14 липня 2025 року Справа № 280/4309/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
26.05.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач 2) в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області при призначенні пенсії у виключенні з обсягу загального страхового стажу певних періодів роботи, підтверджених трудовою книжкою; не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 в полуторному розмірі (з коефіцієнтом кратності 1.5) для визначення розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обчислення розміру пенсії; не зарахуванні днів простою підприємства у 2020-2022рр. у кількості що не перевищує 1 місяць за календарний рік до складу пільгового стажу під час зупинення роботи підприємства, пов'язаного з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та у не призначенні збільшення розміру пенсії за понаднормативний стаж, відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення»;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у не усуненні допущених порушень розрахунку розміру моєї пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області при її призначенні;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок розміру пенсії позивача з часу призначення пенсії із:
включенням до складу загального страхового стажу в повному обсязі періодів роботи позивача з 01.10.2004 по 31.12.2004 (3 місяці), з 01.03.2005 по 15.03.2005 (15 днів), з 10.10.2008 по 04.10.2009 (11 місяців 24 дні), 01.05.2011 по 30.10.2011 (6 місяців) відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.08.1998;
включенням до складу пільгового стажу за Списком №1 днів простою підприємства в обсязі, що не перевищує 1 місяць за кожний календарний рік в якому відбувався простій підприємства, а саме за 2020 рік - 30 календарних днів за час вимушеного простою з 19.03.2020 по 31.05.2020 та з 02.11.2020 по 30.11.2020, за 2021 рік - весь період простою у кількості 21 календарних дні за час вимушеного простою з 25.03.2021 по 18.04.2021, за 2022 рік - весь період простою 21 календарних дні за час вимушеного простою з 03.02.2022 по 23.02.2022, - під час зупинення роботи підприємства пов'язаного з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), як працівнику, який працює у зоні відчуження ЧАЕС;
зарахуванням періодів роботи позивача в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 з роботи з 18.05.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 20.06.2021 та 01.07.2021 по 28.06.2022 до страхового стажу у полуторному розмірі (з коефіцієнтом 1,5), відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з обов'язковим включенням цього періоду у полуторному розмірі в розрахунок розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обчислення розміру пенсії, на підставі уточнюючих довідок виданих Державним спеціалізованим підприємством “Чорнобильська АЕС», за встановленою формою Додаток №5 (відповідно до Постанови КМ України №920 від 05.07.2006); №8162 (47-8162) від 26.08.2021 та №9983 (№47-9983) від 26.01.2024;
зарахуванням до понаднормового стажу всього стажу, що перевищує мінімально встановлений обсяг у 15 років, відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із збільшенням розміру пенсії позивача за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.1 ст.28 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру цього мінімуму, який щорічно встановлюється законом на 01 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України провести виплату перерахованої пенсії з часу її призначення з урахуванням раніше проведених виплат;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, на виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Зазначає, що під час такого призначення їй безпідставно не було зараховано весь страховий та пільговий стаж роботи. Вважає, що пільговий стаж роботи у зоні відчуження на Чорнобильській АЕС повинен бути зарахований у повному обсязі в полуторному розмірі.
30.05.2025 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом сплати судового збору та уточнення позовних вимог.
02.06.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, разом з якою долучено квитанцію про сплату судового збору та уточнено позовну вимогу в наступній частині:
"Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести виплату перерахованої пенсії з часу її призначення з урахуванням раніше проведених виплат".
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позовну заяву не визнало. У письмовому відзиві від 18.06.2025 посилається на такі обставини. Періоди роботи позивача в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 з 18.05.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 20.06.2021 та 01.07.2021 по 28.06.2022 зараховані до пільгового стажу позивача у полуторному розмірі (з коефіцієнтом 1,5). Періоди роботи позивача з 01.10.2004 по 31.12.2004, з 01.03.2005 по 15.03.2005, з 10.10.2008 по 04.10.2009, 01.05.2011 по 30.10.2011 не зараховано через відсутність відомостей про нараховану заробітну плату в системі персоніфікованого обліку. Згідно наданих позивачем уточнюючих довідок у період її роботи з 19.03.2020 по 31.05.2020, з 02.11.2020 по 30.11.2020, з 25.03.2021 по 18.04.2021, з 03.02.2022 по 23.02.2022 відбувався простій підприємства, але не зазначено підстави перебування у такому стані. Вищезазначені обставини виключають підстави для зарахування спірного стажу роботи позивача та розрахунку його в полуторному коефіцієнті. Щодо перерахунку пенсії із збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років відповідно частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначає, що основною умовою для такого розрахунку є призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Водночас посилається на обмеження пенсійної складової максимальним розміром 168,00 грн, обчисленої за раніше діючим законодавством. За таких обставин, на думку відповідача, призначення пенсії позивачу здійснено з урахуванням вимог чинного законодавства, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
23.06.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1, в якій проти зазначених доводів заперечено у повному обсязі. Вважає хибним твердження відповідача 1 в частині зарахування позивачу до пільгового стажу у полуторному розмірі періодів роботи з 18.05.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 20.06.2021 та 01.07.2021 по 28.06.2022. Такі відомості було включено не до складу загального страхового стажу, а виключено окремо для визначення права на пенсію і визначення зниження пенсійного віку. Щодо незарахованих до страхового стажу спірних періодів роботи зазначає, що вони у повному обсязі підтверджені записами трудової книжки, а обов'язок подання відомостей до системи персоніфікованого обліку працівників покладається на роботодавця, а тому відповідальність за відсутність таких відомостей не може бути покладена на позивача.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області позовну заяву не визнало. У письмовому відзиві, що надійшов до суду 24.06.2025 підтримано позицію відповідача 1 та зазначено про зарахування до страхового стажу позивача всіх періодів роботи. У своїх діях не вбачає порушення вимог діючого законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Позивачу на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №280/5418/24 з 29.04.2024 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.
Вважаючи протиправними дії відповідача 1 у незарахуванні до пільгового стажу в полуторному розмірі періодів роботи за Списком №1 з 18.05.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 20.06.2021 та 01.07.2021 по 28.06.2022, до страхового стажу періодів роботи 01.10.2004 по 31.12.2004 (3 місяці), з 01.03.2005 по 15.03.2005 (15 днів), з 10.10.2008 по 04.10.2009 (11 місяців 24 дні), 01.05.2011 по 30.10.2011, бездіяльності відповідача 2 щодо твердження у правильності розрахунку пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами пункту 2 Розділу XV «Перехідні положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Пунктами 1 і 3 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» визначено - у період з 1 січня 2003 року до 1 січня 2006 року особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження: час роботи або служби зараховується до трудового стажу, до вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком, на пільгових умовах, який затверджується Кабінетом Міністрів України).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 831 від 10.09.2008 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36).
Відповідно до Списку № 1, затвердженого постановою Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, час роботи повний робочий день у зоні відчуження дає право на пенсію на пільгових умовах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Пунктом 22.1-1г вказаного Списку № 1 передбачено право на пенсію на пільгових умовах для працівників, які зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджується Мінприроди за погодженням з Мінсоцполітики та Міністерством охорони здоров'я в позиції 22.1-1г працівникам призначається пенсія за віком на пільгових умовах, починаючи з 1 січня 2010 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 173 від 24.02.2010.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 затверджено, зокрема, Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
До вказаного списку віднесено роботи в зоні відчуження: працівники, зайняті на роботах у зоні відчуження, сумарна щільність забруднення території якої радіонуклідами становить 100 кБк/м2 і більше.
Згідно Пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
На виконання вказаної постанови наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13.03.2012 №576, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.2012 за № 771/21084, затверджено Перелік підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (далі Перелік №576).
Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» входить до Переліку №576.
До складу загального страхового стажу позивача входять спеціальні періоди роботи у зоні відчуження на Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС», які підтверджуються записами в трудовій книжці та наступними довідками Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»: №8162 (47-8162) від 26.08.2021, за періоди роботи з 18.05.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 30.06.2021 (простій з 19.03.2020 по 31.05.2020, з 02.11.2020 по 30.11.2020, з 25.03.2021 по 18.04.2021); №9983 (№47-9983) від 26.01.2024 за період роботи з 01.07.2021 по 28.06.2022 (простій з 03.02.2022 по 23.02.2022).
Суд, беручи до уваги наведе вище правове регулювання спірних правовідносин, приходить до висновку про те, що незарахування відповідачами до страхового стажу позивача роботи у Чорнобильській зоні відчуження у полуторному розмірі призвело до зменшення розміру призначеної позивачці пенсії та обмеження її права на отримання відповідної пенсії в повному розмірі.
Аналогічний висновок щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в зоні відчуження за Списком №1, який підлягає зарахуванню у полуторному розмірі, міститься у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 320/6063/19.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи через відсутність відомостей про сплачену заробітну плату в системі персоніфікованого обліку працівників суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.
У постанові від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Періоди роботи позивача з 01.10.2004 по 31.12.2004, з 01.03.2005 по 15.03.2005, з 10.10.2008 по 04.10.2009, 01.05.2011 по 30.10.2011 підтверджуються записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.08.1998, а тому підглядають зарахуванню до страхового стажу в повному обсязі.
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду простою підприємства суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно з статтею 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 №713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
У постанові від 19.03.2019 у справі №295/8979/16-а Верховний Суд зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.
До пільгового стажу роботи позивача не зараховано дні простою підприємства - зупинення роботи підприємства у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), які також не ввійшли до складу пільгового стажу: за 2020 рік з 19.03.2020 по 31.05.2020 в кількості 13 календарних днів, з 02.11.2020 по 30.11.2020 в кількості 18 календарних днів; за 2021 рік з 25.03.2021 по 18.04.2021 у кількості 21 календарний день; за 2022 рік з 03.02.2022 по 23.02.2022 в кількості 21 календарний день;
Наказами ДСП «Чорнобильська АЕС»: №421 від 18.03.2020 «Про введення карантину», №546 від 23.04.2020 «Про продовження карантину», №603 від 08.05.2020 «Про продовження карантину», №657 від 22.05.2020 «Про продовження карантину», №1521 від 30.10.2020 «Про введення простою на підприємстві», №1605 від 12.11.2020 «Про продовження простою на підприємстві», №1625 від 19.11.2020 «Про продовження простою на підприємстві», № 376 від 24.03.2021, № 453 від 01.04.2021 та №474 від 09.04.2021, від 01.02.2022 №121 «Про ведення простою на підприємстві», від 15.02.2022 №197 «Про продовження простою на підприємстві» було запроваджено простій - зупинення роботи підприємства, викликане невідворотною силою у зв'язку із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, простій у спірні періоди не був пов'язаний із виробничою необхідністю, а тому підставі для зарахування спірного періоду в цій частині відсутні.
Щодо позовних вимог в частині за збільшення розміру пенсії позивача за кожний повний рік понаднормового страхового стажу понад 15 років на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини другою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічні приписи містив і п. «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII.
В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Відповідно до положень ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».
Аналіз вищенаведених норм дає право стверджувати, що обов'язковою умовою призначення особам пенсії за віком на пільгових умовах в повному розмірі, як працівникам, які зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 при стажі роботи не менше 20 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 15 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Частиною першою статті 27 Закону №1058-IV визначено формулу розрахунку розміру пенсії за віком, а частиною другою цієї статті передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
У відповідності до абзацу другого частини першої статті 28 Закону №1058-IV, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
В той же час для осіб, які працювали на визначених Списком №1, зазначена розрахункова величина має пільговий характер і визначена в п. «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII з урахуванням висновків в рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.
Отже, особам, яким призначена пенсія на підставі пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII з урахуванням висновків в рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, розрахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Згідно наявних в матеріалах справи розрахунок пенсії позивача, їй було призначено пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. 2 ч.1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, статті 13 Закону № 1788-XII, загальний страховий стаж розраховано у розмірі 26 років 2 місяці 7 днів. Таким чином, позивачу має здійснюватися розрахунок пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідачами таке право заперечено з посиланням на приписи Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Суд вважає таке посилання безпідставним, оскільки позивач не відноситься до жодної з визначених цим Законом категорій, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Щодо обраного позивачу способу захисту порушених прав суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи фактичні обставини справи, суд для ефективного захисту прав позивачки вважає необхідним вийти за межі позовних вимог.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18.
Судом встановлено, що всі сукупні протиправні дії та бездіяльність, що оскаржуються позивачем, було здійснено відповідачами на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2024 у справі №280/5418/24.
При цьому пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивачки та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є уповноваженим органом, який приймав рішення про призначення позивачці пенсії за віком та, прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області:
зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.10.2004 по 31.12.2004, з 01.03.2005 по 15.03.2005, з 10.10.2008 по 04.10.2009, 01.05.2011 по 30.10.2011;
зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 18.05.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 20.06.2021, з 01.07.2021 по 28.06.2022, без врахування періодів простою підприємства з 19.03.2020 по 31.05.2020, з 02.11.2020 по 30.11.2020, 25.03.2021 по 18.04.2021, з 03.02.2022 по 23.02.2022, з урахуванням полуторного розміру відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з включенням в розрахунок розміру пенсії коефіцієнту страхового стажу відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зарахувати позивачу понаднормовий страховий стаж, що перевищує мінімально встановлений обсяг у 15 років, із збільшенням розміру пенсії позивача за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розміру цього мінімуму, який щорічно встановлюється законом на 01 січня відповідного календарного року.
Враховуючи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату перерахованої пенсії позивача з моменту її призначення та з урахуванням раніше виплачених сум.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області пропорційно.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10; код ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, вчинені під час призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення:
зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.10.2004 по 31.12.2004, з 01.03.2005 по 15.03.2005, з 10.10.2008 по 04.10.2009, 01.05.2011 по 30.10.2011;
зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 18.05.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 20.06.2021, з 01.07.2021 по 28.06.2022, без врахування періодів простою підприємства з 19.03.2020 по 31.05.2020, з 02.11.2020 по 30.11.2020, 25.03.2021 по 18.04.2021, з 03.02.2022 по 23.02.2022, з урахуванням полуторного розміру відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з включенням в розрахунок розміру пенсії коефіцієнту страхового стажу відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зарахувавши ОСОБА_1 понаднормовий страховий стаж, що перевищує мінімально встановлений обсяг у 15 років, із збільшенням розміру пенсії позивача за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розміру цього мінімуму, який щорічно встановлюється законом на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення та з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 14.07.2025.
Суддя М.С. Лазаренко