Унікальний номер справи 753/12727/23
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/9338/2025
Головуючий у суді першої інстанції В. М. Маркєлова
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
25 червня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони
позивач Керівник Дарницької окружної прокуратури
м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
відповідач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Рог Анастасією Сергіївною, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Маркєлової В. М., в примішенні Дарницького районного суду м. Києва,
У липні 2023 року Керівник Дарницької окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просив усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою площею 0,0479 га (кадастровий номер 8000000000:90:923:0004) шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01.06.2021, індексний номер 58481598, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 123 кв.м по АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_1 . Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою площею 0,0479 га (кадастровий номер 8000000000:90:923:0004) шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 123 кв.м розташованого по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 10.05.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2349. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою площею 0,0479 га (кадастровий номер 8000000000:90:923:0004) шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.05.2023, Індексний номер 67545125, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 123 кв.м по АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_2 . Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою площею 0,0479 га (кадастровий номер 8000000000:90:923:0004) шляхом зобов'язання ОСОБА_2 повернути територіатьній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:923:0004 площею 0,0479 га за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від житлового будинку загальною площею 123 кв.м. та паркану. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:90:923:0004 площею 0,0479 га та закрити щодо неї Поземельну книгу.
В обгрунтування завлених позовних вимог зазначив, що Київська міська рада позбавлена можливості розпоряджатися земельною ділянкою площею 0,0479 га з кадастровим номером 8000000000:90:923:0004 по АДРЕСА_1 внаслідок незаконної державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Швець Р.О. 01.06.2021 прийнято рішення, індексний номер 58481598, про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок загальною площею 123 кв.м по АДРЕСА_1 . Право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна зареєстровано за вказаною громадянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі технічного паспорту (інвентаризаційна справа № 377/2021, виданий 19.05.2021, видавник ТОВ «ЕЮБ «ГРИВНА-ПЛЮС»).
У подальшому, 10.05.2023 приватним нотаріусом Чорногуз О. В. прийнято рішення, індексний номер 67545125, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначений об'єкт нерухомого майна.
Право власності на житловий будинок загальною площею 123 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстровано за вказаним громадянином на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2023 №2349, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вказаний об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 0,0479 га з кадастровим номером 8000000000:90:923:0004, за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності або право оренди на вказану земельну ділянку не зареєстроване.
Позивач вказує, що зазначені реєстраційні дії здійснені з метою створення уявної законності набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:923:0004 по АДРЕСА_1 та з метою створення позаконкурентних засад для прийняття Київською міською радою рішення про надання цієї земельної ділянки у власність або користування.
Прокурор зазначив, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що всупереч встановленому законодавством порядку, право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано за фізичною особою на підставі підробних документів та може бути спрямовано на подальше незаконне заволодіння комунальним майном, а саме земельною ділянкою у Дарницькому районі міста Києва.
Здійснення самочинного будівництва нерухомого майна на комунальній землі та проведення його державної реєстрації посягає на суспільні, економічні та соціальні інтереси держави, а також спрямовано на використання всупереч вимогам чинного законодавства земель територіальної громади міста, що порушує права та охоронювані інтереси держави в особі Київської міської ради як органу уповноваженого розпоряджатися землями міста Києва.
Внаслідок незаконної реєстрації самочинного збудованого об'єкту житлової нерухомості Київська міська рада втратила можливість самостійно на власний розсуд раціонально використовувати та розпоряджатися земельною ділянкою, на якій вказаний об'єкт розташований.
Київська міська рада як власник зобов'язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.
Водночас, Київська міська рада свої функції власника щодо спірної земельної ділянки ігнорувала та вчасно не виявила факту незаконної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що й до теперішнього часу призводить до незаконного використання земельної ділянки комунальної власності, на якій вказане майно розташоване, чим порушено права та охоронювані інтереси держави в особі територіальної громади міста Києва.
Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) достовірно був обізнаний про факт самочинного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:923:0003 та користування цією земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, починаючи з 11.05.2021, тобто з дати складання відповідного акту обстеження земельної ділянки від 11.05.2021 № 21-0386-02. Аналогічну перевірку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:923:0003 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено 30.08.2021, про що свідчить акт № 21-0023-02, відповідно до якого на вказаній земельній ділянці побудовано два поверхи двох споруд невстановленого призначення, земельна ділянка огороджена парканом, паспорт об'єкту будівництва відсутній.
Крім того, про факт обізнаності Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:923:0003, яка використовується без правовстановлюючих документів, свідчить також лист Департаменту від 25.05.2021 № 057-057/Г-909-1933, наданий на заяву громадянина ОСОБА_3 стосовно проведення перевірки за фактом зайняття вказаної земельної ділянки та самочинного будівництва на ній. Відповідно до вказаного листа працівниками Департаменту проведено обстеження зазначеної земельної ділянки та виявлено використання земельної ділянки для ведення будівельних робіт, у зв'язку з чим, матеріали обстеження направлені до контролюючих та правоохоронних органів міста Києва.
Однак, до теперішнього часу Київською міською радою не вживались заходи щодо скасування державної реєстрації права власності за житловий будинок по АДРЕСА_1 та повернення земельної ділянки, на якій він розташований.
Дарницька окружна прокуратура міста Києва зверталася до Київської міської ради з листами від 06.04.2023 № 46-1972вих-23, від 02.06.2023 № 46-3313вих-23 щодо вжитих заходів, в тому числі, цивільно-правового характеру з метою усунення вказаних порушень.
При цьому, у вказаних листах Київську міську раду поінформовано про факти порушень законодавства при реєстрації спірного об'єкту нерухомості та реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:923:0004 за вказаною адресою.
У відповідь на зазначені листи, за дорученням заступника голови Київської міської державної адміністрації з питань самоврядних повноважень, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) листами від 10.04.2023 № 0570202/3-4556 та від 07.06.2023 № 0570202/3-7427 повідомив, що інформація щодо вжиття Київською міською радою заходів цивільно-правового характеру щодо розміщеного об'єкта нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:923:0003 та щодо земельної ділянки 8000000000:90:923:0004 по АДРЕСА_1 у Департаменті відсутня. Також Департамент вважає за можливе звернення Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва з позовом до суду з порушених питань.
Незважаючи на встановлений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) факт самочинного будівництва будинків на земельній ділянці комунальної власності ще у травні 2021 року, жодних заходів, у тому числі, позовного характеру, не вжито, що свідчить про невиконання КМР, як уповноваженим органом, покладених на неї функцій по захисту інтересів держави.
Таким чином, нездійснення органом місцевого самоврядування захисту порушених інтересів держави у даному спорі є очевидним.
Вказана бездіяльність Київської міської ради є підставою для звернення Прокурора до суду за захистом інтересів держави, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року позов Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки та скасування її державної реєстрації задоволено.
Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою площею 0,0479 га (кадастровий номер 8000000000:90:923:0004) наступним шляхом.
Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01.06.2021, індексний номер 58481598, та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на житловий будинок загальною площею 123 кв. м., що розташований по АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 123 кв. м., що розташований по АДРЕСА_1 , який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та 10.05.2023 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О. В., зареєстровано в реєстрі за № 2349.
Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.05.2023, 28 Індексний номер 67545125, та здійснену на його підставі реєстрацію права власності за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - на житловий будинок загальною площею 123 кв.м. по АДРЕСА_1 , припинивши вказане право ОСОБА_2 .
Зобов'язано ОСОБА_2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:923:0004 площею 0,0479 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від житлового будинку загальною площею 123 кв. м. та паркану.
Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:90:923:0004 площею 0,0479 га та закрити щодо неї Поземельну книгу.
Здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішити питанння щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвалюючи рішення про задоволення позову судом першої інстанції помилково не взято до уваги, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок, відповідає вимогам ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 і є законною, а спірний будинок не є самочинним будівництвом та не потребує додаткового введення в експлуатацію, тобто не є новоствореним, оскільки житловий будинок був закінчений будівництвом до 05.08.1992, тому для державної реєстрації права власності на цей будинок подано технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна. Суд першої інстанції невірно встановив, що державна реєстрація на об'єкт нерухомого майна була проведена, державним реєстратором за відсутності документів, які дають змогу встановити, що житлові будинки було збудовано до 05.08.1992, адже відомості технічної інвентаризації свідчать про що вказаний житловий будинок було побудовано до 05.08.1992, що відповідно до правових висновків Верховного Суду дає підстави для встановлення року побудови.
При укладанні договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.05.2023 року, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 було дотримано всі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, згідно до ст. 203 ЦК України. Посилання позивача на протилежне, не підтверджується жоднім доказом з матеріалів справи. Суд першої інстанції помилково взяв до уваги, як належний доказ - Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом шодо ділянки від 22.07.2021 за №189-ДК/164/АП/09/01/21, оскільки він не відповідає критерію належності, допустимості і достовірності, що підтверджує самочинність будівництва. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 22.07.2021 за №189-ДК/164/АП/09/01/21 не є належним та допустимим доказом на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки складений з порушенням затвердженої наказом Держгеокадастру від 2016 №353 форми.
Також суд не звернув увагу на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові, оскільки позовні вимоги про визнання недійсними та скасування наказів, скасування державної реєстрації, визнання недійсним договору купівлі-продажу, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:923:0004, не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах.
Апелянт зазначає, що попередній розрахунок витрат, понесених в cуді апеляційноїінстанції складає 20 000,00 грн - 25 000,00 грн за надання правової допомоги та 20 130,00 грн - за сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Рог А. С. у судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу. Просить задовольнити на підставі викладених у ній доводів та заперечень у відповіді на відзив на апеляційну скаргу.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду просив залишити без змін як законне та обгрунтоване, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
У судове засідання апеляційного суду Київська міська рада та ОСОБА_1 не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток - повідомлень до електронних кабінетів учасників судового процесу. Будь - яких заяв або клопотань від вказаних осіб до суду апеляційної інстанції станом на час розгляду справи не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності представника Київської міської ради, враховуючи, що інтереси державив особі КМР в судовому засіданні представляє Прокурор. При цьому неявка відповідача ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.ч.2, 4 ст.263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч.1, ч.2 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Судом встановлено, що згідно матеріалів реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна № 2373744280000 вбачається, що первина державна реєстрація права власності проведена державним реєстратором на підставі технічного паспорту (інвентаризаційна справа № 377/2021, виданий 19.05.2021, видавник ТОВ «ЕЮБ «ГРИВНА-ПЛЮС»).
У матеріалах реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 додана довідка про показники об'єкта нерухомого майна (ПБ-2021 № 377 від 19.05.2021), відповідно до якої ТОВ «ЕЮБ «ГРИВНА-ПЛЮС» виконало комплекс робіт по проведенню технічної інвентаризації житлового будинку літ. «А» за адресою: АДРЕСА_1 , та обстеженням якого встановлена загальна площа будинку 123 кв.м. У довідці зазначено, що вказаний будинок побудовано господарчим способом орієнтовно в 1990 році.
У матеріалах реєстраційної справи наявна інформаційна довідка комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 631 віл 22.04.2021, у якій зазначено, що за даними реєстрових книг Бюро, житловий будинок по АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрований.
У порушення ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором не взято до уваги вказану інформацію при реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.
У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021102020000086 встановлено, що технічний паспорт 19.05.2021 та довідка від 19.05.2021 № 377, на підставі яких здійснено первинну реєстрацію права власності на житловий будинок площею 123 кв.м за ОСОБА_1 є підробними, що підтверджується показами засновника ТОВ «ЕЮБ «ГРИВНА-ПЛЮС» ОСОБА_5 , який повідомив, що ТОВ «ЕЮБ «ГРИВНА-ПЛЮС» не виготовляло технічних паспортів або будь-яких інших документів щодо об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_6 , яка зазначена в якості виконавця технічної документації, йому не відома.
З урахуваннмя вказаного, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 123 кв.м по АДРЕСА_1 , без законних на те підстав та шляхом надання підробних документів, що є підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на вказане нерухоме майно.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що будівництво спірного нерухомого майна здійснювалось у 2021 році, що підтверджується протоколом огляду місця події від 10.08.2021.
Також, встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:923:0003.
Так, відповідно до акту вказаної перевірки від 22.07.2021 № 189-ДК/164/АП/09/01/21 земельна ділянка площею 0,0893 га з кадастровим номером 8000000000:90:923:0003 за адресою: АДРЕСА_1 частково огороджена секційною металевою огорожею. На території земельної ділянки зведено дві двоповерхові капітальні будівлі, які пов'язані фундаментом із земельною ділянкою. Дозвіл на проведення будівництва на зазначеній земельній ділянці не видавався. Будівництво капітальних споруд (котеджних будинків) здійснюється невстановленими особами на земельній ділянці площею 0,0893 га.
Крім того, Департаментом земельних ресурсів проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:923:0003 по АДРЕСА_1 та перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки.
Так, в акті обстеження земельної ділянки від 11.05.2021 № 21-0386-02 та акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 21-0023-02 від 30.08.2021 зафіксовано будівництво двох споруд невстановленого призначення на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:923:0003 та встановлено факт користування цією земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Згідно з інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 31.03.2023 № 0570202/3-4101 Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) в користування (власність) земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:923:0003.
Документи, що посвідчують право власності (користування) на земельну ділянку, у Департаменті відсутні.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:923:0003, на якій здійснено будівництво спірного нерухомого майна, жодній особі у власність або користування не надано.
Відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 1127, ОСОБА_1 для державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна потрібно було подати, крім технічного паспорту, документ про прийняття в експлуатацію житлового будинку площею 123 кв.м та про присвоєння поштової адреси цьому об'єкту.
Однак, вказані документи надані не були.
Згідно інформації Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 02.09.2021 № 10/26-8/0209/09 та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.05.2023 № 073-1359 документи дозвільного/декларативного характеру та документи, що надають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на земельних ділянках із кадастровими номерами 8000000000:90:923:0003 та 8000000000:90:923:0004 не видавались та не реєструвались.
Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація листом від 20.04.2023 № 101-3338/02 повідомила, що звернення в установленому чинним законодавством порядку, щодо присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 не надходили, у зв'язку з чим, відповідне розпорядження не видавалось.
Ідентична за змістом інформація міститься у листі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.05.2023 № 055-3449.
Також судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Швець Р.О. 01.06.2021 прийнято рішення, індексний номер 58481598, про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок загальною площею 123 кв.м по АДРЕСА_1 .
Право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна зареєстровано за вказаною громадянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі технічного паспорту (інвентаризаційна справа № 377/2021, виданий 19.05.2021, видавник ТОВ «ЕЮБ «ГРИВНА-ПЛЮС»).
У подальшому, 10.05.2023 приватним нотаріусом Чорногуз О. В. прийнято рішення, індексний номер 67545125, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначений об'єкт нерухомого майна.
Право власності на житловий будинок загальною площею 123 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстровано за вказаним громадянином на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2023 №2349, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вказаний об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 0,0479 га з кадастровим номером 8000000000:90:923:0004, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності або право оренди на вказану земельну ділянку не зареєстроване.
Встановлено, що зазначені реєстраційні дії здійснені з метою створення уявної законності набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:923:0004 по АДРЕСА_1 та з метою створення позаконкурентних засад для прийняття Київською міською радою рішення про надання цієї земельної ділянки у власність або користування.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок загальною площею 123 кв.м по АДРЕСА_1 ), прийнятті незаконно, а тому підлягають скасуванню, а договір купівлі-продажу - визнанню недійсним.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК Українипередбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.
Згідно з частинами першою, другою статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав,і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Так, статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст.328 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Пунктом 1 ч. з ст. 3 вказаного Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, за умови якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення (зокрема, реєстрація права власності на нерухоме майно в Бюро технічної інвентаризації).
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право па виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
Частиною 2 ст. 12 Закону передбачено, що записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться у документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону, одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
За ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншим нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час проведення реєстрації) у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ним особи.
Згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.
При цьому, ч. 4 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 57 Порядку передбачено, що Поземельна книга, яка є документом Державного земельного кадастру, відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки та містить передбачену законом інформацію про земельну ділянку, закривається у разі скасування державної реєстрації такої земельної ділянки.
Відповідно до ч. з ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), передбачено, що він визначає підстави і процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до п. 40 Порядку № 1127 (в редакції на час проведення реєстрації) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.
Пунктом 41 Порядку № 1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подається вичерпний перелік документів, в тому числі документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалась в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Пунктом 42 Порядку № 1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на житловий будинок збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час проведення реєстрації) державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.
З урахуваннмя наведених норм закону, державний реєстратор повинен приймати рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. При цьому тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, яке втратило чинність з 01.01.2013 на підставі наказу від 14.12.2012 № 1844/5, було передбачено, що реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснювали комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Відтак до 2013 року реєстрація права власності на нерухоме майно проводилась виключно Бюро технічної інвентаризації.
У справі, що переглядається, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність доказів реєстрації КМ БТІ права ввланості на нерухоме майно по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Таким чином, у порушеннявимогст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором при реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірний об'єкт нерухомого майна не було враховано зазначеного, та зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 123 кв.м по АДРЕСА_1 , без законних на те підстав та шляхом надання підробних документів, що є підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на вказане нерухоме майно.
Для державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна ОСОБА_1 , з урахуванням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 1127, потрібно було подати, крім технічного паспорту, документ про прийняття в експлуатацію житлового будинку площею 123 кв.м. та про присвоєння поштової адреси цьому об'єкту.
Доказів подання нею таких документів матеріали справи не містять.
За інформацією Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 02.09.2021 № 10/26-8/0209/09 та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.05.2023 № 073-1359 документи дозвільного/декларативного характеру та документи, що надають право на виконання підготовчих/будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на земельних ділянках із кадастровими номерами 8000000000:90:923:0003 та 8000000000:90:923:0004 не видавались та не реєструвались.
Отже, Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) в користування (власність) земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:923:0003 (від 31.03.2023 № 0570202/3-4101), на якій й виявлено будівництво житлового будинку, який в подальшому зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:923:0004 площею 0,0479 га здійснені з метою створення уявної законності набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці з цим кадастровим номером по АДРЕСА_1 та з метою створення позаконкурентних засад для прийняття Київською міською радою рішення про надання цієї земельної ділянки у власність або користування.
При цьому довідка про показники об'єкта нерухомого майна ПБ-2021 № 377, видана 19.05.2021 ТОВ «ЕЮБ «ГРИВНА-ПЛЮС», не є належним документом, підтверджуючим присвоєння адреси спірному житловому будинку.
Таким чином ОСОБА_1 не набула права власності на самочинно збудований житловий будинок площею 123 кв.м у визначеному законом порядку, оскільки дозвільні документи на будівництво та відведення земельної ділянки не видавались, а тому ОСОБА_2 не міг придбати у законний спосіб вказане майно, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу з ОСОБА_1 .
Знаходження на земельній ділянці, власником якої є Київська міська рада, самочинно збудованої нерухомості істотно обмежує права власника землі, оскільки Київська міська рада у цьому разі не може використовувати земельну ділянку ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може надати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі, тобто на даний час, саме ОСОБА_2 .
Оспорюваний договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 10.05.2023 між відповідачами, спрямований на створення позаконкурентних умов та підстав, направлених на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності в обхід процедури проведення земельних торгів, оскільки порушують права та охоронювані законом інтереси держави в особі Київської міської ради, як органу, уповноваженого розпоряджатися землями територіальної громади міста Києва.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що оскільки ОСОБА_1 не набула право власності на спірне майно, а отже, не мала права його відчужувати ОСОБА_2 , у зв'язку з чим, договір купівлі-продажу від 10.05.2023 №2349, укладений між зазначеними фізичними особами, підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, як такий, що суперечить вимогам ст. 203, 215 ЦК України.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними.
Оскільки Київська міська рада жодній особі не надавала земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, рішення державних реєстраторів про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно не відповідають вимогам закону та підлягають скасуванню з метою захисту права власника земельної ділянки - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Доводи апеляційної скарги щодо невірно обраного позивачем способу захисту порушеного права колегія суддів відхиляє як необгрунтовані, з огляну на наступне.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст. 16 Цивільного кодексу України.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
При цьому, ефективність обраного позивачем способу захисту означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Таким чином, ефективний засіб (спосіб) захисту призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вказані висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 915/161/20, від 21.01.2021 у справі № 921/266/18.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України).
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За ст. 56 ЦПК України Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У справі, що переглядається, спір виник із приводу порушення прав територіальної громади столиці в особі Київської міської ради, які виражаються у неможливості користування та розпоряджання належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:923:0004 площею 0,0479 га внаслідок проведення незаконних реєстраційних дій на об'єкт нерухомого майна, що на ній розміщений.
Способи захисту прав на землю передбачені ст. 152 Земельного кодексу України, згідно якої власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом; визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.
При цьому, ч. 4 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 57 Порядку передбачено, що Поземельна книга, яка є документом Державного земельного кадастру, відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки та містить передбачену законом інформацію про земельну ділянку, закривається у разі скасування державної реєстрації такої земельної ділянки.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Скасування державної реєстрації права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, а отже реальне поновлення права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та відновлення становища, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує право власності територіальної громади міста Києва на використання земельної ділянки.
Таким чином для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки належним способом захисту порушених прав є скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, який розміщений на ній, а також визнання недійсним правочину щодо його відчуження.
Особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої особи (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків і споруд за власний кошт.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Отже, для забезпечення територіальній громаді міста Києва реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки, належним способом захисту порушених прав є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомомого майна, який розміщений на ній, таповернення її власнику - територіальній громаді в особі Київської міської ради шляхом приведення у придатний для використання стан та звільнення від самочинно побудованої житлової будівлі та паркану.
З урахуваннмя навенених норм закону, у даних правовіносинах позивачем обрано належний спосб захисту, що є ефективним для поновлення порушеного права дійсного власника землі - Київської міської ради.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо законності проведення державним реєстратором первинної державної реєстрації права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту (інвентаризаційна справа №377/2021, виданий 19.05.2021, видавник ТОВ «ЕЮБ «ГРИВНА-ПЛЮС») та доданої до нього довідки про показники об'єкта нерухомого майна, відповідно до якої вказаний будинок побудовано господарчим способом орієнтовно в 1990 році, що являється достатнім доказом дати побудови вказаного будинку та його технічних характеристик, та достатньою підставою для реєстрації права власності.
У ході перегляду справи апеляційним судом встановлено, що первинна державна реєстарція права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 123 кв.м по АДРЕСА_1 здійснена на підставі підроблених (неіснуючих) документів, враховуючи покази допитаного в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні 42021102020000086 засновника ТОВ «ЕЮБ «ГРИВНА-ПЛЮС» ОСОБА_5 , який пояснив, що ТОВ «ЕЮБ «ГРИВНА-ПЛЮС» не виготовляло технічних паспортів або будь-яких інших документів щодо об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та виконавець технічної документації ОСОБА_6 йому не відома.
Зокрема судом було встановлено, що згідно з інформацією Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 10.04.2023 №062/14-4563 нерухоме майно по вул. Завальній. 14-Л у місті Києві на праві власності не зареєстроване, та згідно інформаційної довідки Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 631 від 22.04.2021, за даними реєстрових книг Бюро, житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрований.
Відтак державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , а в подальшому за ОСОБА_2 на житловий будинок площею 123 кв.м проведено на підставі рішень державних реєстраторів, які не відповідають вимогам законодавства, а тому відповідно до ст.ст. 2, 10, 22, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підстави для їх скасування.
Доводи апеляційної скарги у тому, що спірний об'єкт нерухомого майна не являється самочинним будівництвом, оскільки не є новоствореним об'єктом, колегія суддів оцінює критично, оскільки судом встановлено, що спірна земельна ділянка ні у власність, ні у користування будь - яким особам не передавалась, у зв'язку з чим, житловий будинок площею 123 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , є об'єктом самочинного будівництва.
Не заслуговють на уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору купівлі - продажу спірного житлового будинку, оскільки ОСОБА_1 , не набула право власності на спірне майно, а отже, не мала права його відчужувати ОСОБА_2 , договір купівлі-продажу від 10.05.2023 №2349, укладений між відповідачами підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, як такий, що суперечить вимогам частини першої ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмові у задоволенні позову не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.
Колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з'ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням учасників справи та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції в частині його перегляду апеляційним судом є законним та обґрунтованим.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржувому рішенні, питання вичерпності висновків суду, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.
Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень ст.133, 141 ЦПК України.
Судові витрати апелянта не підлягають відшкодуванню позивачем, оскільки суд залишає апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 14 липня 2025 року.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна