Справа № 761/25483/24
Провадження № 2/761/2453/2025
14 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.,
за участі:
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача 1: Калюжного С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) про стягнення коштів, штрафних санкцій та моральної шкоди,
У липні 2024р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-4 т. 1) до відповідача АТ «Державний ощадний банк України», в якому просив суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача незаконно списані кошти в розмірі 15548,45 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача 54,33 грн. штрафних санкцій (неустойки) за прострочення зобов'язання;
- стягнути з відповідача на користь позивача 10000,0 грн. моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 червня 2013р. між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до договору № 1229301 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною схемою.
В період часу з 22 квітня 2024р. по 15 травня 2024р. позивач не міг з вини відповідача - банку здійснювати видаткові операції з цього банківського рахунку на суму 28817,00 грн., оскільки кошти, які надходили на цей рахунок, як зарахування пенсійних виплат та заробітної плати, були заблоковані та в подальшому списані банком.
22 квітня 2024р. позивач отримав від відповідача повідомлення про накладення арешту на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 , в АТ «Ощадбанк» (Київська філія) - на суму 28817,00 грн.
В подальшому листом від 20 червня 2024р. за № 11/5-16/5375/2014/с відповідач повідомив позивача, що на його поточні (карткові) рахунки накладено арешт, згідно: постанови про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_7 від 31 травня 2023р. видана Шевченківським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах суми 27250,0 грн.; постанови про арешт коштів боржника ВП НОМЕР_8 від 31 травня 2023р. видана Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах суми 1567,86 грн.
Банк зазначив, що при опрацюванні постанов, які надійшли до Банку через АСВП (електронно), відповідь автоматично надсилається через АСВП (електронно).
07 червня 2024р. відповідачем було списано з банківського рахунку позивача за ВП № НОМЕР_7 кошти на суму 13980,59 грн., та 04 липня 2024р. - 1567,86 грн., а загалом 15548,45 грн.
На думку позивача накладення арешту банком на його рахунок № НОМЕР_1 , який призначений виключно для виплати пенсії та заробітної плати унеможливив отримання позивачем пенсійних виплат, заробітної плати, що призвело до порушення його конституційних прав.
При цьому на думку сторони позивача, відповідачем були порушення положення ст. ст. 1066, 1068, 1071, 1073 ЦК України, і відповідно до положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 54,33 грн. за період заборгованості з 22 квітня 2024р. по 14 травня 2024р.
Крім того, неправомірна поведінка відповідача спричинила позивачу моральну шкоду, яку він оцінив в 10000,0 грн., та просив суд задовольнити цю вимогу на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України; ст. ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
20 серпня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 39-50 т. 1), в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Так, на адресу відповідача, була надіслана в установленому законом порядку постанова старшого державного виконавця про арешт коштів боржника від 31 травня 2023р., відповідно до якої відповідачем було накладено арешт на кошти позивача, які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 . При цьому твердження позивача, що зазначений вище рахунок є рахунком зі спеціальним режимом використання, є помилковим, в силу укладеного між сторонами 14 червня 2013р. додаткового договору № 1 до договору № 1229301 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною схемою, та положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 11 вересня 2017р. за № 89, положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Також сторона відповідача наголошувала, що у банку відсутні підстави для визначення статусу коштів, які обліковуються (надходять/залишились) на рахунок, як соціальні зарахування.
Крім того, відповідач вважає, що доводи сторони позивача щодо неправомірності дій, з накладення арешту на кошти на рахунку позивача та виконання платіжної інструкції є помилковими, оскільки позивачем не враховані положення ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 1071, 1074 ЦК України.
До того ж, сторона відповідача наголошувала, що доводи сторони позивача про те, що позивач фактично був позбавлений можливості користуватись своїми грошовими коштами та не мав можливості до існування, є неправдивими, оскільки Закон України «Про правовий режим воєнного стану» дозволяв позивачу користуватись його коштами, які обліковувались на рахунку, що і було здійснено позивачем.
Безпідставними, на думку сторони відповідача є, і вимоги позивача про стягнення на його користь пені, відповідно до положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не доведено належними і допустимими доказами факту порушення відповідачем прав позивача, а також позивачем проігноровані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в постанові від 25 січня 2022р. по справі № 761/16124/15. Як і необґрунтованими вважає, сторона відповідача вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.
Крім того, сторона відповідача акцентувала увагу суду, що грошові кошти в сумі 15548,45 грн., були направлені на погашення заборгованості позивача, як боржника за виконавчими провадженнями №№ НОМЕР_7, НОМЕР_8.
05 вересня 2024р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 77-93 т. 1), в якій сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначивши, що відповідачем не доведено правомірності дій з накладення арешту на кошти позивача, а також не визначено правової природи коштів, які обліковувались на рахунку позивача № НОМЕР_1 , не враховані положення ст. ст. 52, 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також сторона позивача звертала увагу суду, що в період часу з 22 квітня 2024р. по 14 травня 2024р., була позбавлена можливості користуватися грошовими коштами, які обліковуються на рахунку, а тому вимоги позивача про стягнення пені, в порядку визначеному ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» є обґрунтованими, враховуючи порушення відповідачем положень ст. ст. 1066, 1071, 1073 ЦК України.
Крім того, ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2024р. по справі № 370/3209/19, визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича О.В. від 31 травня 2023р. ВП № НОМЕР_7 про арешт коштів боржника на суму 27250,00 грн., яку направлено для виконання до АТ «Ощадбанк» та згідно з якою банком накладено арешт на кошти (пенсія, заробітна плата) боржника - фізичної особи: ОСОБА_1 , рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Філія - Головне управління по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк»; визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича О.В. від 31 травня 2023р. ВП № НОМЕР_8 про арешт коштів на суму 1567,86 грн., яку направлено для виконання до АТ «Ощадбанк» та згідно з якою банком накладено арешт на кошти (пенсія) боржника - фізичної особи: ОСОБА_1 , рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Філія - Головне управління по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк».
Враховуючи обставини, встановлені зазначеною вище ухвалою суду, сторона позивача вважала, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є правомірними і підлягають до задоволення.
17 вересня 2024р. на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 131-134 т. 1), в яких сторона відповідача проти позову заперечила, зазначивши, що відповідач діяв правомірно виконуючи відповідні вимоги державного виконавця. За змістом заперечення на відповідь відзив, є аналогічними за змістом відзиву на позов.
01 жовтня 2024р. на адресу суду позивачем було подано клопотання про залучення до участі у справі, в якості співвідповідача Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (а.с. 139-148 т. 1).
11, 17, 21 жовтня 2024р. на адресу суду позивачем було тричі подані заяви про збільшення позовних вимог, аналогічні за змістом (а.с. 190-196, а.с. 214-217, а.с. 242-249 т. 1), в яких позивач просив суд:
- стягнути з відповідача АТ «Державний ощадний банк України» на користь позивача - 15633,59 грн. списані кошти з поточного (карткового) рахунку № НОМЕР_1 , відкритого АТ «Ощадбанк» (Київська філія) на ім'я позивача, згідно постанов про арешт коштів боржника: 13980,59 грн. - ВП № НОМЕР_7 від 31 травня 2023р. виданою Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); 1567,86 грн. - ВП № НОМЕР_8 від 31 травня 2023р. видана Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ);
- стягнути з відповідача АТ «Державний ощадний банк України» на користь позивача 9586,29 грн. завданих збитків за безпідставне списання коштів;
- стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на користь позивача 10000,00 грн. моральної шкоди.
Свої вимоги про збільшення позовних вимог, позивач обґрунтовував тим, що ним додатково було укладено договір позики, у зв'язку з відсутністю коштів для існування, внаслідок чого йому було спричинено збитки в розмірі 8745,6 грн. (інфляційні витрати - 843,96 грн. + відсотки за користування позикою - 786,89 грн. + штрафні санкції - 2114,75 грн. + штраф - 5000,0 грн.).
Крім того, позивачу було спричинено додаткові збитки 840,69 грн. - збитки за безпідставне списання коштів (інфляційні втрати 574,29 грн. + 266,4 грн. штрафні санкції).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024р. було залучено до участі у справі, в якості співвідповідача Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ).
15 січня 2025р. на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог (а.с. 61-66 т.2), в якій позивач просив суд:
- стягнути з відповідачів: АТ «Державний ощадний банк України», Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на користь позивача - 16985,63 грн., списані кошти з поточного (карткового) рахунку № НОМЕР_1 , відкритого АТ «Ощадбанк» (Київська філія) на ім'я позивача, згідно з постановами про арешт коштів боржника, у тому числі: 13980,59 грн. - списаних коштів згідно з постановою ВП № НОМЕР_7 від 31 травня 2023р. виданою Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); 3005,04 грн. - списаних коштів згідно з постановою ВП № НОМЕР_8 від 31 травня 2023р. виданою Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - солідарно (далі по тексту - вимога № 1);
- стягнути з відповідачів: АТ «Державний ощадний банк України», Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на користь позивача 10786,98 грн. завданих збитків - солідарно (далі по тексту - вимога № 2);
- стягнути з відповідачів: АТ «Державний ощадний банк України», Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на користь позивача 10000,00 грн. моральної шкоди - солідарно (далі по тексту - вимога № 3).
16 січня 2025р. на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (а.с. 75, 76 т. 2), в яких відповідач проти позову заперечив, зазначивши, на виконанні у Відділі перебували виконавчі провадженні, які закінчені на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання боржником зобов'язань), а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2025р. були прийняті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог від 11, 17, 21 жовтня 2024р., від 15 січня 2025р.
31 березня 2025р. на адресу суду стороною позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 107-112 т. 2).
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2025р. судом відмовлено в прийнятті до розгляду заяви сторони позивача про уточнення позовних вимог від 31 березня 2025р.
01 липня 2025р. позивачем подано до суду заяву про поновлення процесуального строку та збільшення розміру позовних вимог, в редакції від 01 липня 2025р.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 липня 2025р. заяву позивача про поновлення процесуального строку на звернення до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог в редакції від 01 липня 2025р. - залишено без задоволення; відмовлено в прийняті та повернуто позивачу заяву про збільшення розміру позовних вимог в редакції від 01 липня 2025р.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, з урахуванням прийнятих судом до розгляду заяв про збільшення та уточнення позовних вимог, відповіді на відзив, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Відповідач Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, свого представника до суду не направив, поважності причин неявки не повідомив, відзив на позов стороною відповідача не подавався.
Враховуючи положення ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторони відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ).
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача АТ «Державний ощадний банк України», розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023р. по справі №370/3209/19, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задоволено. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2022р. по цивільній справі № 370/3209/19 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1152,6 грн.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 07 березня 2023р. по справі № 370/3209/19, яка набрала законної сили, заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про ухвалення додаткової постанови - задоволено частково.
Ухвалено додаткову постанову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_3 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2022р., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 24500,0 грн.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2024р. по справі № 370/3209/19, яка набрала законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича О.В. від 31 травня 2023р. ВП № НОМЕР_7 про арешт коштів боржника на суму 27250,00 грн., яку направлено для виконання до АТ «Ощадбанк» та згідно з якою банком накладено арешт на кошти (пенсія, заробітна плата) боржника - фізичної особи: ОСОБА_1 , рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Філія - Головне управління по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк»; визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевича О.В. від 31 травня 2023р. ВП № НОМЕР_8 про арешт коштів на суму 1567,86 грн., яку направлено для виконання до АТ «Ощадбанк» та згідно з якою банком накладено арешт на кошти (пенсія) боржника - фізичної особи: ОСОБА_1 , рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Філія - Головне управління по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк».
Зазначеною ухвалою Макарівського районного суду Київської області, було встановлено, що постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінкевичем О.В. від 31 травня 2023р. на підставі виконавчого листа № 370/3209/19, виданого 10 травня 2023р. Макарівським районним судом Київської області відкрито виконавчі провадження: ВП № НОМЕР_7 - про стягнення заборгованості у розмірі 24500,00 грн.; ВП № НОМЕР_8 - про стягнення заборгованості у розмірі 1152,60 грн.
Іншою постановою державного виконавця від 31 травня 2023р. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_7 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, крім коштів звернення стягнення на які заборонено законом, - у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів - 27250,00 грн.
На підставі цієї постанови накладено арешт на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Приватбанк», код банку 14360570. Розпорядженням державного виконавця № НОМЕР_7 від 14 липня 2023р. грошові кошти, які надійшли 04 липня 2023р. у сумі 11403,44 грн. перераховано, у тому числі на користь стягувача (10094,04 грн.), виконавчий збір, витрати виконавчого провадження.
Розпорядженням державного виконавця № НОМЕР_7 від 22 серпня 2023р. грошові кошти, які надійшли 21 серпня 2023р. у сумі 1865,97 грн. перераховано, у тому числі на користь стягувача (1696,34 грн.), виконавчий збір, витрати виконавчого провадження.
22 квітня 2024р. позивач ОСОБА_1 отримав повідомлення від АТ «Державний ощадний банк України» про накладення арешту на рахунок № НОМЕР_3 , в АТ «Державний ощадний банк України» (Київська філія) - на суму 28817,00 грн.
23 квітня 2024р. позивач ОСОБА_1 подав до відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій - рахунок № НОМЕР_4 , в АТ «Державний ощадний банк України» (Київська філія).
Постановою державного виконавця від 02 травня 2024р. ВП № НОМЕР_7 визначено для боржника - фізичної особи: ОСОБА_1 , рахунок НОМЕР_3 , відкритий у Філія - Головне управління по м. Києві та Київській області АТ «Державний ощадний банк України», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про держаний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 15 ЦК України ).
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до ч. 3 цієї статті кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009р. у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду з вимогою № 1 позивач просив суд стягнути на його користь солідарно з відповідачів у відшкодування матеріальної шкоди - 16985,63 грн., списані кошти з поточного (карткового) рахунку № НОМЕР_1 , відкритого АТ «Ощадбанк» (Київська філія) на ім'я позивача, згідно з постановами про арешт коштів боржника, у тому числі: 13980,59 грн. - списаних коштів згідно з постановою ВП № НОМЕР_7 від 31 травня 2023р.; 3005,04 грн. - списаних коштів згідно з постановою ВП № НОМЕР_8 від 31 травня 2023р.
На думку сторони позивача, поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України» (Київська філія) на ім'я позивача має лише цільове призначення для зарахування пенсійних виплат/ заробітної плати, а тому на грошові кошти, які обліковуються на цьому рахунку не може бути накладено арешт, і обліковані на рахунку грошові кошти не можуть бути списані.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 14 червня 2013р. між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до договору № 1229301 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною схемою.
Пунктом 1.1. цього договору визначено, що Банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_5 в гривня України, код банку 322669 на умовах тарифного плану «Пенсійний (в т.ч. «Арсенал»). Банк надає Клієнту платіжну картку типу «Mastercard Debit Standard» та ПІН - конверт до неї. Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, які надходять Клієнту та забезпечити проведення розрахунків за операціями, у тому числі з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту.
Таким чином, суд вважає, що твердження позивача, що поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 може бути використаний виключно для зарахування заробітної плати позивача та пенсії є помилковим, враховуючи вищезазначений предмет договору, а також положення ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
При зверненні до суду з вказаним позовом, позивач в ході розгляду справи в суді зазначав, що при виконанні відповідачем АТ «Державний ощадний банк України» постанов державного виконавця від 31 травня 2023р. зазначеним відповідачем були грубо порушенні норми Закону України «Про виконавче провадження», і не враховані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені в пунктах 77, 78 постанови від 20 квітня 2022р. у справі № 756/8815/20, При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, положеннями ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» регламентується особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця; ст. 54 цього Закону визначено порядок виявлення дебіторської заборгованості боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, а ст. 59 - зняття арешту.
Таким чином, посилання сторони позивача на зазначені правові позиції є помилковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 ЦК України).
Відповідно до зазначених норм шкода відшкодовується потерпілому, тобто тій особі, якій вона завдана. Такий висновок узгоджується з загальною ознакою цивільно-правової відповідальності, якою є її компенсаторний характер; тому заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані виключно на компенсацію майнових втрат саме потерпілого, тобто відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019р. у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18, пункти 82, 83), від 18 березня 2020р. у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.22), від 22 вересня 2020р. у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20, пункт 69)).
При зверненні до суду з вимогою № 1 позивач, з одночасним посиланням на положення ст. ст. 1073, 1166 ЦК України, зазначав, що відповідачі несуть солідарну відповідальність за спричинену йому шкоду, яка полягає в перерахуванні грошових коштів з поточного рахунку позивача, з примусового виконання виконавчих листів, виданих Макарівським районним судом Київської області на користь стягувача ОСОБА_3 , при цьому протягом всього часу розгляду справи в суді стороною позивача не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження розміру цієї шкоди, враховуючи положення ст. 22 ЦК України.
Як і не встановлено судом, неправомірність дій відповідача АТ «Державний ощадний банк України», щодо здійснення списання грошових коштів позивача на виконання вимоги державного виконавця, враховуючи те, що постанови державного виконавця від 31 травня 2023р. були чинними. Посилання сторони позивача на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2024р. по справі № 370/3209/19, як на підтвердження неправомірності дій відповідача АТ «Державний ощадний банк України», судом оцінюється критично, в силу положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказ окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги № 1, при цьому судом враховано положення ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» положення п. 60 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, що затверджена постановою Правління НБУ від 29 липня 2022р. за № 163.
Також, судом враховано, що протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача, не були спростовані доводи сторони відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), що грошові кошти, які були списані з рахунку позивача, в подальшому були направлені на задоволення вимоги стягувача ОСОБА_3 у ВП № НОМЕР_7, ВП № НОМЕР_8, і зазначені виконавчі провадженні закінченні, у зв'язку з фактичними виконанням боржником (позивачем) свого обов'язку з погашення суми заборгованості, при цьому судом не встановлені обставини оскарження відповідних постанов про закінчення виконавчих проваджень, а також звернення позивача з позовом до ОСОБА_3 , в порядку ст. 1212 ЦК України.
Звертаючись до суду з вимогою № 2, позивач просив суд стягнути з відповідачів: АТ «Державний ощадний банк України», Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на свою користь позивача 10786,98 грн. завданих збитків, в солідарному порядку.
При цьому позивач, зазначав, що у зв'язку з відсутністю грошових коштів, він вимушений був укласти 30 квітня 2024р. договір позики з ОСОБА_4 , та внаслідок невиконання ним зобов'язань за договором позики, він вимушений був нести збитки, у вигляді відсотків за користування позикою, інфляційні втрати, три відсотки річних, в порядку ст. 625 ЦК України та пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що загалом становить 8745,6 грн.
За змістом ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Так, протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження тих обставин, що внаслідок дій/бездіяльності сторони відповідачів позивач вимушений був укласти вищезазначений договір позики, відсутні докази того, що невиконання позивачем зазначеного договору позики, пов'язано саме з діями/бездіяльністю сторони відповідачів.
Крім того, заявляючи вимоги про стягнення інфляційних втрат, три відсотки річних, в порядку ст. 625 ЦК України, пеню та штраф, за невиконання позивачем зобов'язань за договором позики, позивачем не були враховані положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
До того ж, згідно з п. 7 зазначеного вище договору позики, за прострочення повернення позики, позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 5000,0 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка прострочена за кожний день прострочення. Таким чином, за одне і те саме порушення зобов'язання, сторона боржника двічі притягається до відповідальності, що прямо суперечить ст. 61 Конституції України.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів у розмірі 8745,6 грн.
Не підлягають задоволенню, і вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів інфляційне збільшення у розмірі 1644,13 грн. за безпідставне на думку позивача списання коштів з його поточного рахунку, та штрафні санкції у розмірі 397,25 грн., розраховані, в порядку ст. 625 ЦК України, враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги № 1.
Не підлягає задоволенню і вимога № 3, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За загальним правилом, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, в п. 3, 9 Постанови від 31 березня 1995р. № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При цьому, до істотних обставин, що підлягають з'ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов'язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
З огляду на вищевикладене, закон пов'язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 8), 9) ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною позивача не було надано до суду належних і допустимих доказів в обгрунтування заявленої вимоги № 3. Так, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, щодо спричинення позивачу діями/бездіяльністю моральної шкоди, відсутні відомості, з яких критеріїв, позивачем було оцінено моральну шкоду саме в розмірі 10000,0 грн., при цьому судом враховано, що жодна редакція позовної заяви, численних заяв сторони позивача про зміну (збільшення/зменшення) позовних вимог не місить обставин заподіяння позивачу моральної шкоди зі сторони відповідачів. Так, у первісній редакції позову, в обгрунтування правових підставі для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався додатково на положення ст. ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», проте в ході розгляду справи в суді, позивач не міг пояснити суду, яким чином зазначена норма Закону, регулює правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги № 3.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідачів не підлягають стягненню судові витрати.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 13, 15, 16, 22, 23, 625, 1066, 1071, 1073, 1074, 1166, 1167, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України; ст. ст. 18, 48,52, 59 Закону України «Про виконавче провадження»; ст. ст. 4, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ: 00032129, адреса знаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12Г), Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (код ЄДРПОУ: 34967593, місцезнаходження:м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110) про стягнення коштів, штрафних санкцій та моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 14 липня 2025р.
Суддя: