14 липня 2025 рокуСправа № 160/7928/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність (згідно з імперативними вимогами п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із застосуванням обмежень з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, щодо протиправного невиконання вимог чинного пенсійного законодавства України, яка полягає у нездійсненні своєчасних, належних, правильних (за Законом) перерахунків розмірів пенсії ОСОБА_1 та своєчасній невиплаті з 01.01.2025 перерахованої пенсії саме у повному розмірі з урахуванням судових рішень у справі № 160/13650/24, без обмеження максимального розміру загальної суми перерахованої пенсії відповідно до імперативних вимог та приписів ст.ст. 3, 8, 17, 19, 22, 46, 55, 56, 60, 64, 68, 129 Конституції України, ст.ст. 43, 51, 63, 65, 66 Закону України № 2262-XII, ст. 9 Закону України № 2011-XII, Закону України № 2050-III, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, без урахування судових рішень у справах № 160/15563/21, № 160/8391/22, № 160/21136/22, № 160/23162/23, № 160/13650/24 (щодо обчислення розміру пенсії виходячи з 71% від розміру грошового забезпечення без обмеження розміру пенсії та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену частину перерахованої пенсії саме з моменту порушення прав), які набрали законної сили, з нарахуванням та виплатою заборгованості та компенсації за втрату частини пенсії за період з 01.02.2025 до дати фактичного розрахунку із заборгованості з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до вимог та приписів чинного пенсійного законодавства України здійснити відповідні своєчасні, належні, правильні (за Законом) дії щодо відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 своєчасно (без зайвих зволікань та затримок) з 01.01.2025 саме у повному розмірі з урахуванням судових рішень у справі № 160/13650/24, без обмеження максимального її розміру та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, які передбачені статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, відповідно до імперативних вимог та приписів ст.ст. 3, 8, 17, 19, 22, 46, 55, 56, 60, 64, 68, 129 Конституції України, ст.ст. 43, 51, 63, 65, 66 Закону України № 2262-XII, ст. 9 Закону України № 2011-XII, Закону України № 2050-III на виконання постанови Кабінету Міністрів України та від 21.02.2001 № 159 з урахуванням судових рішень у справах № 160/15563/21, № 160/8391/22, № 160/21136/22, № 160/23162/23, № 160/13650/24 (щодо обчислення розміру пенсії виходячи з 71% від розміру грошового забезпечення без обмеження розміру пенсії та із нарахуванням компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену частину перерахованої пенсії саме з моменту порушення прав), з нарахуванням та виплатою заборгованості з компенсацією втрати частини пенсії за період з 01.02.2025 до дати фактичного розрахунку із заборгованості з урахуванням виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992, призначену з 11.12.2008 в розмірі 71% відповідних сум грошового забезпечення. На виконання судових рішень у справах № 160/15563/21, № 160/8391/22, № 160/21136/22, № 160/23162/23, №160/4297/23, № 160/23162/23, № 160/13650/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було проведено перерахунки пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром. З листопада до грудня 2024 року розмір пенсії позивача становив 68880,34 грн. У січні 2025 року розмір пенсії протиправно зменшено до 33331,23 грн. На звернення позивача про поновлення виплати пенсії у повному розмірі відповідач відмовив. Позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену частину перерахованої пенсії за січень-березень 2025 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 справу № 160/7928/25 за вказаним адміністративним позовом було передано на розгляд судді Захарчук-Борисенко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 160/7928/25; постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України; витребувано у відповідача докази: належним чином засвідчені копії рішення керівництва Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок розмірів пенсії ОСОБА_1 у січні-березні 2025 року, які не були надані позивачу під час досудового врегулювання спірних правовідносин за його відповідними запитами про отримання публічної інформації, копію розрахунку пенсії ОСОБА_1 станом на грудень 2024 року та січень 2025 року; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
25.03.2025 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.
25.03.2025 надійшли клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та відзив, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, відповідач зазначив, що на січень 2025 року на січень 2025 року позивачеві нараховано пенсію у розмірі 33331,23 грн, яку обчислено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/13650/24 з урахуванням ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ та постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03.01.2025 № 1. Відповідач у відзиві також указав, що визначальною умовою для виплати особі компенсації втрати частини пенсії є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
26.03.2025 надійшла заява позивача, у якій зазначено про подання відзиву особою, повноваження якої як представника відповідача не підтверджено, та про невиконання відповідачем ухвали від 19.03.2025 в частині витребування доказів. У заяві позивач просив повернути відзив та застосувати до відповідача в особі керівника п. 1 ч. 1 ст. 149, ч.ч. 1, 2 ст. 249 КАС України у зв'язку з ненаданням витребуваних судом доказів.
27.03.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив про подання відзиву особою, повноваження якої як представника відповідача не підтверджено, та про невиконання відповідачем ухвали від 19.03.2025 в частині витребування доказів. Просив повернути відзив та застосувати до відповідача в особі керівника п. 1 ч. 1 ст. 149, ч.ч. 1, 2 ст. 249 КАС України у зв'язку з ненаданням витребуваних судом доказів. Також позивач вказав, що пенсію у зменшеному розмірі він отримав 06.01.2025, тоді як розпорядження, на підставі якого проведено перерахунок пенсії, датоване 13.01.2025 та відправлене 14.01.2025.
27.03.2025 надійшло заперечення позивача на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 31.03.2025 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/2229/25.
07.04.2025 до суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі.
14.04.2025 постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі.
Ухвалою від 05.05.2025 задоволено заяву про самовідвід судді Захарчук-Борисенко Н.В. у справі № 160/7928/25.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 129 д від 06.05.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 справу № 160/7928/25 передано на розгляд судді Рянській В.В.
Ухвалою від 12.05.2025 прийнято справу до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Щодо заяви позивача з процесуальних питань, яка надійшла до суду 26.03.2025, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Частиною третьою статті 59 КАС України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Строк для подання відповідачем відзиву тривав до 04.04.2025. У встановлений судом строк 25.03.2025 надійшов поданий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником відповідача - Альковим Дмитром Сергійовичем відзив, до якого на підтвердження повноважень представника додано підписану кваліфікованим електронним підписом Бутенко Наталії Георгіївни довіреність у порядку передоручення від 04.12.2024 на представництво Альковим Дмитром Сергійовичем інтересів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у судах України з усіма правами, у тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
На підтвердження повноважень Бутенко Наталії Георгіївни до відзиву додано підписану кваліфікованим електронним підписом керівника Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича довіреність у порядку передоручення від 29.10.2024 на представництво Бутенко Наталією Георгіївною інтересів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у судах України з усіма правами, у тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи. Довіреність видана з правом передоручення іншим особам та дійсна до моменту її скасування.
Повноваження Козака Юрія Івановича як керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Разом із відзивом не було подано витребувані судом копії рішення керівництва Головного управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про перерахунок розмірів пенсії ОСОБА_1 у січні-березні 2025 року, копії розрахунку пенсії ОСОБА_1 станом на грудень 2024 року та січень 2025 року.
До було додано копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010314-8/8138 від 14.01.2025 «Про розгляд запиту», яким надано відповідь на запит позивача від 07.01.2025, та перерахунки пенсії позивача станом на 01.01.2025, 01.02.2025 та 01.03.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини дев'ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній доказами, та відсутність підстав для постановлення ухвали про стягнення штрафу з відповідача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 149 КАС України. Також судом не встановлено передбачених статтею 249 КАС України підстав для постановлення окремої ухвали за клопотанням позивача. Правомірність оскаржуваної бездіяльності відповідача є предметом доказування у межах розгляду даної справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 11.12.2008 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 у розмірі 71% відповідних сум грошового забезпечення (вислуга років 27).
Згідно з відомостями комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі № 160/13650/24, що набрало законної сили 23.09.2024, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у нездійсненні перерахунку в пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 згідно з оновленою довідкою про розмір грошового забезпечення за посадою «начальник Управління» станом на 01.01.2023 від 26.03.2024 № 30/11-573, виходячи з 71% від розміру грошового забезпечення без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01.03.2023, з 01.03.2024.
Станом на грудень 2024 року розмір пенсії позивача, обчислений на виконання вказаного рішення суду, становив 68880,34 грн.
На запит позивача від 07.01.2025 листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.01.2025 № 0400-010314-8/8138 повідомлено, що на січень 2025 року йому нараховано пенсію в сумі 33331,23 грн, яку обчислено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/13650/24, з урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ та постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03.01.2025 № 1.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.01.2025 № 0400-010314-8/8681 повідомлено позивача, що перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 проведено в автоматичному режимі. За результатами перерахунку сформовано розпорядження про перерахунок пенсії з 01.01.2025.
На заяву позивача від 07.01.2025 про відновлення виплати пенсії у розмірі 68880,34 грн відповідач листом від 21.01.2025 № 3729-660/Р-01/8-0400/25 повідомив, що перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 проведено в автоматичному режимі, за результатами якого нараховано пенсію в сумі 33331,23 грн.
На запит позивача від 17.02.2025 листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.02.2025 № 0400-010314-8/39119 повідомлено підставу перерахунку пенсії з 01.01.2025, надано копії розпоряджень про перерахунок пенсії з 01.01.2025, 01.02.2025 та 05.02.2025.
Відповідно до перерахунку з 01.01.2025 підсумок пенсії (з надбавками) становить 67699,84 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 68880,34 грн, пониження згідно з постановою КМУ № 1 від 03.01.2025 до 33331,23 грн. Основний розмір пенсії у відсотковому значенні становить 71% грошового забезпечення. Сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 65045,40 грн. Складові пенсійної виплати: базовий розмір пенсії 46182,23 грн, індексація базового ОСНП 2022 - 6465,51 грн, індексація базового ОСНП 2023 - 10371,60 грн (за рішенням суду), індексація базового ОСНП 2024 - 1500,00 грн, щомісячна доплата в сумі 2000,00 грн відповідно до постанови КМУ № 713 від 14.07.2021 (за рішенням суду), надбавка неповнолітніх утриманців - 1180,50 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
У преамбулі Закону № 2262-ХІІ зазначено, що Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Тобто, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, встановлені статтею 46 Конституції України.
Абзацом третім преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
За змістом частин першої і третьої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Статтею 7 цього Закону з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Пунктом 2 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.
Закон № 4059-ІХ та постанова № 1 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону № 2262-ХІІ.
Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону № 4059-ІХ.
У рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Оскільки Законом № 2262-ХІІ, як спеціальним законом, не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону № 4059-ІХ та постанови № 1.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.
Суд також враховує, що відмовляючи у відкритті провадження за поданням судді Донецького окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом справи № 200/116/25 як зразкової та за поданням судді Полтавського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом справи № 440/534/25 як зразкової, Верховний Суд в ухвалах від 25 лютого 2025 року у справі № 200/116/25 та від 26 лютого 2025 року у справі № 440/534/25 звернув увагу на те, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція щодо застосування норм Закону № 2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа №400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа № 340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа №580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа №340/3144/21) та інших Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Суд дійшов до висновку, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів до сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та обмеження максимальним розміром при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням основного розміру пенсії 71% грошового забезпечення та судових рішень у справах № 160/15563/21, № 160/8391/22, № 160/21136/22, № 160/23162/23, № 160/13650/24 суд зазначає, що згідно з перерахунками пенсії позивача від 01.01.2025, 01.02.2025 та 01.03.2025 основний розмір його пенсії обчислено у розмірі 71% грошового забезпечення. Отже, спору щодо відсоткового значення основного розміру пенсії на час звернення до суду з цим адміністративним позовом не існувало.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судом встановлено, що пенсію позивача обчислено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі № 160/13650/24. Відсутні підстави вважати, що відповідачем після перерахунку пенсії на підставі рішення у справі, що розглядається, не будуть виконуватися інші ухвалені стосовно позивача судові рішення, що набрали законної сили.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу за період з 01.02.2025 до дати фактичного розрахунку, суд зазначає таке.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У статті 2 Закону № 2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок, зокрема, коштів Пенсійного фонду України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії); виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19.
Тобто, нарахування та виплата суми пенсії є первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатами нарахування та виплати основної суми пенсії.
Суд дійшов висновку, що зазначена позовна вимога є передчасною та заявлена на майбутнє, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.
Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань. Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
На підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, з урахуванням висновків Верховного Суду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з виходом за межі позовних вимог.
Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.4242012282.1 від 11.03.2025.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 80, 90, 139, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів до сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», та обмеження максимальним розміром при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Повний текст рішення складено 14.07.2025.
Суддя В.В. Рянська