14 липня 2025 рокуСправа №826/8073/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Савченко А.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Девелопмент Трейдінг" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Девелопмент Трейдінг" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01 березня 2016 року №0132615137 (форми «Р»).
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача дійшов помилкових висновків про порушення останнім п.п. 20.1.2, 20.1.8, п. 20.1 ст. 20, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.11 ст.138, п. 139.1.1, п. 139.1.9 пп.139.1 ст. 139, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 36960 грн. та заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року на суму 41067 грн., оскільки позивач правомірно включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрати за реальними господарськими операціями з ТОВ “ЗМ-Консалтинг» на підставі укладеного з ним договору поставки товарів, а також правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними цим контрагентом, в ході здійснення цих реальних господарських операцій..Вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що підтверджується відповідними первинними документами, які по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами цих правочинів. Первинні документи є достатніми та такими, що підтверджують факт взаємовідносин позивача з ТОВ “ЗМ-Консалтинг» та настанні змін в майновому стані платника податків. Посилання відповідача в акті перевірки на неможливість встановлення факту ввезення на митну територію України реалізованого товару, оскільки відсутній ланцюг постачання не спростовують факту реальності господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки такі доводи контролюючого органу ґрунтуються виключно на підстав аналізу баз даних ДПС. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не встановлюють жодного конкретного порушення позивачем вимог саме податкового законодавства в частині формування податкового кредиту. На переконання позивача, він не зобов'язан контролювати господарську діяльність та податкову дисципліну інших платників податків та безпосередніх контрагентів та відповідно не несе відповідальності за можливі порушення вимог чинного законодавства іншими суб'єктами господарювання. Враховуючи викладене, висновки акта перевірки, що стали підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на думку позивача, є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2016 року було відкрито провадження у справі №826/8073/16, ухвалено закінчити підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 21 липня 2016 року о 13 год. 30 хв.
Відповідно до довідки секретаря судового засідання Махинько Ю.О. від 20 липня 2016 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, судове засідання у справі №826/8073/16 знято з розгляду. Наступне судове засідання відбудеться 21.09.2016 о 10:40 год.
21.07.2016 року від представника відповідача до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання про залучення у справі №826/8073/16 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ “ЗМ-Консалтинг».
21.07.2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від Головного управлінням ДФС у м. Києві надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. Так, ГУ ДФС у м. Києві в період з 27.01.2016 по 02.02.2016 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «КДТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ЗМ- Консалтинг» (код ЄДРПОУ 37871477) з 01.02.2014 по 28.02.2014. За результатами перевірки складено акт від 09.02.2016 № 9/26-15-14-07-02-10/37486227, на підставі якого, вподальшому, винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.03.2016 № 0122615137. Перевіркою встановлено, що між ТОВ «ЗМ-Консалтинг» - Постачальник, в особі директора Беставі Маріне, що діє на підставі Статуту, з одної сторони, та ТОВ «КДТ» - Покупець, в особі директора Догадалова С.О., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони укладено в місті Києві договір поставки від 03.02.2014 № 227. Видаткові та податкові накладні підписані від імені директора ТОВ «ЗМ-Консалтинг» (код 37871477) Бестаева Маріне. Одночасно з постановою про призначення перевірки ТОВ «КДТ», слідчим в якості Доказової бази надано Рапорт старшого о/у відділу ОСА ПДВ ОУ ГУ ДФС у Київській області капітана податкової міліції М.С. Бойко від 14.05.2014, згідно якого: «На виконання доручення від 25.04.2014 року №1065/10-36-09-01 яке направлене в процесі проведення розслідування кримінального провадження №3201410000023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 212 КК України. Проведено обстеження податкової адреси ТОВ «ЗМ- Консалтинг», за результатами виїзду встановлено відсутність підприємства за адресою реєстрації. Також отримано висновок почеркознавчої експертизи від 04.06.2014 №478, відповідно до якого встановлено, що підписи, виконані в реєстраційних документах ТОВ «ЗМ-Консалтинг» та наданого до експертизи нотаріально завірених копій підпису гр. Бестаєві Маріне статут ТОВ «ЗМ-Консалтинг» від 05.08.2013 № 135510500080005574, виконані не гр. Бестаєві Маріне, а іншою особою.» Також, з метою отримання необхідних для проведення документів, ревізорами, головному бухгалтеру ТОВ «КДТ» було вручено, запит від 27.01.2015 з проханням в термін до 29.01.2016 надати первинні, банківські та інші документи фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинах з ТОВ "ЗМ-Консалтинг" за весь період фінансово- господарських взаємовідносин. До перевірки ТОВ «КДТ» не було надано будь-яких належним чином оформлених документів на транспортування продукції придбаної у ТОВ «ЗМ-Консалтинг». Враховуючи зазначене звертаємо увагу на ге, що у позивача повністю відсутні докази перевезення продукції. Очевидно, що дана господарська операція є безтоварною, про то також свідчить відсутність доказів подальшої реалізації або зберігання зазначених будівельних матеріалів ТОВ «КДТ». Отже не вбачається підстав вважати, що між позивачем та контрагентами реально здійснені та фактично виконані господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами. Також ТОВ «КДТ» до перевірки не надано будь-яких сертифікатів відповідності паспортів якості, що підтверджують відповідну якість та відповідність придбаної продукції у контрагента ТОВ «ЗМ-Консалтинг», якість якого відповідає вимогам державних стандартів, технічних умов та підтверджується сертифікатами якості (сертифікатами відповідності) та гарантує безпечність та безумовну якість придбаного товару. Таким чином, з'ясовано, що операції здійснені ТОВ «ЗМ-Консалтинг» не мають реального товарного характеру, товар не постачався, не встановлено наявності у контрагента власних або орендованих транспортних засобів, об'єктивно необхідних для перевезення виробів для виконання робіт. До перевірки ТОВ «КДТ» не надано будь-які письмових пояснення та підтверджуючих документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автотранспорту), щодо того як здійснювалося транспортування товарно-матеріальних цінностей на всіх етапах його руху від постачальника до покупця, які 6yли запитувані ревізором згідно запиту від 27.01.2015. З вищенаведеного можна зробити висновок, що за вказаними товарами лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування декларацій з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість, наслідком чого є отримання ТОВ «КДТ» необгрунтованої податкової вигоди у вигляді сум витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з ПДВ. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ЗМ-Консалтинг» не могло поставляти товар суб'єкту господарювання ТОВ «КДТ», що в свою чергу спростовує факт використання даних товарів у господарській діяльності ТОВ «КДТ».
У судовому засіданні 21.09.2016 року усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було вирішено перейти до розгляду справи №826/8073/16 в порядку письмового провадження.
30.09.2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника поивача надійшов відзив на заперечення, відповідно до якого останній підтримав власні позовні вимоги з зазначенням тотожних аргументів та доводів, а також додатково зауважив про неправильність проведення почеркознавчої експертизи та неможливість застосування її висновків до даного спору. До того ж, в рамках цієї експертизи не досліджувався пвдпис гр. Бестаеві Маріне в Договорі поставки від 03.02.2014 №227 між ТОВ «КДТ» та ТОВ «ЗМ-Консалтинг», реальність здійснення якого ставиться під сумнів відповідачем.
29.12.2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких останнім було наголошено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 у справ №826/8080/16 в аналогічній справі за позовом ТОВ «КДТ» до Головного управління Державної фіскальної служби України у міста Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 березня 2016 року № 0122615137, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Девелопмент Трейдінг» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Девелопмент Трейдінг» до Головного управління Державної фіскальної служби України у міста Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 березня 2016 року № 0122615137 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року залишено без змін.
У зв'язку із припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала дана адміністративна справа і не була ним розглянута, та згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями вищевказана адміністративна справа передана на розгляд судді Костенку Д.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року було призначено судове засідання на 02 листопада 2017 року о 14:30 год.
Судове засідання від 02.11.2017 року було відкладено для повторного виклику позивача.
Наступне судове засідання призначено на 28.11.2017 року о 10:30 год.
27.11.2017 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
У судовому засіданні 28.11.2017 року усною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання було вирішено розглядати справу №826/8073/16 в порядку письмового провадження, а судове рішення буде виготовлено на піставі наявних у матеріалах справи доказів, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАСУ.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Справа № 826/8073/16 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
11.02.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 року, прийнято матеріали справи 826/8073/16 та визначено розглядати справу за правилами спрощеного провадження.
18.03.2025 року до суду за допомогою засобів електронного зв'язку від представника відповідача надійшла заява про заміну відповідача правонаступником по справі №826/8073/16.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 року було задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про заміну відповідача правонаступником. Замінено відповідача у справі № 826/8073/16 з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ; ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; ЄДРПОУ 44116011).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року виправлено описку в ухвалі суду від 20.02.2025р. та в ухвалі суду від 21.03.2025р.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кепітал Девелопмент Трейдінг" (код ЄДРПОУ 37486227) є юридичною особою зареєстрованою 18.10.2011 року, про що внесено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1 090 102 0000 000315, а також 19.10.2011 року взято на облік як платника податків у Головному Управлінні ДПС у м.Києві, ДПІ у Святошинському районі (Святошинський район м.Києва). Основний вид економічної діяльності: 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям.
На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 20.01.2016 №150 та на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78, Податкового кодексу України, у зв'язку із надходженням постанови від 23.02.2015 року, винесеної слідчим першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області лейтенантом податкової міліції Мамчиком Д.О. про призначення позапланової податкової перевірки ТОВ "Кепітал Девелопмент Трейдінг" (код 37486227) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ЗМ- Консалтинг» (код 37871477) за весь період фінансово-господарських взаємовідносин, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Кепітал Девелопмент Трейдінг" (код 37486227) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ЗМ- Консалтинг» (код 37871477) за весь період фінансово-господарських взаємовідносин.
Копію наказу від 20.01.2016 №150 вручено на направлення від 27.01.2016 №23/26-15-13-07-00-18 та №24/26-15-13-07-00-18 пред'явлено головному бухгалтеру ТОВ "Кепітал Девелопмент Трейдінг" Болод О.О.27.01.2016.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 09.02.2016 №9/26-15-14-07-02-10/37486227, відповідно до висновків якого, встановлено порушення ТОВ "Кепітал Девелопмент Трейдінг" (код 37486227) п.п. 20.1.2, 20.1.8, п. 20.1 ст. 20, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.11 ст.138, п. 139.1.1, п. 139.1.9 пп.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 36960 грн. та п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року на суму 41067 грн.
На підставі висновків акта перевірки від 09.02.2016 №9/26-15-14-07-02-10/37486227, ГУ ДФС у м. Києві області прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0132615137 від 01.03.2016 року, яким ТОВ "Кепітал Девелопмент Трейдінг" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 61600,50 грн, з яких за податковим зобов'язанням 41067,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 20533,50 грн.
21.03.2016 року ТОВ "Кепітал Девелопмент Трейдінг" було направлено на адресу ДФС України скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 01.03.2016 року №0132615137 (форма «Р») на суму 61600 грн. 50 коп., проте рішенням ДФС України №7404/6/99-99-10-01-01-25 від 05.04.2016 року було залишено без розгляду скарги ТОВ "Кепітал Девелопмент Трейдінг" (вх. №6819/6 та №6821/6 від 23.03.2016) на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 01.03.2016 року №0122615137, № 0132615137 та повертає їх.
Незгода позивача з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 01.03.2016 року №0132615137 (форма «Р») і стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).
Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом приписів п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.
При цьому, п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з абз.1 п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, фінансовий результат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного вище Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.
Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.
Таким чином, правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.
Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.
Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.
Судом встановлено, що 03.02.2014 між ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг» (в особі директора ОСОБА_1 ), як покупцем, і ТОВ «ЗМ-Консалтинг» (в особі директора Бестаеві Маріне), як постачальником, був укладений договір поставки № 227.
За умовами цього договору постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його асортимент (номенклатура) та загальна вартість визначаються видатковими накладними, які є невід'ємними частинами цього договору. (п. 1.2. Договору)
Якість товару, що поставляється за цим договором, має відповідати ТУ та ГОСТ, що затверджені в установленому діючим законом порядку. (п. 1.3 Договору).
Відповідно п. 2.1. Договору, поставка товару здійснюється у строк до 10 календарних днів з дати надання усної заявки покупця (така заявка надається з використанням телефонного/електронного зв'язку).
Згідно п. 8.1 Договору, товар відвантажується покупцю за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1).
Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент підписання видаткової накладної. (п.7.2 Договору)
Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені у видаткових накладних. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем коштів на поточний рахунок постачальника, що визначається у цьому договорі, у термін не більше ніж 180 банківських днів з дня підписання видаткової накладної. . (п.6.1 Договору)
На підтвердження правомірності формування сум витрат за вказаним договором поставки позивач додав до матеріалів позову копії наступних документів:
- видаткових накладних № 170 від 04.02.2014 на суму 56 994 грн. (з ПДВ), № 155 від 05.02.2014 на суму 51 540 грн. (з ПДВ), № 156 від 07.02.2014 на суму 57 600 грн. (з ПДВ), № 157 від 28.02.2014 на суму 80 268 грн. (з ПДВ), складених на підставі рахунків на оплату.
Згідно цих видаткових накладних ТОВ «ЗМ-Консалтинг» предметом поставок були кабель (в асортименті), провід та інше електротехнічне обладнання.
- податкових накладних № 170 від 04.02.2014, № 155 від 05.02.2014 і № 157 від 28.02.2014 на загальну суму 188 802 грн. (в т.ч. ПДВ - 31 467 грн.);
- витягу з реєстру отриманих податкових накладних;
- на підтвердження проведення взаєморозрахунку з контрагентом позивач надав до матеріалів справи роздруківки оборотно-сальдової відомості та картки бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.01.2013 по 29.01.2016 по контрагенту ТОВ «ЗМ-Консалтинг» і роздруківки електронних платіжних доручень №1369835538 від 03.03.2014 і № 1219 від 04.03.2014 на загальну суму 246 402 грн.
Як вбачається з текстів листа ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг» від 29.01.2016 № 3, наданого ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, та акта перевірки, жодних інших документів по взаємовідносинам з ТОВ «ЗМ-Консалтинг» позивач до контролюючих органів не подавав.
За результатами дослідження наданих позивачем до матеріалів справи документів суд встановив, що в текстах видаткових накладних відсутні відомості про посаду та П.І.П. особи, відповідальної від імені покупця за прийняття від ТОВ «ЗМ-Консалтинг» товарно-матеріальних цінностей та підписання таких накладних, натомість наявні лише підписи скріплені печаткою ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг», що в свою чергу не дають можливість ідентифікувати таку особу.
До матеріалів справи позивачем без жодного на те обґрунтування не були додані копії товарно-транспортних накладних на підтвердження руху товарів від постачальника до покупця (ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг»).
Між тим, у відповідності до розд. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Абзацом 1 п. 11.1 розд. 11 цих Правил визначалося, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. (п. 11.3 розд. 11 Правил).
Дані положення Правил відповідали чинним нормам ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно якої одним із документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу, визначалася товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Крім того, обов'язкова наявність ТТН встановлювалась також Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2009 № 207, а саме у випадку, якщо водій юридичної особи або фізичної особи-підприємця здійснював вантажні перевезення на договірних умовах.
Відповідно до регламентованої у п. 11.4 - 11.10 Правил процедури оформлення перевізних документів, товарно-транспортну накладну виписує замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі-суб'єкту господарювання). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Таким чином, за змістом наведених положень ТТН повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, ТТН повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік, зокрема товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).
Дані висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, що наведена в його ухвалах від 15.06.2016 №К/800/62231/13, від 08.06.2016 №К/9991/66917/11.
Усні або письмові пояснення з питань порядку та способу транспортування вантажів (придбаних товарів) з урахуванням віддаленості пункту доставки за спірним договором поставки (м. Київ, вул. Магнітогрська, 1) та офісу позивача (м. Київ, вул. Олевська, 3), документального оформлення факту перевезення вантажів позивач до суду не надав.
Крім того, судом також береться до уваги, що за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення від 01.03.2016 № 0122615137, винесеного також на підставі акту перевірки від 09.02.2016 №9/26-15-14-07-02-10/37486227, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року у справі №826/8080/1 було відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Девелопмент Трейдінг».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі №826/8080/1, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Девелопмент Трейдінг» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Девелопмент Трейдінг» до Головного управління Державної фіскальної служби України у міста Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 березня 2016 року № 0122615137 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року залишено без змін.
При цьому у зазначеній ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року також зазначено, що:
«В апеляційній скарзі позивач зазначає, що весь товар є малогабаритним, тому його транспортування здійснювалось власним автомобільним транспортом співробітників ТОВ «КДТ», а товару за видатковою накладною № 170 - мікроавтобусом, що також належить співробітнику позивача, на безоплатній основі.
В той же час, жодних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт не надав, ні щодо конкретних осіб, що здійснювали таке транспортування, ні щодо наявності у цих осіб автомобілів, в тому числі, мікроавтобуса, ні щодо, власне, фактів транспортування.»
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону №996-ХІV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
У відповідності до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, інформація щодо обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу узагальнюється на рахунку 28 «Товари». Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.
Зокрема, для обліку руху і наявності товарів, що знаходяться на складі підприємства використовується субрахунок 281 «Товари на складі». По дебету даного рахунку відображується надходження товарів на склад, а по кредиту їх вибуття зі складу.
Позивачем до матеріалів справи не надано оборотно-сальдову відомість та картку рахунку 28 «Товари», які б засвідчували рух товарно-матеріальних цінностей від контрагента (з урахуванням того, що згідно ЄДРПОУ основним видом господарської діяльності ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг» є оптова торгівля).
Також суд встановив, що відомості бухгалтерського обліку позивача (а саме дані оборотно-сальдової відомості та картки рахунку 631) про проведенні з ТОВ «ЗМ-Консалтинг» розрахунки за товари в повному обсязі не підтверджуються відповідними розрахунковими документами. А саме в наданих позивачем роздруківках електронних платіжних доручень №1369835538 від 03.03.2014 і №1219 від 04.03.2014 відсутні відмітки банку про прийняття до виконання та проведення платежів за такими платіжними документами. Жодних інших розрахункових документів, виписок банку за відповідні дати, актів звірення взаєморозрахунків між ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг» і ТОВ «ЗМ-Консалтинг» представник позивача до суду не подав та про причини відсутності таких документів не повідомив.
Пояснення щодо критеріїв, якими керувалося ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг», та обставин вибору ТОВ «ЗМ-Консалтинг» в якості постачальника товарів позивач до суду не надав, документально факти отримання комерційних пропозицій від ТОВ «ЗМ-Консалтинг» та проведення попередніх переговорів не підтвердив.
Крім того, позивачем також не було надано і будь - яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальника товарів, враховуючи відсутність в останнього достатніх трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів) для проведення відповідної господарської діяльності, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ «ЗМ-Консалтинг».
В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, що, в сою чергу, доводить правомірність висновків контролюючого органу, які покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішеня, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01 березня 2016 року №0132615137 (форми «Р»), прийнятого ГУ ДФС у м.Києві (правонаступником якого є ГУ ДПС у м.Києві) на підставі Акту від 09.02.2016 №9/26-15-14-07-02-10/37486227 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд висновує, що адміністративний позов позивача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.139 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал Девелопмент Трейдінг" (03680, м. Київ, пров. Радищева, буд. 18, офіс 304; ЄДРПОУ 37486227) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Савченко