14 липня 2025 року Справа № 280/4161/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
21.05.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15.05.2025 № 103650016047, щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 06.05.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 06.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії на пільгових умовах Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії через недостатній пільговий стаж. Вважає, що їй безпідставно не було зараховано весь пільговий стаж роботи. З відмовою призначити пенсію позивачка не погоджується, оскільки відповідно до відомостей та документів, які були наявні в пенсійній справі, вона набула необхідний стаж та досягла необхідного віку, що є підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
26.05.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4161/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позовну заяву не визнало. У письмовому відзиві від 05.06.2025 вх. №28126 посилається на те, що надані позивачем довідки на підтвердження наявності пільгового стажу містять суттєві недоліки, які свідчать про їх невідповідність. Посилається на те, що посадовими особами пенсійного органу під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах здійснювались заходи щодо проведення достовірності видачі наданих позивачем довідок на підтвердження наявності пільгового стажу, однак в межах 10-денного строку розгляду заяви акти перевірки надано не було. За таких обставин, на думку відповідача, спірне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах було прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, а підстави для його скасування та призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах станом на розгляд даної справи відсутні.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Позивачка 06.05.2025 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.
Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області та прийнято рішення від 15.05.2025 № 103650016047 про відмову в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови у призначені пенсії в зазначено наступне:
«Пенсійний вік, визначений п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 50 років. Вік заявника - 50 років 12 днів.
Необхідний страховий стаж визначений п.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, оскільки зазначеною статтею право на призначення пенсії по Списку №1 мають жінки після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам на 1 рік 4 місяця за кожний повний рік такої роботи.
Страховий стаж особи становить 31 рік 4 місяця 29 днів, за Списком №1 відсутній.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
За доданими документами до пільгового стажу не зараховано:
- пільгову довідку № 1174 від 03.04.2025 за період роботи, оскільки до ЕПС долучено накази для проведення атестації робочих місць, а необхідно надати накази про результати проведення атестації робочих місць;
- пільгову довідку за період роботи з 05.12.2023 по 29.05.2024, оскільки у довідці відсутня підстава видачі довідки, а також номер та дата реєстрації довідки також посада зазначена в довідці не відповідач Постанові КМУ №461 від 24.06.2016;
- пільгову довідку №91 від 11.04.2025 за період роботи з 04.05.2011 по 18.01.2012, оскільки у довідці не вірне посилання на постанови КМУ про визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах працівників, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Додатково зазначаємо що в реєстрі застрахованих осіб відсутній спеціальний стаж за Списком №1. Також пільгові довідки потребують доопрацювання та перевірки.
Прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного пільгового стажу...».
Вважаючи протиправним рішення від 15.05.2025 № 103650016047 про відмову у призначенні пенсії, позивачка звернулась до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Згідно з вимогами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974.
Таким чином, згідно з п. «а» ч. 1 ст. 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У свою чергу, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування ст.13 визначає п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.
Так, відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
Згідно з п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 ст.13, ч.2 ст.14, пункти «б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».
При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що ст.13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже у ст.13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а» для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років.
Законі №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У ч.1 ст.13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а» - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б»-«з» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний).
Таким чином, ст.13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Відповідно до п. 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст. 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі ст. 13, ч. 2 ст. 14, пунктами «б»-»г» ст. 54 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст.54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Враховуючи висновки Конституційного Суду України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020, суд дійшов висновку, що позивачка набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 після досягнення нею віку 45 років.
Щодо заперечень відповідача стосовно підтвердженого пільгового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Матеріали справи містять наступні документи, надані в якості підтвердження наявного пільгового стажу позивача:
- копію пільгової довідки №1174 від 03.04.2025 КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» про підтвердження трудового стажу на посаді рентген лаборант рентгенологічного відділення (передбачена Списком 1 розділом ХІХ підрозділ 19 постанова КМУ №36 від 16.01.2003) з 01.08.2008 по 22.04.2011, з 23.01.2012 по 02.09.2019 (10 років 4 місяці 2 дні);
- копію пільгової довідки Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» №91 від 11.04.2025 про підтвердження трудового стажу на посаді рентгенлаборанта відділення променевої діагностики (передбачена Списком 1 розділом ХІХ підрозділ 19 постанова КМУ №461 від 24.06.2016) з 04.05.2011 по 18.01.2012 (0 років 8 місяців 15 днів);
- копію довідки КНП «Київська міська клінічна лікарня №3» №42 від 01.04.2025, згідно якої позивач з 11.09.2019 по 01.12.2023, з 02.06.2024 по теперішній час працює на посаді рентгенлаборанта рентгенологічного відділення;
- копію довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (штамп підприємства, установи, організації з датою видачі та вихідним номером відсутній), згідно якої позивач працювала в КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» на посаді рентгенлаборанта для надання ургентної допомоги відділення рентгенологічної діагностики (передбачена Списком 1 розділом ХІХ підрозділ 19 постанова КМУ №461 від 24.06.2016) з 05.12.2023 по 29.05.2024 (0 років 5 місяців 25 днів);
Враховуючи зазначені у пільгових довідках відомостях, пільговий стаж позивача за Списком №1 складає 16 років 1 місяць 8 днів.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: - періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; - професія або посада; - характер виконуваної роботи; - розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; - первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383).
Згідно з пунктом 10 цього Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Як визначено пунктом 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно вимог ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розділу XIX Охорона здоров'я, Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою КМ України від 24.06.2016 № 461, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи, за результатами атестації робочих місць та повної трудової зайнятості, мають серед іншого молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів).
При цьому, професійна назва "рентгенлаборант" міститься у Національному класифікаторі професій України ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 року № 327, згідно п. 4.14 Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23 листопада 2007 року № 742 робота на посаді рентгенлаборантів зараховується до стажу роботи за спеціальністю "рентгенологія", що включена до номенклатури спеціальностей й молодших спеціалістів з медичною освітою, відповідно позиція Списку №1 "молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенлаборант інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)" поширюється на рентгенлаборантів, у разі їх зайнятості повний робочий день на роботах і в умовах передбачених цією позицією Списку.
Аналіз наведених норм дає підстав вважати, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Відповідно до положень пункту 2 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.04.1996 позивач працювала:
- з 01.08.2008 по 22.04.2011 в Броварській центральній районній лікарні на посаді рентгенлаборанта рентгенологічного відділення;
- з 04.05.2011 по 18.01.2012 в Державній установі «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» на посаді рентгенлаборанта відділення променевої діагностики;
- з 23.01.2012 по 02.09.2019 в КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» на посаді рентгенлаборанта рентгенологічного відділення;
- з 11.09.2019 по 01.12.2023 в КНП «Київська міська клінічна лікарня №3» на посаді рентгенлаборанта рентгенологічного відділення;
- з 05.12.2023 по 29.04.2024 в КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» на посаді рентгенлаборанта для надання ургентної допомоги відділення рентгенологічної діагностики;
- з 02.06.2024 по теперішній час працює в КНП «Київська міська клінічна лікарня №3» на посаді рентгенлаборанта рентгенологічного відділення.
Матеріали справи містять накази які стосуються атестації робочих місць, а саме:
- копію наказу головного лікаря Броварської центральної районної лікарні від 03.05.2006 №96 про атестацію робочих місць за умовами праці в ЦРЛ;
- копію наказу головного лікаря Броварської районної лікарні від 14.03.2011 №97 про атестацію робочих місць за умовами праці в ЦРЛ;
- копію наказу головного лікаря Броварської районної лікарні від 05.01.2016 №43 про атестацію робочих місць за умовами праці;
- копію наказу директора Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» від 19.10.2007 №41-1/ДК/07 про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці для підтвердження права працівників відділення променевої діагностики НПМЦДКК на пільгове пенсійне забезпечення та протокол №1 від 18.10.2007;
- копію наказу голови комісії з припинення Київської міської клінічної лікарні №3 від 23.12.2019 №256 про підтвердження права на пільги і компенсації, передбачені законодавством за несприятливі умови праці працівників згідно атестації робочих місць, додаток №1 до нього;
- копію наказу директора КНП «Київська міська клінічна лікарня №3» від 10.10.2024 №277 про результати атестації робочих місць за умовами праці та підтвердження права на пільги і компенсації, передбачені законодавством за несприятливі умови праці працівників, додаток №1 до нього;
- копію наказу директора КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» від 14.06.2021 №250 про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці, додаток №1 до нього.
Крім того, записи трудової книжки містять свідчення про проведення атестації робочого місця з посиланням на вищезазначені накази.
Також зі змісту вказаних документів вбачається, що позивачка, працюючи на посадах рентгенлаборанта відповідно до атестації робочих місць, знаходилася повний робочий день у зоні іонізуючого випромінювання.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зокрема, до Розділу ХІХ Списку № 1 включено посади рентгенолаборантів. Зазначена постанова втратила чинність 03.08.2016.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, яка набрала чинності з 03.08.2016, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, були внесені зміни до Розділу ХІХ Списку №1, зокрема, щодо рентгенолаборанта та передбачена позиція ренгентлаборанти зайняті в відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок), а також у даний розділ включені посади молодших спеціалістів з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодших спеціалістів з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
Відповідно до п.п.1, 2, 4, 6, 9, 10, 11 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.
Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Загальний аналіз законодавства, що регулює порядок атестації робочих місць дає підстави зробити висновок, що такий механізм є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера, позивача за вказаною справою.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Зазначене непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного суду викладені в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, які серед вказаного підлягають до застосування і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
Суд зауважує, що згідно вищезазначених наказів та протоколів до них підтверджено право особи, яка працює на посаді рентгенлаборанта на пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку № 1.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про підтвердження факту роботи позивачкою на атестованому робочому місці рентгенлаборанткою.
Станом на 01.04.2025 загальний пільговий трудовий стаж позивачки за Списком № 1 складає 16 років 1 місяць 08 днів, що враховуючи положення ст. 13 Закону №1788-ХІІ є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Щодо покликань відповідача на встановлені недоліки в довідках, що підтверджують пільговий стаж позивача, суд зазначає, що такі обставини є обґрунтованою підставою для органу призначення пенсії витребувати від заявника належним чином оформлені довідки, надання особі відповідного часу для підготування та надання таких документів до пенсійного органу в належному вигляді. Таких доказів відповідачем до суду не надано як і відсутні докази, що згадані вище довідки стали включно підставою для відмови в призначенні спірної пенсії.
Відповідно до пункт 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсій, а також необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно п.4.2 Порядку № 22-1, при прийомі документів для оформлення пенсій працівник повинен: зареєструвати заяву, перевірити зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Як наслідок, обов'язок перевіряти надані документи покладається на відповідача, тому його не здатність провести таку перевірку не може впливати на реалізацію права останнього, щодо отримання гідної пенсії.
Посилання на розгляд заяви в межах 10-денного строку та направлення на перевірку достовірності видачі довідок про пільговий стаж для призначення пенсії позивачу суд до уваги не бере, оскільки відповідач не був позбавлений права продовжити строк проведення перевірки на строк не більше, як 15 днів, однак таким правом не скористався.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15.05.2025 № 103650016047 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо обраного позивачу способу захисту порушених прав суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи фактичні обставини справи, суд для ефективного захисту прав позивачки вважає необхідним вийти за межі позовних вимог.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18.
При цьому пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивачки та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення позивачці пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду в Київській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи: з 01.08.2008 по 22.04.2011 в Броварській центральній районній лікарні на посаді рентгенлаборанта рентгенологічного відділення; з 04.05.2011 по 18.01.2012 в Державній установі «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» на посаді рентгенлаборанта відділення променевої діагностики; з 23.01.2012 по 02.09.2019 в КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» на посаді рентгенлаборанта рентгенологічного відділення; з 11.09.2019 по 01.12.2023 в КНП «Київська міська клінічна лікарня №3» на посаді рентгенлаборанта рентгенологічного відділення; з 05.12.2023 по 29.04.2024 в КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» на посаді рентгенлаборанта для надання ургентної допомоги відділення рентгенологічної діагностики; з 02.06.2024 в КНП «Київська міська клінічна лікарня №3» на посаді рентгенлаборанта рентгенологічного відділення, та повторно розглянути заяву позивача від 06.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду у даній справі.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15.05.2025 № 103650016047 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 01.08.2008 по 22.04.2011, з 04.05.2011 по 18.01.2012, з 23.01.2012 по 02.09.2019, з 11.09.2019 по 01.12.2023, з 05.12.2023 по 29.04.2024, з 02.06.2024 по теперішній час.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 06.05.2025 з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 14.07.2025.
Суддя М.С. Лазаренко