14 липня 2025 рокуСправа №160/13351/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
08 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,) звільнити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу у Збройних Силах України з 03.03.2022 року. У квітні 2025 року він звернувся до командування військової частини з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме: у зв'язку з встановленням II групи інвалідності обом батькам, які потребують постійного стороннього догляду. До рапорту про звільнення позивач додав усі необхідні документи, що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність батьків, їх потребу у постійному догляді, а також довідку про склад сім'ї, що підтверджує його спільне проживання з батьками, та нотаріально завірену заяву матері про бажання, щоб саме він здійснював за нею догляд. Позивач також наголосив на відсутності інших членів сім'ї, які могли б здійснювати такий догляд, оскільки його брат є громадянином РФ та не підтримує зв'язок із сім'єю. Проте, відповідач відмовив у звільненні, посилаючись на ненадання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця та ненадання документів, що підтверджують потребу брата позивача в постійному догляді. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки, на його думку, командування повинно було самостійно звернутися до ТЦК та СП для отримання акту, а також брат не може здійснювати догляд через об'єктивні причини (громадянство РФ та відсутність зв'язку).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
28.05.20225 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що з 22.08.2023 до т.ч. ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у складі військової частини НОМЕР_1 . У квітня 2025 року капітан ОСОБА_1 звернувся на адресу військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 і аб. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII). Надалі, позивачу було особисто вручено відповідь від 28.04.2025 № 3-38/2/6815, відповідно до якої ОСОБА_1 доведено про відсутність законних підстав для вирішення зазначених у Рапорті питань. Зауважено, що військовослужбовець при наявності правових підстав для звільнення з військової служби зобов'язаний подати встановленим порядком відповідний рапорт на звільнення до якого має бути доданий вичерпний пакет документів, перелік яких визначено Інструкцією № 170. Проте, позивачем до Рапорту взагалі не додано оригінала акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, з Рапорту вбачається наявність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інших членів сім'ї І ступеня споріднення, а саме - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас, до Рапорту позивачем не додано будь-яких документів щодо потреби ОСОБА_3 в отриманні постійного догляду.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 03.03.2022 року проходить військову службу у ЗСУ у Військовій частині НОМЕР_1 .
Батькові позивача, ОСОБА_4 , з 28.08.2024 року встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується Довідкою до огляду МСЕК (серія 12 ААГ №568839) та висновком №56 про потребу у постійному догляді.
Матері позивача, ОСОБА_2 , з 16.10.2024 року встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК (серія 12 ААГ № 568939) та висновком №51 про потребу у постійному догляді.
Позивач проживає спільно з батьками за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою № 698 про склад сім'ї.
Брат позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у 2006 році отримав громадянство РФ та мешкає на території РФ, що підтверджується копією його паспорта громадянина РФ.
Матір позивача, ОСОБА_2 , нотаріально засвідчила свою заяву про бажання, щоб саме позивач здійснював за нею догляд.
Позивач в квітні 2025 року звернувся до відповідача з рапортом про звільнення, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». До рапорту було додано документи: паспорт громадянина України ОСОБА_1 (нотаріально посвідчена копія); посвідчення офіцера ОСОБА_1 (нотаріально посвідчена копія); свідоцтво про народження ОСОБА_1 (нотаріально посвідчена копія); паспорт громадянина України ОСОБА_2 (нотаріально посвідчена копія); картка фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 (нотаріально посвідчена копія); пенсійне посвідчення ОСОБА_2 (нотаріально посвідчена копія); довідка до огляду МСЕК серії 12 ААГ №568939 (нотаріально посвідчена копія); висновок №51 від 30.01.2025 року (копія, засвідчена органом видачі); заява ОСОБА_2 від 14.03.2025 року, посвідчена нотаріально, викладена на нотаріальному бланку НТС № 732636; паспорт громадянина України ОСОБА_4 (нотаріально посвідчена копія); картка фізичної особи - платника податків ОСОБА_4 (нотаріально посвідчена копія); пенсійне посвідчення ОСОБА_4 (нотаріально посвідчена копія); довідка до огляду МСЕК серії 12 ААГ №568839 (нотаріально посвідчена копія); висновок № 56 від 11.03.2025 року (копія, засвідчена органом видачі); свідоцтво про шлюб (нотаріально посвідчена копія); довідка № 698 від 11.02.2025 р. про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб; фотокопія паспорту ОСОБА_3 ; фотокопія свідоцтва про народження ОСОБА_3 .
Військова частина НОМЕР_1 листом від 28.04.2025 №3-38/2/6815 повідомила позивача про відсутність законних підстав для вирішення зазначених у рапорті питань, посилаючись на ненадання позивачем оригіналу акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, наявністю у ОСОБА_2 іншого члена сім'ї І ступеня споріднення, а саме - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ненаданням до рапорту будь-яких документів щодо потреби ОСОБА_3 в отриманні постійного догляду.
Позивач не погоджується із діями відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Суд звертає увагу, що пункт 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ містить широкий перелік підстав звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини, серед яких передбачено і таку підставу як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (абз. 13)
Суд враховує, що 18.05.2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024 року, яким внесено зміни до Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції до внесення змін Законом №3633-IX), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
У свою чергу, підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції згідно з Законом №3633-IX) встановлено, що перелік сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби визначено частиною дванадцятою цієї статті.
Відтак, саме абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII врегульовано, що під час дії воєнного стану, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я
Тобто, аналіз положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII свідчить про те, що для звільнення з військової служби необхідною є наявність таких умов:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка);
- наявність у осіб, які потребують догляду, I чи II групи інвалідності;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як встановлено судом, позивачу відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки, позивачем до рапорту не додано документи, які б підтверджували, що інші члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Аналізуючи наведені підстави відмови у звільненні з військової служби позивача, суд враховує таке.
Порядок звільнення з військової служби визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. № 551-XIV, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 № 438/16454, відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
Інструкція визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції).
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (п. 14.28 Інструкції).
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 року №531, який набрав чинності 08.08.2024, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531).
Пунктом 9 Порядку №531 унормовано, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №531 відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Суд зазначає, що у даній адміністративній справі не є спірними ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - мати позивача, та ОСОБА_4 - батько позивача є родичами першого ступеня споріднення (син, мати та батько).
Також, суд вважає подані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби документи належними і достатніми для підтвердження того, що мати та батько позивача є особами з інвалідністю ІІ групи (безстроково) та потребують постійного стороннього догляду.
Разом з тим, з рапорту про звільнення вбачається наявність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї I ступеня споріднення, а саме, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спірним питанням у даній справі є доведення (не доведення) позивачем у іншого члену сім'ї першого ступеня споріднення - ОСОБА_3 потреби в отриманні постійного догляду.
Перелік осіб, які відносяться до членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення зокрема визначений у пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Разом з тим, судом встановлено, що ані до рапорту, ані до матеріалів справи не надано доказів щодо потреби ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (сина ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ) в отриманні постійного догляду.
Щодо аргументу про об'єктивну неможливість ОСОБА_3 здійснювати догляд, суд звертає увагу, що, хоча Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 і тлумачив поняття «відсутність інших членів сім'ї» розширено, включаючи об'єктивну неможливість, у даному випадку, позивачем не надано достатніх та беззаперечних доказів, які б підтверджували абсолютну та об'єктивну неможливість ОСОБА_3 здійснювати догляд за батьками. Факт громадянства рф та відсутність зв'язку сам по собі не є безумовним підтвердженням такої неможливості в розумінні, що виключає будь-яку іншу юридично значущу обставину. Для підтвердження цієї обставини позивачем не надано доказів, які б підтверджували неможливість виконання обов'язків ОСОБА_3 , або інших офіційних документів, що підтверджують об'єктивні перешкоди. Отже, посилання позивача на політичні погляди чи відсутність зв'язку із братом без юридично обґрунтованих перешкод не може бути достатньою підставою для визнання об'єктивної неможливості.
Крім того, 02.10.2024 набрали чинності Зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція), внесені наказом Міністерства оборони України №495 від 23.07.2024.
Додатком 19 до Інструкції, в редакції із внесеними змінами, визначено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами), один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (п. 26 Додатку).
Суд також вказує на те, що для звільнення з військової служби за вищевказаною підставою військовослужбовцю до рапорту в обов'язковому порядку необхідно надати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Вказаного акту позивачем до рапорту долучено не було.
Суд зазначає, що обов'язок щодо надання доказів, які підтверджують підстави для звільнення, покладається на військовослужбовця. Незважаючи на обставини проходження військової служби, військовослужбовець зобов'язаний забезпечити надання повного пакету документів, необхідних для розгляду його рапорту. Посилання позивача на те, що військова частина мала ініціювати отримання акту обстеження сімейного стану, є необґрунтованим, оскільки Інструкція №170 чітко покладає обов'язок збору цих документів на самого військовослужбовця. Дійсно, пункт 11 Положення про ТЦК та СП передбачає повноваження ТЦК та СП перевіряти сімейний стан, проте, це не знімає відповідальності з військовослужбовця за ініціювання та забезпечення отримання такого акту. Звернення матері позивача до ТЦК та СП, за відсутності офіційного акту, не може замінити обов'язок позивача надати цей документ.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені обставини справи та вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби.
Водночас, суд зазначає, що позивач за наявності у нього інших документів, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби, не позбавлений права повторного звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат згідно із ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник