11 липня 2025 року Справа № 280/3608/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача, які полягають у видачі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу від 02.04.2025 №2 з відсутністю речового майна;
зобов'язати відповідача видати довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі позивачу на момент його виключення зі списків особового складу, з зазначенням закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2025 (Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178);
визнати протиправними дії відповідача, які полягають у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом служби в повному обсязі за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби в повному обсязі за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 з урахуванням нової виданої довідки про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі зазначенням закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звільнений наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.01.2025 №2-РС з військової служби у запас відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та виключений зі списків особового складу наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 27.01.2025 №32. Після звільнення з військової служби та проведення розрахунків позивачу стало відомо, що військовою частиною НОМЕР_1 (далі - відповідач) йому було не нарахована та не виплачена грошова компенсація вартості за неотримане речове майно. Наголошує, що на звернення 26.03.2025 представника позивача листом від 08.04.2025 №693/21411 відповідачем надано довідку від 02.04.2025 №2 та повідомлено, що п. 17 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період» від 29.04.2016 №232 передбачено, що мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі. Відповідно до наданої довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу від 02.04.2025 №2 усього предметів до видачі 0 (нуль) на загальну суму 0,00 грн. Вважає дії відповідача стосовно надання довідки з відсутністю речового майна, що підлягає видачі, не нарахування та не виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, протиправними, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді від 12.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 27.05.2025 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №26301), в якому зазначає, що військовослужбовець при вирішенні питань пов'язаних по службі повинен звертатись до безпосереднього начальника. Водночас, наголошує, що позивач взагалі не звертався до ВЧ НОМЕР_1 з приводу виплати компенсації за недоотримане речове майно. Посилання представника позивача на адвокатський запит від 26.03.2025 вважає необґрунтованим, оскільки в ньому лише запитується інформація у ВЧ НОМЕР_1 з приводу того чи виплачувалась ОСОБА_1 грошова компенсація за неотримане майно. Вважає, що щоб отримати компенсацію за недоотримане речове майно військовослужбовець повинен дотримуватись певної правової процедури, яка визначена підзаконними нормативно-правовими актами, а тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
З 11.03.2023 по 27.01.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу в ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується записами у військовому квитку серія НОМЕР_2 від 11.01.2023, наказами командира військової частини від 11.03.2023 №76, від 30.07.2023 №218 та не заперечується відповідачем.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27.01.2025 №32 позивача, звільненого з військової служби наказом командира військової частини від 07.01.2025 №2-РС у запас відповідно до підпункту «г» (за сімейними обставинами - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено з 27 січня 2025 року зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 , видане 28.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період з 06.04.2024 по 06.04.2024, з 11.04.2024по 11.04.3024, з 06.08.2024 по 11.08.2024, з 29.11.2024 по 29.11.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Вербове, Запорізької області, н.п. Свердликово, Курської області.
26.03.2025 представником позивача було подано до ВЧ НОМЕР_1 адвокатський запит, в якому просив надати довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі за весь період служби молодшого сержанта ОСОБА_1 із зазначенням закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2025.
Листом від 08.04.2025 №693/21411 ВЧ НОМЕР_1 повідомила, що згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.04.2016 №232, - мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі. До листа долучена довідка від 02.04.2025 №2 про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу, відповідно до якої усього предметів до видачі 0 (нуль) на загальну суму 0,00 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо видачі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу від 02.04.2025 №2 з відсутністю речового майна та невиплату позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом служби, протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 9 цього Закону встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються, зокрема, відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
За приписами пункту 2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Пункт 3 Порядку №178 визначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
- звільнення з військової служби;
- загибелі (смерті) військовослужбовця;
- переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Пунктом 5 Порядку №178 закріплено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №232).
Пунктом 4 розділу І Інструкції №232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.
Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.
Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції №232.
Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції №232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.
Згідно пункту 8 розділу V Інструкції №232 з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.
Пунктом 28 розділу V Інструкції №232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.
Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.
Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.
Пунктом 30 розділу V Інструкції №232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.
Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.
Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв'язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.
Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Аналіз вищенаведених норм свідчить, що військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби.
Відповідач у листі від 08.04.2025 №693/21411 вказує, що згідно пункту 17 розділу III Інструкції № 232 передбачено, що мобілізовані військовослужбовці звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причин), під час звільнення не видаються. А також, надав довідку про вартість речового майна з нульовими розрахунками.
Щодо таких доводів суд зауважує, що як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі №200/1873/19-а чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.
Так, за приписами пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.
В свою чергу, пунктом 29 розділу V Інструкції №232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Аналіз змісту вказаних положень свідчить, що норма пункту 29 розділу V Інструкції №232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке передбачено Порядком №178, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Тобто, пункт 29 розділу V Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають у відповідності до Закону №2011-ХІІ.
Таким чином, посилання відповідача на пункт 17 розділу III Інструкції №232, як на підставу для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є безпідставним.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позивач, який звільнений з військової служби у запас, має право на отримання довідки про вартість речового майна та, відповідно, отримання грошової компенсації вартості такого майна відповідно до положень Порядку №178.
За таких обставин, суд дійшов висновку про допущену відповідачем у спірних відносинах протиправну бездіяльність, у зв'язку з чим наявні підстави для зобов'язання відповідача оформити довідку про склад і вартість неотриманого позивачем речового майна.
Щодо твердження представника відповідача про пропуск позивачем процесуального строку для звернення до суду, суд наголошує, що оскільки відповідь на запит представника позивача про надання довідки про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі за весь період служби молодшого сержанта ОСОБА_1 , надана ВЧ НОМЕР_1 листом від 08.04.2025 №693/21411, а із цим позовом останній звернувся 05.05.2025 (дата формування документу в системі «Електронний суд»), то відповідно строк, визначений частиною 5 статті 122 КАС України, позивачем не пропущений.
Разом із тим, стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби, суд виходить з такого.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 у справі №803/756/17, від 30.04.2020 у справі №813/4138/17 сформував висновок щодо застосування норм права, який відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, Верховним Судом визначено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в п. 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Враховуючи вищевказане, за позивачем навіть після звільнення з військової служби зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у тому випадку, якщо така не була виплачена йому при звільненні.
При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи позивач не звертався до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про виплату йому компенсації за недоотримане речове майно. У адвокатському запиті від 26.03.2025 містилось лише прохання надати довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі за весь період служби.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом служби в повному обсязі за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025, є передчасними та задоволенню не підлягають.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо оформлення довідки про склад і вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна із зазначенням сум грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 оформити довідку про склад і вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , із зазначенням сум грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
В решті позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак