14 липня 2025 рокуСправа №160/7918/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.03.2025 засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами про:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код єдрпоу НОМЕР_1 ) щодо неповідомлення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) про прийняте комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 позитивне рішення про надання відстрочки за результатом розгляду його заяви від 04.02.2025 шляхом направлення засобами поштового звязку на адресу АДРЕСА_1 довідки із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код єдрпоу НОМЕР_1 ) повідомити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) про прийняте комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 позитивне рішення про надання відстрочки за результатом розгляду його заяви від 04.02.2025 шляхом направлення засобами поштового звязку на адресу АДРЕСА_1 довідки із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що він у заяві про надання відстрочки просив відповідача направити йому повідомлення про прийняте рішення щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації шляхом направлення довідки за формою Додатку 6 до Порядку № 560 поштою, як це було зазначено у його заяві від 04.02.2025. Позивач також просить зобов'язати відповідача направити йому цю довідку поштою на адресу: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 справу прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
24.03.2025 через підсистему "Електронний Суд" відповідач подав до суду клопотання про долучення витягу з протоколу № 7 від 12.02.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_1 надано відстрочку на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" строком до 08.05.2025.
Також відповідачем подано відзив на позов, у якому він проти позову заперечує та вказує, що ним дотримано вимог пункту 60 Постанови КМУ № 560.
31.03.2025 через підсистему "Електронний Суд" позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому пітримав позицію, викладену у позові.
Надаючи правову оцінку зазначеним у позові аргіментам, суд зазначає наступне.
Суддя Ремез К.І. перебувала у відпустці з 15.04.2025 по 16.04.2025, з 21.04.2025 по 23.05.2025, з 27.05.2025 по 13.06.2025, з 17.06.2025 по 24.06.2025.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, який є військовозобов'язаним, поштовим відправленням № 0817600084344 направив до Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про відстрочку від 04.02.2025, довідку № 571571 від 27.01.2025 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, заяву про видачу паперової довідки про відстрочку від 04.02.2025, шаблон довідки про надання відстрочки: Додаток 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 675 від 07.06.2024. В заяві про видачу паперової довідки про відстрочку позивач просив направити за результатом розгляду його заяви про відстрочку паперову довідку про відстрочку із зазначенням строку відстрочки на термін продовження правового режиму воєнного стану, а саме з 08.02.2025 за формою затвердженою згідно з Додатком 6 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Станом на 25.02.2025 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 після прийняття позитивного рішення про надання відстрочки не повідомила Позивача шляхом направлення довідки із зазначенням строку відстрочки за формою згідно із Додатком 6.
25.02.2025 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 представником позивача адвокатом Бузановим Д.В. було направлено адвокатський запит № 616, в якому він просив направити інформацію про прийняте рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.02.2025 про видачу довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (Додаток № 6 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 675 від 07.06.2024) та письмовим підтвердженням направлення його на адресу ОСОБА_1 .
У відповідь на адвокатський запит № 616 від 25.02.2025 27.02.2025 на електронну адресу адвоката ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов лист № 34/8/1032 від ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зокрема повідомлялось надання позивачу відстрочки строком до 08.05.2025. Одночасно із цим було вказано, що довідку про надання відстрочки згідно Додатку 6 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, заявник отримує особисто в ІНФОРМАЦІЯ_5 за наявності військово-облікового документу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за №64/2022 «Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні» введений воєнний стан.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (далі Закон №3543-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цією ж статтею Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ, передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543 (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою 04.02.2025) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі вищої освіти, які навчаються за денною і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення №154 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
У силу пункту 12 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.
Порядком № 560 не передбачено обов'язку особистого прибуття військовозобов'язаних до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для повідомлення про зміни їх сімейного стану, стану здоров'я тощо, а також обов'язку особистого прибуття до ТЦК та СП для отримання довідки із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6. Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, та про прийняте комісією рішення повідомити заявникові у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
За своєю суттю довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 560 є індивідуальним актом державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Судом встановлено, що з витягу з протоколу № 7 від 12.02.2025 вбачається, що позивачу ОСОБА_1 надано відстрочку на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" строком до 08.05.2025.
Позов до суду скерований 17.03.2025, відповідно до положень статті 257 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі, тобто ухвалення рішення у цій справі мало відбутися поза межами строку, на який позивачеві надано відстрочку.
Суд зазначає, що у цій справі обставини, що були підставою для звернення до суду, зникли безповоротно.
При цьому, судом встановлено, що пунктом 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 встановлено, що про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
З доданої до позову заяви позивача про надання відстрочки від 04.02.2025 не вбачається вимоги про направлення позивачу паперової довідки Укрпоштою, така вимога міститься в окремій заяві, що не передбачена Порядком № 560.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду, так, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/8782/16-ц роз'яснив, що мається на увазі під відсутністю предмета спору. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення "відсутність предмета спору" в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову.
Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).
При цьому, судом встановлено, що відповідач ухвалив рішення про надання відстрочки позивачеві, що підтверджується витягом з протоколу № 7 від 12.02.2025, проте строк дії вказаного рішення вичерпало свою дію 08.05.2025.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі є такими, що задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез