14 липня 2025 рокуСправа №160/9914/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
04 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», викладеному в листі від 13.03.2025 року № 12099-8594/С-01/8- 0400/25, протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Національному гірничому університеті з 01.09.2001 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 04.07.2004 року, з 01.09.2004 року по 01.08.2005 року та з 05.10.2005 року по 30.06.2006 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» починаючи з 05.03.2025 року.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на те, що він отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи від професійного захворювання з 30.12.2020 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказав, що відповідач не зарахував до його пільгового стажу роботи період навчання в Національному гірничому університеті з 01.09.2001 року по 30.06.2006 року, що дає право на перерахунок пенсії відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Зазначив, що згідно зі статтею 38 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР “Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги. Відповідач не зарахував вкаазний період, мотивуючи це тим, що позивач навчався не в закладах професійно-технічної освіти. Таким чином, позивач не погоджується з відмовою у перерахунку пенсії по інвалідності у розмірі, обчисленому відповідно до зазначених законів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
17.04.2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що період навчання позивача у Національному гірничому університеті з 01.09.2001 року по 30.12.2003 року зараховано до страхового стажу. Період навчання після 01.01.2004 року може бути зарахований до страхового стажу лише у разі добровільної сплати страхових внесків. Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058 та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», мінімальний розмір пенсії шахтарям встановлюється за наявності не менш як 15 років (для чоловіків) стажу на підземних роботах за Списком № 1. Страховий стаж позивача, зарахований по 31.03.2022, складає 52 роки 01 місяць 04 дні, в тому числі стаж роботи за Списком №1 на підземних роботах - 12 років 03 місяці 28 днів. Оскільки пільговий стаж позивача на підземних роботах становить менше 15 років, право на обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» відсутнє.
22.04.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідно до дипломів серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 він навчався в Національному гірничому університеті з 01.09.2001 року по 30.06.2006 року за спеціальністю «Гірництво» здобув кваліфікацію «молодшого гірничого інженера» та за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин» здобув кваліфікацію «гірничого інженера».
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 14.05.2004 року, пільгової довідки від 17.02.2021 року № 117, видану ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Павлоградська», під час навчання в Національному гірничому університеті Позивач працював та проходив практику на шахті «Імені Героїв Космосу»: з 15.05.2004 року по 01.07.2004 року - «учень гірничого робітника» (на час проходження практики); з 24.01.2005 року по 04.05.2005 року - «учень гірника підземного» з повним робочим днем в шахті (на час виробничої практики).
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
На час роботи позивача діяли Списки № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року, відповідно до Розділу І «Гірничі роботи» п. 1 п.п. 1.1а на пільгових умовах за Списком № 1 мають право «усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах».
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202 "Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років", до посад, віднесених до працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах, відносяться усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
До зазначених осіб окремо відноситься безпосередньо «гірник підземний» (Розділ II постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202).
Отже, під час навчання позивач проходив виробничу практику за професією, що дає право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та поданими довідками, а також визнано відповідачем згідно з розрахунку стажу роботи, та після завершення навчання в Національному гірничому університеті 30.06.2006 року позивач (в межах трьох місяців після завершення навчання) працевлаштувався за професією, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо відсутності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування під час навчання з 01.01.2004 року, вказав, що відповідно до розрахунку стажу роботи відповідач не врахував період навчання з 01.01.2004 року у зв'язку із відсутністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу (довідка форми ок-5), при цьому, відповідно до ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру.
За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об'єкту для їх нарахування.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1. 2. 4 статті 14 нього Закону, календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 етапі 14 цього Закону квартал.
Враховуючи вищевикладене, наявність у підприємства, де працювала особа заборгованості зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, за який не сплачено (не обліковуються) страхові внески, до трудового стажу працівника, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює за страхована особа. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. А застрахована особа не несе відповідальності за несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків, нарахованих із заробітної плати цієї особи. Цю відповідальність відповідно до вищезазначених норм закону несе тільки страхувальник (підприємство).
Отже, позивач не може нести відповідальність за несплату або неналежну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою від 06.06.2025 року продовжено процесуальний строк розгляду справи на тридцять днів.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності III групи від професійного захворювання, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30.12.2020 року.
05.03.2025 року позивач звернувся до відповідача з питання пенсійного забезпечення.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12099-8594/С-01/8-0400/25 від 13.03.2025 року відповідач повідомив позивача про те, що пенсія по інвалідності призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а її розмір залежить від групи інвалідності. При цьому розмір пенсії визначається індивідуально, залежно від страхового стажу та заробітної плати, з якої сплачувалися внески. Щодо зарахування періодів навчання до стажу, було зазначено, що до 01.01.2004 року навчання у вищих та середніх спеціальних закладах, а також інших навчальних установах, зараховується до стажу відповідно до Закону України № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується відповідними документами. Зокрема, період навчання в Національному гірничому університеті з 01.09.2001 по 30.12.2003 було зараховано до страхового стажу. Однак, навчання після 01.01.2004 року може бути зараховане до страхового стажу лише за умови добровільної сплати страхових внесків, оскільки вищі навчальні заклади не належать до професійно-технічних, час навчання в яких дає право на пільги. Відповідач також вказав, що для перерахунку пенсії згідно з Законом України "Про підвищення престижності шахтарської праці" необхідний стаж роботи на підземних роботах не менше 15 років для чоловіків. Оскільки стаж роботи позивача за Списком №1 на підземних роботах складає 12 років 3 місяці 28 днів, що менше необхідного мінімуму, право на обчислення пенсії за цими нормами відсутнє.
Не погодившись з відмовою пенсійного фонду, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
За положенням частини 1 та 2 статті 10 зазначеного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.
Статтею 8 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що дія цього Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Верховний Суд у справах №345/4616/16 (постанова від 20.11.2018 року), №345/4570/16-а (постанова від 06.02.2019 року), №345/4462/16-а (постанова від 05.12.2019 року), №345/3954/16-а (постанова від 11.07.2019 року) та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Отже, Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок та з 01.01.2011 року єдиний соціальний внесок.
Страховий стаж обчислюється відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності (01.01.2004 року) цим Законом.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, Законом України "Про підвищення престижності шахтарської праці", визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах за Списком №1, чоловіки - не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок встановлюється у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Щодо незарахування періоду навчання, суд зазначає.
Так, згідно до матеріалів справи, з 01.09.2001 року по 30.06.2006 року позивач навчався в Національному гірничому університеті за спеціальністю «Гірництво» здобув кваліфікацію «молодшого гірничого інженера» та за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин» здобув кваліфікацію «гірничого інженера».
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 14.05.2004 року позивач, зокрема,
- 05.07.2004 - прийнятий учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті на виробничу практику;
- 21.07.2002 - переведений гірником підземним з повним робочим днем у шахті 3 розряду;
- 31.08.2004 - звільнений по закінченню виробничої практики п. 2 ст. 36 КЗпП України;
- 02.08.2005 - прийнятий гірничий майстром підземним з повним робочим днем в шахті на виробничу практику;
- 04.10.2005 - звільнений по закінченню виробничої практики п. 2 ст. 36 КЗпП України;
- 08.08.2006 - прийнятий гірником очисного забою (підземний) з повним робочим днем в шахті 4 розряду.
Проте, не врахованим до пільгового стажу, відповідно до п.3 статті 114 Закону України № 1058, є період навчання в Національному гірничому університеті з 01.09.2001 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 04.07.2004 року, з 01.09.2004 року по 01.08.2005 року та з 05.10.2005 року по 30.06.2006 року.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За приписами п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно- технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально- виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально- курсовий комбінат; навчальний центр; інші тини закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Таким чином, оскільки позивач проходив навчання у закладі професійної освіти, такий час навчання зараховується до трудового стажу позивача, як здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, оскільки перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був прийнятий 08.08.2006 року гірником очисного забою (підземний) з повним робочим днем в шахті 4 розряду, що не перевищує трьох місячний термін після закінчення навчання.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що час навчання в Національному гірничому університеті був протиправно не врахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме за періоди: з 01.09.2001 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 04.07.2004 року, з 01.09.2004 року по 01.08.2005 року та з 05.10.2005 року по 30.06.2006 року.
Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 11 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цьогоЗаконунараховуються страхові внески.
Положеннями статті 20 Закону України«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Суд зазначає, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що відсутні правові підстави для незастосування гарантій пенсійного забезпечення, встановлених нормами статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Таким чином, позивач набув право на перерахунок пенсії з урахуванням положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці з часу її призначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії протиправними Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», викладеному в листі від 13.03.2025 року № 12099-8594/С-01/8- 0400/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Національному гірничому університеті з 01.09.2001 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 04.07.2004 року, з 01.09.2004 року по 01.08.2005 року та з 05.10.2005 року по 30.06.2006 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» починаючи з 05.03.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) судові витрати за подачу позову до суду у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник