Номер провадження 22-ц/821/973/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/6850/24 Категорія: 305010900 Скляренко В.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
11 липня 2025 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі - ПАТ «Страхова компанія «УСГ», ОСОБА_2 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «УСГ», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
02.09.2024 року ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Страхова компанія «УСГ», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з вини ОСОБА_2 сталася ДТП, в якій було пошкоджено автомобіль позивача. Відповідно до висновку експерта від 19.07.2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 140 389,48 грн., а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 68 871,05 грн. Страховиком відповідача позивачу було відшкодовано 51 408,85 грн. (страхова виплата), тоді як мало бути відшкодовано 59 460,89 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без ПДВ). Вважає, що ПАТ «СК «УСГ» має доплатити страхове відшкодування позивачу в сумі 8 052,04 грн., а ОСОБА_2 - різницю між вартістю фактично завданої шкоди (вартість відновлювального ремонту) та вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що складає 71 518,43грн.
Стверджує, що внаслідок події ДТП ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка полягає у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації пошкодженого автомобіля, що мало негативні наслідки для самопочуття і здоров'я. Позивач оцінює грошовий еквівалент компенсації, завданої йому моральної шкоди, в розмірі 10 000 грн.
З урахуванням викладеного позивач просить суд в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнути на користь ОСОБА_1 з ПАТ «СК «УСГ» несплачене страхове відшкодування в розмірі 8 052,04 грн., а з ОСОБА_2 - різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 71 518,43 грн. та компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Просить також відшкодувати за рахунок відповідачів судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати з оплати судової експертизи в розмірі 3 800 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 71 518, 43 грн., зобов'язавши останнього після проведення ремонту транспортного засобу «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , передати ОСОБА_2 пошкоджені складові частини зазначеного транспортного засобу, а саме: задній бампер та задню кришку багажника (двері задні).
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 090,08 грн. та витрати за проведення експертизи в розмірі 1 900 грн.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «УСГ» - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «СК «УСГ» , суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та не доведеності позовних вимог в даній частині. Суд зазначив, що ПАТ «СК «УСГ» з дотриманням вимог, передбачених ст. 34 Закону № 1961, здійснило оцінку вартості матеріального збитку, завданого позивачу, оскільки направило уповноваженого аварійного комісара до позивача. 04.06.2024 року було проведено огляд пошкодженого автомобіля в присутності представника позивача, що підтверджується протоколом огляду від 04.06.2024 року, а за наслідками огляду складений звіт про визначення вартості матеріального збитку.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ПАТ «СК «УСГ» у спірних правовідносинах діяло цілком правомірно і не допустило неправомірних дій чи бездіяльності щодо позивача, а тому позовні вимоги до страхової компанії не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «СК «УСГ» та ухвалити нове рішення в цій частині, стягнувши з ПАТ «СК «УСГ» на користь ОСОБА_1 несплачене страхове відшкодування в розмірі 8 052,04 грн.; понесені судові витрати (судовий збір) у розмірі 121,20 грн.; половину незадоволених понесених судових витрат на оплату послуг судового експерта автотоварознавця в розмірі 1900 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в частині заявлених вимог до ПАТ «СК «УСГ» у зв'язку із невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що Звіт страховика, якому надав перевагу суд першої інстанції над висновком судового експерта, який був підготовлений для подачі до суду не містить в собі копії свідоцтва ОСОБА_5 , тобто неможливо пересвідчитись у наявності права останнього на складання звіту. Вважає, що суд здійснив власний висновок в цій частині виходячи з того, що на 1-й сторінці звіту вказується про те, що ОСОБА_5 має посвідчення оцінювача, однак в розумінні закону такий доказ не є належним, оскільки не є достатнім.
Оцінювач страховика при визначенні терміну експлуатації автомобіля не врахував дату та місце виготовлення останнього. В свою чергу, скаржник вважає, що експерт ОСОБА_6 виконав абсолютно правильний розрахунок.
Скаржник не погоджується із висновком суду про те, що позивач фактичними діями погодив суму страхового відшкодування, зокрема про це свідчить те, що з висновком експерта був проведений на замовлення позивача після отримання страхової виплати.
Суд не врахував право позивача, як потерпілого оскаржити рішення страховика, що визначене ст. 36.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування ( регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальниками чи особою, яка має право на відшкодування у судовому порядку.
02 червня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ПАТ «СК «УСГ» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що ПАТ «СК «УСГ» у спірних правовідносинах діяло цілком правомірно та не допустило неправомірних дій чи бездіяльності щодо позивача. Вказує, що ПАТ «СК «УСГ» в повному обсязі виплатило позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 51 458,85 грн., виконавши своє зобов'язання перед позивачем в повному обсязі.
Вказує, що висновок експерта № 79 від 19.07.2024 року є необ'єктивним, необґрунтованим та неправильним по своїй суті. У вказаному висновку експерт неправильно визначив коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0,66, в той час, як у звіті № 164823 про оцінку колісного транспортного засобу вірно зазначено про те, що коефіцієнт фізичного зносу (Ез) становить 0,7 (тобто 70%). Експерт не врахував той факт, що транспортний засіб 2012 року випуску.
Щодо стягнення з ПАТ «СК «УСГ» витрат на проведення експертизи в розмірі 3800 грн., вказує, що 04.06.2024 року транспортний засіб позивача було оглянуто, що підтверджується Актом огляду транспортного засобу від 04.06.2024 року, а тому позивач не набув правових підстав для самостійного обрання аварійного комісара чи експерта для визначення розміру збитків. Проведення експертизи, це вже особистий вибір позивача та його особисті витрати.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2025 року оскаржується в частині незадоволених позовних вимог до ПАТ «СК «УСГ», а тому рішення суду першої інстанції в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
01.06.2024 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «RENAULT LOGAN», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Смілянській, 31 в м. Черкаси, скоїла зіткнення з автомобілем «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинився попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Згідно постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2024 року у справі № 711/4495/24 ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні ДТП (т.1, а.с. 54).
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «RENAULT LOGAN», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована в ПАТ «СК «УСГ» згідно полісу обов'язкового страхування № 218158703 від 29.11.2023 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн., франшиза - 0 грн.
03.06.2024 року представник позивача звернувся до ПАТ «СК «УСГ» з письмовим повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, та заявою про виплату страхового відшкодування.
04.06.2024 року, за дорученням ПАТ «СК «УСГ», уповноважена особа за участю представника позивача здійснила огляд автомобіля «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , про що було складено відповідний акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) (т.1.,а.с. 114-115).
06.06.2024 року позивач звернувся до ПАТ «СК «УСГ» з заявою про виплату страхового відшкодування (т.1, а.с. 116).
Згідно Звіту №164823 від 24.06.2024 року про оцінку колісного транспортного засобу вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 131 059,46 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,7) - 56 765,55 грн. в тому числі ПДВ на запасні частини 5 306,71 грн. (т.1, а.с. 117-141).
Згідно страхового акту № ДКЦВ-00000000032002 від 08.07.2024 року ПАТ «СК «УСГ» прийняте рішення про здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 51 458,85 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без врахування ПДВ на запасні частини) на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП його автомобілю.
08.07.2024 року ПАТ «СК «УСГ» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 51 458,85 грн. (т.1, а.с. 11).
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених вище фактичних обставин, мають наступне правове регулювання.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (п. 34.3 ст. 34 Закону №1961).
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено загальне правило, відповідно до якого страхове відшкодування виплачується страховиком протягом 15 днів з дня узгодження ним його розміру з особою, яка має право на отримання відшкодування. При цьому визначено обов'язок страховика у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не врегульовано питання доплат у зв'язку із проведенням потерпілим власної експертизи, якщо є різниця у сумі страхового відшкодування.
За змістом п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право потерпілого на самостійне обрання експерта для визначення розміру шкоди безпосередньо пов'язане із належністю виконання страховиком свого обов'язку, передбаченого п. 34.2 ст. 34 вказаного Закону.
З матеріалів справи вбачається, що на замовленням позивача було складено висновок експерта № 79 від 19.07.2024 року судової автотоварознавчої експертизи, яким визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_1 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників внаслідок пошкодження під час ДТП 01.06.2024р. складає 140 389,48 грн., а вартість відновлювального ремонту із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 68 871,05 грн. (т.1,а.с. 12-18).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що потерпілий не позбавлений права на замовлення експертного дослідження для встановлення розміру завданих йому збитків. Проте виготовлений на замовлення потерпілого експертний висновок у такому випадку не має автоматичного пріоритету над Звітом про оцінку майна, складеним за замовленням страховика у відповідності до вимог ст. 34 Закону № 1961, за умови якщо такий звіт відповідає встановленим законом вимогам (складений належним оцінювачем та у відповідності до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 (далі - Методика оцінки).
Судом встановлено, що ПАТ «СК «УСГ» з дотриманням вимог, передбачених ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснило оцінку вартості матеріального збитку, завданого позивачу, оскільки направило уповноваженого аварійного комісара до позивача.
04.06.2024 року було проведено огляд пошкодженого автомобіля в присутності представника позивача, що підтверджується протоколом огляду від 04.06.2024 року, а за наслідками огляду складений Звіт про визначення вартості матеріального збитку.
При розгляді справи судом встановлено, що Звіт № 164823 від 24.06.2024 року відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методиці оцінки, а також іншим нормативно-правовим актам, з чим і погоджується колегія суддів.
Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали використанню відомостей зазначеного Звіту при обчисленні ПАТ «СК «УСГ» розміру страхового відшкодування.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача з приводу неналежності та недопустимості Звіту № 164823 від 24.06.2024 року як доказу по справі, оскільки зазначені доводи позивача є необґрунтованими.
Аналіз змісту норм ст.ст. 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить, що виплата страхового відшкодування потерпілій особі здійснюється страховиком після узгодження його розміру й на підставі заяви про страхове відшкодування, в якій зазначається зміст майнової вимоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили, що позивач не погодився зі змістом звіту про визначення вартості матеріальних збитків, складеним за замовленням ПАТ «СК «УСГ», та не узгодив суму страхового відшкодування. Так, Акт огляду транспортного засобу складений на підставі зовнішнього огляду ТЗ органолептичним методом був підписаний довіреною особою ОСОБА_4 без будь яких заперечень. Заява ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування була направлена ПАТ «СК «УСГ» - 06.06.2024 року.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).
Позивачем не надано доказів того, що в період до отримання суми страхового відшкодування останній повідомляв ПАТ «СК «УСГ» про свої заперечення щодо встановленого страховиком розміру матеріального збитку, а отже фактичними діями погодив суму страхового відшкодування.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладання на страховика обов'язку здійснити обчислення розміру страхового відшкодування на підставі експертного висновку, складеного за замовленням позивача 19.07.2024 року всупереч вимог п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
ПАТ «СК «УСГ» належним чином здійснило оцінку розміру матеріального збитку, завданого позивачу у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, та в повному обсязі виплатило позивачу належне до сплати страхове відшкодування.
Що стосується доводів апеляційної скарги в частині неправомірних дій ПАТ «СК «УСГ», колегія судів виходить з наступного.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягара доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц, постанова ВП ВС від 16.11.2021 року у справі № 904/2104/19).
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 01.11.2023 року у справі № 462/2056/20, засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2040/20).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог до ПАТ «СК'УСГ», оскільки страхова компанія стосовно позивача діяла правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, не допустила неправомірних дій чи бездіяльності щодо позивача, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення грошових коштів з ПАТ «СК'УСГ».
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи нічим не підтверджено та не наведено підстав, визначених у ст. 376 ЦПК України, які б давали підстави скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.
Згідно ст. 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., що підтверджено квитанцією від 30.08.2024 року та витрати за проведення автотоварознавчої експертизи 3800 грн.
З урахуванням того, що судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ПАТ «СК'УСГ» на користь позивача понесених останнім судових витрат, які складаються зі сплати судового збору та проведення автотоварознавчої експертизи.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надана відповідна правова оцінка, з якою погоджується апеляційний суд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді