про залишення позовної заяви без руху
14 липня 2025 року м. ДніпроСправа № 380/11068/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
2 червня 2025 року засобами підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті ним грошові кошти в розмірі 183881,72 грн, а саме надміру виплачені суми додаткової винагороди за період з 6 вересня 2023 року по 7 вересня 2023 року, з 12 вересня 2023 року по 15 вересня 2023 року, з 20 вересня 2023 року по 30 вересня 2023 року, з 20 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 3 листопада 2023 року по 6 листопада 2023 року, з 9 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року та з 1 грудня 2023 року по 25 грудня 2023 року.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Ціна позову складає 183881,72 грн, отже, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн (3028,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0,8).
Позивачем судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у розмірі 2422,40 грн не сплачений.
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що відповідно до розпорядження директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29 червня 2022 року № 248/2942, від 22 лютого 2024 року № 220/10/641 з 1 липня 2022 року, з 1 квітня 2024 року, наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 21 липня 2022 року № 510 «Про затвердження Положення про спільне фінансове господарство військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_1 , НОМЕР_6 та створення об'єднаної фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 » військові частини НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_1 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ЗР перебувають на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 (код розпорядника коштів - НОМЕР_8 ). Усі фінансові нарахування та видатки відносно Військової частини НОМЕР_1 здійснюються Військовою частиною НОМЕР_2 з єдиного розрахункового рахунку Військової частини НОМЕР_2 .
Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_2 , яка є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. У Військової частини НОМЕР_1 як структурного підрозділу Військової частини НОМЕР_2 відсутній окремий рахунок у Державній казначейській службі України, оскільки вона не є розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів.
Відповідно до статті 23, пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються за наявності бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків з бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Заявки на фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_1 надаються до розпорядника коштів вищого рівня по мірі їх надходження та в терміни, які передбачені внутрішніми розпорядчими документами.
Станом на момент звернення до суду бюджетні призначення за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», а саме на подання до адміністративних судів позовних заяв про стягнення надміру нарахованих та виплачених сум додаткової винагороди до осіб, які були виключені зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , із числа тих, що за висновком Аудиту не набули права на додаткову винагороду у період дії воєнного стану з розрахунку 100 тис. грн у місяць, але яким така була виплачена за рішенням командира Військової частини НОМЕР_1 , у Військовій частині НОМЕР_1 відсутні.
Оскільки Військова частина НОМЕР_2 є розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів та відповідно забезпечувальним органом Військової частини НОМЕР_1 всі підтверджуючі документи стосовно руху коштів знаходяться саме у Військовій частині НОМЕР_2 , а саме заявка на виділення коштів, зокрема для сплати Військовою частиною НОМЕР_1 судових зборів.
З урахуванням викладеного, позивач просить відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд встановив таке.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі (частина друга статті 133 КАС України).
Водночас, статтею 8 Закону № 3674-VI визначені умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або (пункт 1)
позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або (пункт 2)
предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (пункт 3).
В постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
« 36. […] Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
37. З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
38. Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
39. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
40. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
41. Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
42. Отже, положення частини першої статті 133 КАС як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 133 КАС та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону. […]
44. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
45. При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
46. Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому підстав для розгляду апеляційним судом питання про звільнення юридичної особи від сплати судового збору не було.
47. Водночас у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
48. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.».
Оскільки предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, суд доходить висновку про відсутність обставин, які б свідчили про наявність умов, предметних та суб'єктних критеріїв, за яких суд з огляду на майновий стан сторони має право звільнити Військову частину НОМЕР_1 від сплати судового збору або відстрочити його сплату.
Окрім того, позивач не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності коштів на сплату судового збору. У своєму ж клопотанні позивач звертає увагу суду, що така інформація не перебуває у його володінні, чим фактично покладає на суд обов'язок по зібранню таких доказів.
Зазначений недолік позовної заяви може бути усунений шляхом подання документа про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн за такими реквізитами для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у Луг. обл./МТГ м. Сєвєр/22030101, код отримувача - 37991110, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача - UA288999980313101206084012499, відомча ознака - «84» Окружні адміністративні суди, призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Луганський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною шостою статті 161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень (абзац другий частини другої статті 122 КАС України).
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно із пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
У постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 520/10899/22 Верховний Суд зазначив, що питання щодо повернення надмірно виплаченого грошового забезпечення, не відносяться до спорів, які виникли з підстав проходження публічної служби (частина п'ята статті 122 КАС України), відповідно, до них мають застосовуватися приписи абзацу другого частини другої статті 122 КАС України, якими встановлено тримісячний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21 січня 2025 року № 41 «Про внесення змін до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди» внесено зміни до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 5 жовтня 2023 року № 973 «Про виплату додаткової винагороди за вересень 2023 року», від 5 листопада 2023 року № 1001 «Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2023 року», від 5 грудня 2023 року № 1070 «Про виплату додаткової винагороди за листопад 2023 року»», від 5 січня 2024 року № 9 «Про виплату додаткової винагороди за грудень 2023 року» зокрема в частині корегування періодів участі відповідача у бойових діях, та на підставі якого фактично визначено суму безпідставно отриманого відповідачем грошового забезпечення.
Отже, з 22 січня 2025 року розпочався перебіг тримісячного строку звернення до суду з позовом, який сплив 22 квітня 2025 року.
Проте до адміністративного суду позивач звернувся тільки 2 червня 2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 з 9 червня 2022 року вибувши з пункту постійної дислокації повним особовим складом по теперішній час на різних (визначених вищим військовим командуванням) ділянках північного та східного фронту бере безпосередню участь у бойових діях, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого та другого ешелонів оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
15 січня 2025 року офіцер групи цивільно-військового співробітництва штабу Військової частини НОМЕР_1 був призначеним тимчасово виконуючим обов'язки помічника командира батальйону з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 та по теперішній час безперервно виконує основні та додаткові позаштатні завдання та функціональні обов'язки в районі ведення бойових дій юридичного радника, уповноваженого військового представника у сфері цивільно-військового співробітництва, а також постійного консультанта та формувача справ на списання втраченого військовою частиною військового майна, що фактично займає його постійну службову зайнятість в умовному режимі «24/7».
Така зайнятість з об'єктивних поважних причин вплинула на пропуск тримісячного терміну звернення до адміністративного суду та невчасну відправку позовної заяви про стягнення надмірно нарахованих та виплачених сум додаткової винагороди до осіб, які були виключені зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , із числа тих, які згідно висновків Аудиторського звіту від 10 жовтня 2024 року № 526/24 не набули права на додаткову винагороду у період дії воєнного стану з розрахунку 100 тис. грн у місяць, але яким така була виплачена.
З урахування викладеного, позивач просить поновити йому строк звернення до суду.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених позивачем, суд зазначає таке.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд відхиляє доводи позивача щодо того, що з 15 січня 2025 року офіцер групи цивільно-військового співробітництва штабу Військової частини НОМЕР_1 був призначеним тимчасово виконуючим обов'язки помічника командира батальйону з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 та по теперішній час безперервно виконує основні та додаткові позаштатні завдання та функціональні обов'язки в районі ведення бойових дій юридичного радника, уповноваженого військового представника у сфері цивільно-військового співробітництва, а також постійного консультанта та формувача справ на списання втраченого військовою частиною військового майна, що фактично займає його постійну службову зайнятість в умовному режимі «24/7», оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження викладених обставин.
Також суду не надано жодних доказів того, що представник позивача - ОСОБА_2 у період часу з 22 січня 2025 року по 1 червня 2025 року безперервно перебував в зоні бойових дій, як і не надано доказів неможливості звернення до суду безпосередньо командиром Військової частини НОМЕР_1 , так і іншими військовослужбовцями цієї частини.
Навпаки, вивченням Єдиного державного реєстру судових рішень за період з 1 січня 2025 року по 2 червня 2025 року судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 зверталась до різних адміністративних судів з позовами та апеляційними скаргами (справи №№ 380/17522/24, 500/2346/25, 380/8085/25, 380/8087/25, 380/10978/25, 380/10928/25).
Також вивченням Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що представник позивача - Совік Віталій Васильович також ініціював судовий спір, в якому він як фізична особа є позивачем (справа № 380/1409/25).
З урахуванням викладеного, підстави, зазначені позивачем для поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, визнаються судом неповажними.
У постанові від 20 червня 2024 року у справі № 420/29265/23 Верховний Суд зазначив, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС щодо форми та змісту позову, так і вимог щодо дотримання строку подання позову, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - позовна заява залишається без руху.
Залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.
У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку, суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Мотивувальна частина судового рішення має відповідати його резолютивній частині для уникнення перешкод для належного виконання учасником справи рішення суду та забезпечення його зрозумілості для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України позивач має право подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Визнати неповажними підстави, зазначені Військовою частиною НОМЕР_1 у позовній заяві від 2 червня 2025 року б/н для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»:
документ про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн;
заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.
Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачу та вважатиметься неподаною.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяТ.І. Чернявська