Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
14 липня 2025 року № 520/6863/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Куликівська, буд. 12, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002 ЄДРПОУ 34952461) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття (не скасування) арешту з усього майна (нерухомого майна), яке належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), (помилково визначено по-батькові « ОСОБА_2 »), накладеного постановою Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2010, ВП № 20929071, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 (помилково вказано по - батькові ОСОБА_2 ) з забороною здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу за адресою: АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з усього майна (нерухомого майна) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), (помилково визначено по-батькові « ОСОБА_2 »), накладеного постановою Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 20.08.2010, ВП № 20929071, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 (помилково визначено по-батькові « ОСОБА_2 ») з забороною здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу за адресою: АДРЕСА_2 і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що Салтівським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправно не внесено відомості до Державного реєстру про зняття арешту з майна позивача на підставі постанови від 20.05.2011 у ВП №20929271 про повернення виконавчого документа стягувачеві, чим порушено права позивача.
Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справи у порядку статті 287 КАС України.
Ухвалою суду від 18.04.2025 розгляд справи №520/6863/25 призначено на 25.04.2025 о 10-30 год у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судове засідання призначене на 03.07.2025 сторони до суду не прибули. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі. Відповідач до суду не прибув про час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений. Протокольною ухвалою суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Постановою від 20.08.2010 року Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №20929271 на підставі виконавчого листа Московського районного суду м. Харкова №2-2241/10 від 27.07.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суми боргу у розмірі 90220, 70 грн.
Також постановою від 20.08.2010 у ВП №20929271 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3 з забороною здійснювати відчуження в межах суми боргу за адресою АДРЕСА_2 .
Як вбачається з листа Салтівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.09.2023 №147250, 20.05.2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».
Також, постановою від 20.05.2011 у ВП №20929271 припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Позивач отримав довідку Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об'єкт нерухомого майна від 17.02.2022 №1120913, в якій зазначено, що на квартиру за адресою АДРЕСА_2 накладено арешт з забороною відчуження на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №20929271 від 20.08.2010.
Салтівським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на запит позивача надано відповідь №224988 від 15.11.2024 про те, виконавче провадження ВП №20929271 від 20.08.2010 перебувало на виконанні відділу, проте постановою від 20.05.2011 у ВП №20929271 виконавчий документ повернуто стягувачу. Разом з тим, зазначено, що арешт буде знято у разі сплати позивачем суми боргу та виконавчого збору.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16.12.2024 у справі №2-2241/10 також встановлено факт припинення чинності арешту майна боржника ( ОСОБА_1 ) постановою державного виконавця від 20.05.2011.
Також, представником позивача подано до Салтівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про виправлення описки у даних боржника з помилкових « ОСОБА_2 » на правильне « ОСОБА_5 ».
Салтівським відділом державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відповідь №111567 від 27.05.2025, що поставною державного виконавця від 20.05.2011 виконавчий документ повернено стягувачу, відтак, на підставі Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом Міністрества Юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 матеріали виконавчого провадження ВП №20929271 - знищене за закінченням терміну зберігання. Відтак, внести виправлення про зміну «по батькові» боржника не виявляється можливим.
Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради надано відповідь на адвокатський запит представника позивача від 21.04.2025 та видано нову довідку про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об'єкт нерухомого майна від 17.04.2025 №5086/04-11/25, в якій також зазначено, що на квартиру за адресою АДРЕСА_2 накладено арешт з забороною відчуження на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №20929271 від 20.08.2010.
Вважаючи протиправною бездіяльність Салтівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції позивач звернувся до суду з позовом.
Суд вирішуючи вирішуючи зазначений спір по суті заявлених позовних вимог виходив з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний зокрема: 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Згідно з частинами 3, 4 статті 56 Закону №1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
За правилами статті 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обмежень" накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у випадках, встановлених законом, є публічним обтяженням, яке набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі і згідно з вимогами статті 41 цього Закону припиняється лише на підставі рішення уповноваженого органу з дня набрання ним законної сили. Публічне обтяження також припиняється внаслідок реалізації прав, що випливають із змісту публічного обтяження.
Відповідно до пункту 5 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року №830, державна реєстрації публічних обтяжень рухомого майна під час примусового виконання рішень відповідно до закону проводиться державним або приватним виконавцем.
Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII), передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Положення відповідає змісту пункту 2 частини 1 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV, чинний на момент винесення постанови від 20.05.2011 у ВП №20929271
Чинним Законом України «Про виконавче провадження» зазначено, що відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Такі ж положення містив і Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України за №1829/5 від 07.06.2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №699/30567 від 08.06.2017 року "Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органів ДВС, приватного виконавця, становить три роки.
Як вбачається з листа Салтівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.05.2025 №111567, матеріали виконавчого провадження №20929071 знищені за закінченням терміну зберігання, підтави для відновлення провадження - відсутні.
При цьому, відповідно до п. 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція №512/5) (в редакції, чинній на момент відповідних правовідносин) у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
Таким чином, відповідно до зазначеної статті Закону № 606-XIV та положень Інструкції №512/5 державний виконавець, завершуючи виконавче провадження №36215893 у зв'язку з поверненням виконавчого листа стягувачу з підстав, передбачених ст. 47 Закону №606-XIV, зобов'язаний був зняти накладений на майно позивача арешт.
Відтак, як вбачається з резолютивної частини постанови від 20.05.2011, пунктом три якої визначено: «припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення» - відтак, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16.12.2024 у справі №2-2241/10 також встановлено обставини припинення чинності арешту майна боржника ( ОСОБА_1 ) постановою державного виконавця від 20.05.2011.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В той же час, запис про обтяження зберігається в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у розділі Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і на сьогоднішній день, про що свідчать довідки Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 17.02.2022 №1120913 та від 17.04.2025 №5086/04-11/25; та лист-відповідь Салтівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №224988 від 15.11.2024.
Суд зазначає, що чотирнадцять років існування обтяження (арешту) на майно позивача порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст. 41 Конституції України).
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12 жовтня 2022 року по справі № 203/3435/21.
Окрім того, згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Зміст цієї статті полягає, серед іншого, в тому, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У сукупності викладених обставин та враховуючи наявність чинного арешту майна позивача, накладеного у виконавчому провадженні №20929271, завершеному 20.05.2011, суд дійшов висновку, що невчинення відповідачем дій для зняття обтяження у вигляді арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №817/928/17.
Суд зазначає, що на момент винесення постанови від 20.05.2011 про повернення виконавчого документа стягувачеві та закінченні виконавчого провадження ВП №20929271, чинним було Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 №31/5, відповідно до положень якого, реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.
Органи державної виконавчої служби подають заяви про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна та запити про надання витягу з Реєстру заборон в електронній формі, а у разі тимчасової відсутності доступу до підсистеми електронних заяв Реєстру заборон - в паперовій формі до Реєстратора - державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональних філій. Підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1-3), що подається: органами державної виконавчої служби - у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту). Положення скасовано Наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5.
Тобто, підставою для вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна з Реєстру є відповідна заява органу державної виконавчої служби. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, постановою від 20.05.2011 у ВП №20929271 було знято арешт з майна та застосування інших обтяжень, проте відповідних відомостей реєстратору для внесення до Реєстру заборон відомостей про зняття заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна державним виконавцем не передано.
Відповідно до п.8 ч.3 ст.18 Закону України №1404-VIII від 2 червня 2016 року виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.
Відповідно до п.20 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 копія постанови виконавця про скасування заходів примусового виконання в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника. У випадках, передбачених законом, на підставі постанови про скасування заходів примусового виконання виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Згідно з п.16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання відповідна постанова. У випадках, передбачених законом, виконавець на підставі постанови, передбаченої цим пунктом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження майна боржника.
Відповідно до пункту 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1844/5, державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об'єкта.
У разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV(далі - Закон №1952-ІV, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
За вимогами ч.1, 2 ст.12 Закону №1952-ІV, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.
Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Відтак, після прийняття постанови від 20.05.2011 у ВП №20929271, яка містить положення, щодо зняття арешту з майна боржника, у державного виконавця виник обов'язок направити органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання відповідна постанова, копію постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення не пізніше наступного робочого дня з дня винесення такої постанови.
Відповідачем зазначених вище дій вчинено не було, чим допущено протиправну бездіяльність.
Враховуючи встановлені під час розгляду цієї справи обставини та нездійснення належних дій для зняття арешту з майна позивача, накладеного в рамках завершеного та знищеного виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у даному випадку є визнання протиправною бездіяльності Салтівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у невчиненні дій для зняття арешту з майна ОСОБА_1 та виключення відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі постанови Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 20.05.2011 у ВП №20929271; та зобов'язання Салтівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з квартири за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , та виключення відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо арешту квартири за адресою АДРЕСА_2 , на підставі постанови Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 20.05.2011 у ВП №20929271.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Розподіл судових витрат здійснюється у порядку статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 80, 139, 243-246, 250, 255, 268-269, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Куликівська, буд. 12, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002 ЄДРПОУ 34952461) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Салтівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у невчиненні дій для зняття арешту з майна ОСОБА_1 та виключення відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі постанови Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 20.05.2011 у ВП №20929271.
Зобов'язати Салтівський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з квартири за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , та виключення відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо арешту квартири за адресою АДРЕСА_2 , на підставі постанови Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 20.05.2011 у ВП №20929271.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Куликівська, буд. 12, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002 ЄДРПОУ 34952461) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.В. Мельников