про витребування доказів
м. Вінниця
14 липня 2025 р. Справа № 120/17584/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Габасит Україна" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та наказу,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Габасит Україна" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та наказу.
В ході вивчення матеріалів справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів, з огляду на наступне.
Так, за приписами частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 72 КАС України, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За приписами частини 3 статі 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Так, позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, податкових повідомлень-рішень від 25.07.2024 №UA401000202432, №UA401000292433 та наказу Вінницької митниці від 06.06.2024 №185, а тому, з метою їх скасування, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У акті перевірки №6/24/7.12-19/19363461 зазначено, що під час декларування товарів за МД від 04.03.2019 №UA100110/2019/124095; від 18.03.2019 № UA100110/2019/126000; від 01.04.2019 №UA100110/2019/127975; від 22.04.2019 № UA100110/2019/131253, від 16.05.2019 №UA100110/2019/134344; від 27.05.2019 №UA100110/2019/135831; від 10.06.2019 №UA100110/2019/137761; від 22.07.2019 №UA100110/2019/143669; від 05.08.2019 № UA100110/2019/145677; від 21.08.2019 №UA100110/2019/148287; від 09.09.2019 №UA100110/2019/151039; від 23.09.2019 №UA100110/2019/153273; від 21.10.2019 №UA100110/2019/157866 позивачем отримано (надано) пільги, а саме по ввізному миту застосовано преференцію 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).
Однак відповідно до інформації, отриманої від уповноважених органів Польщі листами від 30.11.2020 № 2401-IOA1.4331.32,33.2020.RS, від 20.12.2021 № 2401-IOA.4331.84.2021.JP, від 22.12.2021 № 2401-IOA.4331.93.2021.JP та від 14.11.2022 № 2401-IOA1.4331.8.2020.RS.МК встановлено розбіжності у даних (відомостях) щодо законності надання (отримання) пільг, а саме: згідно з наданими документами, частина товарів, зазначених у сертифікатах переміщення товару EUR.1, не може вважатися товарами преференційного походження відповідно до Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, що є додатком до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, при оформленні митних декларацій від 04.03.2019 № UA100110/2019/124095, від 18.03.2019 № UA100110/2019/126000, від 01.04.2019 № UA100110/2019/127975, від 22.04.2019 № UA100110/2019/131253, від 16.05.2019 № UA100110/2019/134344, від 27.05.2019 № UA100110/2019/135831, від 10.06.2019 № UA100110/2019/137761, від 22.07.2019 № UA100110/2019/143669, від 05.08.2019 № UA100110/2019/145677, від 21.08.2019 № UA100110/2019/148287, від 09.09.2019 № UA100110/2019/151039, від 23.09.2019 № UA100110/2019/153273, від 21.10.2019 № UA100110/2019/157866 - по наданих Сертифікатах з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (Movement Certificate EUR.1), а саме: від 01.03.2019 № PL/MF/AP 0140397, від 15.03.2019 № PL/MF/AR 0418741, від 29.03.2019 № PL/MF/AR 0421122, від 19.04.2019 № PL/MF/AR 0421174, від 14.05.2019 № PL/MF/AR 0418665, від 24.05.2019 № PL/MF/AR 0418685, від 07.06.2019 № PL/MF/AR 0440010, від 19.07.2019 № PL/MF/AR 0441117, від 02.08.2019 № PL/MF/AR 0441202, від 20.08.2019 № PL/MF/AR 0441167, від 06.09.2019 № PL/MF/AR 0442442, від 20.09.2019 № PL/MF/AR 0442562, від 18.10.2019 № PL/MF/AR 0442547.
Відтак істотним питанням під час вирішення спору є правильність декларування ввезених позивачем товарів із застосуванням преференції «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС» за кодом « 410» по визначеним митним деклараціям.
У цій справі важливе значення мають представлені позивачем для підтвердження згаданої преференції документи та отримана відповідачем інформація від уповноваженого органу Польщі.
Неповнота вказаних відомостей не дозволяє суду здійснити правильне вирішення наявного спору.
Тому з метою повного і всебічного з'ясування судом обставин в адміністративній справі, суд дійшов висновку про необхідність витребування листа Державної митної служби України (з додатками) про направлення на перевірку до уповноваженого органу Польщі спірних сертифікатів про перевезення EUR.1 та декларацій про походження, складених на інвойсах.
Також судом встановлено, що додана до відзиву на позовну заяву копія листа від 30.11.2020 № 2401-IOA1.4331.32,33.2020.RS викладена іноземною мовою без офіційного перекладу на українську мову.
Інші листи відповідачем надано не було.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з частин 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, зазначив, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ятастатті 10 Конституції України).
Відповідно до статті 1, частини 6 статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
На необхідність дотримання наведених вимог законодавства звернута увага і у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №826/24325/15, від 19 жовтня 2022 року у справі № 260/4347/20, від 22 березня 2023 року у справі 240/1963/22.
Так, Верховний Суд постановами від 19 жовтня 2022 року у справі № 260/4347/20, від 22 березня 2023 року у справі 240/1963/22 скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий судовий розгляд, з огляду на те, що у матеріалах справи містився документ, що складений іноземною мовою, без перекладу на українську мову.
Тому, з метою повного і всебічного з'ясування судом обставин в адміністративній справі, враховуючи вказані обставини та вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів, а саме у Вінницької митниці належним чином завірені копії листів уповноваженого органу Польщі від 30.11.2020 № 2401-IOA1.4331.32,33.2020.RS, від 20.12.2021 № 2401-IOA.4331.84.2021.JP, від 22.12.2021 № 2401-IOA.4331.93.2021.JP та від 14.11.2022 № 2401-IOA1.4331.8.2020.RS.МК з перекладом на українську мову.
Крім того, суд дійшов висновку про необхідність витребування у позивача належним чином завірені копії сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (Movement Certificate EUR.1), а саме: від 01.03.2019 № PL/MF/AP 0140397, від 15.03.2019 № PL/MF/AR 0418741, від 29.03.2019 № PL/MF/AR 0421122, від 19.04.2019 № PL/MF/AR 0421174, від 14.05.2019 № PL/MF/AR 0418665, від 24.05.2019 № PL/MF/AR 0418685, від 07.06.2019 № PL/MF/AR 0440010, від 19.07.2019 № PL/MF/AR 0441117, від 02.08.2019 № PL/MF/AR 0441202, від 20.08.2019 № PL/MF/AR 0441167, від 06.09.2019 № PL/MF/AR 0442442, від 20.09.2019 № PL/MF/AR 0442562, від 18.10.2019 № PL/MF/AR 0442547 з перекладом на українську мову.
Керуючись ст.ст. 80, 248, 256 КАС України, -
Витребувати з ініціативи суду у Вінницької митниці належним чином завірені копії:
- листа Державної митної служби України (з додатками) про направлення на перевірку до уповноваженого органу Польщі спірних сертифікатів про перевезення EUR.1 та декларацій про походження, складених на інвойсах;
- листів уповноваженого органу Польщі від 30.11.2020 № 2401-IOA1.4331.32,33.2020.RS, від 20.12.2021 № 2401-IOA.4331.84.2021.JP, від 22.12.2021 № 2401-IOA.4331.93.2021.JP та від 14.11.2022 № 2401-IOA1.4331.8.2020.RS.МК з перекладом на українську мову.
Витребувати з ініціативи суду у Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Габасит Україна" належним чином завірені копії сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (Movement Certificate EUR.1), а саме: від 01.03.2019 № PL/MF/AP 0140397, від 15.03.2019 № PL/MF/AR 0418741, від 29.03.2019 № PL/MF/AR 0421122, від 19.04.2019 № PL/MF/AR 0421174, від 14.05.2019 № PL/MF/AR 0418665, від 24.05.2019 № PL/MF/AR 0418685, від 07.06.2019 № PL/MF/AR 0440010, від 19.07.2019 № PL/MF/AR 0441117, від 02.08.2019 № PL/MF/AR 0441202, від 20.08.2019 № PL/MF/AR 0441167, від 06.09.2019 № PL/MF/AR 0442442, від 20.09.2019 № PL/MF/AR 0442562, від 18.10.2019 № PL/MF/AR 0442547 з перекладом на українську мову.
Зобов'язати сторін подати суду витребувані докази в 10 - денний строк з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Мультян Марина Бондівна