про закриття провадження в справі
м. Вінниця
14 липня 2025 р. Справа № 640/32551/20
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2022 зупинено провадження у справі № 640/32551/20 до встановлення правонаступника позивача - ОСОБА_1 .
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 року № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-ІХ "Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26.09.2024), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
Адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825 (в редакції Закону №3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/32551/20 передана на розгляд та вирішення Вінницькому окружному адміністративному суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 зазначену справу було передано на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Мультян М.Б.
Ухвалою суду від 10.03.2025 справу прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін.
На адресу суду надійшла заява про заміну позивача у справі ОСОБА_1 на правонаступників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Надаючи оцінку вказаній заяві, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 37.1 статті 37 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 37.2 статті 37 ПК України визначено, що податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Водночас, згідно з пп. 37.3.2 п. 37.3 ст. 37 ПКУ підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є, зокрема, смерть фізичної особи. Тобто, податковий обов'язок щодо сплати податку на нерухоме майно припиняється з початку місяця, в якому настала смерть власника.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).
Як свідчать матеріали справи, предметом розгляду даної справи є податкове повідомлення-рішення №0262525-3312-2655 від 08.09.2020 про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
ОСОБА_1 оскаржила податкове повідомлення-рішення №0262525-3312-2655 від 08.09.2020 спочатку в адміністративному порядку, а в подальшому до суду.
Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 15.11.2021 серії НОМЕР_1 .
На момент смерті ОСОБА_1 судове рішення по справі прийнято не було, а тому зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0262525-3312-2655 від 08.09.2020 в порядку п.56.18 ст. 56 ПК України на момент смерті позивача мало статус неузгодженого.
Згідно з вимогами статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 Цивільного кодексу України).
Разом з тим слід зазначити, що відповідно до підпункту 97.4.4 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою чи визнана недієздатною, є особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи.
Суд звертає увагу, що у відповідності до пункту 99.1 статті 99 Податкового кодексу України виконання грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Претензії спадкоємцям пред'являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред'явлення претензій кредиторами спадкодавця.
Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов'язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.
Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.
У разі переходу спадщини до держави грошові зобов'язання померлої фізичної особи припиняються.
Відтак, Податковим кодексом України врегульовано, що узгоджений податковий борг (відображений у декларації, або визначений податковими повідомленнями-рішеннями, які не оскаржені) - може бути успадкований. Водночас, неузгоджене податкове зобов'язання (нараховане податковим органом, але ще не узгоджене, або в процесі оскарження) - на переконання суду, не успадковується, адже ще не є обов'язком, що остаточно сформувався на момент смерті.
Оскільки на момент смерті ОСОБА_1 податкове зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення №0262525-3312-2655 від 08.09.2020 перебувало на стадії оскарження і не набуло статусу узгодженого податкового зобов'язання, воно не може вважатись податковим боргом. Відповідно, неузгоджене податкове зобов'язання не переходить до спадкоємців.
Підтверджують цю позицію й норми Податкового кодексу України.
Так пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).
У разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 ПКУ).
Враховуючи зазначене, у разі смерті фізичної особи - власника об'єкта нерухомості, податковий обов'язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, припиняється з початку місяця, в якому наступила смерть власника.
При цьому, спадкоємці фізичної особи, які набули право власності на об'єкт нерухомого майна після смерті фізичної особи - попереднього власника, сплачують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з місяця виникнення права власності на такий об'єкт.
Таким чином, спадкоємці не несуть відповідальності за неузгоджені податкові зобов'язання померлого, але зобов'язані сплачувати податок на нерухоме майно з моменту набуття права власності на об'єкт спадщини.
Варто також і зазначити, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення стосується ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В матеріалах справи відсутні докази винесення податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань за той же період ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо податку на нерухоме майно, власниками якого вони стали після смерті позивача.
На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для заміни первинного позивача його правонаступниками, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва, то суд вважає, що провадження у даній справі необхідно закрити.
Згідно з пункту 5 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -
У задоволенні заяви про заміну позивача у справі на правонаступників - відмовити.
Провадження у справі №640/32551/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна