, МФО 322313 із зазначенням контрагентів, а також дати та суми операцій, призначення платежів, які подавались до банку, з метою використання при проведенні перевірки.
В обгрунтування заяви посилалося на те, що до Головного управління ДПС у Чернігівській області надійшли відомості із Єдиного державного реєстру щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , що відповідно до п.п. 78.1.7. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.
З метою проведення відповідних заходів, на підставі статей 20, п.п. 78.1.7 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (надалі за текстом також - ПК України) ОСОБА_1 було надіслано лист від 29.12.2021 №3202/Ж12/25-01-07-09-12 щодо закриття розрахункових рахунків в банківських установах та надання всіх документів пов'язаних з господарською діяльністю за період з 29.11.2019 по 29.10.2021.
Окрім цього, заявник вказував, що надсилав відповідний лист до установи банку, де у ОСОБА_1 відкриті рахунки, з проханням надати інформацію по вказаному в листі розрахунковому рахунку (в АТ «УКРЕКСІМБАНК» № НОМЕР_2 ), проте отримав відмову у наданні інформації з посиланням на положення статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
На підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст.78 ПК України була призначена документальна позапланова перевірка платника податку фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період діяльності з 29.11.2019 по 29.10.2021.
Разом з тим, заявник вказував, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватися у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки відкриті у фінансових установах, проте ОСОБА_1 вищевказані рахунки не були закриті.
За вказаних обставин, а також посилаючись на положення ст. 1076, ст.ст. 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» заявник звернувся до суду з даною заявою, яку просив задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.12.2024 у задоволенні заяви відмовлено (а.с. 23-27).
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що відсутність у справі рішення (наказу) керівника відповідного органу державної податкової служби про проведення документальної планової або позапланової, виїзної або невиїзної перевірки платника податку не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки ці документи, як докази у справі, оцінюються судом поряд з іншими доказами.
Зазначає, що Головне управління ДПС у Чернігівській області має підстави для розкриття банківської таємниці щодо ОСОБА_1 відповідно до п.п. 20.1.5 п. 20.1, ст. 20 ПК України та зазначило їх в заяві, проте суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, а також не дослідив докази, надані заявником (а.с. 33-35).
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.12.2021 Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулося до ОСОБА_1 з листом вих.№3202/Ж12/25-01-07-09-12 в якому вказувало, що у зв'язку з надходженням відомостей щодо припинення підприємницької діяльності виникла необхідність проведення відповідних контрольних заходів. Враховуючи викладене ОСОБА_1 необхідно на підставі ст.20 ПК України для проведення документальної перевірки відповідно до п.п. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, закрити розрахункові рахунки в банківських установах та надати всі документи пов'язані з господарською діяльністю за період з 29.11.2019 по 29.10.2021, а саме:
- банківські виписки по розрахунковим рахункам з 29.11.2019 по дату закриття (згідно переліку), серед яких вказаний розрахунковий рахунок відкритий у національній валюті України № НОМЕР_2 в АТ «УКРЕКСІМБАНК»;
- книги обліку доходів фізичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю за період з 29.11.2019 по 29.10.2021, а у разі їх відсутності - детальну інформацію помісячно щодо отриманих доходів;
- рахунки, прибуткові та видаткові накладні, чеки, податкові накладні;
- товарно-транспортні накладні;
- договори оренди та/або документи, які підтверджують право власності на приміщення та транспортні засоби, які використовуються в господарській діяльності;
- інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей в кількісному та вартісному показниках станом на 01.01.2020 та на 29.10.2021;
- інформацію про наявність дебіторської/кредиторської заборгованості в розрізі контрагентів станом на 01.01.2020 та на 29.10.2021;
- трудові договори, укладені з найманими працівниками, відомості нарахування та виплати заробітної плати, заяви про використання податкової соціальної пільги за період з 29.11.2019 по 29.10.2021;
- інші документи, які стосуються здійснення господарської діяльності.
Вказаний лист був отриманий ОСОБА_1 особисто 11.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №14006 0619371 0.
25.01.2022 ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ звернулося до АТ «УКРЕКСІМБАНК» з листом вих.№767/6/25-01-07-09-09 в якому висловлене прохання надати інформацію про рух коштів із зазначенням контрагентів, дати операцій, суми проведених операцій та призначення кожного платежу по розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 в АТ «УКРЕКСІМБАНК» за період з 13.05.2021 по дату надання відповіді.
Листом від 07.02.2022 вих. № БТ/0760800/697-22 АТ «УКРЕКСІМБАНК» повідомив ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ про неможливість надання запитуваної інформації стосовно ОСОБА_1 оскільки така інформація є банківською таємницею відповідно до положень статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Так, згідно з приписами ст.ст. 8, 19 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначеним конституційним нормам прямої дії кореспондують положення ст.21 Податкового кодексу України, які визначають обов'язки посадових і службових осіб контролюючих органів, серед яких обов'язки дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Тобто, наведені законодавчі норми імперативної дії визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом приписів п.п. 62.1.3 п. 6.2.1 ст. 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Приписами п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України унормовано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до вимог п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до вимог п.п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від Національного банку України, банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей довідки у порядку та на підставах, визначених цим Кодексом, з урахуванням законів, що визначають порядок розкриття зазначеними особами інформації, що містить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг, інформацію щодо дотримання встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність», а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, електронних гаманцях, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Разом з тим, саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №761/43384/16-ц.
Відповідно до статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи
- платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
У пункті 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Таким чином, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви.
Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у справах: № 761/10955/19 та №761/26078/19.
Отже, наведене в сукупності свідчить, що у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, в межах цивільної справи можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, стосовно якої вимагається розкриття інформації, а не її контрагентів.
Схожий за змістом висновок Верховний Суд зробив у постановах від 19.05.2022 у справі № 386/17441/21, від 08.06.2022 у справі № 686/17998/21, від 18.02.2020 у справі №761/4673/19, від 27.06.2022 в справі № 686/17906/21, від 21.07.2022 у справі №686/17914/21 та від 21.04.2022 у справі № 761/8629/19.
Звертаючись з заявою про розкриття інформації, що містить банківську таємницю та посилаючись на положення ст. 1076 ЦК України, ст.ст. 60, 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність, заявник, як на підставу для її задоволення, посилався на те, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 не було закрито усіх рахунків, відкритих у фінансових установах та не забезпечено остаточних розрахунків з податків від провадження підприємницької діяльності.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, Головне управління ДПС у Чернігівській області не надало жодних доказів щодо призначення або проведення документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 , в межах здійснення якої заявник мав би можливість отримати від ОСОБА_1 інформацію, яка становить банківську таємницю, тобто, заявник не вжив всіх визначених спеціальними законами способів реагування щодо порушника податкового законодавства.
Крім того, заявником не надано жодних доказів існування обставин, за яких проведення перевірки ОСОБА_1 є неможливим або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що заявник лише один раз звертався до ОСОБА_1 з листом від 29.12.2021 вих.№3202/Ж12/25-01-07-09-12, однак, як вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, така обставина не свідчить, про те, що ОСОБА_1 не знаходиться за місцем своєї реєстрації або вибула із податкової адреси, а також про неможливість вручення їй повідомлення з копією наказу про проведення відповідної податкової перевірки.
Більш того, з моменту надсилання заявником вказаних вище листів (від 29.12.2021 та від 25.01.2022) минув значний проміжок часу, проте заявник не вчиняв жодних дій спрямованих на отримання необхідної інформації та/або проведення перевірки платника податків. Принаймні докази цього у матеріалах справи відсутні.
У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.
Як передбачено вимогами ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Звернення із заявою про розкриття банківської таємниці є втручанням в гарантоване статтею 8 Конвенції право заявника на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, а відтак має здійснюватись з урахуванням так званого «трискладового тесту», напрацьованого практикою Європейського суду з прав людини.
При цьому, дотримання правомірності втручання в право особи на повагу до приватного життя передбачає оцінку: 1) законності втручання у здійснення цього права; 2) наявності легітимної мети втручання; 3) пропорційності співвідношення між обраною мірою втручання у право та тієї легітимною метою, якої очікується досягти.
Таким чином, встановивши, що заявником не доведено належними та допустимими доказами того, що розкриття банківської таємниці відповідатиме таким критеріям, як законність втручання, наявність легітимної мети та пропорційність втручання, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.
При цьому, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, спростовують вищевказані висновки суду та є підставою для скасування рішення, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування вимог заяви, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
Отже, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 грудня 2024 року у цивільній справі за заявою Головного управління ДПС у Чернігівській області, заінтересовані особи: Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", ОСОБА_1 , про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 14 липня 2025 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова