Справа № 761/20524/25
Провадження № 1-кс/761/13988/2025
08 липня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12024110000000423 від 27.08.2024,
До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.01.2025 (у справі № 761/2307/25), яке вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти у сумі 23 500 доларів США.
Відповідно до змісту клопотання, заявник зазначає, що арешт на дане майно накладено необґрунтовано та безпідставно, оскільки належить не ОСОБА_5 , а її сину - ОСОБА_4 , який не має жодного відношення до кримінального провадження. Крім того, стороною обвинувачення не доведено, що таке майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, у зв'язку з невідповідністю такого майна ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України, що в свою чергу порушує конституційні права власника такого майна, у зв'язку із чим просить скасувати такий арешт.
В судове засідання представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 не прибув.
Прокурор в судове засідання також не прибув, при цьому звернувся із заявою про розгляд даного клопотання за його відсутності, з приводу задоволення вимог клопотання заперечував.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слід дійти такого висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, ГУНП у Київській області, за процесуального керівництва прокурорів Київської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024110000000423 від 27.08.2024 за підозрою окремих осіб, зокрема ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Далі, як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.01.2025 (у справі № 761/2307/25) накладено арешт на майно, що є предметом даного клопотання.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини (далі - Європейський Суд) від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.
Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Положеннями ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Як встановлено в судовому засіданні, арешт на вказане майно було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, а з урахуванням особливостей кримінального провадження, предмету досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що такий арешт цілком прийнятним та необхідним, в тому числі і на поточний момент.
При цьому слідчий суддя також бере до уваги те, що матеріали клопотання не містять достатнього документального підтвердження, що арешт накладено необґрунтовано або відпала потреба в арешті майна, про що в першу чергу має свідчити повна відсутність ризиків (приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження), передбачених ст. 170 КПК України, а отже, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.01.2025 (у справі № 761/2307/25), яке вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти у сумі 23 500 доларів США.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_6