14 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2555/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі - Волинська митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000060/2 від 13.02.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_1 внаслідок укладеного з іноземною фірмою зовнішньоекономічного контракту придбало товар (шпагат сільськогосподарський виготовлений із поліпропіленової нитки, призначений для в'язання тюків сіна та соломи в прес-підбирачах) та подав через декларанта митному органу митну декларацію та додані до неї документи, що підтверджують складові митної вартості, яка визначена за першим методом (ціною договору). Однак відповідач прийняв рішення, яким здійснив коригування митної вартості у зв'язку із тим, що подані документи містили розбіжності, а декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею для підтвердження рівня митної вартості.
На думку позивача, подані документи не містили розбіжностей, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Також зауважив, що у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте у спірному рішенні, окрім номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.
За наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву від 11.04.2025 представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказала, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано усіх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв'язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування ряду методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.
З наведених підстав представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.
У відповіді на відзив позивач не погопідтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.
Ухвалою суду від 14.04.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
05.02.2025 між компанією «Przedsiebiorstwo Produkcyjno Handlowo-Uslugowe «ROLMAR» Jadwiga Krejwis (Польща) (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено контракт №78, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити сільськогосподарську техніку та частини до неї (товар), в асортименті, кількості і по ціні згідно виставленого рахунку-фактури на кожну поставку. Відповідно до пунктів 3.1, 4.1, 4.2, 4.3, 5.3, 7.1 вказаного контракту сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах FCА Tarnow (правила Інкотермс 2000р.), про що буде вказано в рахунку-фактурі, отриманої від продавця; ціна на товар встановлюється в польських злотих за 1 шт. товару; оплата за товар здійснюється покупцем в польських злотих; термін оплати товару: 30 банківських днів після відвантаження товару або термін оплати товару вказаний в рахунку-фактурі на кожну поставку або ж покупець здійснює попередню оплату за товар згідно рахунку-фактури, отриманого від продавця, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця; товар поставляється без упаковки.
12.02.2025 декларантом ТОВ «С7» в інтересах ФОП ОСОБА_1 (одержувач) подано до Волинської митниці митну декларацію (МД) №25UA205140008618U0 з метою митного оформлення товару «1. Шпагат сільськогосподарський виготовлений із поліпропіленової нитки. Призначений для в'язання тюків сіна та соломи в прес-підбирачах. Поліпропіленовий шпагат PP2000TEX/2000m. - 6000 рулонів, шт. Колір натуральний білий. Міцність на розтягування 78 кг. Торговельна марка: JUTA. Виробник: Juta a.s. CZ...», відповідно до графи 42 якої ціна товару становить 192000,00 польських злотих, а відповідно до граф 12, 43 митна вартість товару визначена за першим (основним) методом у сумі 1998946,40 грн, до якої також було включено витрати на транспортування товару до кордону України у розмірі 21500,00 грн.
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи:
- контракт від 05.02.2025 №78;
- рахунок-фактуру (інвойс) від 06.02.2025 №32/MAG/2025;
- рахунок-фактуру (інвойс) від 11.02.2025 №37/MAG/2025;
- автотранспортну накладну від 11.02.2025 №447242;
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11.02.2025 №PL/MF/AU 0370777;
- довідку про транспортні витрати від 12.02.2025;
- договір про надання послуг митного брокера від 01.04.2024 №9;
- договір на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.04.2024;
- заявку на транспортне замовлення №10/02/25 від 10.02.2025;
- копію митної декларації країни відправлення №25PL351020000FY9B4 від 11.02.2025.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) банківські платіжні документи, що стосуються товару (за наявності оплати); 6) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних витрат; 7) транспортні (перевізні) документи; 8) прейскурант (прайс-лист) виробника товару; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларантом на вимогу митниці надано: повідомлення від 13.02.2025; лист продавця від 12.02.2025; договір №78 від 05.02.2025; довідку про транспортні витрати.
13.02.2025 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000060/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000397.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 13.02.2025 №UA205140/2025/000060/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
До митного оформлення товар заявлено відповідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.02.2025 №78, однак договір не подано до митного оформлення.
Умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов'язки з оплати завантаження товару на транспорт перевізника, перевезення, страхування, проте в графах 21,22 ДМВ вартість таких витрат не зазначена. Також, виконання вантажно-розвантажувальних робіт передбачене п.2.1.4 договору (контракту) про перевезення б/н від 12.04.2024. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.
Банківський платіжний документ від 08.02.2025 №4 (гр.70 призначення платежу) містить посилання на договір, що не ідентифікується з оцінюваною партією товару. Також, платіжна інструкція в іноземній валюті не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операції за такою платіжною інструкцією.
Декларант надав додаткові документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) ) від 05.02.2025 №78, довідку про транспортні витрати б/н від 12.02.2025, лист б/н від 13.02.2025 щодо оплати, лист б/н від 12.02.2025 щодо відвантаження товару.
Листом б/н від 13.02.2025 декларант повідомив про подані документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та відсутність інших витребовуваних документів.
Довідка про транспортні витрати б/н від 12.02.2025 подана до митного оформлення та надана повторно. Декларантом не надано додаткових витребовуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості. Також, слід зазначити, що відповідно п.1.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.02.2025 №78 предметом контракту є сільськогосподарська техніка та частини до неї, інформації щодо імпорту «поліпропіленового шпагату» за вказаним документом не передбачено.
У зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України.
На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: товар 1 - на рівні 3,52 дол. США/кг за ЕМД №UA100330/2024/0523793 від 17.12.2024, №UA205140/2024/046970 від 25.07.2024. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Шпагат, без покриття, без оболонки», торговельної марки JUTA, виробник Juta a.s. CZ з врахуванням умов поставки FCA та обсягу ввезеної партії.
Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно з МД №25UA205140009080U9 від 13.02.2025 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його оскарження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема по МД №25UA205140008618U0 від 12.02.2025: контракт від 05.02.2025 №78; рахунок-фактуру (інвойс) від 06.02.2025 №32/MAG/2025; рахунок-фактуру (інвойс) від 11.02.2025 №37/MAG/2025; автотранспортну накладну від 11.02.2025 №447242; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11.02.2025 №PL/MF/AU 0370777; довідку про транспортні витрати від 12.02.2025; договір про надання послуг митного брокера від 01.04.2024 №9; договір на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.04.2024; заявку на транспортне замовлення №10/02/25 від 10.02.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL351020000FY9B4 від 11.02.2025.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
З приводу того, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, суд зазначає наступне.
Не заслуговує на увагу твердження відповідача, про те, що до митного оформлення товару не додано договору (контракту) від 05.02.2025 №78, оскільки як слідує з МД №25UA205140008618U0 від 12.02.2025 (гр.44) даний договір був наданий
Також, митний орган в оскаржуваному рішенні зазначає, що відповідно умови поставки FCA передбачають, що на покупця покладені обов'язки з оплати завантаження товару на транспорт перевізника, перевезення, страхування, проте в графах 21,22 ДМВ вартість таких витрат не зазначена. Також, виконання вантажно-розвантажувальних робіт передбачене п.2.1.4 договору (контракту) про перевезення б/н від 12.04.2024. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.
Суд зазначає, транспортування товару відбувалось на підставі: договору на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.04.2024, укладеного з ТОВ «АГРО-ТРАНС-Л»; заявки на транспортне замовлення №10/02/25 від 10.02.2025; довідки про транспортні витрати від 12.02.2025; автотранспортної накладної №447242 від 11.02.2025.
Відповідно до п.2.1.1 цього Договору Замовник направляє Виконавцю заявку в довільній формі на перевезення вантажу з обов'язковою вказівкою адреси завантаження та розвантаження: дати та часу подачі автомобіля під завантаження; ваги, виду та загальної вартості вантажу, кількості місць та виду упаковки; адреси відправника та отримувача вантажу із зазначенням контактних телефонів та відповідальних осіб; адресів проведення митного оформлення в місцях завантаження та вивантаження; строку доставки вантажу; суми фрахту та форми оплати, та за необхідності, інших особливостей вантажу.
На підтвердження вартості транспортування товару декларант позивача надав митному органу заявку на транспортне замовлення №10/02/25 від 10.02.2025 та довідку про транспортні витрати від 12.02.2025, з яких слідує, що вартість транспортних послуг становить 30 100,00 грн, з них: транспортні витрати по перевезенню вантажу автомобілем НОМЕР_1 /АС4050ХF по маршруту: від Tarnow (Польща) ROLMAR до п/п Краківець-Корчова (Україна) - 21 500,00 грн; від п/п Краківець-Корчова (Україна) до м. Луцьк (Україна) - 8 600,00 грн. Страхування вантажу відповідно до цієї довідки не проводилося.
З урахуванням цих документів декларант до митної вартості включив вартість транспортних витрат до митного кордону України у сумі 21 500,00 грн.
Зауваження щодо поданої до митного оформлення вказаної довідки про транспортні витрати від 12.02.2025 в митного органу відсутні. Відтак, вищезазначені документи надавали можливість Волинській митниці перевірити вартість транспортних витрат, яка включена до митної вартості, а тому відсутність інших документів на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом не є перешкодою у перевірці документів, які надані на підтвердження транспортних витрат.
Банківських платіжних документів, що стосуються факту оплати транспортних послуг декларант до митного оформлення не подав, оскільки відповідно до пункту 4.2 договору на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.04.2024 розрахунки за надані Виконавцем Замовнику транспортні послуги здійснюються останнім шляхом оплати рахунків, виставлених Виконавцем, протягом п'яти банківських днів, наступних за датою підписання Замовником актів виконаних робіт.
При цьому, моментом виконання зобов'язання Виконавця по перевезенню вважається відмітка особи, уповноваженої на отримання вантажу (отримувача), у товарно-транспортних документах про приймання вантажу (п. 3.2 Договору).
Відтак, оскільки на момент митного оформлення товар не був доставлений одержувачу, внаслідок чого не було складено акта виконаних робіт, тому оплата за вказану послугу не була проведена Замовником. У зв'язку з цим банківських платіжних документів, що стосуються факту оплати транспортних послуг не було подано до митного оформлення.
Суд також звертає увагу, що умови поставки чітко визначені в контракті від 05.02.2025 №78, а саме: поставка товару здійснюється на умовах FCA Tarnow (правила Інкотермс 2000 р.), про що буде вказано в рахунку-фактурі на кожну поставку (п. 3.1 Контракту від 05.02.2025 №78).
Такі умови поставки підтверджені рахунком-фактурою (інвойсом) від 11.02.2025 №37/MAG/2025.
Згідно з офіційним тлумаченням торговельних термінів «Інкотермс 2000» умови поставки FCA або Франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставляє вантаж, який пройшов митне оформлення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов'язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.
Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що поставка на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.
Відтак, за умовами поставки FCA завантаження товару здійснювалося за рахунок та в приміщенні продавця компанією «Przedsiebiorstwo Produkcyjno Handlowo-Uslugowe «ROLMAR» Jadwiga Krejwis (Польща, м. Тарнув), що співпадає із зареєстрованим місцем, відображеним в контракті від 05.02.2025 №78.
З урахуванням наведеного слідує, що витрат на завантаження товару позивач не поніс, а тому до митної вартості такі витрати не були включені декларантом.
З приводу тверджень митного органу, що банківський платіжний документ від 08.02.2025 №4 (гр.70 призначення платежу) містить посилання на договір, що не ідентифікується із оцінюваною партією товару. Платіжна інструкція в іноземній валюті не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операції за такою платіжною інструкцією, суд зазначає наступне.
Листом Райфайзен банку від 13.02.2025 було підтверджено, що оплата в сумі 192 000,00 злотих згідно платіжного доручення в іноземній валюті №4 від 07.02.2025 для P.P.H.U. «ROLMAR» Jadwiga Krejwis була здійснена відповідно до контракту №78 від 05.02.2025 та проформи VAT 32/MAG/2025 від 06.02.2025.
Крім того, продавець фірма Przedsiebiorstwo Produkcyjno Handlowo-Uslugowe «ROLMAR» Jadwiga Krejwis підтверджує, що відвантажений товар згідно фактури №37/MAG/2025 від 11.02.2025 був повністю оплачений покупцем ФОП ОСОБА_1 згідно платіжного доручення№4 від 07.02.2025 в сумі 192000,00 злотих. Сторони жодних претензій один до одного не мають.
Відтак дані твердження відповідача спростовуються вищевикладеним, протилежного судом не встановлено.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд наголошує, що вимога про надання: договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунку про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунку про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; банківських платіжних документів, що стосуються товару (за наявності оплати); банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних витрат; транспортних (перевізних) документів; 8) прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема щодо ціни товару, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17.
Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію. До того ж, відповідач не врахував, що задекларований транспортний засіб містив пошкодження, про що зазначено у митній декларації, та підтверджено відповідними фото.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 809/1469/16.
Суд наголошує на тому, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.
В оскаржуваному рішенні міститься інформація про те, що митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: товар 1 - на рівні 3,52 дол. США/кг за ЕМД ЕМД №UA100330/2024/0523793 від 17.12.2024, №UA205140/2024/046970 від 25.07.2024. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Шпагат, без покриття, без оболонки», торговельної марки JUTA, виробник Juta a.s. CZ з врахуванням умов поставки FCA та обсягу ввезеної партії.
Тобто, для коригування митної вартості товару відповідач взяв до уваги раніше визначену та наявну в митного органу вартість товару «Шпагат, без покриття, без оболонки», торговельної марки JUTA, виробник Juta a.s. CZ, яка визначена в МД №UA205140/2024/046970 від 25.07.2024.
Однак суд зауважує, що в МД №UA205140/2024/046970 від 25.07.2024 вартість товару визначена у співвідношенні за 1 кг такого товару, тобто 13,4507 злотих/кг, а у МД від 12.00.2025 №25UA205140008618U0 вартість товару визначена відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 11.02.2025 №37/MAG/2025 у співвідношенні до кількості рулонів, а не за 1 кг товару. Так, вартість за один рулон відповідно до цієї рахунку-фактури (інвойсу) становить 32,00 польських злотих, а враховуючи партію товару у кількості 6000 рулонів - загальна вартість товару становить 192 000,00 польських злотих. Відтак, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару не містить належного обґрунтування щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів.
Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняте Волинською митницею оскаржуване рішення від 13.02.2025 №UA205140/2025/000060/2 про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
Системно проаналізувавши приписи чинного законодавства України, на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2646,98 грн, який сплачений згідно із платіжною інструкцією №74 від 03.03.2025.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано копії таких документів: договору №03/02/25-2 про надання правничої допомоги від 03.02.2025, укладеного між Адвокатським об'єднанням «ПРЕМІУМ СЕРВІС» та позивачем; акта від 03.03.2025 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №03/02/25-2 від 03.03.2025; рахунок-фактуру №03/03/25 від 03.03.2025; платіжну інструкцію №75 від 03.03.2025.
За умовами договору клієнт оплачує винагороду в розмірі, вказаному в акті виконаних робіт/наданих послуг, згідно з яким вартість послуг становить 10000,00 грн та складається з: надання правової інформації, консультацій, роз'яснень з питань правомірності винесення Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000060/2 від 13.02.2025 (1,5 год.) - 3000,00 грн, складання позовної заяви (3,5 год.) - 7000,00 грн.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зазначає, що надання правових консультацій та роз'яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на сталу судову практику у справах цієї категорії; обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення таких витрат у зв'язку із їх завищенням, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в загальній сумі 6 646,98 грн. з них судовий збір в сумі 2 646,98 грн, та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000060/2 від 13.02.2025.
Стягнути з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у сумі 6 646,98 грн (шість тисяч шістсот сорок шість гривень 98 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський