Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 липня 2025 року Справа№826/5942/16
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
26 березня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Державної судової адміністрації України (далі-відповідач-1), Дніпропетровського окружного адміністративного суду (далі-відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 11 березня 2008 року працює в Дніпропетровському окружному адміністративному суді на посаді помічника судді. У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 26 жовтня 2014 року, внесено зміни до ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яку доповнено абз.2, в якому зазначено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до 6 категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. У зв'язку з чим вважає, що з 26 жовтня 2014 року його посадовий оклад, як працівника апарату суду повинен виплачуватись у розмірі, визначеному абз.2 ч.1 ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, зі змінами, внесеними Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII. А з 29 березня 2015 року позивач вважає, що його посадовий оклад повинен був виплачуватись у розмірі, визначеному абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII.
У зв'язку з чим, позивач просить здійснити перерахунок його заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року 28 березня 2015 року включно відповідно до ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 ) та за період з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року включно, відповідно до ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
20 травня 2016 року відповідачем-2 поданий відзив на позовну заяву.
07 червня 2016 року відповідачем-1 поданий відзив на позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 червня 2016 року провадження в адміністративній справі №826/5942/16 зупинено до розгляду Верховним Судом України адміністративної справи №820/4653/15 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління ДСА України у Харківській області про проведення перерахунку заробітної плати. Представників сторін по справі було зобов'язано надати до суду клопотання про поновлення провадження у справі № 826/5942/16, якщо відпадуть обставини, які стали підставою для зупинення провадження.
Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», справу передано до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Донецького адміністративного суду від 1 квітня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького адміністративного суду від 9 квітня 2025 року провадження у справі №826/5942/16 поновлено. Продовжено розгляд справи №826/5942/16 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
10 квітня 2025 року відповідач-2 повторно надав відзив на позовну заяву.
В період з 14 квітня 2025 року по 28 квітня 205 року та з 9 червня 2025 року по 30 червня 2025 року суддя Черникова А.О. перебувала у відпустках.
У відзиві на позов, відповідач -1 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України здійснювати перерахунок посадового окладу позивача.
Відповідач-1 зазначає про відсутність механізму при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати позивачу, так як не приведення Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів у відповідність до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», на час виникнення спірних правовідносин також унеможливлює виплату заробітної плати у визначеному Законом розмірі
У зв'язку з чим, просив визнати безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У відзиві на позов, відповідач-2 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши наступне.
Відповідно до статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2453-VI від 07.07.2010 року фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих та апеляційних судів здійснює Державна судова адміністрація України.
Відповідач-2 є державною установою, повністю фінансується з державного бюджету України та в своїй діяльності керується Конституцією, законами України і не може порушувати чинне законодавство України.
Оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16 січня 2014 року № 719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та № 80-VІІІ видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ, частини першої статті 147 Закону № 2453-VІ (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, Дніпропетровський окружний адміністративний суд не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. У зв'язку з чим, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , з 11 березня 2008 року працював на посаді помічника судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду (наказ №38-к від 11.03.2008); 01 вересня 2008 року присвоєний10 ранг державного службовця 5 категорії (наказ №219-к від 08.09.2008); 09 вересня 2010 року присвоєно 9 ранг державного службовця (5 категорії) (наказ №166-к від 09.09.2010).
Посадовий оклад позивача з жовтня 2014 року по вересень 2015 року визначався у розмірі, визначеному Додатком 47 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», а з вересня по грудень 2015 року - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України».
Вважаючи протиправним нарахування заробітної плати в меншому розмірі, ніж визначалось Законом України «Про судоустрій і статус суддів», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Суд застосовує положення законодавства, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» визначав правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів (наразі Закон втратив чинність, крім положень, зазначених у пункті 7 розділу XII Закону № 1402-VIII від 02.06.2016, на підставі Закону № 1402-VIII від 02.06.2016, з урахуванням змін, внесених Законом № 3481-IX від 21.11.2023).
З 26.10.2014 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII, яким внесені зміни до статті 144 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, встановлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, встановлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Відповідно до частини п'ятої статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правовий статус працівників апарату суду встановлено Законом України «Про державну службу». Умови оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного і транспортного забезпечення працівників апарату суду визначаються на засадах, що встановлені для відповідної категорії працівників апаратів центральних та місцевих органів
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
З 28.03.2015 Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VІІІ змінено редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого статтею 147 передбачено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, встановлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, встановлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Згідно зі статтею 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права па справедливий суд» матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються у статті 147 Закону.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що норми і положення частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України «Про державну службу», згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Частиною другою статті 8 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» також передбачено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Враховуючи, що вказані видатки на збільшення окладів працівників апаратів судів не передбачені у Державному бюджеті на 2015 рік, положення частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47).
Згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Разом з тим, розпорядники (одержувачі) коштів Державного бюджету України реалізують будь-які бюджетні зобов'язання та платежі за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет.
Судом встановлено, що у період з 26.10.2014 по 09.09.2015 зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» не вносились, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» видатки на реалізацію згадуваних статей Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачались.
Закон України від 28.12.2014 №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» прийнятий пізніше Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», тому в 2015 році норми і положення цього Закону щодо заробітної плати працівника апарату суду застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 144 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи викладене, відповідачів не наділено повноваженнями самостійно, без відповідного правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок посадового окладу працівника апарату суду та нарахованих на нього виплат в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 12.07.2016 у справі №820/4648/15, від 26.07.2017 у справі №822/5776/15, Верховний Суд у постановах від 14.02.2018 у справі №825/789/15-а, від 08.11.2018 у справі №818/45/16, від 23.12.2019 у справі №807/1175/16, від 26.02.2020 у справі №826/5049/16, від 26.02.2020 у справі №826/5049/16.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність виплати позивачу заробітної плати у спірний період роботи за час перебування на посаді помічника судді в межах видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати позивача поза межами видатків державного бюджету на оплату праці у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Таким чином у задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 5-9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова