Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 липня 2025 р. № 520/8812/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
2. зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4089 гривень 10 копійок в місяць за період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року включно у загальній сумі 56 565 гривень 88 копійок відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
3. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.11.2022 року по 31.03.2025 року включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
4. зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4089 гривень 10 копійок в місяць за період з 24.11.2022 року по 31.03.2025 року включно у загальній сумі 115 448 гривень 92 копійки відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період за період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року включно та з 24.11.2022 року по 31.03.2025 року включно (відповідно) із урахуванням норм абзацу 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 22.04.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду, прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі, запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Від представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог та вважає адміністративний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, мотивуючи це відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог. Окрім того, відповідач посилається на те, що він не є належним відповідачем по справі, оскільки позивач у період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року проходив службу у Військовій частині НОМЕР_3 , військову службу у ВМКЦ ПнР ніколи не проходив (в трудових (службових) відносинах не перебував), в списках особового складу ВМКЦ ПнР не перебував та на теперішній час не перебуває. Штатну структуру ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно Положення затверджує спільна директива МОУ ГК Збройних Сил України. Затвердженою штатною структурою (згідно штату №27/259, затверджено НГШ ЗСУ 17.11.2017 ) та у п.12 Положення вичерпно визначені усі структурні підрозділи ВМКЦ ПнР, а саме: Управління; Основні підрозділи; Підрозділи забезпечення. Військова частина НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 військовий мобільний госпіталь) не є структурним підрозділом ВМКЦ ПнР. Більш того, військова частина НОМЕР_3 , є самостійною військовою типовою організаційною одиницею, що утримується на окремому штаті (№ 27/216-01, затверджено НГШ ЗСУ 01.05.2007) і призначається для виконання визначених завдань самостійно. Також посилався на порушення строку звернення до суду з даним позовом.
Від відповідача - Військової частини НОМЕР_2 , відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено. Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства та доставлено до електронного кабінету останнього 14.04.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. Також, ухвалу суду від 22.04.2025 направлено та доставлено до електронного кабінету останнього 22.04.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України, а саме:
- з 11.11.2017 року по 14.05.2020 року у військовій частині НОМЕР_5 ,
- з 15.05.2020 року по 27.07.2020 року у військовій частині НОМЕР_6 та був зарахований на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_5 ,
- з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року у військовій частині НОМЕР_1 (далі - відповідач 1),
- з 24.11.2022 року по теперішній час у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_7 та весь час зарахований на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2).
Вказані обставини підтверджуються відомостями з військового квитка серії НОМЕР_8 та витягами з наказів командирів відповідних військових частин від 13.11.2017 №135, від 27.07.2020 №163, від 28.09.2021 №234, від 22.11.2022 №330, від 24.11.2022 №296, від 30.11.2022 №304, від 01.12.2022 №275.
Позивач, вважаючи, що йому у період проходження військової служби не у повному обсязі було виплачено індексацію грошового забезпечення, звертався до суду з відповідними позовами.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі №200/9921/20-а зобов'язано військову частину НОМЕР_5 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 11.11.2017 року по 27.07.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 11.11.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 27.07 2020 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
17.05.2021 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі №200/9921/20-а військовою частиною НОМЕР_5 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 11.11.2017 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 14999,12 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується повідомленням про надходження коштів.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 року у справі №200/15495/21 зобов'язано військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 4089,10 гривні в місяць за період з 01.03.2018 по 27.07.2020 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та з урахуванням вже виплачених сум індексації за цей період.
14.03.2025 року на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 року у справі №200/15495/21 військовою частиною НОМЕР_5 виплачено позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4089,10 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 27.07.2020 року у загальній сумі 112840,52 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою.
Як стверджує позивач, за період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення в сумі, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%.
Позивачем не оскаржується порядок розрахунку поточної індексації грошового забезпечення за період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%.
Позивач вважає, що відповідачем 1 в порушення абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року у фіксованій величині 4089,10 гривень в місяць у загальній сумі: 408,91 грн (за 3 днів вересня 2021 року) + (13 місяців х 4089,10 грн) + 2998,67 (за 22 дні листопада 2022 року) = 56 565,88 грн.
Також, відповідачем 2 в порушення абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 24.11.2022 року по 31.03.2025 року у фіксованій величині 4089,10 гривень в місяць у загальній сумі: 954,12 грн (за 7 днів листопада 2022 року) + (28 місяців х 4089,10 грн) = 115 448,92 грн.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Стосовно твердження відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), про те, що він не є належним відповідачем у даній справі, суд зазначає наступне.
Так, спірним у даній справі, зокрема, є питання щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивач у період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується відомостями з військового квитка серії НОМЕР_8 та витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 28.09.2021 №234 та від 22.11.2022 №330.
