14 липня 2025 року Справа 160/20252/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луговська Г.В., розглянувши позовну заяву з доданими документами Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення витрат,
Криворізькій міський відділ Управління поліції охорони в Дніпропетровській області (далі - Криворізькій МВ УПО в Дніпропетровській області, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з громадянина ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) витрати по договору від 31.08.2023 №814 у сумі 43'314грн. 54коп. та судовий збір у сумі 3'028грн. 00коп.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява подана без додержання зазначених вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Позивачем надано докази направлення позивачу поштового відправлення №0601139288819, однак, доданий опис вкладень без дати та штемпеля поштового оператора.
Разом з тим, позовна заява датована 04.07.2025 за №998-2025, тоді як за списком згупованих відправлень №25/04/2025 відправлення здійснене 25.04.2025. А, як зазначено вище, опис вкладень дати не містить, однак у ньому зазначено пунктом 1 - копія позовної заяви №679-2025 від 24.04.2025.
Отже, подана до суду позовна заява за №998-2025 від 04.07.2025, всупереч приписам ч.2 ст.161 КАС України, відповідачу не направлена.
Крім того, зі змісту накладної № 5000200059148 АТ Укрпошта від 16.05.2025, копія якої додана до позовної заяви, одержувачем зазначена юридична особа Сірко з адресою: абонементна скринька 27, Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. 50002, тоді як у позові зазначені інші адреси місця реєстрації та фактичне місце проживання відповідача.
Згідно відповіді № 1569610 від 14.07.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду, зазначена інша адреса реєстрації відповідача, а саме: селище Софіївка у Криворізькому районі.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
Саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов'язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.10.2024 року у справі №160/19633/23.
В даній справі відповідача звільнено наказом від 26.06.2024 року №108 о/сз 30.06.2024 року.
Листом від 01.07.2024 року №1817/47/01-2024 позивач направив відповідачу претензію щодо відшкодування витрат, пов'язаних з його навчанням, вказавши при цьому, що витрати мали бути відшкодовані протягом 20 календарних днів з дати його звільнення.
Таким чином, про те, що відповідач не виконав свій обов'язок згідно п. 3.4. контракту в строк, передбачений п. 3.5. контракту, позивач повинен був дізнатись ще влітку 2024 року, коли 20-денний строк сплив, а витрати відшкодовані не були.
Проте, з цим позовом позивач звернувся майже через рік, тобто - з пропуском строку звернення до суду.
Вказане свідчить про пасивну поведінку позивача у здійсненні захисту прав, невжиття ним жодних активних дій для дотримання місячного строку звернення, передбаченого статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.10.2024 року у справі №160/19633/23.
Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності був високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин.
У разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі №990/20/25.
Позивачем, в свою чергу, до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, до якої не надано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, згідно із частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви в спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав, разом із доказами в їх обґрунтування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Криворізького міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення витрат - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення визначених в описовій частині даної ухвали недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі усунення визначених вище недоліків позовної заяви, позивач зобов'язаний, відповідно до ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України, надати письмову заяву про отримання кореспонденції суду на зазначену ним у позові електронну адресу, або визначити іншу електронну адресу для листування.
Копію ухвали надіслати позивачу до електронного кабінету.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Луговська