14 липня 2025 рокуСправа №160/6718/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.01.2025 року №262740013343 в частині не зарахування до страхового стажу: періоду навчання з 01.09.1985 по 15.07.1986 у середньому професійно технічному училищі №31 м. Києва, період роботи з 25.07.1986 року по 10.11.1989 року згідно трудової книжки від 25.07.1986 НОМЕР_1 , періоду здійснення підприємницької діяльності з 20.05.1998 року по 31 грудня 2017 року включно, періоду військової служби в особливий період, а саме з 24 січня 2023 року по теперішній час;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1985 по 15.07.1986 у середньому професійно технічному училищі №31 м. Києва, період роботи з 25.07.1986 року по 10.11.1989 року згідно трудової книжки від 25.07.1986 НОМЕР_1 , періоду здійснення підприємницької діяльності з 20.05.1998 року по 31 грудня 2017 року включно, періоду військової служби в особливий період, а саме з 24 січня 2023 року по теперішній час та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позову у заявах по суті позивач зазначив, що має достатній та необхідний стаж роботи, що дає право на отримання пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова відповідача у призначенні такої пенсії у зв'язку з неможливістю зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу за формальних підстав є незмістовною, оскільки записи трудової книжки щодо вказаних періодів роботи містять усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу. За викладених обставин просить задовольнити позов.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що оскаржені періоди роботи позивача на відповідних посадах не можуть бути враховані до загального страхового стажу у зв'язку з наявністю у його трудовій книзі напроти вказаних записів певних недоліків, а також відсутності докази сплати страхових внесків. Зауважує про відсутність підстав для зарахування періоду проходження у пільгового обрахунку. Посилається на те, що період навчання зарахований позивачеві до страхового стажу. За неможливості зарахування таких період, страховий стаж заявника є недостатнім для призначення пенсії бажаної пенсії.
Ухвалою суду від 19.05.2025 року залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як співвідповідачем і надано право для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із таких міркувань.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою від 24.01.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до вимог ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішеннями відповідача-2 від 31.01.2025 року №262740013343 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу (25 років при набутих 9 років 02 місяці 24 дні). При цьому, у рішенні зазначено, що період роботи з 25.07.1986 року по 10.11.1989 не зарахований до страхового стажу позивача, оскільки печатка на першій сторінці не відповідає року її відкриття, а період здійснення підприємницької діяльності з 20.05.1998 року по 31 грудня 2017 року включно за відсутності сплати страхових внесків до ПФУ.
Також не є спірним, що період проходження військової служби позивача з 24 січня 2023 року по 31.08.2024 року (за виключенням серпня 2023 року), згідно із Форми РС-право зарахований останньому до страхового стажу в одинарному розмірі.
Вважаючи вказану відмову відповідача-2 протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд перш за все зазначає, що період навчання позивача з 01.09.1985 по 15.07.1986 у середньому професійно технічному училищі №31 м. Києва згідно із Форми РС-право зарахований до страхового стажу, у зв'язку з чим суд не надає оцінку такому періоду та відповідно залишає цю вимогу без задоволення.
Із приводу решти позовних вимог суд виходить із того, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(надалі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно із ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. І ст.115 №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України … після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Як вже встановлено судом, позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначенні пенсії за віком відповідно до вимог означеної норми Закону №1058-IV.
Проте, рішеннями відповідача-2 від 31.01.2025 року №262740013343 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу (25 років). При цьому, у рішенні зазначено, що період роботи з 25.07.1986 року по 10.11.1989 не зарахований до страхового стажу позивача, оскільки печатка на першій сторінці не відповідає року її відкриття, а період здійснення підприємницької діяльності з 20.05.1998 року по 31 грудня 2017 року включно за відсутності сплати страхових внесків до ПФУ.
Надаючи оцінку вказаним доводам Пенсійного органу у частині періоду з 25.07.1986 року по 10.11.1989 суд входить із того, що відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує загальний стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України.
Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, відповідно до вказаних приписів законодавства, обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яке звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
Суд, досліджуючи копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 відмічає, що напроти періоду його роботи з 25.07.1986 року по 10.11.1989 наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження страхового стажу.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Більш того, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Враховуючи вищезазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.
Таким чином, враховуючи правову позицію Верхового Суду, а також встановлені у цій справі обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 25.07.1986 року по 10.11.1989 підлягає зарахуванню до його загального страхового стажу для нарахування/призначення пенсії, тоді як оскаржені рішення відповідача-2 з цього приводу є протиправними.
Щодо періоду проходження позивачем військової служби з 24 січня 2023 року та наявності підстав для його зарахування у пільговому обрахунку суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.І ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділі здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб'єктами владних повноважень, а тому, керуючись вимогами ст.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, Закон України «Про «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було доповнено розділом XIVі щодо пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, в якому ч. З ст. 114 передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Відповідно до абзацу 7 підпункту 1 пункту 2.3 розділу II "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 року № 530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
З огляду на положення вказаних норм права, суд доходить висновку про те, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, час проходження військової служби, протягом якого військовослужбовець брав участь в антитерористичній операції в особливий період, зараховується до страхового стажу на пільгових умовах одного місяця служби за три.
Вказані висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом в постанові від 05.06.2018 року у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 року у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 року у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 року у справі №185/7049/16-а.
Таким чином, загальний період військової служби під час мобілізації підлягає зарахуванню до пільгового стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі, а період безпосередньої участі у бойових діях у воєнний час - з розрахунку один місяць служби за три місяці.
При цьому, суд не погоджується з позицією відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено можливості зарахування до спеціального стажу, при призначенні пенсії на умовах, передбачених Законом №1058, періоду військової служби на пільгових умовах (у кратному обчисленні), оскільки така позиція не узгоджується із спеціальним законодавством, яке визначає соціальний і правовий захист військовослужбовців та суперечить вищенаведеним позиціям Верховного Суду, яким розглядалося саме питання про можливість включення до спеціального стажу, для призначення пільгових пенсій за віком, періодів військової служби на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
Разом з цим, суд не погоджується і з позицією позивача про те, що в пільговому обчисленні повинен бути зарахований увесь період військової служби за мобілізацією, оскільки з наведених вище положень законодавства вбачається, що пільгові умови врахування військової служби можливі лише у випадку безпосередньої участі особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Оскільки, відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_2 від 02.12.2024 р. № 4784/Д6/3207 позивач з з 06.06.2023 по 16.11.2023, з 30.12.2023 по 05.04.2024, з 03.05.2024 по 02.06.2024,з 07.06.2024 по 29.06.2024, з 01.07.2024 по 08.09.2024 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, то саме вказані періоди мають бути зараховані позивачу у кратному розмірі з розрахунку один місць за три місяці, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Із приводу не зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності суд зазначає про таке.
Так, згідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Згідно пункту «б» статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - № 1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, а саме: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2018 року № 793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Так, за вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
При цьому, період з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності
Так, на підтвердження здійснення підприємницької діяльності заявником надано до суду копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В00 №350325 та витяг із ДІЇ щодо припинення підприємницької діяльності.
За таких обставин, суд доходить висновку, що період підприємницької діяльності з 20.05.1998 року по 30 листопада 2000 року (оскільки з 01.10.2000 по 31.12.2003 року зарахований позивачеві (Форма РС-право)) підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, як такий що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В00 №350325.
Із приводу ж періоду після 01.01.2004 року та до 31.12.2017 року суд зазначає, що для зарахування цього періоду особа має підтвердити сплату страхових внесків.
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів сплати страхових внесків у цей період та/або відсутності такого обов'язку взагалі, тобто звільнення від сплати таких платежів.
Суд враховує, як-от наприклад, що період з 01.02.2004 року по 31.03.2004 року і так далі, зараховувалися до страхового стажу позивача, що відповідно свідчить про сплату позивачем страхових внесків
Однак, за умови неподання таких документів до суду, відсутні об'єктивні підстави для висновку про те, що органи пенсійного забезпечення неналежно здійснював облік страхових внесків позивача та не обґрунтовано не зарахував до його страхового стажу період 01.01.2004 року та до 31.12.2017 у повному обсязі.
Ураховуючи зазначене, за наданих доказів, до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період здійснення підприємницької діяльності виключно період з 20.05.1998 року по 30 листопада 2000 року, інші вимоги у цій частині позовних вимог суд залишає без задоволення.
Однак, у будь-якому випадку, оскаржене рішення відповідача-2, з мотивів, наведених вище, підлягає скасуванню.
Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватися розгляд заяви позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні у цій справі та зарахування стажу, суд зазначає про таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
У цьому випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача про призначення пенсії здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, вказане потягло за собою порушення прав позивача, так, суд вважає за необхідне покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як визначений суб'єкт призначення.
Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.01.2025 року №262740013343 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.07.1986 року по 10.11.1989, період здійснення підприємницької діяльності з 20.05.1998 року по 30 листопада 2000 року, а також період служби з з 06.06.2023 по 16.11.2023, з 30.12.2023 по 05.04.2024, з 03.05.2024 по 02.06.2024,з 07.06.2024 по 29.06.2024, з 01.07.2024 по 08.09.2024 у кратному розмірі з розрахунку один місць за три місяці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2025 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зарахованих цим рішенням періодів ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна