Справа № 569/3110/25
09 липня 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Гордійчук Н.О., розглянувши матеріали, що надійшли із УПП в Рівненській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 05.02.2025 року серії ЕПР1 №239269, 05.02.2025 року о 15 год. 00 хв. в м. Рівне по вул. Кулика і Гудачека, 24, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820 номер 0567, що підтверджується тестом №2734 від 05.02.2025 року, 15:35 год. Результати огляду становить 1,60 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сенчук В.П. в судовому засіданні просили закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного провадження. ОСОБА_1 пояснив, що 05 лютого 2025 року близько 14:50 год. дійсно керував транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , поспішаючи додому, оскільки його вже чекали гості на святкування, ймовірно зачепив автомобіль Mercedes C220D, д.н.з. НОМЕР_3 , однак цього не помітив, удару не відчув, наміру покинути місце ДТП не мав, вину у вчиненні якої визнав. Через деякий час, відірвавши від святкування з рідними, де він вживав алкогольні напої, йому зателефонував працівник поліції та повідомив, що необхідно під'їхати на місце події. На вказане працівником поліції місце під'їхав згодом, за кермом перебував товариш ОСОБА_2 , оскільки по приїзду додому він вживав алкогольні напої. Крім того, захисник ОСОБА_1 адвокат Сенчук В.П. подав до суду додаткові пояснення, в яких звернув увагу також на неправильність кваліфікації правопорушення, зазначеної у протоколі оскільки в даному випадку працівники поліції мали б застосувати ч. 4 ст. 130 КУпАП (вживання після ДТП).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомив суду, що 05 лютого 2025 року до нього зателефонував товариш ОСОБА_1 і запитав чи зможе він підвезти його на вулицю Кулика і Гудачека, 24. Погодившись, сів за кермо його автомобіля та привіз його, зупинившись навпроти ТЦ «Велмарт» з правої сторони, після повернення ОСОБА_1 через 1,5-2 години завіз його додому.
Працівник поліції Шевчук В.Ю., який складав протокол про адміністративне правопорушення пояснив суду, що 05 лютого 2025 року близько 14 год. 51 хв., перебуваючи в іншому кінці міста, прочитав фабулу, яка надійшла на робочий планшет щодо ДТП і залишення її місця. Зв'язався з потерпілим, який пояснив, що в момент випередження автомобіль (яким як пізніше з'ясувалося керував ОСОБА_1 ) зачепив його транспортний засіб, потерпілий запам'ятав номера авто, по яких встановили особу ОСОБА_1 . Виїхав на виклик, та зателефонував ОСОБА_1 о 15:01 год. Прибув на місце ДТП для складання матеріалів за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до такого висновку.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений та регулюється Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.
Відповідно до п. 2.9.а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч. 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності такої ознаки цього адміністративного правопорушення, як керування транспортним засобом.
Відтак, особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, при тому відмовилась від проходження огляду на стан такого сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до абзацу 25 п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі».
Зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Коли ж особа перебуває поруч з транспортним засобом або ж у ньому і навіть із ввімкненим двигуном - склад правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.
Під керуванням транспортним засобом необхідно розуміти безпосередньо перебування у русі транспортного засобу, такий рух повинен здійснюватися за допомогою дії водія.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вказаному адміністративному правопорушенні в матеріалах справи містяться наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 239269 від 05.02.2025 року, а також відео цієї події зафіксоване на нагрудні камери поліцейських; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 05.02.2025 року о 15 год. 34 хв..; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.02.2025 року о 15 год. 37 хв.; тестування на алкоголь за допомогою Alcotest Drager 6820 №2734 від 05.02.2025 року о 15 год. 35 хв. ; зобов'язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №239269 від 05.02.2025 року; довідка інспектора поліції про те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за
ст. 130 КУпАП протягом року не притягувався, посвідчення водія - НОМЕР_4 .
Згідно з даними тестування ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння (Alcotest Drager 6820, тест №2734, останнє калібрування не перевищує 1 року), проведеного 05.02.2025 року о 15 год. 35 хв., показник сп'яніння становив 1,60 проміле, з чим він був ознайомлений, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 , в тесті та згідно дослідженого відеозапису події з результатом огляду погодився, скарг на дії працівників поліції не мав.
Досліджені судом матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що дало би поліцейським підстави для висунення йому вимоги про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що поліцейські зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 чи будь-яким іншим способом самі безпосередньо виявили факт керування останнім автомобілем та на місці виявили ознаки алкогольного сп'яніння. Водночас, ОСОБА_1 пояснив суду, що вживав алкоголь вже після того, як вчинив ДТП, приїхавши додому. На місце ДТП після дзвінка поліцейського він прибув на власному авто під керуванням товариша ОСОБА_2 , який був допитай в судовому засіданні та підтвердив вказані обставини.
З дослідженого судом відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається лише факт розмови ОСОБА_1 з поліцейськими. Також на відеозаписі міститься момент складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи в присутності ОСОБА_1 .
Будь-які інші докази, які б свідчили про те, що Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 рухався чи переслідувався поліцейськими в матеріалах справи відсутні.
За наведеного, матеріали справи не містять беззаперечних доказів, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме те, що він керував транспортним засобом 05.02.2025 року о 15 год. 00 хв. в
м. Рівне по вул. Кулика і Гудачека, 24, в стані алкогольного сп'яніння.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів cуд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Зазначене викладено в п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
За наведеного вище, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви щодо винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена достатніми, допустимими та достовірними доказами, в матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння за обставин, вказаних в протоколі, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого
ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.130, 247, 284 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Н.О. Гордійчук