14 липня 2025 року справа №320/12780/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПРІМ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОПРІМ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів UA100100/2023/000026/1 від 23.08.2023, №UA100100/2023/000027/1 від 23.08.2023р., та № UA100100/2023/000040/2 від 15.11.2023;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2023/000751 від 23.08.2023, №UA100100/2023/000752 від 23.08.2023 та №UA100100/2023/001069 від 15.11.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. Зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та у рішеннях про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірних рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечував та у їх задоволенні просив відмовити. Стверджує, що митний орган правомірно прийняв оскаржені рішення. Відповідач посилається на норми частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України (далі МК України), відповідно до яких митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Вказує, що під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив, доводи якого ідентичні обґрунтування позовних вимог.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
13.04.2023 ТОВ «БІОПРІМ» було укладено зовнішньоекономічний контракт №13-04/23 з компанією Misma GmbH (ТОВ «Місма»), Німеччина, згідно якого остання виступила продавцем, а Позивач покупцем, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах цього договору товар згідно Специфікацій.
Пунктом 2.1. контракту передбачено що ціна товару вказана у специфікаціях до цього контракту.
Згідно пункту 3.1. контракту умови оплати встановлені наступні:100% - протягом 30 днів з дня інвойсу, якщо інше не передбачено в специфікації.
22.08.2023 позивачем для здійснення митного оформлення товарів, зокрема товару № 3 - Солі четвертинні, визначеного хімічного складу: Betaine EAST у формі порошку, що надійшов на митну територію України за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом №13-04/23 та згідно Специфікації № 16 від 10.08.2023, до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Західний» Київської митниці було подано електронну митну декларацію № 23UA100100442574U2 та документи щодо вказаного товару, передбачені нормами Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний контракт №13-04/23 від 13.04.2023; специфікація №16 від 10.08.2023; інвойс № RE23110 від 11.08.2023; договір транспортного експедирування № 2292 від 20.06.2023, довідка про транспортні витрати №2023-11011/4 від 18.08.2023, міжнародна товаротранспортна накладна CMR № 20230816 від 16.08.2023.
22.08.2023 митним органом надіслано декларанту запит про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (за наявності): договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунку про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію декларацію країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
23.08.2023 декларантом було надано додаткові документи: договір перевезення вантажів № 14967 від 15.08.2023 між ТОВ «Девік Консалтинг» та ТОВ «Автоекспо», рахунок на оплату № 560 від 17.08.2023, довідки ТОВ «Девік Консалтинг» про транспортні витрати від 18.08.2023 № 2023-11011/1, № 2023-11011/2, № 2023-11011/3.
При розгляді наданих позивачем документів, митниця 23.08.2023 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000026/1.
Також, відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації та прийнято 23.08.2023 надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000751.
У зв'язку з чим, з метою випуску товарів у вільний обіг здійснив декларування товару у відповідності до п. 7 ст. 55 Митного кодексу України, 24.08.2023 здійснено оформлення митної декларації 23UA100100442728U0.
22.08.2023 позивачем для здійснення митного оформлення товару - Продукт, що отримується процесом синтезу, похідні кетонів та хінонів, у вигляді білого кристалічного порошку: Мікровітамін Biopromis K3 MSB (менаді он натрію бісульфіт, вміст - 99,88%), що надійшов на митну територію України за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом №13-04/23 та згідно Специфікації № 17 від 10.08.2023, до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Західний» Київської митниці було подано електронну митну декларацію № 23UA100100442573U3 та документи щодо вказаного товару, передбачені нормами Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний контракт №13-04/23 від 13.04.2023; специфікація № 17 від 10.08.2023; інвойс № RE23107 від 14.08.2023; договір транспортного експедирування № 2292 від 20.06.2023, довідка про транспортні витрати № 2023-11011/3 від 18.08.2023, міжнародна товаротранспортна накладна CMR № 20230816 від 16.08.2023.
22.08.2023 митним органом надіслано декларанту запит про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (за наявності): договір із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунку про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію декларацію країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Декларантом 23.08.2023 було надано додаткові документи: договір перевезення вантажів № 14967 від 15.08.2023 між ТОВ «Девік Консалтинг» та ТОВ «Автоекспо», рахунок на оплату № 560 від 17.08.2023, довідки ТОВ «Девік Консалтинг» про транспортні витрати від 18.08.2023 № 2023-11011/1, № 2023-11011/2, № 2023-11011/4.
При розгляді наданих позивачем документів, митниця 23.08.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000027/1.
Також, відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації та прийнято 23.08.2023 картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000752.
У зв'язку з чим, з метою випуску товарів у вільний обіг здійснив декларування товару у відповідності до п. 7 ст. 55 Митного кодексу України, 24.08.2023 здійснено оформлення митної декларації 23UA100100442751U0 .
З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2021 ТОВ «БІОПРІМ» було укладено зовнішньоекономічний контракт №22-10/21 з компанією YIWU TONGYI PET SUPPLIES FIRM, Китай, згідно якого остання виступила продавцем, а Позивач покупцем, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах цього договору товар згідно Специфікацій.
Пунктом 2.1. контракту передбачено що ціна товару вказана у специфікаціях до цього контракту.
Згідно пункту 3.1. контракту умови оплати встановлені наступні:70% - передоплата, і 30% - після копії коносаменту, якщо інше не передбачено в специфікації.
13.11.2023 позивачем для здійснення митного оформлення товару - Суміші для котячих туалетів, розфасовані в упаковки для роздрібної торгівлі: GLORY PENNY super premium bentonite cat litter for cat's toilet/ GLORY PENNY високоякісний бентонітовий наповнювач для котячого туалету (з різними ароматами), що надійшов на митну територію України за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом №22-10/21 та згідно Специфікації № 2 від 15.06.2023, до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Західний» Київської митниці було подано електронну митну декларацію № 23UA100100451817U2 та документи щодо вказаного товару, передбачені нормами Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний контракт №22-10/21 від 22.10.2021; специфікація №2 від 15.06.2023; інвойс №RО-8068 від 15.06.2023; інвойс-проформа №RО-8068 від 15.06.2023, коносамент SZSE23081409 від 31.08.2023, договір транспортного-експедиційного обслуговування № 358 від 15.11.2022, довідка про транспортні витрати №1501/23 від 06.11.2023, міжнародна товаротранспортна накладна CMR №061123-1 від 06.11.2023, рахунок-фактура № GAN0002552 від 06.11.2023, рахунок-фактура № GAN0002162 від 07.11.2023, банківські платіжні інструкції в іноземній валюті № 271 від 27.07.2023 та № 276 від 10.08.2023.
15.11.2023 митним органом надіслано декларанту запит про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (за наявності): виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
15.11.2023 декларантом було надано додаткові документи: прайс лист RО-8068 від 10.06.2023, пакувальний лис RО-8068 від 15.06.2023, копію митної декларації країни відправлення від 28.08.2023 № 021720230000221550, сертифікати аналізу від 15.08.2023, платіжні документи SWIFT № 230727/001039803 та № 230811/001054405, договір-заявку № TRANS -19176 від 26.10.2023, заявку № 20 від 01.11.2023 до договору транспортно-експедиційного обслуговування № 358, податкові накладні № 8 від 02.10.2023, № 122 від 09.08.2023 та № 262 від 25.09.2023.
При розгляді наданих позивачем документів, митниця 15.11.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000040/2.
Також, відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації та прийнято 15.11.2023 картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/001069.
У зв'язку з чим, з метою випуску товарів у вільний обіг здійснив декларування товару у відповідності до п. 7 ст. 55 Митного кодексу України, 16.11.2023 здійснено оформлення митної декларації 23UA100100452102U5.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант подав:
- разом із МД №23UA100100442574U2 від 22.08.2023 документи на підставі яких товари були куплені та доставлені до митного кордону України, а саме: зовнішньоекономічний контракт № 13-04/23 від 13.04.2023, специфікацію №16 від 10.08.2023, інвойс №RE23110 від 11.08.2023, договір транспортного експедирування №2292 від 20.06.2023, довідку про транспортні витрати №2023-11011/4 від 18.08.2023, міжнародну товаротранспортну накладну CMR №20230816 від 16.08.2023.
Крім того, на підтвердження складових митної вартості декларант надав митному органу додаткові документи: договір перевезення вантажів № 14967 від 15.08.2023 між ТОВ «Девік Консалтинг» та ТОВ «Автоекспо», рахунок на оплату № 560 від 17.08.2023, довідки ТОВ «Девік Консалтинг» про транспортні витрати від 18.08.2023 № 2023-11011/1, № 2023-11011/2, № 2023-11011/3.
- разом із МД №23UA100100442573U3 від 22.08.2023 документи, передбачені нормами чинного Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний контракт №13-04/23 від 13.04.2023, специфікацію №17 від 10.08.2023, інвойс №RE23107 від 14.08.2023, договір транспортного експедирування №2292 від 20.06.2023, довідку про транспортні витрати №2023-11011/3 від 18.08.2023, міжнародну товаротранспортну накладну CMR №20230816 від 16.08.2023.
Крім того, на підтвердження складових митної вартості декларант надав митному органу додаткові документи: договір перевезення вантажів № 14967 від 15.08.2023 між ТОВ «Девік Консалтинг» та ТОВ «Автоекспо», рахунок на оплату № 560 від 17.08.2023, довідки ТОВ «Девік Консалтинг» про транспортні витрати від 18.08.2023 № 2023-11011/1, № 2023-11011/2, № 2023-11011/4.
- разом із МД №23UA100100451817U2 від 13.11.2023 документи, передбачені нормами чинного Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний контракт №22-10/21 від 22.10.2021, специфікацію №2 від 15.06.2023, інвойс №RО-8068 від 15.06.2023, інвойс-проформа №RО-8068 від 15.06.2023, коносамент SZSE23081409 від 31.08.2023, договір транспортного-експедиційного обслуговування № 358 від 15.11.2022, довідку про транспортні витрати № 1501/23 від 06.11.2023, міжнародну товаротранспортну накладну CMR №061123-1 від 06.11.2023, рахунок-фактура № GAN0002552 від 06.11.2023, рахунок-фактура № GAN0002162 від 07.11.2023, банківські платіжні інструкції в іноземній валюті № 271 від 27.07.2023 та № 276 від 10.08.2023.
Крім того, на підтвердження складових митної вартості декларант надав митному органу додаткові документи: прайс лист RО-8068 від 10.06.2023, пакувальний лис RО-8068 від 15.06.2023, копію митної декларації країни відправлення від 28.08.2023 № 021720230000221550, сертифікати аналізу від 15.08.2023, платіжні документи SWIFT № 230727/001039803 та № 230811/001054405, договір-заявку № TRANS -19176 від 26.10.2023, заявку № 20 від 01.11.2023 до договору транспортно-експедиційного обслуговування № 358, податкові накладні № 8 від 02.10.2023, № 122 від 09.08.2023 та № 262 від 25.09.2023.
Щодо не підтвердження складової митної вартості товару, зокрема не надання позивачем документів, що підтверджують понесені транспортні витрати залученими до перевезення особами.
20.06.2023 між Позивачем та ТОВ «Девік Консалтинг» укладено договір транспортного експедирування № 2292.
Пунктом 4.2.3 Договору передбачено залучення третіх осіб до виконання перевезення товарів.
В свою чергу, ТОВ «Девік Консалтинг» (Експедитор) уклало договір з ТОВ «Автоекспо» (Виконавець).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Експедитор замовляє, а виконавець надає транспортні (транспортно-експедиційні) послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом згідно умов транспортного замовлення (заявки).
Зокрема, позивачем до митниці надано транспортні (перевізні) документи, а саме: договір перевезення вантажів № 14967 від 15.08.2023 між ТОВ «Девік Консалтинг» та ТОВ «Автоекспо», рахунок на оплату № 560 від 17.08.2023, довідки ТОВ «Девік Консалтинг» про транспортні витрати від 18.08.2023 № 2023-11011/1, № 2023-11011/2, № 2023-11011/3.
Водночас, відповідач, висловивши зауваження у повідомленні про витребування документів, зазначив, що позивач не надав йому рахунки, накладні тощо між ТОВ «Девік Консалтинг» та ТОВ «Автоекспо».
При цьому, митний орган при витребуванні додаткових документів не вимагав у позивача рахунки, накладні тощо між ТОВ «Девік Консалтинг» та ТОВ «Автоекспо», що в свою чергу свідчить про те, що поданих позивачем документів було достатньо для визнання заявленої транспортної складової митної вартості.
Отже, всі викладені зауваження Відповідача є безпідставними та спростовуються поданими о митного оформлення документами та нормами чинного законодавства.
Таким чином, будь-які розбіжності щодо поданих документів, які мають вплив на правильність визначення митної вартості відсутні.
Вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак, за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
Тому, суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.
При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні
Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, підстави вважати, що рішення про коригування митної вартості товарів рішення UA100100/2023/000026/1 від 23.08.2023, №UA100100/2023/000027/1 від 23.08.2023, та № UA100100/2023/000040/2 від 15.11.2023 та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2023/000751 від 23.08.2023, №UA100100/2023/000752 від 23.08.2023 та №UA100100/2023/001069 від 15.11.2023 є обґрунтованим та мотивованим, у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні.
Тому, такі рішення та картки підлягають скасуванню як протиправні.
Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 11 053,66 грн, що сплачений платіжною інструкцією від 20.02.2024 №478644781.1.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 31 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано: договір про надання правничої допомоги №15/05/2024 від 15.05.2024, платіжну інструкцію від 24.05.2024 № 555652643.1 на суму 31 000,00 грн., рахунок фактуру № 15/05/22024 від 15.05.2024 року, додаткову угоду № 2 від 07.09.2023 року до Договору про надання правничої допомоги №15/05/2024 від 15.05.2024, платіжну інструкцію від 16.02.2024 року № 478644764.1 із зазначенням призначення платежу «за переклад документів згідно рахунку № 02-48/268055 від 15.02.2024» на суму 7980,00 грн., інформаційний лист № 27-04/01 від 23.04.2024 року, акт приймання -передачі наданих послуг від 15.02.2024 року, рахунок № 02-48/268055 від 15.02.2024, договір № К-1/22112022-1 про надання послуг з перекладу іноземних мов від 22.11.2022 року.
Так, згідно акту наданих послуг від 26.06.2024 року адвокатом було надано ТОВ «БІОПРІМ» правовий аналіз документів Клієнта з метою вирішення питання доцільності звернення до суду для захисту порушених прав - 2000,00 грн., підготовка та подання до Київського окружного адміністративного суду адміністративного позову про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - 22 000,00 грн., підготовка та подання відповіді на відзив - 7 000,00 грн.
Загальна вартість послуг склала 31 000,00 грн.
Згідно рахунку-фактури №15/05/2024 від 15.05.2024 позивачем сплачено на рахунок адвоката Бондаренко Г.П - 31 000,00 грн. за надану правову допомогу, яка складається з: правового аналізу документів клієнта - 2000,00 грн, підготовка та подання адміністративного позову - 22000,00 грн, підготовка та подання до суду відповіді на відзив 7000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги, зазначивши, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами. Крім того, зазначені в звіті послуги фактично дублюють одна одну і зводяться до надання лише однієї послуги - підготовка позовної заяви клієнта про визнання протиправним та скасування рішення митного органу та супроводження справи в суді.
У цьому аспекті спірного питання варто зауважити, що стала практика Верховного Суду констатує, що при вирішенні питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд користується широким розсудом, тобто надає власну оцінку таким недетермінованим поняттям як складність справи, якість процесуальних документів, підготованих адвокатом тощо.
Поряд із цим, чинний КАС України відвів активну роль сторін справи, яка заявила клопотання про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, і саме ця особа повинна довести перед судом належними і допустимими доказами таку неспівмірність.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, суд виходить з того, що дана справа є справою незначної складності, при цьому, правовий аналіз, підготовка відповіді на відзив та заяв на усунення недоліків та долучення доказів включається до витрат пов'язаних з підготовкою позовної заяви, а розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін по справі.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 7087,83 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПРІМ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000026/1 від 23.08.2023, № UA100100/2023/000027/1 від 23.08.2023р., та № UA100100/2023/000040/2 від 15.11.2023.
В визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/000751 від 23.08.2023, № UA100100/2023/000752 від 23.08.2023 та № UA100100/2023/001069 від 15.11.2023.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПРІМ» (код ЄДРПОУ 40521376) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) судовий збір у розмірі 11 053,66 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 14 липня 2025 року.
Суддя Кочанова П.В.