14 липня 2025 року Справа № 280/4892/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Новомиколаївського районного споживчого товариства
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови,-
11.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Новомиколаївського районного споживчого товариства (далі по тексту - позивач) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 20.05.2025 по виконавчому провадженню № 78039168;
- стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ті обставини, що Запорізьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист по справі № 280/1577/24, яким зобов'язано Департамент з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації виключити з фонду захисних споруд цивільного захисту підвальне приміщення, як захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 30704. Зазначений виконавчий лист подано на примусове виконання до відповідача, відкрито виконавче провадження, в ході якого боржником було повідомлено про повне виконання рішення. В якості доказу надано журнал обліку списаних захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) Запорізької області, в якому зазначено про те, що протирадіаційне укриття № 30704, власником якого є Новомиколаївське районне споживче товариство 03.02.2025 знято з обліку за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі № 280/1577/24. У зв'язку із зазначеним, відповідачем було винесено спірну постанову про закриття виконавчого провадження
Представник позивача вважає, що чинним законодавством, яке регулює облік захисних споруд, поняття виключення з фонду захисних споруд та зняття захисної споруди з обліку не є тотожними, а тому виконавчий лист залишається фактично без виконання, а тому відповідач безпідставно виніс спірну постанову.
11.06.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4892/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач позовну заяву не визнав. У письмовому відзиві, що надійшов 20.06.2025, посилається на те, що виконавче провадження № 78039168 за виконавчим листом № 280/1577/24 виданим Запорізьким окружним адміністративним судом 25.04.2025 про зобов'язання Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації виключити з фонду захисних споруд цивільного захисту підвальне приміщення нежитлової будівлі (магазин «Оселя»), розташованої по вул. Соборності, 74 в смт. Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, як захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 30704 було виконано у повному обсязі з наступних підстав.
Листом Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації від 13.05.2025 № 05-01/0197, повідомлено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі № 280/1577/24 боржник виключив з фонду захисних споруд цивільного захисту підвальне приміщення нежитлової будівлі (магазин «Оселя»), розташованої по вул. Соборності, 74 в смт. Новомиколаївське Запорізького району Запорізької області, як захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 30704, про що були зроблені відповідні записи в книзі обліку захисних споруд цивільного захисту розташованих на території Запорізької області (протирадіаційних укриттів) та журналі обліку списаних захисник споруд цивільного захисту (цивільної оборони) Запорізької області.
Ураховуючи викладене, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 20.05.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 78039168 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Вважає безпідставними доводи позивача відносно того, що боржник повинен надати державному виконавцю відповідний наказ або розпорядження, оскільки рішення суду не містить такого зобов'язання.
Посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, просив суд залишити позовну заяву без розгляду.
Ухвалою від 14.07.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено. Строк звернення до суду у даній справі вважається не пропущеним.
Відповідно до ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі №280/1577/24, що набрало законної сили 29.01.2025, зокрема, зобов'язано Департамент з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, Запорізьку районну державну адміністрацію Запорізької області та Виконавчий комітет Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області виключити з фонду захисних споруд цивільного захисту підвальне приміщення нежитлової будівлі (магазин "Оселя"), розташованої по вул. Соборності, 74 в смт Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, як захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 30704.
25.04.2025 Запорізьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист по справі № 280/1577/24, про зобов'язання Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації виключити з фонду захисних споруд цивільного захисту підвальне приміщення, як захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 30704.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.05.2025 було відкрито виконавче провадження № 78039168 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.
Листом Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації від 13.05.2025 № 05-01/0197, повідомлено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі № 280/1577/24 боржник виключив з фонду захисних споруд цивільного захисту підвальне приміщення нежитлової будівлі (магазин «Оселя»), розташованої по вул. Соборності, 74 в смт. Новомиколаївське Запорізького району Запорізької області, як захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 30704, про що були зроблені відповідні записи в книзі обліку захисних споруд цивільного захисту розташованих на території Запорізької області (протирадіаційних укриттів) та журналі обліку списаних захисник споруд цивільного захисту (цивільної оборони) Запорізької області. До вказаного листа боржником також долучені наступні докази:
- копія Журналу обліку списаних захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) Запорізької області, в якому зазначено про те, що протирадіаційне укриття № 30704, власником якого є Новомиколаївське районне споживче товариство, 03.02.2025 знято з обліку за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі № 280/1577/24;
- копія Книги обліку захисних споруд цивільного захисту розташованих на території Запорізької області (протирадіаційних укриттів), в якій відсутня інформація про перебування на обліку протирадіаційного укриття № 30704.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.05.2025 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №78039168 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, четвертої статті 18 Закону №1404-VIII).
За частиною восьмою статті 19 Закону №1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Статтею 39 Закону №1404-VIII закріплено підстави закінчення виконавчого провадження, однією з яких є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII).
Зі змісту оскаржуваної постанови та пояснень відповідача судом встановлено, що відповідач при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження №78039168 виходив виключно із повідомлених боржником відомостей щодо виконання рішення.
Дослідження фактичних обставин справи дають підстави зробити висновок, що Департамент з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації на виконання рішення суду вчинив наступні дії: вніс до Журналу обліку списаних захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) Запорізької області (затверджена форма Постановою КМУ від 08.04.1999 №567) запис про зняття з обліку протирадіаційного укриття № 30704, власником якого є Новомиколаївське районне споживче товариство, 03.02.2025 за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі № 280/1577/24; здійснив запис в Книзі обліку захисних споруд цивільного захисту розташованих на території Запорізької області (протирадіаційних укриттів) про те, що протирадіаційне укриття № 30704, власником якого є Новомиколаївське районне споживче товариство 03.02.2025, знято з обліку за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 року по справі № 280/1577/24.
В свою чергу, суд вважає за необхідне навести наявне нормативно-правове регулювання з питання обліку захисних споруд цивільного захисту.
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб'єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.
Відповідно до ч. 11 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України з моменту виключення споруди із фонду захисних споруд цивільного захисту вона втрачає статус об'єкта фонду захисних споруд цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус об'єкта фонду захисних споруд цивільного захисту, здійснюються відповідно до закону. При проведенні повторної технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту та споруд подвійного призначення забороняється внесення змін до документів, що можуть призвести до втрати відповідною спорудою статусу та функцій об'єкта фонду захисних споруд цивільного захисту.
Згідно з ч. 5 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об'єктів до складу та виключення таких об'єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку, визначає Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 (далі - Порядок № 138).
Згідно з п. 18 Порядку № 138 включення об'єктів до фонду захисних споруд та виключення їх з такого фонду оформлюється рішенням міністерства, іншого центрального та місцевого органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на території якого розташовано такий об'єкт або до сфери управління якого він відноситься.
Погоджені з ДСНС матеріали щодо виключення захисної споруди/споруди подвійного призначення з фонду захисних споруд є підставою для підготовки відповідного організаційно-розпорядчого документа.
Міністерство або інший центральний орган виконавчої влади розробляє організаційно-розпорядчий документ за поданням балансоутримувача об'єкта фонду захисних споруд, що належить до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади.
Таким чином, визначений чинним законодавством порядок виключення захисної споруди цивільного захисту передбачає погодження з ДСНС відповідних матеріалів та підготовку організаційно-розпорядчого документа.
Водночас, судом враховується, що визначена Порядком № 138 процедура виключення захисної споруди цивільного захисту з обліку фонду захисних споруд розрахована виключно на випадок непридатності та неможливості подальшого утримання такої споруди та не передбачає випадку зобов'язання вчинити таку дію на виконання судового рішення.
Так, судом встановлено, що форма Журналу обліку списаних захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) затверджена постановою Кабінетом Міністрів України від 08.04.1999 №567, що втратила чинність з моменту набрання законної сили постанови Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138. Таким чином порядок, що передбачав ведення журналу списаних захисних споруд цивільного захисту, втратив чинність. Порядком № 138, що є чинним на момент спірних правовідносин, встановлено погодження органами місцевого самоврядування з ДСНС матеріалів щодо виключення захисної споруди з фонду захисних споруд та прийняття на їх підставі організаційно-розпорядчого документа.
Крім того, внесений запис до Книги обліку захисних споруд цивільного захисту розташованих на території Запорізької області (протирадіаційних укриттів), відповідно якого протирадіаційне укриття № 30704, власником якого є Новомиколаївське районне споживче товариство, 03.02.2025 "знято з обліку" за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі № 280/1577/24, не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки передбачено тільки "виключення захисних споруд цивільного захисту з фонду захисних споруд".
Відтак, суд не може вважати, що Департамент з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації вчинив всі належні дії з виконання судового рішення у справі №280/1577/24.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Отже, розглядаючи позов про законність прийнятої постанови, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Формальний підхід до виконання судового рішення, як-то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.
У постанові від 18.06.2019 у справі №826/14580/16 Верховний Суд дійшов висновку щодо безпідставності висновків судів попередніх інстанцій про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що за наслідками прийняття постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 у справі №457/359/21.
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічна за змістом норма передбачена пунктом 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
Більш того, пунктом 5 розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що залучення виконавцем інших органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, фізичних осіб при примусовому виконанні рішень здійснюється у разі, якщо їх присутність може сприяти своєчасному й повному виконанню рішень.
У межах спірних правовідносин виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження і, відповідно, більше не вживав заходів примусового виконання.
Таким чином, суд констатує, що відповідно до встановлених у справі обставин зазначене судове рішення виконано не у повному обсязі, а державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За сукупністю встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення суду 03.09.2024 по справі №280/1577/24 не виконано Департаментом з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації в межах наявних повноважень.
Суд вважає, що відповідач формально підійшов до виконання обов'язків та наданих йому законом повноважень в частині досягнення мети виконавчого провадження - виконання рішення суду та відновлення прав позивача, та зробив висновок про фактичне виконання рішення боржником в повному обсязі без фактичної перевірки такого виконання, що потягло за собою прийняття протиправної постанови про закінчення виконавчого провадження та порушення прав стягувача, який є позивачем у даній справі.
Оскільки висновок відповідача щодо виконання боржником судового рішення у справі №280/1577/24 не є повним та об'єктивним, зроблений без належного дослідження виконавцем всіх обставин та доказів виконання судового рішення, суд вважає, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для закінчення виконавчого провадження, тому постанова головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №78039168 від 20.05.2025 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 271, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Новомиколаївського районного споживчого товариства (70101, Запорізька область, Запорізький район, смт. Новомиколаївка, вул. Соборності, буд. 78, код ЄДРПОУ 01752297) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження №78039168 від 20.05.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Новомиколаївського районного споживчого товариства судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 14.07.2025.
Суддя М.С.Лазаренко