Як встановлено судом, відповідно до п.п. 1-2 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05.03.2018 № 32 затверджене Положення про спільне фінансове господарство військової частини НОМЕР_1 та зарахованих до неї на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_3 ; створено об'єднану фінансово-економічну службу військової частини НОМЕР_1 , до складу якої включено особовий склад фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_3 .
Отже, відповідно до наданих відповідачем доказів, Військова частина НОМЕР_3 (особовий склад Військової частини НОМЕР_3 ) перебуває на фінансовому утриманні (забезпеченні) у Військовій частині НОМЕР_1 з 05.03.2018.
Разом з тим, спір склався з приводи незгоди заявника із повнотою оплати часу проходження військової служби за період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року в частині невиплати індексації грошового забезпечення.
Отже, за період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року Військова частина НОМЕР_3 (особовий склад Військової частини НОМЕР_3 ) перебувала на фінансовому утриманні (забезпеченні) у Військовій частині НОМЕР_1 , а тому належним відповідачем у даній справі, у вказаній частині позовних вимог, є саме ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військової частини НОМЕР_1 ).
А тому, доводи відповідача про те, що він не є належним відповідачем у даній справі, суд відхиляє.
Стосовно твердження відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), про порушення строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що ухвалою суду від 22.04.2025 заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Викладені відповідачем обґрунтування у відзиві на позов, висновок суду про визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом не спростовують, а тому суд здійснює розгляд даної справи по суті.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом Про індексацію грошових доходів населення №1282-XII (далі Закон №1282-XII).
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів (ч. 6 ст. 5 Закону України № 1282-XII).
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З метою реалізації Закону №1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Суд зазначає, що поняття «фіксованої» суми індексації, у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Суд зазначає, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою було підвищено розмір тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, та затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації різниці, а якщо так, то в якій сумі.
Суд зауважує, що з огляду на абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Аналогічні правові висновки щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №420/6982/21, від 19.04.2023 у справі № 380/10594/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, в межах справи №200/9921/20-а та справи №200/15495/21 судами встановлено, що у лютому 2018 року розмір грошового забезпечення позивача становив 12006,24 грн, а у березні 2018 року 12380,29 грн.
Таким чином, грошовий дохід позивача у зв'язку з підняттям з 01.02.2018 посадових окладів збільшився на 374,05 грн. (12380,29 грн - 12006,24 = 374,05 грн).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін становить 253,30%.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядок № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100, тобто, 1762,00 грн. х 253,30 % : 100 = 4463,15 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної до виплати позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 374,05 грн. = 4089,10 грн.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у розмірі 4089,10 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу або до дня звільнення з військової служби.
Доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4089,10 гривень на місяць у період з 28.09.2021 відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 матеріали справи не містять, відповідачами таких доказів також не надано.
Суд зазначає, що положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з цим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 20.11.2019 у справі №620/1892/19.
Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Отже, стосовно позовного періоду з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року та з 24.11.2022 року по 31.12.2022 року належним способом захисту порушених прав позивача є часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4089,10 грн. в місяць за період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року включно та з 24.11.2022 року по 31.12.2022 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Щодо виплати індексації позивачу за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.
Водночас, п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинена на 2023 рік дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Як вже вказувалось судом, проведення індексації регулюють Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону.
З огляду на зазначене слідує, що якщо дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» призупинено, то відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення також не діє протягом 2023 року.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у зазначеній частині не конституційними не визнавалися.
Таким чином, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX.
Отже, позовні вимоги, які стосуються нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Стосовно індексації за 2024-2025 роки, суд зазначає наступне.
Статтею 39 Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Статтею 34 Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Таким чином, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення з 01.01.2024 року діють, з огляду на відсутність зупинення дій вказаних нормативно-правових актів.
Враховуючи вказане, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 31.03.2025 року повинна була здійснюватися з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення у загальній сумі 56 565 гривень 88 копійок та у загальній сумі 115 448 гривень 92 копійки (відповідно), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 15.01.2004 № 44, суд зазначає про відсутність підстав вважати, що відповідачами при нарахуванні та виплаті індексації-різниці грошового забезпечення не буде розраховано її загальну суму у розмірі 56 565 гривень 88 копійок та у розмірі 115 448 гривень 92 копійки (відповідно) та не буде застосовано відповідні положення постанови Кабінету Міністрів України, а отже зазначені позовні вимоги заявлені на майбутнє та є передчасними.
А тому, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4089 гривень 10 копійок в місяць за період з 28.09.2021 року по 22.11.2022 року включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.11.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 31.03.2025 року включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4089 гривень 10 копійок в місяць за період з 24.11.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 31.03.2025 року включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 14.07.2025, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко