14 липня 2025 року справа №640/7779/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 16 листопада 2019 року по 16 грудня 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимального розміру, починаючи з 16 листопада 2019 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 16 грудня 2020 року, у розмірі, який визначений станом на 16 листопада 2019 року, з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення з військової служби (16 грудня 2020 року) - 41 рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 16 грудня 2020 року, у розмірі, який визначений станом на 16 листопада 2019 року, з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення з військової служби (16 грудня 2020 року) - 41 рік, без обмеження максимального розміру пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як отримувач пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
На підставі рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №640/23024/19 наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11 листопада 2020 року №1089-ос його було поновлено на службі. В зв'язку з поновленням на військовій службі з 01 грудня 2020 року припинено виплату пенсії. Вважає безпідставним припинення виплати пенсії, посилаючись на норми частини третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ, статей 39, 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ.
Також зазначає, що відповідач безпідставно обмежив його пенсію максимальним розміром. Наголошує, що має право на отримання пенсійних виплат без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними, та такими, що порушують його права.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/7779/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
31 травня 2023 року від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/7779/22 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
31 травня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді Журавлю В.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року прийнято до провадження матеріали адміністративної справи № 640/7779/22, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку зі звільненням судді з посади, справа №640/7779/22 передана на розгляд судді Кочановій П.В.
26 грудня 2023 року Київським окружним адміністративним судом справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
В матеріалах справи наявний відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що виплата пенсії позивачу з обмеженням максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність підтверджена законодавчо, тому відсутні підстави для застосування іншого порядку виплати пенсії. На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серія НОМЕР_2 ), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як отримувач пенсії відповідно до Закону № 2262-XII.
З 16 листопада 2019 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до вищеозначеного Закону, на підставі документів, наданих уповноваженим органом Державної прикордонної служби України, а саме: подання про призначення пенсії №11/ПВ-8906 від 06 грудня 2019 року; розрахунку вислуги років (календарна - 37 років 01 місяць 26 днів, пільгова - 02 роки 11 місяців 18 днів, всього - 40 років 01 місяць 14 днів); грошового атестату №61 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення №162 від 15 листопада 2019 року.
Загальний розмір пенсії станом на 16 листопада 2019 року становить 20090 гривень 40 копійок, при цьому, розмір пенсії до виплати становить 16380 гривень, що, в свою чергу, підтверджує факт обмеження пенсійної виплати.
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №640/23024/19 визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної прикордонної служби України № 1072-ОС від 23 жовтня 2019 року в частині звільнення позивача з військової служби в запас. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної прикордонної служби України № 1101-ОС від 31 жовтня 2019 року в частині виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Поновлено позивача на посаді заступника директора департаменту начальника управління мобілізаційної роботи та підготовки органів управління Департаменту протидії воєнним загрозам Адміністрації Державної прикордонної служби України.
На підставі рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №640/23024/19 наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11 листопада 2020 року №1089-ос позивача було поновлено на службі з 15 листопада 2019 року.
В зв'язку з поновленням на військовій службі з 01 грудня 2020 року позивачу припинено виплату пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04 березня 2021 року №2600-0505-8/37037 позивача повідомлено про порядок утримання надміру сплачених коштів за період з 16 листопада 2019 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 225770 гривень 00 копійок та запропоновано внести вказану суму коштів на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 15 грудня 2020 року №1219-ос позивача було повторно звільнено зі служби згідно з підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 16 грудня 2020 року №1222-ос позивача було виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
З 17 грудня 2020 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, на підставі документів, наданих уповноваженим органом Державної прикордонної служби України, а саме: подання про призначення пенсії №11/ПВ-9887 від 03 березня 2021 року; розрахунку вислуги років (календарна - 38 років 03 місяці 18 днів, пільгова - 02 роки 11 місяців 18 днів, всього - 41 рік 03 місяці 06 днів); грошового атестату №15 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення №121 від 17 лютого 2021 року.
Загальний розмір пенсії станом на 17 грудня 2020 року становить 16911 гривень 64 копійки та є ідентичним розміру пенсії до виплати, що, в свою чергу, не підтверджує факт обмеження пенсійної виплати.
В грудні 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з запитом щодо зменшення розміру пенсійної виплати у зв'язку з повторним призначенням пенсії з 17 грудня 2020 року, а саме встановлення розміру пенсії на рівні16911 гривень 64 копійки, замість розміру 20090 гривень 40 копійок, який визначено станом на 16 листопада 2019 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17 грудня 2021 року №2600-0203-8/203673 за результатом розгляду звернення повідомлено, що пенсія за вислугу років призначена, як особі, що була звільнена з військової служби 16 грудня 2020 року.
Попереднє призначення пенсії з 16 листопада 2019 року не взято до уваги, оскільки на виконання рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №640/23024/19 наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11 листопада 2020 року №1089-ос його було поновлено на службі з 15 листопада 2019 року.
В січні 2022 року представник позивача двічі звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з запитами щодо визначення розміру пенсійної виплати позивача після 17 грудня 2020 року та виплати пенсії не в повному обсязі (з обмеженням максимальним розміром) за період з 16 листопада 2019 року по 16 грудня 2020 року.
Листами Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11 січня 2022 року №2600-0202-8/4571 та від 04 лютого 2022 року №2600-0202-8/20814 надано роз'яснення щодо розрахунку розміру пенсії позивача аналогічні за змістом листу від 17 грудня 2021 року №2600-0203-8/203673 та підтверджено факт обмеження пенсійної виплати за період з 16 листопада 2019 року по 16 грудня 2020 року.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон №2262-ХІІ.
Статтею 1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час первинного призначення пенсії позивачу) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Вказана норма кореспондується з вимогами частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності відповідних умов, а саме:
- відповідної вислуги на день звільнення (з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше);
- якщо особи, які мають право на призначення пенсії за означеним Законом, звільненні зі служби.
Тобто, реалізація права на пенсію можлива лише за наявності двох означених умов.
Статтею 48 Закону №2262-ХІІ передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Судом встановлено, що позивача 15 листопада 2019 року звільнено зі служби, у зв'язку з чим 16 листопада 2019 року йому було призначено довічну пенсію за вислугу років відповідно до вищеозначеного Закону, на підставі документів, наданих уповноваженим органом Державної прикордонної служби України.
В подальшому, внаслідок оскарження наказу про звільнення в судовому порядку, позивача поновлено на посаді та скасовано наказ Голови Державної прикордонної служби України № 1072-ОС від 23 жовтня 2019 року в частині звільнення позивача з військової служби в запас.
За загальновідомим правилом поновлення на службі в судовому порядку відбувається з дати звільнення, яка була визнана незаконною, а не з дати винесення судового рішення.
Вищевказане роз'яснює Мінпраці та соцполітики України в листі від 07 серпня 2007 року №205/06/187-07. Оформлюється ця процедура шляхом видання наказу та внесення відповідного запису до трудової книжки працівника. Новий трудовий договір з працівником у таких випадках не укладається, оскільки трудові відносини не припинялись - усі умови укладеного трудового договору є чинними.
Тобто, працівник вважається таким, що не переривав трудових відносин з роботодавцем з моменту звільнення, якщо суд визнає звільнення незаконним і час оплаченого вимушеного прогулу зараховується до стажу роботи.
Суд зауважує, що причиною припинення нарахування та виплати пенсії зазначається скасування наказу про звільнення від 23 жовтня 2019 року.
Таким чином, з встановлених судом обставин справи випливає, що призначення пенсії позивачу 16 листопада 2019 року відбулось на підставі наказу про звільнення, який на час розгляду цієї справи є скасованим.
За таких обставин, оскільки юридично звільнення ОСОБА_1 зі служби 15 листопада 2019 року не відбулось, відсутній юридичний факт, з яким частиною першою статті 2 Закону №2262-ХІІ прямо пов'язана можливість призначення пенсії військовослужбовцям, що відбувається лише після звільнення їх зі служби.
Тому, після скасування наказу про звільнення позивач є особою, яка продовжує працювати на займаній посаді, що в свою чергу, відповідно до статей 2, 12 Закону №2262-ХІІ унеможливлює отримання позивачем пенсійних виплат.
Щодо застосування положень частини другої, третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ відносно позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, […], органів та підрозділів цивільного захисту, […] виплата пенсій на час їх служби припиняється.
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-XII, особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Аналогічне визначення особливого періоду надано і в статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), якою передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової).
Крім того, статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Так, на підставі Указів Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014, від 06 травня 2014 року №454/2014, від 21 липня 2014 року №607/2014 та від 14 січня 2015 року №15/2015, на Україні діяла часткова мобілізація, отже, з 17 березня 2014 року в Україні діє особливий період.
Аналіз наведеної норми Закону дає підстави стверджувати, що громадяни України які захищають національну безпеку та цілісність нашої держави можуть бути призвані на строкову службу, мобілізовані або прийняті на службу за контрактом.
Разом з тим, як встановлено судом рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №640/23024/19 визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної прикордонної служби України № 1072-ОС від 23 жовтня 2019 року в частині звільнення позивача з військової служби в запас. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної прикордонної служби України № 1101-ОС від 31 жовтня 2019 року в частині виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Поновлено позивача на посаді заступника директора департаменту начальника управління мобілізаційної роботи та підготовки органів управління Департаменту протидії воєнним загрозам Адміністрації Державної прикордонної служби України.
На підставі рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №640/23024/19 наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11 листопада 2020 року №1089-ос позивача було поновлено на службі з 15 листопада 2019 року.
Тобто, позивач не переривав трудових відносин з роботодавцем з моменту звільнення.
Доказів того, що позивача було призвано на строкову службу, мобілізовано або прийнято на службу за контрактом на огляд суду не надано, тому суд не вважає за можливе застосувати до позивача положення частини третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, пенсія позивачу була призначена за підставами, які згодом, з прийняттям відповідного судового рішення, відпали, через що виплата пенсії відповідачем припинена правомірно, а заявлений позов в означеній частині задоволенню не підлягає.
Позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимального розміру, починаючи з 16 листопада 2019 року також не підлягають задоволенню, оскільки судом не підтверджено право позивача на отримання пенсійних виплат за період з 16 листопада 2019 року по 16 грудня 2020 року відповідно до Закону №2262-ХІІ. А загальний розмір пенсії станом на 17 грудня 2020 року становить 16911 гривень 64 копійки та є ідентичним розміру пенсії до виплати, що, в свою чергу, не підтверджує факт обмеження пенсійної виплати після призначення пенсії позивачу відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Щодо вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу пенсію за вислугу років, починаючи з 16 грудня 2020 року, у розмірі, який визначений станом на 16 листопада 2019 року, з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення з військової служби (16 грудня 2020 року) - 41 рік, суд зазначає наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку (в редакції на час призначення пенсії позивачу) заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Відповідно до пункту 13 Порядку №3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України здійснюють призначення, перерахунок та виплату пенсій військовослужбовцям на підставі документів, що надані уповноваженими структурними підрозділами, де особа проходила службу.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в рішенні від 05 лютого 2020 року по справі № 748/537/17, від 13 березня 2019 року по справі № 240/6263/18.
Як встановлено судом, з 17 грудня 2020 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, на підставі документів, наданих уповноваженим органом Державної прикордонної служби України, а саме: подання про призначення пенсії №11/ПВ-9887 від 03 березня 2021 року; розрахунку вислуги років (календарна - 38 років 03 місяці 18 днів, пільгова - 02 роки 11 місяців 18 днів, всього - 41 рік 03 місяці 06 днів); грошового атестату №15 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення №121 від 17 лютого 2021 року.
Тобто, у відповідності до документів, які надані уповноваженим на це підрозділом. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних в означеній частині.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.