Іменем України
14 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/986/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом адвоката Лимаря Андрія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
09.05.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Лимаря Андрія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.01.2025 № 222030031311 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), період навчання з 05.06.1984 по 23.06.1986 у Московському інституті хімічного машинобудування; період отримання допомоги по безробіттю в періоди з 04.06.1992 по 07.06.1992, з 07.06.1992 по 03.03.1993; період безробіття з 06.10.1998 по 03.04.1999 згідно трудовою книжкою від 01.08.1983 р. НОМЕР_2 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 31.12.2024 р. про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 31.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначенням пенсії при досягненні 63 років та наявності 21 року страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду документів, доданих до заяви Відповідачем було прийнято оскаржуване Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.01.2025 р. про відмову у призначенні пенсії, та не зараховано до страхового стажу Позивача наступні періоди:
«1) Період навчання з 01.09.1979 року народження по 23.06.1986 року - «6 років 9 місяців 23 дні згідно диплому від 23.06.1986 № НОМЕР_3 , оскільки період навчання перевищує загально встановлений термін навчання, форма навчання в дипломі на зазначена»;
2) Період отримання допомоги по безробіттю з 04.06.1992 по 07.06.1992, з 07.06.1992 по 03.03.1993 згідно з трудовою книжкою від 01.08.1983 р. НОМЕР_2 , оскільки наявна розбіжність між датою початку виплати з «04.06.1992, 07.06.1992 та датою в наказах про початок виплат «24.06.1991». Крім того не зазначено дату та номер про припинення виплати;
3) Період безробіття з 06.10.1998 по 03.04.1999 згідно з трудовою книжкою від 01.08.1983 НОМЕР_2 , оскільки виплата матеріальної допомоги по безробіттю не підлягає соціальному страхуванню».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.01.2025 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено в пенсії за віком при досягнені 63 років згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю страхового стажу, який становить 21 рік.
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, вважає його незаконним та необґрунтованим, таким що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 13.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у сумі 968,96 грн за подання позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Відзив відповідачем не надано.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , картки платника податків, заяви від 08.03.2024, довідки від 12.04.2022 № 6825-5000966266 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 01.01.2025 № 222030031311 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно наданої заяви від 31.12.2024 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 21 рік.
В рішенні зазначено таке:
«…Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 31.12.2024.
Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 63 роки.
Вік заявника 63 роки 2 місяці 24 дні.
Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 21 рік…
.. Крім періодів роботи, до страхового стажу зараховується навчання за денною формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училища. Час догляду непрацюючої матері за дітьми до досягнення 3-річного віку та періоди отримання допомоги в центрі зайнятості.
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року.
Результати розгляду документів, доданих до заяви.
Страховий стаж особи становить 20 років 1 місяць 17 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- Період навчання з 01.09.1979 по 23.06.1986 - 6 років 9 місяців 23 дні згідно диплому від 23.06.1986 № 408528, оскільки період навчання перевищує загальновстановлений термін навчання, форма навчання в дипломі не зазначена;
- Період отримання допомоги по безробіттю з 04.06.1992 по 07.06.1992, з 07.06.1992 по 03.03.1993 згідно з трудовою книжкою від 01.08.1983 НОМЕР_5 , оскільки наявні розбіжності між датою початку виплати «04.06.1992, 07.06.1992» та датою в наказах про початок виплати «24.06.1991». Крім того, не зазначено дату та номер наказів про припинення виплати.
Для зарахування до страхового стажу:
- Періоду навчання з 01.09.1979 по 23.06.1986 необхідно надати уточнюючу довідку з навчального закладу про тривалість навчання за денною формою;
- Періоду безробіття з 04.06.1992 по 03.03.1993, необхідно надати уточнюючу довідку з центру зайнятості про перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю;
- Періоду з 06.10.1998 по 03.04.1999, необхідно надати уточнюючу довідку з центру зайнятості про характер матеріальної допомоги по безробіттю (навчання, курси підвищення кваліфікації, матеріальна допомога малозабезпеченим тощо)...».
Згідно із формою РС-право «Стаж для розрахунку права: ОСОБА_1 », страховий стаж позивачки становить 20 років 1 місяць 17 днів, а саме:
- 01.07.1983 - 24.12.1983 - 0 років 5 місяців 24 дні;
- 01.01.1984 - 04.06.1984 - 0 років 5 місяців 4 дні;
- 28.08.1986 - 28.01.1988 - 1 рік 5 місяців 1 день;
- 04.02.1988 - 20.05.1988 - 0 років 3 місяці 17 днів;
- 28.11.1988 - 03.03.1992 - 3 роки 3 місяці 6 днів;
- 01.12.1994 - 06.05.1997 - 2 роки 5 місяців 6 днів;
- 13.09.1997 - 07.09.1998 - безробіття - 0 років 11 місяців 25 днів;
- 02.12.2000 - 31.01.2003 - 0 років 2 місяці 0 днів;
- 04.11.2003 - 30.11.2003 - 0 років 0 місяців 27 днів;
- 08.12.2003 - 19.12.2003 - 0 років 0 місяців 12 днів;
- 01.02.2004 - 29.02.2004 - 24179564 - 0 років 1 місяців 0 днів;
- 01.06.2004 - 30.06.2004- 24179564 - 0 років 1 місяць 0 днів;
- 01.08.2004 - 31.08.2004 - 24179564 - 0 років 1 місяць 0 днів;
- 30.10.2004 - 31.10.2004 - 32990594 - 0 років 0 місяців 3 дні;
- 29.11.2004 - 02.12.2004 - 32990594 - 0 років 0 місяців 4 дні;
- 01.04.2005 - 30.04.2005 - 24179564 - 0 років 1 місяць 0 днів;
- 01.09.2005 - 30.09.2005 - 24179564 - 0 років 1 місяць 0 днів;
- 11.05.2006 - 05.05.2007 - безробіття - 0 років 11 місяців 26 днів;
- 01.02.2011 - 28.02.2011 - 36399406 - 0 років 1 місяць 0 днів;
- 01.05.2011 - 28.05.2011 - 02141973 - 0 років 1 місяць 0 днів;
- 01.07.2011 - 31.07.2011 - 02141973 -0 років 1 місяць 0 днів;
- 01.09.2011 - 30.09.2011 - 00846688 - 0 років 0 місяців 0 днів;
- 03.03.2012 - 26.04.2012 - 02214461 - 0 років 2 місяці 0 днів;
- 01.06.2012 - 27.06.2012 - 02214461 - 0 років 1 місяць 0 днів;
- 01.12.2012 - 29.12.2012 - 23473770 - 0 років 1 місяць 0 днів;
- 09.01.2013 - 03.01.2014 - безробіття - 0 років 11 місяців 26 днів;
- 20.02.2014 - 17.02.2015 - 24179564 - 0 років 11 місяців 13 днів;
- 22.03.2016 - 28.02.2019 - 24179564 - 2 роки 10 місяців 23 дні;
- 10.03.2019 - 29.02.2020 - 24179564 - 0 років 11 місяців 21 день;
- 14.03.2020 - 28.02.2021 - 24179564 - 1 рік 0 місяців 0 днів;
- 20.03.2021 - 06.10.2021 - 24179564 - 0 років 6 місяців 16 днів.
Спірним питанням у цій справі є правомірність незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1979 по 23.06.1986 - 6 років 9 місяців 23 дні згідно диплому від 23.06.1986 № 408528, оскільки період навчання перевищує загальновстановлений термін навчання, форма навчання в дипломі не зазначена, періоду отримання допомоги по безробіттю з 04.06.1992 по 07.06.1992, з 07.06.1992 по 03.03.1993 згідно з трудовою книжкою від 01.08.1983 НОМЕР_5 , оскільки наявні розбіжності між датою початку виплати «04.06.1992, 07.06.1992» та датою в наказах про початок виплати «24.06.1991», та не зазначено дату та номер наказів про припинення виплати, та як наслідок - відмови у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
16.03.2021 за № 339/35961 в Міністерстві юстиції України зареєстровано постанову правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2020 № 25-1, якою затверджено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1).
Зазначеною постановою правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2020 № 25-1, зокрема, передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Згідно із розділом IV п. 4.2 Порядку 22-1 із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2020 № 25-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Заява позивача щодо призначення пенсії за віком розглянута ГУПФУ в Хмельницькій області з урахуванням принципу екстериторіальності.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набув чинності з 1 січня 2004 року.
У відповідності до частини першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 20 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
ОСОБА_1 звернулася з заявою про призначення пенсії 31.12.2024, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто вік позивачки склав 63 роки 2 місяці 24 дні, і відповідно вона досягла віку, що дає право на призначення пенсії за віком за статтею 26 Закону № 1058, за наявності страхового стажу від 21 до 31 року.
Разом з тим, за твердженням відповідача, позивачка не набула страхового стажу у кількості 21 року, що унеможливлює призначення пенсії за віком. Стаж позивачки визначений у кількості 20 років 1 місяця 17 днів.
Надаючи оцінку доводам відповідача про неможливість врахування страхового стажу за періоди з 04.06.1992 по 07.06.1992, з 07.06.1992 по 03.03.1993 згідно з трудовою книжкою від 01.08.1983 НОМЕР_5 , оскільки наявні розбіжності між датою початку виплати «04.06.1992, 07.06.1992» та датою в наказах про початок виплати «24.06.1991», та не зазначено дату та номер наказів про припинення виплати, суд зазначає таке.
Згідно з абзацом третім частини першої статті 24 Закону № 1058 період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Тобто, надання уточнюючих довідок та інших документів підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.
Трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_5 щодо спірних періодів містить такі записи:
«14. 04.06.1992 - 07.06.1992 - отримувала допомогу по безробіттю, пост. КМУ від 24.06.91 № 47;
15. 07.06.1992 - 03.03.1993 - отримувала допомогу по безробіттю, пост. КМУ від 24.06.1991 № 47
Сєвєродонецький центр зайнятості населення:
20. 06.10.1998 - призначена виплата матеріальної допомоги у відповідності до п.1 ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення», розп. 8387 від 06.10.1998;
21. 03.04.1999 - припинена виплата матеріальної допомоги у відповідності до п.1 «з» ст. 30 Закону України «Про зайнятість населення», розп. 8387 від 06.10.1998».
Згідно із пунктом 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців», яка була чинною на час заповнення окремих записів про роботу позивача у трудовій книжці, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Згідно з пунктами 1.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 11.07.2019 у справі № 683/737/17.
Отже, з урахуванням наведеного, суд не приймає вищевказані посилання відповідача на недоліки заповнення трудової книжки як на підставу для неврахування відомостей, що зазначені у такій трудовій книжці, оскільки суд наголошує, що саме на керівника підприємства, установи, організації, як станом на теперішній час, так і станом на дату внесення записів №№14, 15, 20, 21 до трудової книжки позивача, покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.
Щодо доводів відповідача про необхідність надання уточнюючої довідки про характер матеріальної допомоги, що виплачувалась позивачці у період з 06.10.1998 по 03.04.1999, суд зазначає, що згідно із записом № 20 у трудовій книжці призначена виплата матеріальної допомоги у відповідності до п.1 ст. 31 Закону України «Про зайнятість населення».
Станом на день внесення такого запису був чинним Закон України від 01.03.1991 № 803-ХІІ «Про зайнятість населення», у відповідності до пункту 1 статті 31 якого безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Тобто, записами № 20-21 у трудовій книжці позивачки підтверджується, що у період з 06.10.1998 по 03.04.1999 ОСОБА_1 отримувала саме допомогу по безробіттю, і цей період має бути зараховано до страхового стажу позивачки у відповідності до вимог абзацу третього частини першої статті 24 Закону № 1058.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність врахування трудової книжки позивача, зокрема, записів №№ 14-15, 20-21 щодо періодів отримання допомоги по безробіттю з 04.06.1992 по 07.06.1992, з 07.06.1992 по 03.03.1993, з 06.10.1998 по 03.04.1999 при обчисленні страхового стажу для призначення пенсії за віком, і відповідно про протиправність оскаржуваного рішення.
Крім того, згідно із оскаржуваним рішенням позивачеві до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1979 по 23.06.1986 - 6 років 9 місяців 23 дні згідно диплому від 23.06.1986 № 408528, оскільки період навчання перевищує загальновстановлений термін навчання, форма навчання в дипломі не зазначена.
Відповідно до положень статті 59 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби (пункт в) частини третьої статті 59), навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт д) частини третьої статті 59).
Пункт 2.23 Порядку № 22-1 визначає, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Трудова книжка НОМЕР_5 містить записи:
До вступу в МІХМ трудового стажу не мала.
Московський інститут хім.машинобудування.
1 - 01.07.1983 - зарахована на посаду гардеробниці госпчастини, наказ № 264 /л від 08.07.1983;
2 - 24.12.1983 - звільнена за власним бажанням, ст. 31 КЗпП , наказ 508/л від 30.12.1983;
Ресторан «Ізмайлово»
3. 01.01.1984 - прийнята на посаду прибиральниці тимчасово, наказ № 3-л від 16.01.1984;
4. 04.06.1984 - звільнена за закінчення тимчасової роботи, наказ № 31/л від 31.05.1984.
5. - закінчила Московський інститут хімічного машинобудування у 1986 році за спеціальністю машини та апарати хім.виробництв, диплом НОМЕР_6 .
Згідно з формою РС-право періоди роботи з 01.07.1983 по 24.12.1983, з 01.01.1984 по 04.06.1984 зараховані до страхового стажу позивачки у кількості 10 місяців 28 днів.
Наданою позивачкою копією диплому НОМЕР_6 підтверджується, що ОСОБА_1 у 1979 році вступила до Московського інституту хімічного машинобудування та 23.06.1986 році закінчила курс інституту за спеціальністю машини та апарати хімічних виробництв.
Суд зазначає, що твердження відповідача про те, що термін навчання позивача перевищує встановлений термін, у оскаржуваному рішенні викладені без нормативного обґрунтування, але відомості про форму навчання дійсно у дипломі відсутні.
Відповідно до п. 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком, регулювався постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (надалі також - Порядок №590).
Згідно з підпунктом «і» частини 1 пункту 109 Порядку №590 крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах і таке інше), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на рабфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частиною 2 пункту 109 Порядку №590 передбачено, що при призначенні пенсій по старості періоди, вказані у підпункті «і», зараховуються до стажу за умови, якщо цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба у складі Збройних сил СРСР, або інша служба, вказана в підпункті «к».
Відповідно до ч. 3ст. 42 Закону України від 23 травня 1991 року "Про освіту" підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.
Підпунктом 6.3 п. 6 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 року № 161 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23.11.1993 за № 173), передбачено, що вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.
Отже, час навчання на денній формі у вищому навчальному закладі, що мав місце до 1 січня 2004 року, має зараховуватись до загального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії, на відміну від періоду навчання на заочній (вечірній) формі, коли особа разом із навчанням здійснює трудову діяльність на виробництві (установі, організації), яка і підлягає зарахуванню до загального трудового стажу (за наявності підтверджуючих документів) даної особи.
Щодо відсутності в дипломі відомостей про форму навчання, суд зазначає таке.
Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.
Зазначеною Інструкцією визначено, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху.
Відтак, про період навчання особи вносився запис у трудову книжку при навчанні на денних відділеннях, і інструкцією не було передбачено внесення записів до трудових книжок за умови навчання на вечірній (заочній формі), тому суд доходить висновку, що навчання позивачки здійснювалося саме на денній формі.
З урахуванням наведеного нормативного регулювання, зокрема, положення частини 2 пункту 109 Порядку №590, оскільки до вступу на навчання у 1979 році позивачка не працювала, а періоди роботи з 01.07.1983 по 24.12.1983 та з 01.01.1984 та 04.06.1984 зараховані пенсійним органом до страхового стажу, тому період навчання позивачки у Московському інституті хімічного машинобудування необхідно зараховувати до страхового стажу з 05.06.1984 по 23.06.1986, якому передували періоди роботи.
Оскільки відповідачем зараховано до страхового стажу позивача 20 років 1 місяць 17 днів, при зарахуванні до стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 04.06.1992 по 07.06.1992, з 07.06.1992 по 03.03.1993, з 06.10.1998 по 03.04.1999, періоду навчання з 05.06.1984 по 23.06.1986, страховий стаж позивача становитиме більше необхідного для призначення пенсії 21 року.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Днем досягнення пенсійного віку позивачки є 07.10.2024, з заявою про призначення пенсії звернулася 31.12.2024, тому пенсія за віком має бути призначена з 07.10.2024.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
З огляду на наведене, позовні вимоги належать до задоволення у спосіб, обраний позивачем, з його коригуванням, шляхом:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.01.2025 № 222030031311 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 05.06.1984 по 23.06.1986 у Московському інституті хімічного машинобудування; періоди отримання допомоги по безробіттю в періоди з 04.06.1992 по 07.06.1992, з 07.06.1992 по 03.03.1993; з 06.10.1998 по 03.04.1999;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.12.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у рішенні.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з коригуванням обраного позивачем способу захисту.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 13.05.2025 відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 968,96 гривень за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення в даній справі.
Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 968,96 грн стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги адвоката Лимаря Андрія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Г.Чекірди, будинок 10, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.01.2025 № 222030031311 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 05.06.1984 по 23.06.1986 у Московському інституті хімічного машинобудування; періоди отримання допомоги по безробіттю в періоди з 04.06.1992 по 07.06.1992, з 07.06.1992 по 03.03.1993; з 06.10.1998 по 03.04.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.12.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя А.Г. Секірська