Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 липня 2025 року Справа№200/2010/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі-позивач), через свого представника, адвоката Ткачову Світлану Анатоліївну, яка діє на підставі ордеру серії ВМ № 1063878 від 20 березня 2025 року, звернулась через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі-відповідач), в якій просить з урахуванням уточнених позовних вимог від 27 березня 2025 року:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області від 14 січня 2025 року № 184150014093 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу в частині не зарахування до страхового стажу період роботи з 20.07.1984 по 28.04.1989, з 26.07.1989 по 24.12.1993, з 02.01.1994 по 01.09.1995, з 04.09.1995 по 01.12.1998, з 09.12.1998 по 31.12.1998;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 7 січня 2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 20.07.1984 по 28.04.1989, з 26.07.1989 по 24.12.1993, з 02.01.1994 по 01.09.1995, з 04.09.1995 по 01.12.1998, з 09.12.1998 по 31.12.1998, з 05.01.2015 по 22.04.2015, з 23.04.2015 по 30.03.2018, з 15.03.2019 по 02.07.2021.
В обґрунтування позову зазначає, що Головне управління ПФУ в Донецькій області незаконно відмовило їй у призначенні пенсії за віком оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії, вона досягла 60 років і має достатній стаж роботи. Проте, територіальним органом Пенсійного фонду України протиправно не зараховано до її стажу спірний період роботи, оскільки вважає, що стаж підтверджений трудовою книжкою.
Ухвалою Донецького окружного адміністративногосуду від 25 березня 2025 року позовна заява залишена без руху, позивачу встановлений 10-денний строк для усунення недоліків для надання доказів.
27 березня 2025 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви шляхом подачі уточненої позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2025 року уточнена позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
09 червня 2025 року судом отримано від відповідача відзив на позов та додаткові докази по справі.
В період з 14 квітня 2025 року по 28 квітня 2025 року та в період з 9 червня 2025 року по 30 червня 2025 року суддя Черникова А.О. перебувала у відпустках.
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
07.01.2025 позивач звернулась за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 не менше 32 роки.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи з 05.01.2015 по 22.04.2015, з 23.04.2015 по 30.03.2018, з 15.03.2019 по 02.07.2021, оскільки відомості про роботу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутні.
За результатами розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 20.07.1984 серії НОМЕР_1 :
- з 20.07.1984 по 28.04.1989, з 26.07.1989 по 24.12.1993, з 02.01.1994 по 01.09.1995, з 04.09.1995 по 01.12.1998, з 09.12.1998 по 31.12.1998, оскільки запис про звільнення завірено не читабельною печаткою.
У зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу позивача певних періодів, Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.01.2025 № 184150014093 по зверненню від 07.01.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно паспорту серії НОМЕР_2 , який виданий Докучаєвським МВ УМВС України у Донецькій області 9 січня 1998 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання/перебування згідно довідки від 17.08.2022 №5920-5002025319 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
Судом встановлено, що 07 січня 2025 року позивачка звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Заяву про призначення пенсії було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14 січня 2025 року № 184150014093 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
В рішенні зазначено наступне.
Пенсійний вік відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV - 60 років.
Вік заявника - 60 років.
Необхідний страховий стаж відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV: починаючи - з 1 січня 2024 року після досягнення віку 60 років становить - 31 рік.
Страховий стаж позивача становить - 20 років 09 місяців 21 день, стаж для визначення права становить 20 років 11 місяців 06 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 20.07.1984 по 28.04.1989, з 26.07.1989 по 24.12.1993, з 02.01.1994 по 01.09.1995, з 04.09.1995 по 01.12.1998, з 09.12.1998 по 31.12.1998 згідно трудової книжки від 20.07.1984 серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відтиск печатки не придатний для сприйняття змісту.
Період роботи з 20.07.1984 по 28.04.1989, оскільки запис про звільнення завірено не читабельною печаткою.
Страховий стаж з 01.01.1999 зараховано на підставі відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До заяви про призначення пенсії за віком долучено паспорт від 09.01.1998 серії НОМЕР_4 та довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.08.2022 № 5920-5002025319, у якому зазначено місце реєстрації з 07.01.1998 в м. Докучаєвськ Донецької області, яке відноситься до тимчасово окупованих територій з 19.11.2014.
Особисте повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, згідно вимог пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» закону № 1058 відсутнє.
У зв'язку із відсутністю необхідних 31 року страхового стажу та відсутнє повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України від 9 липня 2003 року №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-VI).
Положенням частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, починаючи - з 1 січня 2024 року після досягнення віку 60 років становить - 31 рік.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Рішенням відповідача позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п. 2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №439/1148/17.
Фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу її роботи, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками трудової книжки позивача.
Суд встановив, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_5 від 20 липня 1984 року ОСОБА_1 , в оскаржувані періоди:
- з 20.07.1984 по 28.04.1989 позивач працювала на Докучаєвському заводі ЖБК Донецького «Олекс» контролером 4 розряду, бухгалтером, звільнена за п. 1 ст.40 КЗпП України (ліквідація підприємства) (записи №№1-4);
- з 26.07.1989 по 24.12.1993 позивач працювала у Докучаєвському торгівельному технікумі завідуючою господарством гуртожитку №3 (записи №№5-7);
- з 02.01.1994 по 01.09.1995 позивач працювала в Докучаєвському дитячо-юнацькому центрі керівником гуртків (записи №№8-9),
- з 04.09.1995 по 01.12.1998 позивач працювала в ТОВ «Газовик» м. Докучаєвськ Донецької області, бухгалтером (записи№№10, 11);
- з 09.12.1998 по 02.02.2005 позивач працювала в Докучаєвській міській лікарні спеціалістом по охороні праці, інженером по охороні праці (записи №№14-16).
Отже, записами трудової книжки позивача підтверджено трудову діяльність позивача за оскаржуваний період.
Суд критично ставиться до позиції відповідача, оскільки обов'язок щодо заповнення трудової книжки (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу). Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Як убачається з форми РС-право відповідачем здійснено розрахунок роботи позивачки:
з 01.09.1982 по 29.06.1984 - навчання у вищих/середн. НЗ - 1 рік 9 місяців 29 днів;
з 20.07.1984 по 28.04.1989 - 4 роки 9 місяців 0 днів;
з 29.04.1989 по 25.07.1989 - догляд за дитиною до 3-х років - 0 років 2 місяці 27 днів;
з 26.07.1989 по 24.12.1993 - 4 роки 4 місяці 29 днів;
з 02.01.1994 по 01.09.1995 - 1 рік 8 місяців 0 днів;
з 04.09.1995 по 01.12.1998 - 3 роки 2 місяці 28 днів;
з 09.12.1998 по 31.12.2003 - 5 років 0 місяці 23 дні;
з 01.01.2004 по 02.02.2005 - 1 рік 1 місяць 8 днів;
з 01.04.2005 по 31.12.2005 - 0 років 7 місяців 15 днів;
з 28.08.2006 по 28.11.2014 - 8 років 2 місяці 8 днів;
з 05.01.2015 по 22.04.2015 - 0 років 0 місяців 0 днів;
з 06.08.2015 по 30.03.2018 - 0 років 0 місяців 0 днів;
з 15.03.2019 по 02.07.2021 - 0 років 0 місяців 0 днів;
з 06.10.2023 по 31.03.2024 - 0 років 5 місяців 25 днів.
Всього 31 рік 7 місяців 21 день.
Як зазначає позивач у позовній заяві, в зазначеному розрахунку відповідачем не включений період з 05.01.2015 по 22.04.2015, з 23.04.2015 по 30.03.2018, з 15.03.2019 по 02.07.2021.
Так, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_6 від 5 січня 2015 року ОСОБА_1 , в оскаржувані періоди:
- з 05.01.2015 по 22.04.2015 працювала в Докучаєвському Будинку дитячої та юнацької творчості методистом (записи №№1-2);
- з 23.04.2015 по 30.03.2018 працювала у відділі освіти м. Докучаєвська головним спеціалістом відділу освіти (записи №№3-5);
- з 15.03.2019 по 02.07.2021 працювала в КП «Компанія «Вода Донбасу» Докучаєвського виробничого управління інженером по охороні праці (записи №№6-7).
Відповідно до ОК-5 за період з березня 2019 року по липень 2021 року код 35580875 Докучаєвське виробниче управління Водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «КОМПАНІЯ «ВОДА ДОНБАСУ» нараховувала позивачу заробітну плату, проте відсутні відомості про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії.
Суд зазначає, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу заявника (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 в справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 в справі № 482/434/17, Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 в справі № 805/3362/17-а.
Таким чином відповідач протиправно не врахував до страхового стажу позивача період її роботи з 15.03.2019 по 02.07.2021 з посиланням на відсутність сплати внесків по СПОВ за зазначений період.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи з 05.01.2015 по 22.04.2015 та з 23.04.2015 по 30.03.2018, без врахування даних з персоніфікованого обліку, суд зазначає наступне.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Тобто, з 14 квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областях розпочато проведення антитерористичної операції.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р місто Докучаєвськ включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Періоди роботи позивача 05.01.2015 по 22.04.2015 в Докучаєвському Будинку дитячої та юнацької творчості методистом та з 23.04.2015 по 30.03.2018 у відділі освіти м. Докучаєвська головним спеціалістом відділу освіти, відсутні відомості в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу заявника (форма Ок-5)).
Враховуючи, що Індивідуальні відомості про застраховану особу не містять відомостей щодо нарахування позивачу заробітної плати та відповідно здійснених з неї відрахувань, а саме внесків до Пенсійного фонду та періоди 05.01.2015 по 22.04.2015 та з 23.04.2015 по 30.03.2018, суд не вбачає підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.
Щодо ненадання заяви позивачем про неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, судом встановлено, що в заяві позивача про призначення пенсії від 7 січня 2025 року не зазначалося про її не перебування на обліку як одержувача пенсії в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Однак, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Тобто, відповідач, встановивши відсутність вищевказаного підтвердження в документах для призначення пенсії, мав можливість роз'яснити позивачу необхідність надання такого підтвердження та надати для цього час.
При цьому, відповідачем не надано жодних доказів виконання ним вимог положень статті 44 Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 щодо вчинення дій, спрямованих на отримання підтвердження щодо не перебування позивача на обліку як одержувача пенсії в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації.
З огляду на вищезазначене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області від 14 січня 2025 року № 184150014093 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із квитанцією № 0184610045 від 19 березня 2025 року позивачем сплачено судовий збір у сумі 969 грн.
Разом із цим суд зазначає наступне.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон України «Про судовий збір») за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлена - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року № 3460-IX, з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць у розмірі 3 028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання даного адміністративного позову підлягало до сплати судовий збір у розмірі 968,96 грн (3 028,00 грн * 0,4 * 0,8 = 968,96 грн).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене та задоволення адміністративного позову в основній частині вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 969,00 грн, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 5-9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області від 14 січня 2025 року № 184150014093 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 7 січня 2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 20.07.1984 по 28.04.1989, з 26.07.1989 по 24.12.1993, з 02.01.1994 по 01.09.1995, з 04.09.1995 по 01.12.1998, з 09.12.1998 по 31.12.1998, з 15.03.2019 по 02.07.2021.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова