Чортківський районний суд Тернопільської області
Копія:
09 липня 2025 року Справа № 608/1495/25
Номер провадження1-кс/608/474/2025
Слідча суддя Чортківського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_3 , старшого слідчого СВ Чортківського РУП ГУНП ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові клопотання старшого слідчого СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, відомості про яке внесене 12.05.2025 в ЄРДР за № 12025211110000215 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , раніше судимого, підозрюється в вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України, -
Групою слідчих СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211110000215 від 12.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно ч. 1, ч. 3 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.
Діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, здійснюється суб'єктами господарювання за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності.
Ліцензуванню підлягають такі види діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: культивування рослин, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до вищевказаного переліку.
Статтею 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» визначено, що зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у спеціально обладнаних приміщеннях здійснюється суб'єктами господарювання за наявності в них ліцензії на цей вид діяльності. Зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється.
Згідно статтей 6, 10, 11 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин (за винятком психотропних речовин, включених до списку N2 таблиці III Переліку) і прекурсорів, включених до списку N1 таблиці IV Переліку, здійснюється підприємствами державної та комунальної форми власності за наявності у них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, якщо інше не передбачено цим Законом.
Діяльність, пов'язана з використанням наркотичних засобів і психотропних речовин, допускається лише з метою застосування у медичній практиці або для науково-дослідної роботи чи в навчальних цілях та інших цілях, передбачених цим Законом. Правила виробництва, виготовлення, зберігання, ввезення та вивезення наркотичних засобів і психотропних речовин, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до списку №1 таблиці ІІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року, «PVP» відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Разом із тим, ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту психотропної речовини «PVP», з корисливих мотивів, без відповідного на те дозволу, незаконно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України, та про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у невстановлений досудовим розслідуванням час та в невстановленої досудовим розслідуванням особи незаконно придбав з метою збуту кристалічну речовину, яка є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - «PVP», масою в перерахунку на діючу речовину 0,1343 грам, тим самим почав її зберігати з метою збуту.
Після цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою збуту, незаконно зберігав у невстановленому місці особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою в перерахунку на діючу речовину 0,1343 грама до 13.05.2025, а саме до моменту її збуту.
Надалі, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний намір, 13.05.2025 близько 09 години 00 хвилин, діючи із прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на придбання, зберігання та збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «PVP», перебуваючи на вулиці в м. Хоростків, Чортківського району, Тернопільської області (більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено) незаконно, безкоштовно збув (розповсюдив) ОСОБА_7 (анкетні дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні») особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою в перерахунку на діючу речовину 0,1343 грама, яка відповідно до списку №1 таблиці ІI «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Окрім цього встановлено, що ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «PVP», з корисливих мотивів, без відповідного на те дозволу, незаконно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України, та про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у не встановлений досудовим розслідуванням час та в невстановленої досудовим розслідуванням особи незаконно, повторно, придбав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою в перерахунку на діючу речовину 0,2871 грама, тим самим почав її зберігати з метою збуту.
Після цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою збуту, незаконно, повторно, зберігав у невстановленому місці особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою в перерахунку на діючу речовину 0,2871 грама до 12.06.2025, а саме до моменту її збуту.
Надалі, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний намір, 12.06.2025 близько 19 години 50 хвилин, діючи із прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на придбання, зберігання та збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «PVP», перебуваючи на вулиці м. Хоростків, Чортківського району, Тернопільської області (більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено), в ході проведення оперативної закупки, повторно, незаконно збув (продав) покупцю ОСОБА_8 (анкетні дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні») за гроші у розмірі 1000 гривень особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою в перерахунку на діючу речовину 0,2871 грама, яка відповідно до списку № 1 таблиці ІI «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Окрім цього, встановлено, що ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «PVP», з корисливих мотивів, без відповідного на те дозволу, незаконно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України, та про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у невстановлений досудовим розслідуванням час та в невстановленої досудовим розслідуванням особи незаконно, повторно, придбав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою в перерахунку на суху діючу речовину 0,4718 грама, тим самим почав її зберігати з метою збуту.
Після цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою збуту, незаконно, повторно, зберігав у невстановленому місці особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою в перерахунку на діючу речовину 0,4718 грама до 18.06.2025, а саме до моменту її збуту.
Надалі, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний намір, 18.06.2025 близько 19 години 10 хвилин, діючи із прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на придбання, зберігання та збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - «PVP», масою в перерахунку на діючу речовину 0,4718 грама, перебуваючи на вулиці м. Хоростків, Чортківського району, Тернопільської області (більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено) в ході проведення оперативної закупки, повторно, незаконно збув (продав) покупцю ОСОБА_9 (анкетні дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні») за гроші у розмірі 1000 гривень особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою в перерахунку на діючу речовину 0,4718 грама, яка відповідно до списку № 1 таблиці ІI «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року відноситься до особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено.
Таким чином, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, вчиненому повторно.
Окрім цього, встановлено, що ОСОБА_6 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, всупереч положенням постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробника для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів» затвердженої наказом МВС України № 662 від 21.08.1998 у не встановлений досудовим розслідуванням час, придбав пістолет «EKOLP29 RevII», за номером « НОМЕР_2 », калібр 9 мм Р.А.К, який є короткоствольною, гладкоствольною, вогнепальною зброєю.
Таким чином, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням з вогнепальною зброєю, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбавпістолет «EKOLP29 RevII», за номером « НОМЕР_2 », калібр 9 мм Р.А.К.
Тоді ж, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння, зберігання та збут вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням з вогнепальною зброєю, у невстановлений досудовим розслідуванням місці почав її незаконно зберігати.
Надалі 17.06.2025 біля 12.30 годин, ОСОБА_6 , перебуваючи с. Оришківці, Чортківського району, неподалік АЗС, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, приніс та збув громадянину ОСОБА_10 (анкетні дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні»), за гроші в сумі 6 000 гривень, пістолет «EKOLP29 RevII», за номером « НОМЕР_2 », калібр 9 мм Р.А.К, який являється вогнепальною зброєю.
Окрім цього встановлено, що ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням з вогнепальною зброєю, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбавобріз рушниці, виготовлений саморобним способом з одноствольної, гладкоствольної рушниці 16-го калібру, моделі «ИжКБ», який є вогнепальною зброєю.
Тоді ж, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння, зберігання та збут вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням з вогнепальною зброєю, у невстановлений досудовим розслідуванням місці почав її незаконно зберігати.
Надалі 07.07.2025 біля 19.00 годин, ОСОБА_6 , перебуваючи с. Оришківці, Чортківського району, неподалік АЗС, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, приніс та збув громадянину ОСОБА_10 (анкетні дані якого змінені відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні»), за гроші в сумі 7 000 гривень, обріз рушниці, виготовлений саморобним способом з одноствольної, гладкоствольної рушниці 16-го калібру, моделі «ИжКБ», який є вогнепальною зброєю.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні, носінні та збуті вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
07.07.2025 в порядку ст.208 КПК України затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 .
08.07.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 та ч.1 ст.263 КК України.
Підставою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 є наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 263 КК України.
Щодо наявності обґрунтованої підозри, то положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». В оцінці цього питання належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до частини 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Відтак, стороною обвинувачення до клопотання додано докази, котрі навіть в сторонньої людини викликають відчуття того, що підозра є обґрунтованою та розумною.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Оцінюючи вірогідність такої поведінки ОСОБА_6 вдалось дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності здійснення позапроцесуальних дій зазначеною особою.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
За таких обставин, затримання ОСОБА_6 , оголошення підозри та обрання запобіжного заходу щодо нього не суперечить нормам Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та нормам КПК України.
Під час досудового розслідування зібрано ряд доказів, які дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307 та ч.1 ст.263 КК України. Ці докази містяться в:
-Протоколі добровільно наданих предметів та речей від 13.05.2025;
-Протоколі допиту ОСОБА_8 , від 13.05.2025, 12.06.2025;
-Висновках експерта від 21.05.2025, 20.06.2025, 25.06.2025, 20.06.2025;
-Протоколі допиту ОСОБА_9 від 18.06.2025;
-Протоколі допиту ОСОБА_10 від 17.06.2025, 07.07.2025;
-Протоколі огляду від 07.07.2025;
-Протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.07.2025;
Санкція ч.2 ст.307 ч.1 ст. 263 КК України, за якими в даний час кваліфікуються злочинні дії ОСОБА_6 , передбачають безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.
Проаналізувавши положення даних правових норм, та те, що у випадку доведення вини ОСОБА_6 , у вчиненні вказаних злочинів, йому буде призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк мінімум 6 років, а тому спокуса ухилитися від слідства та суду у нього є великою, а це є ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім цього, перебуваючи на волі ОСОБА_6 , може незаконно впливати на свідків та інших осіб, які в подальшому будуть встановлені, а це є ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій встановлено велику кількість свідків, які на даний час недопитані, однак їх покази є важливими для подальшого досудового розслідування.
З матеріалів досудового розслідування вбачається, що підозрюваний ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також те, що на даний час Гусятинським районним судом слухається кримінальне провадження за підозрою останнього, дане підтверджується відомостями, які містяться в довідці про судимість ОСОБА_6 , однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став і знову вчинив тяжкі умисні кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.307 та ч.1 ст.263 КК України. Вказані обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_6 схильний до вчинення злочинів і може продовжити злочинну діяльність, а це є ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
У зв'язку із наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та встановлених достатніми доказами ризиків, передбачених ст.177 КПК України, є підстави обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У відповідності до положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі:
?міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
?наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
?репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
?майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
Таким чином, вищезазначені ризики у комплексі свідчать про виправданість застосування до ОСОБА_6 найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бєлозоров проти Росії та України", визначено, що «тяжкість обвинувачення може бути підставою для тримання під вартою на початкових етапах провадження».
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципу поваги до особистої свободи ОСОБА_6 .
Вважає, що обрання менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти вище вказаним ризикам. Підозрюваний ОСОБА_6 вчинив тяжкі злочин і у випадку доведення його вини у вчиненні даних кримінальних правопорушень йому буде призначено найсуворіший вид кримінального покарання у вигляді позбавлення волі, мінімальним строком 6 років, тому є достатні підстави вважати, що підозрюваний, з метою уникнення відповідальності за скоєне, буде намагатися переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати свідків. Обрання менш суворих запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 .
В судовому засіданні прокурор спеціалізованої прокуратури ОСОБА_3 , старший слідчий СВ Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 клопотання підтримали, просили його задовольнити з підстав, наведених в клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 заперечували щодо задоволення клопотання, просили суд застосувати щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Слідча суддя, розглянувши клопотання, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 12 вищезазначеного Кодексу під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, в сфері кримінального судочинства ризиком розуміється конкретний прояв протидії кримінальному провадженню, що дає підстави застосувати до підозрюваного певний запобіжний захід.
Згідно ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, додані до клопотання матеріали, які зазначені у клопотанні та наведені вище в частині обґрунтування свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень.
При цьому, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідча суддя виходить не з точки зору доведеності вини підозрюваного, а з точки зору їх допустимості і приходить до висновку, що підозрювана особа могла вчинити злочин за викладених обставин.
Отже, слід визнати підозру обґрунтованою та достатньою для того, що прийти до висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, так як ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, та у випадку доведення його вини, йому буде призначено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк мінімум 6 років, а тому спокуса ухилитися від слідства та суду у нього є великою. Також ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше притягувався до кримінальної відповідальності, і на даний час відносно нього кримінальні провадження перебувають на розгляді у суді. Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Отже, слідчий суддя повинен з'ясувати наявність достатніх даних, які б свідчили, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та відповідно, наявність обставин, які б обґрунтовували застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), то слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Аналізуючи обставини справи, дані про особу підозрюваного, а саме, його молодий вік, те, що він є військовим, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, той факт, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідча суддя приходить до висновку, що в даному конкретному кримінальному провадженні дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру, застосованим до підозрюваного ОСОБА_6 може бути інший запобіжний захід, більш м'який, ніж тримання під вартою.
З урахуванням зазначених вимог кримінального процесуального закону, враховуючи вагомість наявних доказів, що підтверджують вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, наявні вищезазначені ризики, зокрема, переховування від органів досудового слідства та суду, даних про його особу, його вік, те, що він має постійне місце проживання в м. Хоросткові, Тернопільської області, є військовослужбовцем, раніше притягався до кримінальної відповідальності, слідча суддя вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити частково, обравши щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк два місяці і заборонити йому залишати житло, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
-з'являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора чи суду з місця проживання, тобто будинковолодіння розташованого АДРЕСА_1 в якій він зареєстрований та проживає.
-заборонити спілкування зі свідками;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон;
-носити електронний засіб контролю.
Виконання ухвали про домашній арешт покласти на Чортківське РУП ГУНП в Тернопільській області.
У разі необхідності строк домашнього арешту може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 Кримінального процесуального кодексу України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали про тримання ОСОБА_11 під домашнім арештом визначити два місяці, тобто до 7 вересня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_6 негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повне рішення суду буде виготовлене 14 липня 2025 року.
Слідча суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом
Ухвала набрала законної сили "____"__________________2025 року.
Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12025211110000215 від 12.05.2025.
Слідча суддя: ОСОБА_1
Копію ухвали видано "___"________________2025 року.
Секретар: