про повернення позовної заяви
14 липня 2025 рокусправа № 380/13125/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Костецький Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Національної академії Національної гвардії України щодо невиплати належного ОСОБА_1 грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні та з яким Національною академією Національної гвардії України припинено дію контракту;
- зобов'язати Національну академію Національної гвардії України виплатити належне ОСОБА_1 грошове забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні, з яким Національною академією Національної гвардії України припинено дію контракту.
Ухвалою суду від 02.07.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення такої ухвали на усунення недоліків шляхом подання до суду обґрунтованої заяви щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з наведенням поважних причин його пропуску та наданням доказів щодо фактів і обставин, які об'єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися до суду із позовом.
09.07.2025 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку для звернення до суду, у якій зазначає, що позивача згідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 04.02.2025 року №36 було виключено зі списків особового складу Національної академії Національної гвардії України з 04 лютого 2025 року. Оскільки його не було розраховано при звільненні, позивач був вимушений 09 квітня 2025 року надіслати рекомендованим поштовим відправленням з описом за №6502616541185 звернення на здійснення повного розрахунку належного йому грошового забезпечення що не було включено до грошового атестату №20 з огляду на те, що він звільнений у зв'язку з припиненням дії контракту зі складу Національної гвардії України. Це звернення отримано відповідачем 24.04.2025 року, що підтверджується трекінгом відстеження Укрпошти. Що свідчить, на думку представника позивача, про зволікання відповідача в отримані поштового відправлення в період з 14.04.2025 року по 24.04.2025 року.
30 травня 2025 року позивачем отримано від відповідача лист від 13.05.2025 року №84/1/1/6-Ф-18 про відмову у здійсненні повного розрахунку належного позивачу грошового забезпечення при звільненні. 26.06.2025 року позивачем було подано позовну заяву. Вважає, що з дати звільнення і до дати подання позовної заяви минуло лише 90 діб, тобто 3 місяці; це є підтвердженням того, що позивачем та його представником вживались заходи до отримання недоотриманого грошового забезпечення у позасудовому порядку, але відповідачем законні вимоги позивача так і не виконі. Зауважує, що згідно абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Представник позивача вказує, що із наведеного позивач вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду та просить поновити такий строк.
Надаючи оцінку доводам представника позивача щодо строку звернення позивача до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
З матеріалів позовної заяви суд встановив, що предметом спору є невиплата відповідачем позивачу грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Водночас, відповідно до Витягу з наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 04.02.2025 №36, позивача 04.02.2025 виключено зі списків особового складу Академії та всіх видів забезпечення у зв'язку із направленням для подальшого проходження військової служби до Міністерства оборони України (м. Київ) відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 31.01.2025 №27 о/с.
Відомостей щодо звільнення позивача, в тому числі з військової служби, вказаний Витяг з наказу не містить.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися під час розгляду цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Отже, в даному випадку застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України, відповідно до якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Суд зауважує, що відлік строків для звернення до суду (в тому числі, у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду відповідної заяви з метою спонукання до вчинення певних дій) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом. Саме по собі звернення позивача із заявою до суб'єкта владних повноважень не робить вказані правовідносини триваючими, і не поновлює пропущеного строку на звернення до суду.
Початок перебігу строку на звернення до суду розпочався для позивача саме з часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про своє порушене право, й таким днем є дата видачі наказу відповідача від 04.02.2025 №36 про виключення позивача зі списків особового складу Академії та виплати йому у зв'язку із цим грошового забезпечення.
Проте, із даним позовом позивач (його представник) звернувся лише 26.06.2025, тобто з пропуском тримісячного строку, визначеного частиною першою статті 233 КЗпП України.
Суд також звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд зауважує, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За вказаних обставин, суд робить висновок, що наведені доводи представника позивача щодо строку звернення позивача з даним позовом до суду є неповажними.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позовна заява підлягає поверненню позивачу, оскільки судом не встановлено поважних підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу
Оскільки позивач, у наданий судом строк, не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, зазначена позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню згідно з п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє його права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. ст. 123, 169, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка її подала. Оскільки позовна заява з додатками у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована в системі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про повернення позовної заяви без надсилання позивачу позовної заяви та усіх доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати підписання ухвали.
Повний текст ухвали складено 14.07.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович