14 липня 2025 року справа №320/52287/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01 січня 2018 року із врахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо обмеження призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років максимальним розміром під час перерахунку на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 грудня 2022 року №ВСЗ/8581, виданої станом на 05 березня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 грудня 2022 року №ВСЗ/8581, виданої станом на 05 березня 2019 року з основним розміром пенсії 90% грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром, а також здійснити виплату різниці між нарахованим розміром пенсії та фактично виплаченим з 01 квітня 2019 року по день проведення перерахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як отримувач пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). У зв'язку із перерахунком пенсії відповідач незаконно здійснив зниження основного розміру пенсії з 90% до 70%. Вказує, що оскільки перерахунок пенсії пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні її розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії. Також посилається на те, що відповідач обмежив його пенсію десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Наголошує, що має право на отримання пенсійних виплат без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними, та такими, що порушують його права.
14 листопада 2024 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
В матеріалах справи наявний відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що частиною другою статті 13 Закону №2262-ХІІ визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. При цьому, зауважив, що розмір пенсії позивача з урахуванням всіх складових, зазначених в оновленій довідці, та з застосуванням 70 відсотків грошового забезпечення, з якого перерахований розмір пенсії, не ставить його у невигідне становище, оскільки право на соціальне забезпечення за ним збережене, позивач не позбавлений засобів для існування та не підданий ризикові недостатності таких засобів для життя. Крім того, зазначив що виплата пенсії позивачу з обмеженням максимальним розміром підтверджена законодавчо, тому відсутні підстави для застосування іншого порядку виплати пенсії. На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серія НОМЕР_2 ), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як отримувач пенсії відповідно до Закону № 2262-XII.
В квітні 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії позивача на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № ФА 143275 від 19 березня 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2021 року у справі №640/28892/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії позивачу відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII, у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року у справі №320/23193/23 проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 грудня 2022 року № ВСЗ/8581, починаючи з 01 квітня 2019 року.
Після вказаного перерахунку пенсії, проведеного на виконання згаданого вище судового рішення, відповідно до наявних в матеріалах адміністративного провадження витягів з пенсійної справи розмір пенсії позивача визначається, виходячи з 70% сум грошового забезпечення.
В червні 2024 року представник позивача звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% суми грошового забезпечення та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02 липня 2024 року №27034-24938/Г-02/8-2600/24 за результатом розгляду звернення повідомлено про відсутність підстав для встановлення основного розміру пенсії позивача на рівні 90% грошового забезпечення, підтверджено факт виплати пенсії з обмеженням максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та зазначано про відсутність підстав для зміни порядку виплати пенсії.
Також, відповідно до наявних в матеріалах адміністративного провадження витягів з пенсійної справи ОСОБА_1 (№ФА 143275) розмір пенсії останнього станом на 01 березня 2024 року становить 26339 гривень 90 копійок, при цьому, розмір пенсії до виплати становить 23610 гривень 00 копійок, що, підтверджує факт обмеження пенсійної виплати.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон №2262-ХІІ.
За змістом преамбули Закону №2262-ХІІ, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцем надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною другою статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Пунктом 23 Розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VІІ (набрав чинності з 01 травня 2014 року) змінено у відсотках максимальний розмір пенсії від грошового забезпечення та визначено його на рівні 70 відсотків грошового забезпечення (внесені зміни до частини другої статті 13).
Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ встановлено право на перерахунок раніше призначених пенсій. Відповідно до частини четвертої вказаної статті (у редакції чинній на дату виникнення права на перерахунок) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704).
Таким чином, набрання чинності Постановою №704, якою змінено (збільшено) грошове забезпечення військовослужбовців, у розумінні частини другої статті 51 Закону №2262-ХІІ є обставиною, що тягне за собою зміну розміру пенсії позивача, призначеної на підставі цього Закону.
Разом з тим, встановлення 70 відсотків максимального розміру пенсії від грошового забезпечення при призначенні пенсії особам відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ не визначено як підстава для перерахунку раніше призначених пенсії за статтею 63 вказаного Закону.
Крім того, слід зазначити, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У Рішенні Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року зазначено, що Конституція України витлумачила зміст принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58). Конституційний суд зазначив, що дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.
Цей принцип закріплений також у третьому реченні частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.
Оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Отже, застосувавши відсоток - 70 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 90 відсотків від розміру грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що при перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям повинні застосовуватися саме норми, що визначають розмір пенсії у відсотках, які діяли на момент призначення пенсії, а внесені зміни Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ (далі - Закон №1166) до Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації такого права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Судом також врахований правовий висновок Верховного Суду, викладений у рішенні від 04 лютого 2019 року, прийнятого за наслідками розгляду зразкової справи №240/5401/18, відповідно до якого внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668) та Законом №1166, зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668 та Закону № 1166 не зазнала.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо зменшення при проведенні перерахунку розміру пенсії за вислугу років до 70 відсотків грошового забезпечення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо періоду проведення перерахунку пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2021 року у справі №640/28892/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії позивачу відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII, у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
Тобто, на час розгляду даної справи право позивача на отримання пенсійної виплати у розмірі 90% грошового забезпечення з 01 січня 2018 року у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" вже є відновленим в судовому порядку відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2021 року у справі №640/28892/20.
Тому, відповідно, позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01 січня 2018 року із врахуванням раніше виплачених сум не підлягають задоволенню.
Разом з тим, у разі неналежного, як на думку позивача, виконання судового рішення у справі №640/28892/20, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України (стаття 382, 383).
Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI) максимальний розмір пенсії […], призначених (перерахованих) відповідно до […], законів України «Про державну службу» […] «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», […], не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в наступній редакції: «максимальний розмір пенсії […] не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесено зміни до Закону № 2262 та частину п'яту статті 43 доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії […] не може перевищувати 10740 гривень».
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІII (далі - Закон № 1774-VІII), який набрав чинності з 01 січня 2017 року, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону 2262-ХІІ, слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, наведену в постановах від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 17 жовтня 2021 року у справі №343/870/17, в яких викладено висновок у подібних правовідносинах щодо застосування Закону № 2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців про те, що "… буквальне розуміння змін внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Отже, внесені Законом №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження".
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Тому обмеження відповідачем розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог, які стосуються здійснення виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 квітня 2019 року по день проведення перерахунку, як просить позивач, то суд зазначає наступне.
Відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку та виплаті будуть порушені. Як наслідок слід констатувати, що згадані вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію, то суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що виплата пенсії позивачу буде порушена відповідачем, а тому задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачу з 90% до 70% сум грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром під час перерахунку на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 грудня 2022 року №ВСЗ/8581 та відновленню шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити з 01 квітня 2019 року позивачу пенсію за вислугу років на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 грудня 2022 року №ВСЗ/8581 з основним розміром пенсії 90% грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% до 70% сум грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром під час перерахунку на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 грудня 2022 року №ВСЗ/8581.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) перерахувати та виплатити з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 грудня 2022 року №ВСЗ/8581 з основним розміром пенсії 90% грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.