Справа № 585/2531/25
Номер провадження 3/585/913/25
14 липня 2025 року м.Ромни
Суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області Шульга В.О., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 , не працюючу, паспорт id НОМЕР_1 від 03.04.2023 року РНОКПП: НОМЕР_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
03.07.2025 року до Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшов адміністративний матеріал за ч. 1 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
В протоколі від 25.06.2025 року зазначено, що 25.06.2025 року гр. ОСОБА_1 , 1987 року народження ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків, передбачених законодавством щодо забезпечення умов проживання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , 2008 р.н., а саме 25.06.2025 року при обстеженні умов проживання у будинку було брудно, речі розкидані, постільна білизна не заслана, посуд брудний, чим не виконав вимоги ст. 150 Сімейного Кодексу України, чим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, в протоколі в графі пояснення особи яка притягується до до адміністративної відповідальності зазначила «З вище зазначеним згодна», також клопотала про проведення розгляду протоколу без неї.
Частина 1 ст. 184 КУпАП передбачає ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно положень ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція цієї норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Об'єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і необережності.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна рахуватися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
З огляду на викладене, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, не конкретизовано, у який саме спосіб (дія/бездіяльність) ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов проживання та виховання своєї доньки. Крім цього не вказано які саме обов'язки щодо забезпечення належних умов виховання та проживання не виконала ОСОБА_1 і якими нормативно - правовими атами передбачені ці обов'язки.
Вказане прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (зокрема, п. 31 рішення від 28.10.2003 у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
На національному рівні КСУ в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у справі як доказ тільки у тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Оцінюючи вказаний протокол відповідно ст. 252 КУпАП, суд приходить до переконання, що він складений без дотримання вимог процесуального закону, що при розгляді справи по суті може потягнути за собою визнання його як доказу недопустимим.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, що відповідно до приписів ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 184, 247, 251, 283-285 КУпАП суддя,-
Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 10-ти днів з моменту її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги через Роменський міськрайонний суд Сумської області.
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В.О. Шульга