14 липня 2025 р.Справа № 160/19851/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невжиття всіх належних заходів щодо здійснення фінансування коштів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року по справі №160/26737/23;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невжиття всіх належних заходів щодо здійснення фінансування коштів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року по справі №160/26737/23;
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити в 2025 році заходи щодо перерозподілу бюджетних коштів передбачених Міністерству оборони України Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та забезпечити фінансування коштів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року по справі №160/26737/23;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити заходи щодо перерозподілу бюджетних коштів передбачених Міністерством оборони України для військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України на 2025 рік та здійснити фінансування коштів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року по справі №160/26737/23;
- з метою повного та своєчасного розгляду справи в суді зобов'язати військову частину НОМЕР_2 подати до судового розгляду заявки, які в ній відпрацьовувались та направлялись до військової частини НОМЕР_1 для отримання коштів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року по справі №160/26737/23.
Ухвалою суду від 09.07.2025р. прийнято до свого провадження адміністративну справу № 160/19851/25 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1ст. 238 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 року у справі №160/26737/23 адміністративний позов задоволено та ухвалено:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не застосування для розрахунку та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 04.08.2016 року по 28.02.2018 року базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року;
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не застосування в період з 01.03.2018 року по 22.02.2022 року базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін березень 2018 року, із застосуванням пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_2 суми індексації грошового забезпечення за період з 04.08.2016 року по 28.02.2018 року без врахування базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_2 в повному обсязі суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 22.02.2022 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 04.08.2016 року по 28.02.2018 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 22.02.2022 року із врахування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням проведених платежів.
Так, в обґрунтування позову у справі №160/19851/25 позивачем зазначено, що після набрання чинності рішенням суду у справі №160/26737/23 позивач звернувся до відповідача з заявою про добровільне виконання судового рішення, однак відповіді так і не отримав. Бездіяльність щодо виплати вказаної суми стала підставою для звернення до суду із позовом по справі №160/19851/25.
Таким чином, суд зазначає, що фактично спірним питанням у даній справі є факт не виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 року у справі №160/26737/23, що набрало законної сили в частині виплати нарахованої заборгованості.
Крім того, в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 520/7983/21, аналізуючи положеннястатті 129-1 Конституції Україниу взаємозв'язку ізстаттею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дійшов висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.
Подібний висновок також сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.02.2022 у справі № 520/3601/19, від 01.06.2022 у справі №640/25836/20 та від 26.07.2023 у справі № 640/17504/19.
Відповідно достатті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з положеннями частини першоїстатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII(далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьомуЗаконі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цимЗаконом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
У частині першійстатті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17 та у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 320/19014/23, від 21.02.2024 у справі № 140/17323/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.
Згідно зістаттею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі № 580/5660/22, від 19.09.2024 у справі № 400/3650/24.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у невиконанні судового рішення у справі №160/26737/23. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судами та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Суд зауважує, що у разі, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядкустатті 383 КАС Україниіз заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2024 року у справі № 320/25216/23, від 28.02.2024 у справі № 400/3416/20, від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 21.08.2024 у справі № 200/63/23.
З огляду на викладене, суд вважає наявними підстави для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст.238, 241, 246, 248, 256 КАС України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Копію ухвали надіслати позивачу разом з позовом та додатками до нього.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.2 ст. 238 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно достатті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя С.В. Златін