про залишення позовної заяви без руху
14 липня 2025 року м. Київ № 369/14631/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держдпроспоживслужби в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, ,
ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Головного управління Держдпроспоживслужби в Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення № 10-5.2-05/4 від 05 червня 2024 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.02.2025 справа передана за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Частиною 2 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №369/14631/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
З'ясовуючи відповідність позовної заяви вказаним вимогам, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Приписами пункту 1 ч. 1 статті 20 КАС України обумовлено, що місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно приписів ч. 1 статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд зазначає, що адміністративна відповідальність - це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення.
Адміністративна відповідальність це вид юридичної відповідальності, підставою для якої є адміністративне правопорушення.
Як убачається з поданих матеріалів, предметом оскарження у даній справі є постанова Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за результатами позапланової перевірки у сфері захисту прав споживачів. Позов мотивований, головним чином, порушенням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також відсутністю оприлюднення певних нормативно-правових актів.
Водночас, позовна заява не містить обґрунтувань того, що оскаржувана постанова винесена саме в межах здійснення суб'єктом владних повноважень своїх управлінських функцій, а не в межах реалізації спеціального повноваження як органу, який виконує контрольну або наглядову функцію у сфері господарської діяльності. Суд зазначає, що сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення штрафу ще не є достатнім для висновку про публічно-правовий характер спору, якщо не доведено, що йдеться саме про владне управління (владно-організаційний вплив), а не про застосування заходів адміністративної відповідальності у сфері приватно-господарських відносин.
Як було зазначено вище, до окружного адміністративного суду може бути подано позов щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, якщо такі дії або рішення вчинені в межах реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, зокрема у зв'язку із здійсненням заходів контролю за дотриманням законодавства у відповідній сфері та застосуванням адміністративних санкцій. Водночас у разі, якщо спір стосується реалізації контрольних або каральних повноважень у межах адміністративно-деліктного провадження, необхідно встановити, чи має такий спір ознаки публічно-правового, а не приватно-правового характеру.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Судом вбачається, що за наведених позивачем обставин наявні підстави для відмови у відкритті провадження.
Проте, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає за необхідне надати позивачеві строк для обґрунтування позову в частині того, що відповідний спір є публічно-правовим та має розглядатися саме окружним адміністративним судом і відповідно пояснити чому він вважає, що відсутні підставі для відмови у відкритті провадження.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до суду:
- письмових пояснень з належним обґрунтуванням того, що спір виник саме у зв'язку із здійсненням органом державного нагляду (контролю) своїх публічно-владних управлінських функцій, а не спеціальних контрольних повноважень, а також обґрунтуванням підстав звернення саме до Київського окружного адміністративного суду як суду, компетентного за правилами предметної та територіальної підсудності.
Керуючись статтями 122, 123, 160 - 162, частиною 1, 2 статті 169, статтями 241-243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративну справу №369/14631/24 прийняти до провадження.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держдпроспоживслужби в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без руху.
3. Встановити позивачеві п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою шляхом завантаження відповідних матеріалів в електронному вигляді до Електронного суду до цієї справи.
4. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.