14 липня 2025 р. Справа № 120/2620/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведена виплата позивачу щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж передбачено положеннями статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме п'яти мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою від 03.03.2025 судом відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Надалі, ухвалою від 03.03.2025 провадження в даній адміністративній справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду в зразковій адміністративній справі №440/14216/23.
Ухвалою суду від 27.06.2025 судом поновлено провадження у справі.
10.07.2025 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній проти позову заперечує, зазначивши, що ГУ ПФУ у Вінницькій області в спірних правовідносинах діяло згідно вимог чинного законодавства. Вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що позивач є учасником бойових дій та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Позивачу була виплачена одноразова грошова допомога до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 1000 грн.
Втім позивач вважає, що відповідач виплатив їй таку допомогу в розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону N 367-XIV), тому звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір суд як найперше звертає увагу, що за визначеннями, наведеними у пунктах 21 та 22 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України: типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
В ухвалі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі N 440/14216/23 наведено такі ознаки типової справи:
1) позивачі є особами з інвалідністю внаслідок війни (ветеранами війни) та мають право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік;
2) позовні вимоги заявлені до органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності;
3) спірні відносини стосуються визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік та урегульовані одними й тими самими нормами права, а саме: ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 N 754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань";
4) позивачами у зазначених справах заявлено тотожні позовні вимоги.
Суд зауважує, що хоч дана адміністративна справа й не відповідає вказаним в ухвалі Верховного Суду від 22.11.2023 ознаками типових справ по відношенню до зразкової справи N 440/14216/23, оскільки предметом судового розгляду у зразковій справі N 440/14216/23 є правовідносини щодо визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, а предметом судового розгляду у даній справі є правовідносини щодо визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік, однак вказані правовідносини є подібними до правовідносин, які розглядалися Верховним Судом у зразковій справі N 440/14216/23.
За результатом розгляду адміністративної справи N 440/14216/23 постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відтак при вирішенні цієї справи суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду зразкової справи N 440/14216/23.
Отже, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі N 440/14216/23, суд зазначає наступне.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 N 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає (далі - Закону N 3551).
Відповідно до статті 2 Закону N 3551, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Пільги учасникам бойових дій передбачені статтею 12 Закону N 3551.
Зокрема, цією нормою було передбачено виплату учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону N 3551-XII Законом від 25 грудня 1998 року N 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту": статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком"".
Однак зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
У постанові від 14.05.2025 Велика Палата Верховного Суду у справі N 440/14216/23 вказує, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону N 3551-XII щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави у цій сфері. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом і конкретно не визначена у Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46.
Тож встановлена частиною п'ятою статті 13 Закону N 3551-XII щорічна разова грошова виплата є додатковою державною пільгою особам з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку із чим Велика Палата Верховного Суду вважає, що право саме на зазначену виплату не охоплюється поняттям "основоположні права і свободи людини" (Розділ II Конституції України).
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" від 20.03.2023 N 2983-IX, який набрав чинності з 15.04.2023 (Закон N 2983-IX), частину статті 12 Закону N 3551-XII викладено у новій редакції наступного змісту: “Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду даної справи.
Отже, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону N 3551-XII, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 12 Закону N 3551-XII в редакції Закону N 2983- IX як спеціального закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі N 440/14216/23, серед іншого, дійшла висновку, що Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважає також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі N 440/14216/23 висновує, що втручання держави у право позивача на мирне володіння своїм майном - щорічною разовою грошовою виплатою (шляхом визначення Кабінетом Міністрів України її у меншому розмірі, ніж раніше) відповідає критерію законності.
Аналізуючи наведені вище норми законів N 3551-XII й N 2983-IX, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі N 440/14216/23 зробила висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.
Так, з метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 2 квітня 2024 р. N 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році" (далі за текстом - Постанова N 369).
Згідно приписів Постанови N 369 разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень;
Так, матеріалами справи підтверджується, що у 2024 році позивачу, як учаснику бойових дій, була виплачена разова грошова виплата до Дня Незалежності України у розмірі 1000 грн., тобто в розмірі, визначеному в постанові Кабінет Міністрів України від 2 квітня 2024 р. N 369.
Отже Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, застосувавши правила статті 12 Закону N 3551-XII в редакції Закону N 2983-IX, яка є чинною на момент виникнення спірних правовідносин та неконституційною не визнавалася, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Відповідно до положень, закріплених в статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в частині 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін на підтвердження своїх правових позицій, суд доходить переконання, що права позивача в спірних правовідносинах не є порушеними, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у справі не має.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 27.06.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович