Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 липня 2025 р. № 520/13397/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної та не правової підстави грошового забезпечення, -
Позивач, Військова частина НОМЕР_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_3 (на фінансовому забезпеченні якої знаходиться військова частина НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за жовтень та листопад 2022 року в сумі 211 925,31 грн. (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 31 коп.), за реквізитами (ІВАN НОМЕР_4 , призначення платежу: відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави за лютий 2023 року; отримувач: військова частина НОМЕР_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем були безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат жовтень та листопад 2022 року в сумі 211 925,31 грн., які в добровільному порядку сплачені відповідачем не були, а отже підлягають стягненню в судовому порядку.
Ухвалою суду від 09.06.2025 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Від відповідача, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що згідно внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності представниками 2 територіального управління внутрішнього аудиту, виявлено факт безпідставно набутих коштів в сумі 211 925,31 грн. (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 31 коп.), отриманих за жовтень та листопад 2022 року колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , на якого 13.10.2022 та було складено адміністративні протоколи про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2 № 3154 від 13.10.2022 та серії ДНХ-2 № 3900 від 09.11.2022 та наявністю постанов Нововодолазького районного суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №631/690/22 та від 11.11.2022 у справі №631/926/22, якими його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 172-20 КУпАП (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів), та призначено адміністративні стягнення у виді штрафів на користь держави у розмірі двохсот п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 655 (три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) гривень.
Згідно відомостей з Журналу реєстрації вхідних документів військової частини НОМЕР_1 за 2022 рік, адміністративні протоколи про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2 № 3154 від 13.10.2022 та серії ДНХ-2 № 3900 від 09.11.2022 та постанови Нововодолазького районного суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №631/690/22 та від 11.11.2022 у справі №631/926/22 у журналі не зареєстровано, що підтверджується довідкою, виданої начальником групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 від 22.05.2025.
Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 № 805/1089 від 12.02.2025 вбачається, що відповідно до ст. 254 КУпАП, копії протоколів про військові адміністративні правопорушення серії ДНХ-2 № 3154 від 13.10.2022 та серії ДНХ-2 № 3900 від 09.11.2022, власноруч було отримано особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, а саме колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
В позовній заяві позивачем зазначено, що підставою для не нарахування та не виплати колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 за жовтень та листопад 2022 року, є вживання ним 13.10.2022 року та 09.11.2022 алкогольних напоїв під час виконання обов'язків військової служби.
Також судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2023 № 62 молодший сержант ОСОБА_1 , командир стрілецького відділення стрілецького взводу військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 27 лютого 2023 року № 25-РС на посаду командира відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_6 , вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.
Військова частина НОМЕР_1 звернулась з листами до військової частини НОМЕР_6 від 20.01.2025 № 1688/119, 05.02.2025 № 1688/197, від 17.02.2025 № 1688/243 щодо проходження військовослужбовцем ОСОБА_1 служби у зазначеній військовій частині та для вирішення питання про притягнення його до матеріальної відповідальності в порядку статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
З військової частини НОМЕР_6 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь, з якої вбачається, що відсутні підстави про притягнення до матеріальної відповідальності молодшого сержанта ОСОБА_3 відповідно до статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», у зв'язку із самовільним залишенням частини 05.09.2023.
На підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.11.2023 №62023170020002741, наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) від 26.11.2023 № 292 молодшого сержанта ОСОБА_3 виключено зі всіх видів забезпечення та визнано вважати таким, що не входить до чисельності Збройних Сил України.
Відповідно до довідки-розрахунку про здійснену переплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено переплату за жовтень тй листопад 2022 року в сумі: 211 925,31 грн.
Таким чином, відповідач будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 у порушення вимог статей 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та 78 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України не доповів своєму безпосередньому начальникові про складання у відношенні нього 13.10.2022 та 09.11.2022 протоколів про військове адміністративне правопорушення, чим неправомірно отримав виплати в сумі 211 925,31 грн.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).
Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
При цьому, суд встановив, що згідно внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності представниками 2 територіального управління внутрішнього аудиту, виявлено факт безпідставно набутих коштів в сумі 211 925,31 грн. отриманих за жовтень та листопад 2022 року колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки перебуваючи на службі вживав алкогольні напої, що підтверджується адміністративними протоколами про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2 № 3154 від 13.10.2022 та серії ДНХ-2 № 3900 від 09.11.2022 та наявністю постанов Нововодолазького районного суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №631/690/22 та від 11.11.2022 у справі №631/926/22, якими його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 172-20 КУпАП.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за вищевказаний період.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за жовтень та листопад 2022 року в сумі 211 925,31 грн.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної та не правової підстави грошового забезпечення - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_3 (на фінансовому забезпеченні якої знаходиться військова частина НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за жовтень та листопад 2022 року в сумі 211 925 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 31 коп., за реквізитами (ІВАN НОМЕР_4 , призначення платежу: відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави за лютий 2023 року; отримувач: військова частина НОМЕР_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.