Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
14 липня 2025 р. справа № 826/3241/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" (вул. Маяковського, буд. 57, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67701, код ЄДРПОУ 00480922) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Дегтярівська, буд. 11Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 44082145) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Публічне акціонерне товариство "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007644914 від 10.11.2017 за формою "В1", яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 281 568,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 70392,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007654914 від 10.11.2017 за формою "В3", яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2017 року та відсутність права на відшкодування суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 423176,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №826/3241/18.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2022 по справі №826/3241/18 замінено відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України на Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Дегтярівська, буд. 11Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 44082145).
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа №01-19/1430/25 від 31.01.2025 передано 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема, адміністративну справу №826/3241/18.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025, вказана адміністративна справа надійшла в провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Біленського О.О.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України на підставі Акту про результати документальної позапланової перевірки ПАТ "Гемопласт" з питань достовірності відображення від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2017 року №97/28-10-49014/00480922 від 19.10.2017 винесено податкове повідомлення-рішення №0007644914 від 10.11.2017 за формою "В1", яким встановлено завищення бюджетного відшкодування, та податкове повідомлення-рішення №0007654914 від 10.11.2017 за формою "В3", яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2017 року та відсутність права на відшкодування суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ. Обставини, наведені в Акті, та які були потім відображені у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 10.11.2017, не відповідають фактичним обставинам справи, які були досліджені під час перевірки, у зв'язку з чим контролюючим органом зроблено необґрунтовані висновки про порушення ПАТ "Гемопласт" норм Податкового кодексу України. З огляду на викладене, позивач просив скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення скаржником вимог пп. 14.1.71 пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 пп. в) п. 200.4 ст. 200 ПКУ, в результаті чого завищено суму, що підлягає відшкодуванню з ПДВ на 281 568 грн. та занижено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 423 176 грн.. З огляду на викладене просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" зареєстроване як юридична особа - суб'єкт господарювання, код ЄДРПОУ 00480922, адреса місцезнаходження: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, буд. 57.
На підставі наказу Офісу ВПП ДФС від 19.09.2017 №2073 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" (податковий номер 00480922) з питань достовірності відображення від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2017 року, за результатами якої складено акт від 19.10.2017 №97/28-10-49- 14/00480922 (надалі - акт перевірки).
За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" вимог пп. 14.1.71 пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, пп. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ на 704 744 грн., яка відображена по р. 20.2 та занижено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 423 176 грн. (р. 21 за липень 2017р.).
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті та направлені ППР від 10.11.2017 №0007644914, яким завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 281 568 грн. та застосовано штрафну санкцію на 70 392 грн., №0007654914 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на 423 176,00 грн.
Відповідно до п. 56.2, п. 56.3, ст. 56 ПК України ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" в адміністративному порядку оскаржило вищевказані податкові повідомлення - рішення від 10.11.2017 до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" рішенням ДПС України від 01.02.2018 за №3393/6/9999-11-0102-25 у задоволенні скарги відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Щодо позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007654914 від 10.11.2017 за формою "В3", яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2017 року та відсутність права на відшкодування суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 423176,00 грн., суд зазначає наступне.
Актом перевірки встановлено, що по даних ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" бухгалтерського обліку по рах. 631 по взаємовідносинах з ТОВ «ВТК «Гемопласт» та ПАТ «Українська інноваційно-фінансова компанія» (надалі - ПАТ «УІФК») станом на 01.07.2017 рахувалася кредиторська заборгованість, а саме:
- по ТОВ «ВТК «Гемопласт» за даними зворотно-сальдової відомості по рах. 631 станом на 01.07.2017 на 115 424 170,18 грн. Обсяги придбання товарів у липні 2017р. від ТОВ «ВТК «Гемопласт» склали 5 849 667,61 грн., сума ПДВ при придбанні була включена до складу податкового кредиту липня 2017р. на 978 109,28 грн., отже сплата на 1 725 000 грн. була здійснення в погашення кредиторської заборгованості, яка склалася за попередні періоди, тобто станом на 01.07.2017. Крім цього, скаржник (Покупець) уклав договір поставки від 22.01.2016 № 3/1 (надалі - Договір № 3/1) з ТОВ «ВТК Гемопласт» (Продавець). Додаткової угоди щодо зміни інших умов оплати за товар до Договору № 3/1 не надано. Тобто порушуються умови Договору №3/1, укладеного з ТОВ «ВТК Гемопласт» (Продавець). Згідно оригіналів платіжних доручень, наданих до перевірки зазначено: призначення платежу - відповідно до Договору №3/1. Зазначене свідчить про оплату за поставлений товар ТОВ «ВТК Гемопласт» за попередні періоди.
- по ПАТ «УІФК» за даними зворотно-сальдової відомості по рах. 631 станом на 01.07.2017 на 4 086 813,56 грн. Обсяги придбання товарів у липні 2017р. від ПАТ «УІФК» склали 2 640 501,91 грн., сума ПДВ по яких була включена до складу податкового кредиту липня 2017р. на 267 197,88 грн., а отже, сплата у сумі 1 603 187,28 грн. була здійснення в погашення кредиторської заборгованості, яка склалася за попередні періоди, тобто станом на 01.07.2017. Скаржник (Покупець) уклав договір купівлі - продажу електричної енергії від 24.03.2004 №52 (надалі - Договір №52) з ПАТ «УІФК» (Постачальник). Згідно оригіналів платіжних доручень, наданих до перевірки зазначено: призначення платежу - згідно рахунків - фактур №140/05 від 30.04.2017 (термін оплати до 25.05.2017) та №176/05 від 31.05.2017 (термін оплати до 25.06.2017) та №140/05 від 30.04.2017 (термін оплати де. 25.05.2017). Зазначене свідчить про оплату за електричну енергію ПАТ «УІФК» за попередні періоди. Відповідно до додатку №3 до податкової декларації з ПДВ за липень 2017р. було зазначено факт оплати суми ПДВ по ПАТ «УІФК» на 267 198 грн. та по ТОВ «ВТК «Гемопласт» на 217 949 грн.
Отже, оплата по ТОВ «ВТК «Гемопласт» (поліетилен, фольга) на 217 949 грн. та по ПАТ «УІФК» (електроенергія) на 267 198 грн. була здійснена за попередні періоди, що суперечить нормам пп. в) п. 4 ст. 200 ПКУ.
Враховуючи вищезазначене, контролюючий орган прийшов до висновку що ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" в порушення пп. в) п. 200.4 ст. 200 ПКУ, за липень 2017р. було занижено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 423176,00 грн. (ряд.21 за липень 2017).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 Податкового кодексу України.
За змістом пунктів 200.1, 200.2 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу,
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Податкова звітність таких підприємств та організацій надається у порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову
декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка
відображається у податковій декларації.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що сума від'ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від'ємного значення з ПДВ, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) податкових періодах і податковому періоді), що передують (передує) звітному.
Суд відмічає, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено факт порушення позивачем ст.ст. 198, 200 ПК України при формуванні податкового кредиту, бюджетного відшкодування по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0007654914 від 10.11.2017 за формою "В3", яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 423176,00 грн., оскільки оплата по ТОВ «ВТК «Гемопласт» (поліетилен, фольга) на 217 949,00 грн. та по ПАТ «УІФК» (електроенергія) на 267 198,00 грн. за поставлений товар контрагентам за попередні періоди по договорам не суперечить нормам пп. в) п. 204 ст. 200 ПКУ при формуванні бюджетного відшкодування та/або податкового кредиту.
Стосовно позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007644914 від 10.11.2017 за формою "В1", яким встановлено завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 281 568,00 грн. та штрафні санкції в сумі 70392,00 грн., суд зазначає наступне.
В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно договору від 28.12.2015 №3 укладеного між ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" ( продавец) та ТОВ «ВТК «Гемопласт» (покупець), ціна на товар (голка ін'єкційна, дренаж двоканальний, ємність для біологічних рідин, ємність для збору сечі, зажим для пуповини, зонд шлунковий, інгалятор тепло вологий, катетер носовий, пристрій для взяття/переливання крові, сечоприймач, шприц ін'єкційний та інші) не відповідають рівню ринкових цін.
Водночас, відповідно до АІС "Податковий блок" перевіркою встановлено, що TOB "ВТК "Гемопласт" та ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" ( позивач) є пов'язаними особами, а саме: ПАТ "Гемопласт" є засновником ТОВ "ВТК Гемопласт" сума внеску в статутний капітал становить 50 %).
Також, ТОВ "ВТК "Гемопласт" і ПАТ "Гемопласт" мають одного бухгалтера - ОСОБА_1 .
Контролюючий орган дійшов до висновку, що сторони договору не є взаємно незалежними один від одного юридично та фактично та ціни, які склалися на підприємстві щодо ідентичних товарів є значно меншими ніж ціни між ТОВ "ВТК "Гемопласт", Військовою частиною НОМЕР_1 , Військово-медичним клінічним центром Центрального регіону, ТОВ АПТЕКА, ТОВ "АПТЕКА №17", ТОВ "МЕДЛАБ ДИСТРИБЬЮШН" та незалежними підприємствами (неплатниками).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Судом встановлено, що реальність зазначених господарських операцій відповідачем не заперечувалось ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи.
Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПК України розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
Термін «звичайна ціна» визначено у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України, відповідно до якого під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 ПКУ.
Під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (підпункт 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (підпункт 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Із зазначеного вище слідує, що ціни, які не підлягають державному регулюванню, на продукцію або товари, встановлюють безпосередньо суб'єкти підприємницької діяльності, тобто учасники договірних відносин. Звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу відповідає ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).
Отже, норми ПК України (не враховуючи норми для окремих (специфічних) видів операцій):
визначають, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим;
встановлюють низку обов'язкових умов відповідності ціни поставки (договірної ціни), однією з яких є володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, що склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах);
передбачають можливість доведення невідповідності рівню ринкових цін договірної ціни.
Таким чином, у розумінні норм ПК України звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка, у свою чергу, повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).
Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПК України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій, відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
З матеріалів справи встановлено, що ПАТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" здійснено продаж товарів медичного призначення ТОВ "ВТК "Гемопласт", Військовою частиною НОМЕР_1 , Військово-медичним клінічним центром Центрального регіону, ТОВ АПТЕКА, ТОВ "АПТЕКА №17", ТОВ "МЕДЛАБ ДИСТРИБЬЮШН", база оподаткування яких нижче звичайних цін.
Так, згідно проведеного аналізу щодо порівняння ціни реалізації та ринкової ціни (розрахунок заниження звичайної ціни наведено у Додатку 31 до акту перевірки) встановлено:
- невідповідність цінам (заниження) на товари медичного призначення, які зазначені на офіційному сайті скаржника;
- невідповідність ціни (заниження) згідно наданого до перевірки «прайсу»;
- заниження ціни реалізації товарів в порівнянні з аналогічними товарами, а саме: реалізація ідентичних товарів неплатникам.
Пунктом 123.1 ст. 123 ПКУ передбачено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірним. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.
З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №0007644914 від 10.11.2017 за формою "В1", яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 281 568,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 70 392,00 грн., винесене на підставі акту перевірки, відповідає суті виявлених контролюючим органом порушень, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України" (Заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: ) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" (вул. Маяковського, буд. 57, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67701, код ЄДРПОУ 00480922) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Дегтярівська, буд. 11Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 44082145) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №0007654914 від 10.11.2017 за формою "В3", яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 423 176,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Дегтярівська, буд. 11Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 44082145) на користь Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" (вул. Маяковського, буд. 57, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67701, код ЄДРПОУ 00480922) судовий збір у розмірі 6 347 (шість тисяч триста сорок сім) грн. 64 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.