14 липня 2025 року Справа № 280/4352/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
27.05.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2022, 2023, 2024 роки, починаючи з 15.04.2025;
- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років. Зазначає, що 24.04.2024 на підставі заяви позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Проте пенсію за віком позивачу було призначено не із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки, а із застосуванням показника за 2014-2016 роки. На думку позивача, відповідач вчинив протиправні дії, які полягають у неправильному застосуванні показника середньої заробітної плати, що застосовувались при перерахунку та виплаті пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки
02.06.2025 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом сплати судового збору.
02.06.2025 від представника позивача надійшла заява, разом з якою долучено квитанцію про сплату судового збору.
03.06.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4352/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 17.06.2025 за вх. №30192. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що позивач перебував на обліку в управлінні як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», 22.04.2025 звернувся до відділу із заявою про перехід на інший вид пенсії. Заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішенням позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Таким чином, з боку відповідача не було жодних порушень відносно позивача вчинено не було.
Посилається на відсутність правових підстав для застосування середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, оскільки дана норма застосовується лише під час призначення пенсії вперше. У задоволенні позовної заяви просить суд відмовити.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Позивачу 16.04.2020 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.
22.04.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. Йому було здійснено призначення пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки.
На звернення представника позивача, відповідач листом від 26.05.2025 №0800-0219-8/50875 повідомив, що розмір пенсії позивача розраховано із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки. Підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки відсутні.
Вважаючи дії відповідача протиправними та з вимогою вчинити певні дії позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1, 2 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до абз. 2 п. 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Відповідно до ст. 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.
Судом встановлено, що позивачу 16.04.2020 було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення", яким були передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії.
Отже, при обчисленні позивачу пенсії за віком у 2025 році відповідно до Закону № 1058-IV відповідач мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (тобто за 2022-2024 роки) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, оскільки за призначенням пенсії відповідно до норм вказаного Закону позивач звернувся вперше.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2021 у справі № 336/7438/16-а.
Відповідач в свою чергу заперечив проти доводів щодо здійснення ним протиправних дій та послався на те, що заяву позивача про призначення пенсії за віком від 22.04.2025 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності.
Однак, з листа від 26.05.2025 №0800-0219-8/50875 вбачається, що відповідачем було відмовлено у перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (тобто за 2022-2024 роки).
З приводу зазначеного суд додаткового зазначає наступне.
Пунктом 4.10 Постанови правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 (зі змінами) встановлено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тобто, за приписами п.4.10 Постанови правління ПФУ № 22-1 визначено, що електронна пенсійна справа повертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи, яка звернулась за призначенням пенсії, з метою подальшого взяття такої особи на пенсійний облік та виплати їй пенсії.
З аналізу наведеної норми та застосувавши аналогію закону, вбачається, що електронна пенсійна справа позивача, після розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяви позивача про призначення пенсії за віком, засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання позивача, тобто, у даному випадку, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за відсутності у нього матеріалів пенсійної справи, позбавлений можливості відновити порушене право позивача шляхом прийняття рішення.
За викладеного, суд приходить до висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (в розпорядженні якого перебуває як паперова так і електронна пенсійна справа позивача) має як обов'язок, так і фізичну можливість виконати зобов'язальну частину судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цієї справи.
Тому права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 пенсії у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки, з моменту її призначення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн та зі сплати судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Долученими до справи документами доведено факт надання адвокатом Стариченком Миколою Петровичем правничої допомоги позивачу та понесення відповідних витрат.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Разом з цим, суд вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною, оскільки адвокатом не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов'язані з розглядом справи, а також наявність сталої практики та типовість позовної заяви.
За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що судові витрати на неї у сумі 5000 грн 00 коп є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а з урахуванням вимог частини 5 статті 134 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу лише у сумі 2500 грн 00 коп.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 15.04.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 14.07.2025.
Суддя М.С. Лазаренко