04 липня 2025 рокуСправа №160/11572/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати повістку №1952263 від 15.01.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення правил військового обліку відносно нього та відомостей про його розшук;
- зобов'язати відповідача виключити відомості з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення правил військового обліку відносно нього та відомостей про його розшук.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 18.03.2025 року позивачем було виявлено в електронному додатку «Резерв+» відомості про порушення ним правил військового обліку. 20.03.2025 р. представником позивача було подано адвокатський запит до відповідача № 01/2 щодо порушень ним військового обліку в електронному додатку «Резерв+». Листом від 26.03.2025 р. відповідач повідомив про те, що 15.01.2025 р. централізовано роздрукована та направлена через АТ «Укрпошта», сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з кваліфікованим електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 повістка №1952263 про виклик військовозобов'язаного ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З АТ «Укрпошта» повернувся конверт з відміткою про відсутність особи за місцезнаходженням. Отже, будучи належним чином оповіщеним, позивач не з'явився у визначений у повістці строк до відповідача, не повідомив про причину своєї неявки та в подальшому не прибув у семиденний строк за місцем виклику. Зазначені обставини свідчать про наявність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.210, 210-1 КУпАП, у зв'язку з чим, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів міститься запис про порушення позивачем правил військового облік.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку та його розшуку, оскільки відповідачем не надано у відповідь на адвокатський запит належних доказів того, що повістка була йому направлена та в подальшому повернена з відміткою про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання. Наданий у відповідь на адвокатський запит опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення, не містить поштових печаток та підпису працівника АТ «Укрпошта» про прийняття до відправлення. Відповідачем не надано також поштового чеку АТ «Укрпошта» про направлення повістки та повернутого конверту з відповідною відміткою про відсутність позивача за зареєстрованим місцем проживання. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування повістки №1952263 від 15.01.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 25.04.2025 року позовна заява в іншій частині була залишена без руху через невідповідність приписам ст.161 КАС України.
На виконання ухвали суду, 01.05.2025 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме: надані докази надсилання копії позовної заяви з копіями доданих документів відповідачу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
До суду 30.05.2025 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення правил військового обліку відносно нього та відомостей про його розшук;
- зобов'язати відповідача виключити відомості з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення правил військового обліку відносно нього та відомостей про його розшук.
До суду 05.06.2025 року від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідачем внесені відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про його розшук з 04.02.2025 р. Так, 04.06.2025 р. ним було оновлено відомості Резерв+ та встановлено наявність запису про свій розшук з 04.02.2025 р., що підтверджується доданим до даного клопотання витягом з «Резерв+» станом на 04.06.2025 р.
Ухвалою суду від 03.07.2025 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі №160/11572/25.
Ухвала суду від 02.05.2025 року відповідачу доставлена до його електронного кабінету, що підтверджується відповідною довідкою наявною в матеріалах справи - 06.05.2025 року. Але відзиву на позовну заяву, відповідач до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
20.03.2025 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію з приводу яких порушень військового обліку міститься інформація стосовно ОСОБА_1 в електронному додатку «Резерв+» та надати засвідченні копії всіх документів, що стосуються порушень правил військового обліку вказаної особи (повістки про виклик, докази направлення та отримання повісток, протоколи та постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 про адміністративне правопорушення та інші документи тощо).
Листом від 26.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено, що 15.01.2025 року централізовано роздрукована та направлена через АТ «Укрпошта», сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з кваліфікованим електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , повістка №1952263 про виклик військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - 25.01.2025 року о 14:00 год. З АТ «Укрпошта» повернувся конверт з відміткою про відсутність особи за місцем проживання. У визначений у повістці строк до територіального центру комплектування та соціальної підтримки він не з'явився, не повідомив про причину своєї неявки та в подальшому не прибув у семиденний строк за місцем виклику. Зазначені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.210, 210-1 КУпАП, у зв'язку з чим, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів мітиться запис про порушення ним правил військового обліку.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Як видно з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач був не притягнутий до адміністративної відповідальності.
Проте листом від 26.03.2025 року відповідачем повідомлено, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.210, 210-1 КУпАП, у зв'язку з чим, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів мітиться запис про порушення ним правил військового обліку.
Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.
З огляду на викладене, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, протокол по КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не складався, суд зазначає, що відомості до Реєстру відносно нього внесені безпідставно.
Той факт, що відповідач посилається на те, що позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» не є відомостями, які вносяться до реєстру, оскільки, як зазначалось, це не є фактом притягнення до відповідальності.
При цьому, як встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 КУпАП не доведено, оскільки протокол не складався, а тому факт притягнення до відповідальності останнього відсутній.
Оскільки за приписами частини восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання саме відповідача, як орган ведення Реєстру, вчинити певні дії.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи заявлені позовні вимоги, суд доходить висновку про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивачем та зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до суду подано через підсистему "Електронний суд", то в силу положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" позивач мав сплатити 968,96 грн.
Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 968,96 грн.
При цьому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн., згідно із положеннями п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню за клопотанням позивача.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма