апеляційне провадження №22-ц/824/11403/2025
справа №361/9611/24
02 липня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Писанець Н.В.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, про визнання майна спільною сумісною власністю та поділу майна подружжя, -
встановив:
1. Короткий виклад обставин справи.
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, у якому просить суд:
- визнати факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2008 року по день звернення до суду;
- визнати спільною сумісною власністю квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що придбана на ім'я відповідача ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири серії НОЕ №408640, зареєстрованого в реєстрі №3131;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 .
14 лютого 2025 року на адресу Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла заява про забезпечення позову, в обґрунтування якої вказує, що з метою запобігання переоформлення та збереження майна, що є предметом спору, є необхідність забезпечити позов шляхом накладення арешту на частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та оголошення заборони на її відчуження.
Просить забезпечити позов шляхом накладення арешту та оголошення заборони на відчуження частини квартири АДРЕСА_2 .
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2025 року заяву задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1957263132106).
Задовольнивши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції зробив висновок, що в цьому випадку забезпечення позову є таким, що перебуває у зв'язку з предметом позову, є адекватним заявленим вимогам, тобто співвідноситься з правом, про захист якого просить позивачка. При цьому захід до забезпечення позову не є тотожним заявленим позовним вимогам та спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Вказує, що звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявниця посилалась на намір відповідача відчужити спірну квартиру, проте доказів наявності такого наміру позивачкою не подано.
Оскільки судом не здійснено перевірку та аналіз реальної загрози відчуження нерухомого майна, уважає є підстави для скасування оскаржуваної ухвали.
Просить ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2025 року скасувати. Скасувати арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_2 .
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
5. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_2 та її представниця - адвокат Ткаченко Н.М. проти задоволення апеляційної скаргизаперечували, пославшись на її необґрунтованість та безпідставність.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, позивачки та її представниці, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованимє рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом, у якому просить суд: визнати факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2008 року по день звернення до суду; визнати спільною сумісною власністю квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що придбана на ім'я відповідача ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири серії НОЕ №408640, зареєстрованого в реєстрі №3131; визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_2 (а.с. 2-5).
Згідно даних купівлі-продажу квартири від 26 листопада 2019 року убачається, що ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір, згідно якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 20-22).
Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №190354730 від 26 листопада 2019 року убачається, що квартира АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (том 1 а.с. 23).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частин 1,2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - цеобмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Установлено, що предметом спору у справі, що переглядається колегією суддів є, зокрема, визнання спільною сумісною власністю квартири АДРЕСА_2 та визнання права власності на вказаної квартири.
Заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення позову, скаржник посилається на відсутність доказів того, що відповідач має намір відчужити спірну квартиру.
Колегія суддів уважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги в цій частині, оскільки вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися спірним майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 11 грудня 2023 року справі №904/1934/23.
Колегія суддів звертає увагу, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 14 липня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.А. Нежура
В.В. Соколова