14 липня 2025 р.Справа №160/20001/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/20001/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області , в якій просить: визнати протиправними та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про анулювання ліцензій № 396 від 12.06.2025 в частині анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №04100311202502257, №04100311202502256, №04100311202502251, №04100311202502253, №04100311202502247, №04100311202502249, №04100311202502255, №04100311202502248, №04100311202502245, №04100311202502252, №04100311202502254, що видані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
11.07.2025 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову.
Позивач просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпоряджень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 396 від 12.06.2025 в частині анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №04100311202502251, №04100311202502249, №04100311202502257, №04100311202502255, №04100311202502248, №04100311202502256, №04100311202502245, №04100311202502253, №04100311202502247, №04100311202502252, №04100311202502254, що видані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до набрання законної сили рішенням суду у справі № 160/20001/25.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що він зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 03.04.2024. Основним та єдиним видом діяльності є роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.26). Анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами призвело до зупинення його господарської діяльності. Дія розпорядження про анулювання ліцензії до прийняття рішення у цій справі: блокує джерела доходу позивача, призводить до неможливості виконання ним обов'язків щодо сплати податків та зборів до бюджетів всіх рівнів та неможливості виконання договірних зобов'язань перед третіми особами за укладеними договорами, має наслідком дискредитацію ділової репутації заявника перед державними установами, діловими партнерами та споживачами продукції. Для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а саме: 1. витрати на збереження персоналу (виплата заробітних плат працівникам під час зупинення діяльності позивача, виплата компенсацій звільненим працівникам); 2. витрати на оренду та комунальні послуги (незважаючи на те, що діяльність позивача зупинена, зобов'язання по договорам оренди зберігаються); 3 сплата податків та обов'язкових платежів (зокрема, позивач зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від того, чи здійснює він господарську діяльність); 4 витрати на збереження активів (витрати на охорону товару та приміщень, у яких позивач здійснював господарську діяльність); 5 витрати на ведення обліку та звітності (незалежно від зупинення діяльності позивач, зобов'язаний подавати податкові звіти). Для відновлення діяльності у майбутньому позивач буде вимушений понести витрати, зокрема але не виключно: на оновлення приміщень або ремонт (якщо діяльність буде зупинена на тривалий час), набір нового персоналу, маркетинг, відновлення клієнтської бази, пошук нових постачальників товару.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії .
Таким чином, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Доводи позивача зводяться до того, що анулювання ліцензій призведе до зупинення його господарської діяльності, що очевидно потягне за собою неминучі негативні наслідки.
Проте, судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача спірним розпорядженням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. В контексті спірних правовідносин можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
У відповідності до ст. 5 КАС України суд здійснює захист реально порушених прав, а не можливість їх ймовірного порушення в майбутньому.
Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2023 року у справі №120/2284/23 зроблено висновок, що застосування заходів забезпечення позову з огляду на можливе завдання позивачу майнової шкоди та репутаційних втрат, інших негативних наслідків, зокрема у вигляді скорочення штату працівників чи їх звільнення, зменшення їм заробітної плати, не є співмірним з предметом спору про оскарження розпорядження, яким анульовано ліцензію на право роздрібної торгівля пальним. Підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. І у разі оскарження відповідного акту суб'єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.
Отже, суд відхиляє доводи позивача, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами призводить до зупинки господарської діяльності підприємства, з тих підстав, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд, згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивачем не надано доказів наявності, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Суд враховує те, що очевидні ознаки протиправності підстав та порядку прийняття розпорядження про анулювання ліцензії може бути виявлено судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило б спір по суті, що суперечить меті застосування ст. 150 КАС України.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ст. 150 КАС України, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст.150, 151, 154,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/20001/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування розпорядження -відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона