14 липня 2025 рокуСправа №160/7762/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріаламиу місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11) до Львівської митниці (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, Код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів
13 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/800076/2 від 19 грудня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Позивач надав до митного органу документи, які підтверджують витрати на транспортування товару до кордону України.
Ухвалою від 18.03.2025 року суд відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
01.04.2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Львівської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що митницею встановлено невідповідність у поданих Позивачем до митного оформлення документах та відсутність налжених відомостей,які обгрунтовують заявлені числові значення митної вартості , визначеної за основним методом. Документи подані на вимогу митного органу не усувають зазанчені невідповідність. Інших документів на вимогу митного органу не надано.
Відповідач вважає, що посадова особа митниці при прийнятті спірних рішення про коригування митної вартості, заявленої позивачем товарів, діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
08.04.2025 року позивач через електронну систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив, яку долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування своєї позиції позивач у відповіді на відзив виклав аналогічні мотивування, які зазначені в позовній заяві.
Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
21.04.2025 року через електронну систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому останній просив суд стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн та витрати.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Між ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» та Davis Fabrics Spolka z o.o. (Польща) укладено Зовнішьоекономічний контракт № 1/11/2023-FPC від 22 листопада 2023 року (надалі - Зовнішньоекономічний Контракт), відповідно до умов якого ТОВ «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» є Покупцем, Davis Fabrics Spolka z o.o. (Польща) є Продавцем.
Відповідно до п. 1 Зовнішньоекономічного контракту Продавець поставляє, а Покупець отримує тканини та інші виробничі матеріали (далі «Товари») згідно рахунків (інвойсів), які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Відповідно до п. 3.1. Зовнішньоекономічного контракту ціни та умови поставки Товару зазначаються в рахунках (інвойсах), що супроводжують кожну поставку Товарів.
Відповідно до п. 3.2. Зовнішньоекономічного Контракту Поставка здійснюється на умовах, що зазначені в інвойсі та/або інвойсі - проформі.
Пунктом 4.1. Зовнішньоекономічного контракту передбачено, що оплата згідно даного Контракту здійснюється банківським переказом на умовах вказаних в інвойсі та/або проформі інвойс.
На виконання умов Зовнішньоекономічного контракту, 10 грудня 2025 року постачальник товару склав на ім'я Позивача комерційний інвойс № 60/00050/24ex, яким погоджено поставку товару на суму 1 160,83 дол. США, умови поставки FCA Б'єльсько-Б'яла.
11 грудня 2024 року постачальник товару Davis Fabrics Spolka z o.o. (Польща) виставив Позивачу інвойс № 10/00549/24ex, яким погоджено поставку кількість, асортимент товар на суму 3 381,38 дол. США, умови поставки FCA Чеховіце-Дзедзіце.
З метою митного оформлення товару позивач подав митну декларацію № 24UA209160013612U5, відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення було заявлено наступні товари:
Плити, листи, смужки, стрічки, плівки та інші плоскі форми з пластмаси самоклейні, у рулонах або не у рулонах: з продуктів поліприєднання (адитивної полімеризації). 1. Тканини з синтетичних комплексних ниток, різних кольорів (100% поліестер), шириною рулону 140 см, щільністю 360 gsm, для власних виробничих потреб: тканина MELVA63 - 622,80 метрів (12 рулонів/871,92 м2). Виробник: HAINING DAVIS TEXTILE CO. Ltd. Країна виробництва - Китай (CN). Країна походження - Китай (CN); 2. Тканина полотняного переплетення, виготовлена з синтетичних штапельних волокон, вибивна, щільністю 310 gsm, шириною 140 см, для власних виробничих потреб: тканина WOOLLY45 - 650,60 метрів (11рулонів); тканина WOOLLY77 - 611,90 метрів (11рулонів); тканина WOOLLY73 - 617,90 метри (12 рулонів). Виробник: HAINING DAVIS TEXTILE CO. Ltd. Країна виробництва - Китай (CN). Країна походження - Китай (CN); 3. Тканини пофарбовані, полотняного переплетення, виготовлені з комплексних текстурованих ниток (100% поліестер), без просочення, дублювання та покриття, шириною рулону 140 см, щільністю 210 gsm, для власних виробничих потреб: тканина RINO58 - 625,00 метрів (13 рулонів/875,00 м2). Тканини пофарбовані, полотняного переплетення, виготовлені з комплексних текстурованих ниток (100% поліестер), без просочення, дублювання та покриття, шириною рулону 140 см, щільністю 245 gsm, для власних виробничих потреб: тканина SAWANA - 693,00 метри (13 рулонів/970,20 м2). Загальна кількість - 1318,00 метрів (26 рулонів/1845,20 м2). Виробник: HAINING DAVIS TEXTILE CO. Ltd. Країна виробництва - Китай (CN). Країна походження - Китай (CN); 4. Тканини з синтетичних комплексних ниток, з вмістом не менш як 85 мас. % текстурованих поліефірних ниток, з ниток різних кольорів (100% поліестер), шириною рулону 140 см, щільністю 290 gsm, для власних виробничих потреб: тканина ARTE - 606,50 метрів (11 рулонів/849,10 м2). Тканини з синтетичних комплексних ниток, з вмістом не менш як 85 мас. % текстурованих поліефірних ниток, з ниток різних кольорів (97% поліестер/3% нейлон), шириною рулону 140 см, щільністю 260 gsm, для власних виробничих потреб: тканина SORO - 209,00 метрів (4 рулони/292,60 м2). Загальна кількість - 815,50 метрів (15 рулонів/1141,70 м2). Виробник: HAINING DAVIS TEXTILE CO. Ltd. Країна виробництва - Китай (CN). Країна походження - Китай (CN); 5. Тканини із синелі, з ниток різних кольорів, щільністю 250 gsm, шириною 140 см, для власних виробничих потреб: тканина PALACIO65 - 656,70 метрів (12 рулонів/919,38 м2). Виробник: HAINING DAVIS TEXTILE CO. Ltd. Країна виробництва - Китай (CN). Країна походження - Китай (CN).
Митна вартість товару, заявлена позивачем, визначена із застосуванням основного методу.
Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи:
1. Зовнішньоекономічний контракт № 1/11/2023-FPC від 22 листопада 2023 року;
2. Прайс лист від 10.12.2024 р.;
3. Прайс лист від 11.12.2024 р.;
4. Рахунок - фактура (комерційний інвойс) № 60/00050/24ex від 10.12.2024 р.;
5. Рахунок - фактура (комерційний інвойс) № 10/00549/24ex від 11.12.2024 р.;
6. Пакувальний лист від 10.12.2024 р.;
7. Пакувальний лист від 11.12.2024 р.;
8. Сертифікат якості від 10.12.2024 р.;
9. Сертифікат якості від 11.12.2024 р.;
10. Сертифікат про походження товару № PL/MF/AU 0045785 від 16.12.2024 р.;
11. Митна декларація країни відправлення MRN 24PL335010000LGXB0 від 16.12.2024 р.;
12. Митна декларація країни відправлення MRN 24PL335010000LJBB5 від 16.12.2024 р.;
13. Договір про транспортно - експедиторське обслуговування № 2103 від 21.03.2023 р.;
14. Заявка № 1312/6 від 13.12.2024 року до Договору про транспортно - експедиторське обслуговування № 2103 від 21.03.2023 р.;
15. Рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № СФ-0000226 від 18.12.2024 р.;
16. Довідка про транспортні витрати № 114 від 18.12.2024 р.
17. Автотранспортна накладна від 16.12.2024 р.
18. Договір перевезення № 1312/2 від 13.12.2024 р.
19. Заявка № 1312/3 від 13.12.2024 р. на перевезення вантажів.
Відповідач під час митного оформлення встановив, що відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/800076/2 від 19.12.2024 року за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, місять розбіжності та не місять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме:
у п. 1.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.11.2023 № 1/11/2023-FPC зазначено, що Продавець постачає, а Покупець отримує Товари згідно рахунків (інвойсів), які є невід'ємною частиною цього контракту. При цьому, згідно з п. 9.1 контракту, всі доповнення та зміни до даного Контракту мають силу у разі їх письмового оформлення обома сторонами. Однак надані до митного оформлення інвойси № 10/00549/24ex та № 60/00050/24ex не відповідають вимогам п. 9.1 Контракту. Дані інвойси є невід'ємною частиною Контракту (п.1.1), а відтак і додатками до нього, однак такі підписані лише стороною постачальника, та як наслідок, не можуть підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості.
у рахунку-фактурі від 10.12.2024 № 60/00050/24ex умови поставки зазначено FCA Bielsko-Biala, що не відповідає відомостям у МД - FCA Czechowicze-Dziedzic;
у графах 16 та 23 автотранспортних накладних (СМR) зазначено, що перевезення здійснювалось безпосередньо перевізником " ОСОБА_1 ", однак рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-0000226, довідка № Довідка трансп. витрат № 114 та договір про перевезення від 21.03.2023 № 2103 надано ФОП « ОСОБА_2 », документи, що підтверджують взаємозв'язок експедитора та перевізника (договори на перевезення, заявки, рахунки, акти виконаних робіт, договори з третіми особами) до митного оформлення не надавались;
договір про транспортне експедирування № 2103 передбачає подання на кожне перевезення Заявки (п.1.2., 2.2., 2.3., 5.1. та ін.), яка повинна містити найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, вартість послуг, та іншу необхідну інформацію, що стосується ТЕО. До митного оформлення таку заявку не надано, лише зазначено у гр.44 МД з поміткою «d»;
рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-0000226 не містить відомості про такі складові митної вартості як експедиційні послуги до місця ввезення на митну територію України, та інформації про здійснення/не здійснення страхування. Однак, зі всією очевидністю експедиційні послуги з організації перевезення, митні процедури (оформлення документів), та ін. надавались експедитором по всьому маршруту слідування вантажу. Отже імовірно, що такі додаткові витрати не включені до митної вартості товару;
у вищезазначеному рахунку рядок таблиці № 3 зазначено вартість експедиційних послуг на території України, однак оскільки послуги що надаються на митній території України, є об'єктом оподаткування ПДВ, а у документі відсутні інформація щодо оподаткування таких витрат ПДВ, тому існує імовірність що весь розмір транспортних витрат згідно виставленого рахунку стосується перевезення по іноземній території;
документи, що підтверджує додаткові складові митної вартості (рахунок та довідка) не містять жодних відомостей про договір на перевезення чи заявку, а отже такі документи не кореспондуються між собою;
митні декларації країни відправлення від 16.12.2024 № MRN 24PL335010000LJBB5 та MRN 24PL335010000LGXB0 не містять будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Враховуючи викладене , відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/800076/2 від 19.12.2024 року, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована за другорядним методом визначення митної вартості 2-r (резервний метод), відповідно до ст. 64 МК України.
Крім того митний орган відмовив у прийнятті вказаної спірної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209160/2024/000247.
Вважаючи вказане рішення №UA209000/2024/800076/2 від 19.12.2024 року про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.
Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено Митним кодексом України (надалі МК УКраїни) та іншими нормативними актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митного органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
За змістом ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 51 та частини 1 статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ст. 57 Митного кодексу України).
Відповідачем не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Вирішуючи спір по суті, суд зробив такі висновки.
Як видно з матеріалів справи, в надісланих позивачеві електронних повідомленнях і в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме конкретні причини (підстави, передумови, невідповідності) стали підставою для витребовування від нього додаткових документів.
В той час чк надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суд зазначає, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17.
Судом встановлено, що в рішенні №UA209000/2024/800076/2 від 19.12.2024 року у ході коригування митної вартості товарів відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості, а скоригована митна вартість товару №1 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за МД від 04.10.2024 №209230/2024/92514, де рівень митної вартості товару №26 зі схожими характеристиками (тканини з синтетичних комплексних ниток, різних кольорів, країна походження Китай) становить 5.92 дол. США за кг, товару №2 зі схожими характеристиками (Полотна основов'язані із синтетичних волокон країна походження Китай, контракт прямий) становить 3,9601 дол. США за кг;
товар №2 - МД від 27.08.2024 № 100180/2024/10881, де рівень митної вартості товару №2 зі схожими характеристиками (Полотна основов'язані із синтетичних волокон країна походження Китай, контракт прямий) становить 3,9601 дол. США за кг,
товар №3 - МД від 24.10.2024 №110150/2024/15233, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками (пофарбована тканина полотняного переплетення, повністю виготовлена з поліефірних комплексних текстурних ниток (100% поліестер), контракт прямий, країна походження Китай) становить 5,5303 дол. США за кг,
товар №4 - МД від 05.09.2024 № 209170/2024/73194, де рівень митної вартості товару №2 зі схожими характеристиками ( тканина без покриття та просочення, контракт прямий, країна походження Китай) становить 5,5201 дол. США за кг,
товар №5 - МД від 02.09.2024 №209230/2024/81136, де рівень митної вартості товару №2 зі схожими характеристиками ( тканина ворсового переплетення, ( із синельної пряжі), контракт прямий, країна походження Китай) становить 5,03 дол. США за кг.
Щодо твердження відповідача про те, що надані до митного оформлення інвойси № 10/00549/24ex та № 60/00050/24ex не відповідають вимогам п. 9.1 Контракту, то суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3.1 Зовнішньоекономічного Контракту оплата товару проводиться згідно умов зазначених у проформі інвойс.
Відповідно до п. 1 Зовнішньоекономічного Контракту Продавець поставляє, а Покупець отримує тканини та інші виробничі матеріали (далі «Товари») згідно рахунків (інвойсів), які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Відповідно до п. 3.1. Зовнішньоекономічного Контракту ціни та умови поставки Товару зазначаються в рахунках (інвойсах), що супроводжують кожну поставку Товарів.
Відповідно до п. 3.2. Зовнішньоекономічного Контракту Поставка здійснюється на умовах, що зазначені в інвойсі та/або інвойсі - проформі.
Пунктом 4.1. Зовнішньоекономічного Контракту передбачено, що оплата згідно даного Контракту здійснюється банківським переказом на умовах вказаних в інвойсі та/або проформі інвойс.
Тобто усі умови поставки, ціна товару, асортимент, кількість тощо визначається сторонами в інвойсі.
Пунктом 9.1. Зовнішньоекономічного контракту передбачено, що всі зміни та доповнення до даного Контракту мають силу у разі їх письмового оформлення обома сторонами.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Суд не приймає доводи відповідача про те, що п. 9.1. Зовнішньоекономічного контракту стосується оформлення інвойсу.
Інвойс є одностороннім документом, який створюється постачальником на виконання умов контракту, цей документ не вносить доповнення або зміни до існуючого контракту.
Відповідно до частини 6 статті 344 Господарського кодексу України рахунок-фактура належить до комерційних документів і використовується при міжнародних розрахунках.
Інвойс - це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон.
Рахунок-фактура - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року № 600/3813/23-а.
10 грудня 2024 року постачальник товару Davis Fabrics Spolka z o.o. (Польща) виставив Позивачу інвойс № 60/00050/24ex, яким погоджено поставку кількість, асортимент товар на суму 1 160,83 дол. США, умови поставки FCA Б'єльсько-Б'яла.
11 грудня 2024 року постачальник товару Davis Fabrics Spolka z o.o. (Польща) виставив Позивачу інвойс № 10/00549/24ex, яким погоджено поставку кількість, асортимент товар на суму 3 381,38 дол. США, умови поставки FCA Чеховіце-Дзедзіце.
Надані до митного оформлення інвойси № 10/00549/24ex та № 60/00050/24ex оформлені постачальником товару Davis Fabrics Spolka z o.o. (Польща) із зазначенням у них усіх необхідних для ідентифікації товару (та його вартості) реквізитів.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19 суд дійшов висновку, що інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору. Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості.
Відповідач вважає, що наданий прайс-лист має суб'єктивний характер в розумінні статті 52 МК України, адже його видано безпосередньо позивачу на асортимент оцінюваної партії товару.
Суд встановив, що позивач надав відповідачу прайс - лист, в якому зазначені найменування товару, артикул, ціна тощо.
У Постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховного Суду зазначено, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, упців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція визначена також у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20.
Суд бере до уваги, що наданий позивачем прайс-лист містить інформацію стосовно адреси місцезнаходження та контактів із компанією-постачальником. Зазначення у прайс-листі умов поставки є необхідним для визначення дійсної вартості товару за цим прайс-листом.
У Постанові Пленуму ВАСУ № 2 від 05 квітня 2017 року зазначено, що з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності, органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).
Тому наданий позивачем прайс - листі не суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.
Щодо витрат позивача на транспортування.
Позивач до митного контролю для підтвердження вартості транспортування та всіх її складових надав: Договір про транспортно - експедиторське обслуговування № 2103 від 21.03.2023 р.; Заявка № 1312/6 від 13.12.2024 року до Договору про транспортно - експедиторське обслуговування № 2103 від 21.03.2023 р.; Рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг № СФ-0000226 від 18.12.2024 р.; Довідка про транспортні витрати № 114 від 18.12.2024 р. Автотранспортна накладна від 16.12.2024 р. Договір перевезення № 1312/2 від 13.12.2024 р. Заявка № 1312/3 від 13.12.2024 р. на перевезення вантажів.
Для організації перевезення оцінюваного товару позивач звернувся до експедитора ФОП ОСОБА_2 на підставі Договору № 2103 транспортного експедирування в міжнародному і внутрішньому сполученні від 21.03.2023 року (далі «Транспортний договір»).
Відповідно до умов Транспортного договору позивач є Замовником, а ФОП ОСОБА_2 - Експедитором.
Згідно із п. 1.1 Транспортного договору Експедитор бере на себе зобов'язання за дорученням та за рахунок Замовника від свого імені надати в інтересах Замовника послуги, пов'язані із перевезенням вантажів Замовника в міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні.
Відповідно до п. 2.2. Транспортного договору послуги за даним договором надаються на підставі Заявки Замовника.
На виконання умов Зовнішньоекономічного контракту, для організації перевезення оцінюваного товару Позивач звернувся до експедитора ФОП ОСОБА_2 , уклавши 13 грудня 2024 року Заявку № 1312/6, якою погоджено транспортне перевезення товару Позивача за маршрутом:
1) Чеховіце-Дзедзіце, Польща - м/п Грушів, Україна - Великі Мости, Україна;
2) Б'єльсько-Б'яла, Польща - м/п Грушів, Україна - Великі Мости, Україна;
Дана заявка була надана Позивачем на вимогу митного органу під час консультацій.
18 грудня 2024 року ФОП ОСОБА_2 виставив Позивачу рахунок на оплату № СФ-0000226 на суму 35 790,18 грн. Відповідно до даного рахунку:
1. Послуги з міжнародного перевезення вантажу по маршруту: Б'єльсько-Б'яла, Чеховіце-Дзедзіце, ПОЛЬЩА - п/п Грушів-Будомєж. Автомобіль: BC0322ТС. Сума послуги 28 632,12 грн;
2. Послуги з міжнародного перевезення вантажу по маршруту: п/п Грушів-Будомєж, Україна - м. Великі Мости, Україна. Автомобіль: BC0322ТС. Сума послуги 2 107,88 грн;
3. Експедиційні послуги на території України. Сума послуги 5 050,18 грн.
Цей рахунок було сплачено 26 грудня 2024 року після прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, що підтверджується платіжною інструкцією № 2091.
У наданого до митного оформлення рахунку на оплату наявне посилання на автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 , в якому перевозився оцінюваний товар, що дає можливість ідентифікувати даний рахунок із оцінюваним товаром.
З метою підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару позивач надав до митного оформлення довідку про транспортні витрати ФОП ОСОБА_2 № 114 від 18.12.2024 року, в якій розподілено вартість транспортних послуг до та після митного кордону України. Відповідно до даної довідки:
«Сума транспортних витрат по доставці вантажу автомобілем НОМЕР_2 за маршрутом Б'єльсько-Б'яла, Чеховіце-Дзедзіце, ПОЛЬЩА - Великі Мости (Україна) становить:
- Транспортні витрати із Б'єльсько-Б'яла, Чеховіце-Дзедзіце, ПОЛЬЩА до митного кордону України (п/п Грушів-Будомєж) становлять 28 632,12 грн;
- Транспортні витрати із від митного кордону України (п/п Грушів-Будомєж) до м. Великі Мости (Україна) становлять 2 107,88 грн.
Завантаження включено до вартості перевезення.
Вантаж не був застрахований».
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. (Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року справа № 803/916/17, від 31 травня 2019 року, справа № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року справа №400/2922/18).
Факт наданих транспортно - експедиторських послуг та їх оплати документально підтверджений та відповідні документи були надані відповідачу.
Вищенаведене доводить, що надані документи повною мірою підтверджують факт транспортування імпортованого товару та розмір понесених витрат під час транспортування.
Суд не приймає доводи відповідача про те, що документи, які стосуються транспортних витрат, не кореспондуються між собою, оскільки рахунок на оплату та довідка про транспортні витрати видані ФОП ОСОБА_2 , з яким у позивача наявні договірні відносини на підставі укладеного Транспортного договору.
Чинним законодавством України не передбачено обов'язку робити посилання на договір у рахунку на оплату, оскільки рахунок на оплату за своєю суттю не є первинним документом відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Такий висновок щодо суті рахунку на оплату підтверджується Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 915/641/19.
Зауваження відповідача на надані експертні митні декларації також не можуть бути підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості товару.
Митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Відповідач залишив поза увагою той факт, що надана Позивачем експортна митна декларація є електронним документом.
На території країн Європейського Союзу оформлення експортних митних декларацій здійснюється в електронному вигляді, і такі документи містять унікальний штрих-код, який дозволяє перевірити їх дійсність та відстежити статус операції у відповідних митних системах.
Експортна декларація, оформлена відповідно до законодавства ЄС, є дійсним митним документом, а відсутність фізичних відміток на паперовій копії не може бути підставою для сумнівів у факті експорту товару.
Відповідач мав можливість звернутися до митного органу країни відправлення із запитом те перевірити необхідну інформацію, однак останній цього не зробив.
Митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідач, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, через що ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, поклав на позивача додатковий тягар.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі №815/3400/17.
Підсумовуючи викладене вище, суд зробив висновок, що наведені у рішенні доводи Львівської митниці не є належними для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товарів та доказом неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості відповідно до вимог МК України.
За таких обставин, митницею не дотримано вимоги щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості та вимог, встановлених ст. 55 МК України, щодо змісту рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав всі наявні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто, підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.
Декларант включив до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначив їх числові значення, підтвердив та обґрунтував документально складові митної вартості товарів ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростоував обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
В свою черге митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надав доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
З зміст оспорюваного рішення відповідача, яке є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
У рішенні №37801/97 від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський Суд з прав людини вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27.09.2010 у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський Суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення, з урахуванням означеного рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/800076/2 від 19 грудня 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, то суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Суд встановив, що позивач при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплатив судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №397 від 11.03.2025, тому такі витрати належить стягнути на користь позвича.
Щодо відшкодування судових витрат у розмірі 8000,00 грн, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 134 КАС України суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених положень процесуального законодавства, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження наданих послуг представник позивача до суду надав копії наступних документів:
- договору №259 про надання правничої допомоги від 06.07.2023 р.;
- ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1309803 від 14.08.2024;
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3073 від 18.05.2016 на ім'я Соколова Дмитра Ігоровича;
- додатку №18 від 03.03.2025 р. до договору №259 про надання правничої допомоги від 06.07.2023 р;
- рахунку на оплату № 446 від 09.04.2025 р. на суму 8000,00 грн.;
- акта №18 приймання-передачі наданих послуг від 09.04.2025 р.;
- звіту про надану правничу допомогу від 09.04.2025 р.;
- платіжну інструкцію № 610 від 17.04.2025 р.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
До правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Положеннями ч. 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
До матеріалів справи позивач надав копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1309803 від 14.08.2024.
Професійну правничу допомогу позивачу було надано за договором про надання правничої допомоги №259 від 06.07.2023, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Смарт Юрист» в особі керуючого партнера Соколова Дмитра Ігоровича.
За цим договором клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Пунктом 4.2 договору визначено, що приймання-передача наданих послуг щомісячно оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, по факту надання послуг але не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги. Клієнт протягом 3-х календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг повинен підписати його, і направити адвокатському об'єднанню або надати у цей же строк мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт приймання-передачі наданих послуг вважається прийнятим та підписаним клієнтом і підлягає оплаті клієнтом без заперечень.
Згідно з додатком № 18 від 03.03.2025 до договору №259 про надання правничої допомоги від 06.07.2023, адвокатське об'єднання на умовах договору про надання правничої допомоги №259 від 06.07.2023 зобов'язується надати наступні послуги з надання правової допомоги клієнту: 1) Підготовка та подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Львівської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/800076/2 від 19 грудня 2024 року, що включає: аналіз отриманих від клієнта документів; надання правової кваліфікації обставин справи; визначення нормативно-правових підстав вимоги; моніторинг судових рішень; визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції; підготовка позовної заяви про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/800076/2 від 19 грудня 2024 року; подача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/800076/2 від 19 грудня 2024 року; 2) супровід адвокатами Адвокатського об'єднання у суді першої інстанції справи за позовом клієнта до Львівської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/800076/2 від 19 грудня 2024 року. Вартість послуг без ПДВ 8000,00 грн. У цьому додатку також зазначено, що ОСОБА_3 та Циганок Роман Олексійович є адвокатами Адвокатського об'єднання, які надають допомогу клієнту в обсязі і на умовах, передбачених договором.
Відповідно до звіту про надану правничу допомогу від 09.04.2025 адвокатом витрачено 10 годин на підготовку та подачу позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Львівської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/800076/2 від 19 грудня 2024 року, а також 03 години 00 хвилин на супроводження адвокатом адвокатського об'єднання у суді першої інстанції справи №160/7762/25.
Актом №18 приймання-передачі наданих послуг від 09.04.2025 сторони погодили, що послуги щодо підготовки та подачі позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Львівської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/800076/2 від 19 грудня 2024 року, та супроводження адвокатом адвокатського об'єднання у суді першої інстанції справи №160/7762/25 виконані в повному обсязі.
Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/15063/18.
Як слідує з матеріалів справи, для надання правової допомоги у цй справі адвокатом складено адміністративний позов, до якого додані всі необхідні докази і документи на підтвердження правової позиції позивача. Поданий адвокатом адміністративний позов у цій справі відповідає вимогам, установленим КАС України. Також позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву.
Понесені позивачем витрати на правову допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, з огладу на що, суд вважає, що співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, є витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, які і стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 44811461, місцезнаходження: 49051, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11) до Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/800076/2 від 19 грудня 2024 року.
Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША УКРАЇНСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 44811461, місцезнаходження: 49051, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук