14 липня 2025 рокуСправа №160/12332/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕТИСТ ТРЕЙД» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
30 квітня 2025 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕТИСТ ТРЕЙД», в якому просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕТИСТ ТРЕЙД» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік у розмірі 107 404,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, відповідач повинен був до 15.04.2024 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 107 404,03 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
29.05.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ТОВ «АМЕТИСТ ТРЕЙД» норматив у 2024 році було дотримано. Так, протягом 2024 року в ТОВ «АМЕТИСТ ТРЕЙД» працювало троє осіб з інвалідністю: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з 01.01.2024 року по 22.01.2024 року; ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) з 01.07.2024 року по 30.08.2024 року; ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) з 05.09.2024 року по 20.02.2025 року.
Це підтверджується копіями наказів про прийняття на роботу та звільнення вказаних осіб, а також копіями відповідних довідок та документів: копією довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 103862, виданої особі з інвалідністю ОСОБА_4 , та копією довідки про перебування на обліку; копією довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0605115, виданої особі з інвалідністю ОСОБА_2 , копією Висновку про час настання інвалідності та копією посвідчення; копією довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 576922, виданої особі з інвалідністю ОСОБА_3 .
Крім того, зазначено, що в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 та 4 квартали 2024 року була допущена помилка. А саме: при відображенні даних щодо працівника ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) замість ознаки категорії застрахованої особи « 2» та коду бази нарахування і розмірів ставок єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування « 8,41 %» (що відповідає статусу та нарахуванню ЄСВ працівникам з інвалідністю), було відображено ознаку « 1» та ставку нарахування « 22%».
Після виявлення помилки у лютому 2025 року ТОВ «АМЕТИСТ ТРЕЙД» у звіті Податкового розрахунку сум доходу за лютий 2025 року провело коригування за період вересень-грудень 2024 року.
На підтвердження цього надано копії Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з Додатком 1 за вересень 2024 року, за четвертий квартал 2024 року, а також за лютий 2025 року. З цих документів можна зробити висновок, що допущена помилка щодо працівника ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) була виправлена.
Таким чином, позивачем у 2024 році було дотримано норматив робочих місць у кількості одного робочого місця та фактично було працевлаштовано необхідну кількість осіб з інвалідністю, а відповідні коригування за 2024 рік були внесені до 31 березня 2025 року.
Позивач, виходячи з дійсних обставин, які склалися, відповідно до положень ч. 13 ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» мав здійснити та надіслати перерахунок адміністративно-господарських санкцій (АГС), оскільки до 31 березня відповідачем були змінені показники за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену суму адміністративно-господарських санкцій.
Оскільки відповідачем, враховуючи надані корективи щодо працюючих осіб з інвалідністю, було дотримано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, то відсутні підстави для застосування до нього АГС.
Звертає увагу, що вся наведена вище інформація була надана відповідачем позивачу у листі від 02.04.2025 року № 505 «Про надання зауважень до Розрахунку сум АГС». Цей лист було особисто передано через канцелярію позивача, про що свідчить відмітка на копії цього листа.
Крім того, на адресу позивача відповідачем 12.05.2025 року було направлено лист № 687 від 07.05.2025 року «Щодо надання відповіді на зауваження до Розрахунку сум АГС», в якому відповідач зазначив, що не отримав відповіді на свій попередній лист щодо розгляду його зауважень до Розрахунку сум АГС. Відповідь на цей лист наразі також не отримана.
05.06.2025 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що ТОВ «АМЕТИСТ ТРЕЙД» після виявлення помилки у даних за 2024 рік виправило її до 31 березня поточного року, позивач мав би врахувати оновлені дані при розрахунку адміністративно-господарської санкції. Також відповідач звертає увагу, що ТОВ «АМЕТИСТ ТРЕЙД» добросовісно та без зволікань після отримання Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій намагалось довести позивачу, що фактично ним було працевлаштовано особу з інвалідністю у 2024 році, і що відповідачем було виконано норматив працевлаштування. Про це свідчать раніше надані суду листи відповідача № 505 від 02.04.2025 року та № 687 від 07.05.2025 року.
Додатково відповідач надає довідку щодо перерахунку єдиного соціального внеску за період вересень 2024 року - січень 2025 року по працівнику ОСОБА_3 .
Зазначений перерахунок підтверджується поданою відповідачем звітністю, копії якої були додані до відзиву.
Наголошує, що ТОВ «АМЕТИСТ ТРЕЙД» у 2024 році дотримало норматив робочих місць у кількості одного робочого місця та фактично працевлаштувало необхідну кількість осіб з інвалідністю. Усього протягом року працювало три особи з інвалідністю, копії документів яких, що підтверджують їхній статус, були надані разом із відзивом.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Позивач вважає, що відповідачем не виконано вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в частині дотримання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування 1 особи, якій встановлена інвалідність.
Це стало підставою для нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 107 404,03 грн.
З огляду на те, що відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875).
Згідно частини 3 статті 18 Закону № 875, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено частинами 1-3 статті 19 Закону № 875, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого ч. першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону
У відповідності до статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї ч. не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Поряд з цим, з матеріалів справи судом встановлено таке.
Згідно з розрахунком адміністративно-господарських санкцій, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2024 рік становить 21 особа, отже норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача становить 1 особа.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, протягом 2024 року у відповідача було працевлаштовано 3 особи з інвалідністю, а саме:
ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з 01.01.2024 року по 22.01.2024 року;
ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) з 01.07.2024 року по 30.08.2024 року;
ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) з 05.09.2024 року по 20.02.2025 року.
Вказане підтверджується наказами про прийняття на роботу осіб з інвалідністю, а також копіями відповідних довідок та документів: копією довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 103862, виданої особі з інвалідністю ОСОБА_4 , та копією довідки про перебування на обліку; копією довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0605115, виданої особі з інвалідністю ОСОБА_2 , копією Висновку про час настання інвалідності та копією посвідчення; копією довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 576922, виданої особі з інвалідністю ОСОБА_3 .
Разом з тим, судом встановлено, спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 та 4 квартали 2024 року була допущена помилка. А саме: при відображенні даних щодо працівника ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) замість ознаки категорії застрахованої особи « 2» та коду бази нарахування і розмірів ставок єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування « 8,41 %» (що відповідає статусу та нарахуванню ЄСВ працівникам з інвалідністю), було відображено ознаку « 1» та ставку нарахування « 22%».
Після виявлення помилки у лютому 2025 року ТОВ «АМЕТИСТ ТРЕЙД» у звіті Податкового розрахунку сум доходу за лютий 2025 року провело коригування за період вересень-грудень 2024 року.
На підтвердження цього надано копії Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з Додатком 1 за вересень 2024 року, за четвертий квартал 2024 року, а також за лютий 2025 року.
Вказана інформація була надана відповідачем позивачу у листі від 02.04.2025 року № 505 «Про надання зауважень до Розрахунку сум АГС». Цей лист було особисто передано через канцелярію позивача, про що свідчить відмітка на копії цього листа.
Крім того, на адресу позивача відповідачем 12.05.2025 року було направлено лист № 687 від 07.05.2025 року «Щодо надання відповіді на зауваження до Розрахунку сум АГС», в якому відповідач зазначив, що не отримав відповіді на свій попередній лист щодо розгляду його зауважень до Розрахунку сум АГС, проте іідповіді на цей лист матеріали справи не містять.
З огляду на зазначені обставини, що встановлені під час розгляду справи та підтверджені належними доказами, суд приходить до висновку, що у 2024 році відповідач, працевлаштувавши 1 особу з інвалідністю, виконав встановлений для нього норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників у 2024 році.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не було допущено правопорушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а тому суд вказує про відсутність правових підстав для застосування адміністративно-господарські санкції в розмірі 107 404,03 грн.
Частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд враховує правову позицію, викладену у пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden №36985/97), де Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Відповідно до положень ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 139 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у справі не розподіляються.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕТИСТ ТРЕЙД» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник