14 липня 2025 року Справа № 280/3696/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 14 лютого 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області: - зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , для призначення пенсії за віком період роботи, відображені у Трудовій книжці НОМЕР_2 від 11 вересня 1985 року - з 01 вересня 1991 року по 21 жовтня 1991 року; з 30 жовтня 1991 року по 30 квітня 1993 року та з 03 травня 1993 року по 28 липня 2002 року;
- повторно розглянути подану ОСОБА_1 02 листопада 2023 року заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 14 лютого 2025 року № 61/5311-08 у зв'язку із відсутністю у нього необхідного страхового стажу. Позивач вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії, яким їй відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, не відповідає дійсним обставинам справи, що, в свою чергу, унеможливлює реалізацію позивачем конституційного права на призначення пенсії за віком. Позивач зазначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка й надавалась відповідачу з метою призначення пенсії за віком, та в якій зазначено всі необхідні відомості про періоди та характер роботи, у зв'язку із чим, вважає, що рішення відповідача від 14 лютого 2025 року про відмову в призначенні пенсії належить скасувати як протиправне, а відповідача зобов'язати зарахувати періоди роботи та переглянути заяву про призначення пенсії а віком. З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 14 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Також, вказаною ухвалою судді залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), а також витребувано у відповідача та третьої особи копії матеріалів звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідачу та третій особі запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, шо страхових стаж у кількості 30 років за наданими позивачем до органів пенсійного фонду не підтверджений, отже при розгляді заяви від 02 листопада 2023 року, яка надійшла на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 04 жовтня 2024 року, відповідач діяв правомірно, у зв'язку із чим у задоволенні позову просить відмовити.
27 травня 2025 року до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» від третьої особи надійшли пояснення в обґрунтування яких вказано, що позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України звернувся із заявою від 02 листопада 2023 року щодо призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року. Розглянувши заяву позивача та надані документи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області від 14 лютого 2025 року № 61/5311-08 відмовлено позивачу в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу 29 років 6 місяців 28 днів. Вказує, що відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01 вересня 1991 року по 21 жовтня 1991 року, з 30 жовтня 1991 року по 30 квітня 1993 року та з 03 травня 1993 року по 28 липня 2002 року, оскільки у графі 4 записів № 7, № 9, № 10 та № 11 відсутні підстави внесення записів (не зазначені дати та номери наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи). Також не підтверджено період роботи з 04 серпня 2002 року по 31 липня 2003 року, оскільки інформація про сплату страхових внесків за даний період роботи в реєстрі застрахованих осіб відсутня. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 02 листопада 2023 року звернувся з заявою про призначення пенсії за віком (формуляр PL-UA 5), подану за посередництвом Фонду Соціального страхування Республіки Польща (ZUS).
Відповідно до абзацу 4 пункту 2.23 Порядку 22-1 до заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державоюагресором), додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально. Згідно пункту 4.2 Порядку 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи.
Відповідно до вказаної постанови заява позивача про призначення пенсії за віком передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за посередництвом Фонду Соціального Страхування (ZUS) Республіки Польща 04 жовтня 2024 року за вхідним № 6667/10 та відповідно вказаним органом пенсійного фонду прийнято рішення від 14 лютого 2025 року №61/5311-08 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком у зв'язку із відсутністю у нього необхідного страхового стажу.
Згідно вказаного рішення загальний страховий стаж позивача становить 29 років 6 місяців 28 днів, стаж набутий в Україні 24 роки, 6 місяців 3 дні, в тому числі стаж набутий на території Польщі 5 років 0 місяців 25 днів (формуляр PL-UA 6).
Вік позивача становить 59 років 11 місяців.
За результатами розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи:
- з 01 вересня 1991 року по 21 жовтня 1991 року; з 30 жовтня 1991 року по 30 квітня 1993 року, з 03 травня 1993 року по 28 липня 2022 року, оскільки у графі 4 записів №7, №9, №10, №11 відсутні підстави внесення записів (номери та дати наказів);
- з 04 серпня 2002 року по 31 липня 2003 року відсутні дані про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо призначення пенсії за віком та зарахування до його страхового стажу періодів роботи з 01 вересня 1991 року по 21 жовтня 1991 року, з 30 жовтня 1991 року по 30 квітня 1993 року, з 03 травня 1993 року по 28 липня 2022 року позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі по тексту Закон №1058- ІV).
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.
Як встановлено під час розгляду справи з наданих позивачем документів, зокрема періоди роботи з 01 вересня 1991 року по 21 жовтня 1991 року; з 30 жовтня 1991 року по 30 квітня 1993 року, з 03 травня 1993 року по 28 липня 2022 року ОСОБА_1 підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 11 вересня 1985 року, копія якої міститься в матеріалах справи
Суд зазначає, що на час заповнення належної позивачу трудової книжки НОМЕР_2 від 11 вересня 1985 року була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162).
Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, кульковою або з пером ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року №656 “Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови “Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Разом з тим, у силу пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів про приймання на роботу та звільнення з неї, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 11 вересня 1985 року, копія якої наявна в матеріалах справи, в розділі Відомості про роботу чітко по хронології відображено місце та роботу, яку виконував позивач у спірні періоди, наявний відтиск печатки.
Крім того суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки у зв'язку із неправильним заповненням роботодавцем трудової книжки, як-то зазначення або не зазначення номеру та дати наказу про прийняття на роботу чи звільнення з неї.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21 лютого 2018 року, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Відтак, вимоги щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01 вересня 1991 року по 21 жовтня 1991 року, з 30 жовтня 1991 року по 30 квітня 1993 року та з 03 травня 1993 року по 28 липня 2022 року підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з статтею 62 Закону №1788 та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідну постанову по справі № 638/18467/15-а Верховний Суд прийняв 30 вересня 2019 року.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення від 14 лютого 2025 року № 61/5311-08, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком та перегляд заяви про призначення пенсії за віком є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211.20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області.
Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 14 лютого 2025 року № 61/5311-08.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , для призначення пенсії за віком періоди роботи, відображені у Трудовій книжці НОМЕР_2 від 11 вересня 1985 року, а саме: з 01 вересня 1991 року по 21 жовтня 1991 року, з 30 жовтня 1991 року по 30 квітня 1993 року, з 03 травня 1993 року по 28 липня 2002 року, у зв'язку із чим повторно розглянути подану ОСОБА_1 02 листопада 2023 року заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 14 липня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов