Справа № 761/45151/24
Провадження №1-кп/761/2665/2025
Іменем України
11 липня 2025 року, Шевченківський районний суд міста Києва у складі
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №62024100130001667 від 05.07.2024 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кроловець Сумської області, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовець, не заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_3 ,
Солдат ОСОБА_3 в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст., 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), близько 08 год. 00. хв 13.06.2024 самовільно залишила пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , після чого проводила час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення до військової частини НОМЕР_1 до моменту її затримання 28.09.2024.
Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення передбачена ч. 5 ст. 407 КК України, як нез'явлення до місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 надав показання, відповідно до яких вона визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та повністю підтвердила обставини за яких вчинила дане кримінальне правопорушення, вказала, що у вказаний період в неї померла мати, а у відпустку її не відпускали, а тому залишила розташування військової частини. Також зазначила, що вона у повній мірі усвідомила кримінально-протиправний характер своїх дій та щиро розкаюється у вчиненому, просила суд не призначати їй суворе покарання.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що всі учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції, роз'яснивши ОСОБА_3 положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку прокурора, обвинуваченої, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин справи, які усіма учасниками судового розгляду визнані та ніким не оспорюються.
Отже, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченої ОСОБА_3 у самовільному залишенні військової частини без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану військовослужбовцем, доведена повністю, а дії обвинуваченої ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.
Вирішуючи питання про покарання, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій їх небезпечності та даним про особу винного.
Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що остання на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, не заміжня, рішенням суду позбавлена батьківських прав, є військовослужбовцем, характеризується негативно.
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, які згідно з ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
З врахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи винного, її ставлення до вчиненого, яка щиро розкаялася в скоєному, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, за якою визнав її винуватою.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для її перевиховання та попередження вчинення нею нових злочинів.
При цьому суд враховує, що у зв'язку із набранням 27.01.2023 чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК, вчинене в умовах воєнного стану.
З огляду на вищевказані обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не застосовувався.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 374-376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк - 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання, після звернення вироку до виконання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, - в той самий строк з моменту отримання копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1