м. Вінниця
14 липня 2025 р. Справа № 120/15480/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області - відповідач) про визнання рішень протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно прийнято рішення від 11.03.2024 № 023830027434, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
З таким рішенням суб'єкту владних повноважень позивач не погоджується, тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 25.11.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
18.12.2024 представником ГУ ПФУ у Львівській області до суду подано відзив на адміністративний позов, яким заперечує заявлені позовні вимоги. Крім іншого зазначає, що до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 04.03.2024, звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає/перераховує пенсію, ГУ ПФУ у Львівській області.
Пенсійним фондом України у Львівській області прийнято рішення № 023830027434 від 11.03.2024 про відмову у призначенні пенсії.
Зазначеним рішенням визначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в рф з 17.02.1995 по 18.01.1996, з 19.01.1996 по 28.06.1996, з 12.05.1999 по 29.12.2000, з 01.01.2001 по 29.11.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2007, з 01.02.2008 по 29.09.2008 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відповідно до Закону України "Про зупинення дії та вихід з конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993" до страхового стажу зараховуються періоди роботи на РРФСР по 31.12.1991.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки 10/22 від 10.03.2021, оскільки форма довідки не відповідає Додатку № 5.
Таким чином, страховий стаж заявника становить 28 років 04 місяці 06 днів, пільговий стаж за Списком №2 - не визначено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суб'єкту владних повноважень, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно з приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки аби відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Згідно пункту 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Додаток №5 до Порядку №637 передбачає форму довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Також якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 04.03.2020 у справі №367/945/17 та від 27.04.2020 у справі №367/4230/17.
Судом встановлено, що рішення про відмову в призначенні пенсії за віком № 023830027434 від 11.03.2024, прийнято у зв'язку з тим, що до страхового стажу не зараховано: - періоди роботи в російській федерації з 17.02.1995 по 18.01.1996, з 19.01.1996 по 28.06.1996, з 12.05.1999 по 29.12.2000, з 01.01.2001 по 29.11.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2007, з 01.02.2008 по 29.09.2008 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території СРСР по 31.12.1991 включно.
Отже, щодо не зарахування до страхового стажу зазначених періодів роботи в рф суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992, укладеної між Україною і рф, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Відповідно до абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Згідно зі ст. 12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993).
Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Разом із тим, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Таким чином, суд відхиляє посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, покладені в основу спірного рішення від 11.03.2024 № 023830027434, оскільки вказані обставини стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Відтак, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 17.02.1995 по 18.01.1996, з 19.01.1996 по 28.06.1996, з 12.05.1999 по 29.12.2000, з 01.01.2001 по 29.11.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2007, з 01.02.2008 по 29.09.2008 згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
Разом з тим, як встановлено судом, позивач звертався до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Однак відповідач, досліджуючи документи, подані позивачем, не надав належної оцінки щодо можливості зарахування до пільгового стажу періодів роботи відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та уточнюючих довідок.
У зв'язку з цим, виходячи з меж заявлених позовних вимог та з метою належного захисту прав позивача, що виключає можливість затягування процедури призначення пенсії щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи на посаді огранувальника алмазів у діаманти за Списком № 2: з 17.02.1995 по 18.01.1996 у ЗАТ "Орнамент-Трейдинг Д", з 19.01.1996 по 28.06.1996 у ЗАТ "Орнамент-Трейдинг", з 12.05.1999 по 29.12.2000 у ТОВ "Елдіам", з 01.01.2001 по 29.11.2002 у ТОВ "Шарон", з 01.12.2002 по 31.12.2007 у ЗАТ "Руїз Даймондс", з 01.01.2008 по 29.09.2008 у ТОВ "Руїз Даймондс", суд зазначає наступне.
Як було зазначено судом раніше, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 444/2480/16-а.
При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Крім того, з метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства пралі та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.
Отже, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.10.2024 у спірні періоди ОСОБА_1 працював на посаді огранувальника алмазів у діаманти: з 17.02.1995 по 18.01.1996 у ЗАТ "Орнамент-Трейдинг Д", з 19.01.1996 по 28.06.1996 у ЗАТ "Орнамент-Трейдинг", з 12.05.1999 по 29.12.2000 у ТОВ "Елдіам", з 01.01.2001 по 29.11.2002 у ТОВ "Шарон", з 01.12.2002 по 31.12.2007 у ЗАТ "Руїз Даймондс", з 01.01.2008 по 29.09.2008 у ТОВ "Руїз Даймондс".
Більше того, відповідно до довідки від 29.09.2008, виданої ТОВ "Руїз Даймондс" слідує, що у період з 01.01.2008 по 29.09.2008, позивач виконував роботу повний робочий день, в режимі повної робочої неділі.
Відповідно до довідки від 24.09.2008, виданої ТОВ "Руїз Даймондс" слідує, що у період з 01.12.2002 по 31.12.2007, позивач виконував роботу повний робочий день, в режимі повної робочої неділі.
Згідно довідки від 29.11.2002, виданої ТОВ "Шарон" слідує, що у період з 01.01.2001 по 29.11.2002, позивач виконував роботу повний робочий день, в режимі повної робочої неділі.
Також, відповідно до довідки від 29.12.2000, виданої ТОВ "Елдіам" слідує, що у період з 12.05.1999 по 29.12.2000 слідує, що позивач виконував роботу повний робочий день, в режимі повної робочої неділі.
Окремо слід також зазначити, що професія «огранувальник алмазів в діаманти» відноситься до Списку 2 та дає право на пільгову пенсію.
Таким чином, зарахування до пільгового стажу позивача підлягають періоди роботи на посаді огранувальника алмазів в діаманти за Списком № 2: з 12.05.1999 по 29.12.2000 у ТОВ "Елдіам", з 01.01.2001 по 29.11.2002 у ТОВ "Шарон", з 01.12.2002 по 31.12.2007 у ЗАТ "Руїз Даймондс", з 01.01.2008 по 29.09.2008 у ТОВ "Руїз Даймондс".
Разом з тим, слід зазначити, що індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень, має бути мотивованим і зрозумілим для подальшого моделювання поведінки позивачем, в ході розгляду даної справи, судом з матеріалів оскаржуваного рішення ГУ ПФУ у Львівській області № 023830027434 від 11.03.2024, не виявлено зауважень чи/або сумніві щодо записів трудової книжки позивача, їх невідповідності або ж встановлення будь яких неточностей. Тому, суд зазначає, що спірні періоди роботи ОСОБА_1 на посаді огранувальщика алмазів в діаманти, а саме: з 17.02.1995 по 18.01.1996 у ЗАТ "Орнамент-Трейдинг Д", з 19.01.1996 по 28.06.1996 у ЗАТ "Орнамент-Трейдинг" підлягають до зарахування до загального стажу роботи, а з 12.05.1999 по 29.12.2000 у ТОВ "Елдіам", з 01.01.2001 по 29.11.2002 у ТОВ "Шарон", з 01.12.2002 по 31.12.2007 у ЗАТ "Руїз Даймондс", з 01.01.2008 по 29.09.2008 у ТОВ "Руїз Даймондс", підлягають зарахуванню, як до загального трудового стажу так, і до спеціального стажу роботи.
Що стосується не зарахування відповідачем до пільгового стажу період роботи згідно довідки №10/22 від 10.03.2021, оскільки форма довідки не відповідає додатку № 5, а саме не містить підпису працівника кадрів, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пунктів 3 - 5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок № 442).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до пункту 8 та 9 Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно зі Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, до такої категорії працівників віднесені також огранувальники алмазів у діаманти (розділ ХХХІІІ "Загальні професії", код: 23200000-15418).
Також у пункті 11 "Оброблення алмазів на діаманти без застосування робототехніки" розділу XIV "Оброблення металу" Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2003 року № 36, передбачено професію "огранувальник алмазів у діаманти". Таку ж професію передбачено і в розділі ХХХІІІ "Загальні професії" цього ж Списку.
Із системного аналізу наведених норм слідує, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 вересня 2023 року за результатами розгляду справи № 620/2611/20.
В контексті наведеного слід врахувати те, що в силу приписів Порядку № 383 до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків лише за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відтак задля зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи до 21 серпня 1992 року необхідно підтвердити відповідними документами умови праці за час виконання певної роботи, а після 21 серпня 1992 року - підтвердити такі умови праці проведеною атестацією її робочого місця.
Отже, що стосується періоду, який відображений саме у довідці № 10/22 від 10.03.2021 виданої АТ "Вінницький завод "Кристал", то суд зазначає, що період роботи з 01.09.1988 по 31.12.1991, є пільговим та відноситься до спеціального стажу.
Разом з тим, позивач просить зарахувати до спеціального стажу період роботи з 16.09.1996 по 06.05.1999, який по перше не відображено у довідці № 10/22 від 10.03.2021, по друге не підтверджується жодним документом, що у вказаний період позивач виконував роботу з такими умовами праці, які б давали йому право виходу на пенсію на пільгових умовах.
Відтак за наведених обставин слід дійти висновку, що період роботи позивача з 16.09.1996 по 06.05.1999 на посаді огранувальника алмазів у діамантиу ДП «Вінницький завод "Кристал" зарахуванню до пільгового стажу не підлягає.
З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 023830027434 від 11.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд також зазначає, що позивач визначив належний спосіб захисту своїх прав, щодо покладення зобов'язання на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посаді огранувальника алмазів в діаманти за Списком №2: з 17.02.1995 по 18.01.1996 у ЗАТ "Орнамент-Трейдинг Д", з 19.01.1996 по 28.06.1996 у ЗАТ "Орнамент-Трейдинг", з 12.05.1999 по 29.12.2000 у ТОВ "Елдіам", з 01.01.2001 по 29.11.2002 у ТОВ "Шарон", з 01.12.2002 по 31.12.2007 у ЗАТ "Руїз Даймондс", з 01.01.2008 по 29.09.2008 у ТОВ "Руїз Даймондс", та повторно розглянути заяву позивача від 04.03.2024 про призначення пенсії за віком на пільговим умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.
Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано договір від 05.07.2024 про надання правничої допомоги, який укладено між Чернілевською Р.В. (надалі - Адвокат) та адвокатом Конічеком Я.А (надалі -Клієнт).
Розділом 4 договору від 05.07.2024 визначено гонорар (вартість послуг) Адвоката. Так, відповідно до п. 4.1 за надання послуги з правової допомоги клієнт сплачує адвокатові плату у формі гонорару, розмір якого встановлено в розмірі 7000 грн, за підготовку позову та супровід розгляду справи щодо оскарження рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 11.03.2024.
Окрім того, до позовної заяви долучено акт виконаних робіт від 15.11.2024.
А також, надано квитанцію від 15.11.2024 на суму 7000,00 грн., яка підтверджує, що позивачем сплачено Адвокату Чернілевській Р. гонорар за договором від 05.07.2024.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи те, що гонорар адвоката встановлено у фіксованому розмірі, надання додаткових документів, які б підтверджували розмір гонорару, обсяг наданих послу, витраченого часу не є обов'язковим.
Аналогічні висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 18.08.2022 у справі № 340/323/21, від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21.
Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн., на відшкодування яких у позивача виникло право за результатами розгляду цієї справи, підлягають зменшенню.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що за результатами розгляду цієї справи відшкодування витрат на професійну правничу в сумі 5000 грн. відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 023830027434 від 11.03.2024, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 04.03.2024, при цьому зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи: з 17.02.1995 по 18.01.1996 у ЗАТ "Орнамент-Трейдинг Д";
з 19.01.1996 по 28.06.1996 у ЗАТ "Орнамент-Трейдинг";
з 12.05.1999 по 29.12.2000 у ТОВ "Елдіам";
з 01.01.2001 по 29.11.2002 у ТОВ "Шарон";
з 01.12.2002 по 31.12.2007 у ЗАТ "Руїз Даймондс";
з 01.01.2008 по 29.09.2008 у ТОВ "Руїз Даймондс".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2, періоди роботи: з 12.05.1999 по 29.12.2000 у ТОВ "Елдіам";
з 01.01.2001 по 29.11.2002 у ТОВ "Шарон";
з 01.12.2002 по 31.12.2007 у ЗАТ "Руїз Даймондс";
з 01.01.2008 по 29.09.2008 у ТОВ "Руїз Даймондс".
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 645,97 грн. (шістсот сорок п'ять гривень 97 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДПОУ 13814885)
Рішення суду сформовано: 14.07.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна