Справа № 686/4785/25
Провадження № 1-кс/686/4929/25
09 липня 2025 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , представника - адвоката ОСОБА_5 , володільця майна ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 12025240000000130 від 31.01.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382КК України,
13.05.2025 року прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, про накладення арешту на автокран «KRAZ 250 KTA 25», н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 , який було вилучено під час проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:01:005:0155, що розташована по АДРЕСА_1 з позбавленням права на відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися.
В обґрунтування даного клопотання прокурором зазначено, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Хмельницькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025240000000130 від 31.01.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що власник та користувачі об'єкту будівництва "Нове будівництво торгово-офісних приміщень по вул. Гунській, 3 у м. Кам'янець - Подільський Хмельницької області", що розташоване на земельної ділянці із кадастровим номером 6810400000:01:005:0155, умисно не виконують ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 22.11.2024 (справа № 686/29258/23, провадження № 1-кс/686/10019/24), в частині заборони користування будівництвом «Нове будівництво торгово-офісних приміщень по вул. Гунській, 3 у м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області та продовжують будівельні роботи.
Так, відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення адвоката ОСОБА_7 встановлено, що в ході розслідування кримінального провадження № 12023242000000666 від 01.05.2023, 22.11.2024 року слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_8 винесено ухвалу про накладення арешту з тимчасовим позбавленням права розпорядження та користування наоб?єкт будівництва «Нове будівництво торгово-офісних приміщень», що по вул. Гунська, 3, м. Кам?янець-Подільський Хмельницької області, будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:01:005:0155, яка на праві власності належить ОСОБА_9 (справа 686/29258/23). Вказана копія ухвали слідчого судді була законним способом доведенадо відома та вручена всім відповідним особам на будівельному майданчику.
Однак, згідно камер відеоспостереження, які розташовані на будинку ОСОБА_10 (яка є потерпілою у кримінальному провадженні № 12023242000000666), який знаходиться на сусідній земельній ділянці і який було пошкоджено в результаті будівельних робіт на земельній ділянці, кадастровий номер 6810400000:01:005:0155, яка на праві власності належить ОСОБА_9 , вбачається, що будівельні роботи на ній тривають всупереч вказаній ухвалі суду від 22.11.2024 року. Так, на об?єкті будівництва постійно працюють будівельника та відповідна спеціальна будівельна техніка, які фактично продовжують будівельні роботи.
Встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетна група осіб, а саме:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою АДРЕСА_2 , який є директором (засновником) ТОВ «Дан-Сервіс», яка здійснює будівництво торгово-офісних приміщень, що по вул. Гунській, 3, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області.
Встановлено, що ТОВ «Дан-Сервіс», яка здійснює будівництво торгово-офісних приміщень, що по вул. Гунській, 3, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 , який є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:01:005:0155, що розташована по АДРЕСА_1 , де здійснюється будівництво торгово-офісних приміщень.
12.05.2025 на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:01:005:0155, що розташована по АДРЕСА_1 , в ході проведення якого виявлено і вилучено: - автокран «KRAZ 250 KTA 25», н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 .
Вказані автокран, згідно постанови слідчого від 12.05.2025, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки останній міг бути використаний при вчиненні вказаного кримінального правопорушення та містити інформацію про вчинення кримінального правопорушення, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, а саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а тому є об'єктом кримінально протиправних дій.
Прокурор та слідча в судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.
Представник - адвоката ОСОБА_5 , володілець майна ОСОБА_6 в судовому засіданні просила суд відмовити у вказаному клопотанні, вважають, що у клопотанні прокурора не наведено достатньо переконливих доводів, які б виправдовували такий серйозний ступінь втручання у права та свободи особи, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном.
Заслухавши думку учасників, перевіривши надані матеріали, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтями 131, частини 1 статті 170 КПК України, засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Відповідно до вимог цього Кодексу, арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з вимогами статті 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Частинами 2 та 3 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини 6 статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною 11 статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Так, згідно з витягу з ЄРДР Головне управління поліції Національної поліції в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025240000000130 від 31.01.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382КК України.
З витягу з ЄРДР, короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення вказаного кримінального правопорушення, зазначено, що власник та користувачі об?єкту будівництва "Нове будівництво торгово-офісних приміщень по вул. Гунській, 3 у м. Кам?янець-Подільський Хмельницької області", що розташоване на земельної ділянці із кадастровим номером 6810400000:01:005:0155, умисно не виконують ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 22.11.2024 (справа №686/29258/23, провадження №1-кс/686/10019/24), в частині заборони користування будівництвом «Нове будівництво торгово-офісних приміщень по вул. Гунській, 3 у м. Кам?янець-Подільський Хмельницької області та продовжують будівельні роботи.
При цьому наразі жодній особі у цьому провадженні не повідомлено про підозру.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи певний вид обтяження, зокрема арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак наявні докази у кримінальному провадженні мають давати слідчому судді впевненість у тому, що у цьому кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: 1) невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду, або 2) перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об'єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим.
Водночас слід зауважити, що наявність у диспозиції ч. 1 ст. 382 КК словосполучень «невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду» та «перешкоджання їх виконанню» вказують на її бланкетний характер, адже для розкриття змісту такої диспозиції у кожному конкретному випадку суб'єкт правозастосування повинен звертатися до тексту самого судового рішення, а також до норм законодавства, які визначають порядок реалізації відповідних судових приписів.
Однією з форм (способу) невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати.
Злочин, передбачений ст. 382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобов'язаною рішенням суду, яке набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утрималася від їх учинення, тобто об'єктивна сторона злочину полягає у формі протиправної бездіяльності, яка тривала протягом певного періоду часу.
Так, обов'язковою умовою настання відповідальності за невиконання судового рішення є наявність у цьому рішенні вимоги зобов'язального чи забороняючого характеру. Причому така вимога повинна стосуватися конкретного зобов'язаного суб'єкта, до відома якого своєчасно було доведено відповідний обов'язок за рішенням суду.
Залежно від характеру такої вимоги невиконання судового рішення може проявлятися у бездіяльності зобов'язаної особи щодо здійснення передбачених законом або визначених судом заходів, спрямованих на виконання цього рішення, або ж у вчиненні дій, які прямо заборонені у самому судовому рішенні. Стосовно ж відповідного обов'язкового припису, який міститься у судовому рішенні, то він може вимагати як певної одноразової дії, так і багаторазового виконання чи тривалого у часі утримання від вчинення певних дій.
За ознаками суб'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 382 КК, характеризується наявністю вини у формі прямого умислу (26 лютого 2019 року Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 554/10478/15-к, провадження № 51-9155км18 (ЄДРСРУ № 0235406).
Для встановлення факту умисного невиконання судового рішення має важливе значення з'ясування питання про наявність реальної можливості його виконати.
Зокрема, відсутність реальної можливості виконати рішення суду виключає відповідальність за ст. 382 КК. Водночас, для встановлення факту умисного невиконання достатньо підтвердити, що зобов'язана особа мала можливість хоча б частково виконати судове рішення, але без поважних причин не зробила цього.
Саме такі правові висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 14.05.2019 року № 319/841/16-к, від 29.10.2019 року № 509/255/14-к, від 12.02.2020 року № 659/1012/18.
Згідно зі статтею 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів повинні перевірити наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно, яке визнано речовим доказом, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.
Так, зокрема, в рішенні у справі «Новоселецький проти України», Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення згаданого вище права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (п.101).
Формальне посилання на положення статті 98 КПК України не може розцінюватися як відповідне обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи внаслідок накладення арешту на належне такій особі майно.
Прокурором не доведено, що накладення арешту на автокран «KRAZ 250 KTA 25», н.з. НОМЕР_1 як об'єкта, що використовується підприємством виключно для здійснення господарської діяльності, є виправданим з точки зору досягнення завдань кримінального провадження. Відсутні будь-які вказівки на намагання приховати, пошкодити або відчужити майно, про що прямо вимагає частина 11 статті 170 КПК України.
Зазначений автокран «KRAZ 250 KTA 25», н.з. НОМЕР_1 не є об'єктом, який був набутим злочинним шляхом, не використовувався для вчинення кримінального правопорушення та не зберіг на собі його сліди. Таким чином, він не відповідає визначенню речового доказу у розумінні статті 98 КПК України. Формальне посилання слідчого на постанову про визнання майна речовим доказом не є достатнім - суд має перевірити об'єктивні обставини, які підтверджують відповідність критеріям цієї статті.
Сам факт наявності у матеріалах кримінального провадження постанови слідчого про визнання речовим доказом автокран «KRAZ 250 KTA 25», н.з. НОМЕР_1 не може виступати підставою для накладення арешту у розумінні частини 2 статті 173 КПК України.
Варто зазначити, що стороною обвинувачення не доведено залишення на об'єкті слідів кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 382 КК України чи будь-якої іншої інформації про таке.
Положення частини 2 статті 173 КПК України встановлюють обставини, які має враховувати слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна:1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1частини другої статті 170 цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність(якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до вимог частини 1, 4 статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Також не доведена можливість використання автокран «KRAZ 250 KTA 25», н.з. НОМЕР_1 як доказу у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 382 КК України.
Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Обмеження права розпорядження автокраном «KRAZ 250 KTA 25», н.з. НОМЕР_1 не є спів мірним із завданнями цього кримінального провадження, може призвести до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності цього підприємства, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб та є прямими порушеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності має здійснюватися на підставі закону.
Саме такі правові висновки викладені в ухвалі Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2024 року у справі №686/11866/23.
За таких обставин, у зв'язку з вище викладеним відсутні підстави для задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст.172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на автокран «KRAZ 250 KTA 25», н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 , який було вилучено під час проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:01:005:0155, що розташована по АДРЕСА_1 з позбавленням права на відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися у кримінальному провадженні за № 12025240000000130 від 31.01.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя