Справа № 564/2335/25
14 липня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, незаміжньої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, непрацюючої, відповідно до ст. 89 КК України несудимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.190 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , приблизно у середині травня 2025 року, точного часу та дати досудовим розслідуванням не встановлено, виготовила та розмістила паперові оголошення на зупинках громадського транспорту в м. Костопіль, Рівненського району Рівненської області, про продаж дров, яких у неї насправді не було і наміру їх продавати вона не мала.
Так, 20.05.2025, ОСОБА_3 , діючи з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом поставки дров, не маючи наміру та реальної можливості виконати взяті на себе зобов'язання, заволоділа грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 в сумі 4000 гривень, які 20.05.2025 о 10 год. 56 хв. були перераховані останнім через термінал самообслуговування на картковий рахунок AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_3 .
Надалі ОСОБА_3 , 20.05.2025 в 11 год. 42 хв., через банкомат AT КБ «ПриватБанк», зняла отримані від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 3500 грн., та 21.05.2025 о 10 год. 01 хв. грошові кошти в сумі 500 грн., та розпорядилась ними на власний розсуд, чим завдала потерпілому матеріальну шкоду на суму 4000 грн.
Крім того, ОСОБА_3 , 21.05.2025, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом поставки дров, не маючи наміру та реальної можливості виконати взяті на себе зобов'язання, заволоділа грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6 в сумі 3500 гривень, які 21.05.2025 о 09 год. 32 хв. були перераховані останнім через термінал самообслуговування на картковий рахунок AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_3 .
Надалі ОСОБА_3 , 21.05.2025 в 09 год. 5 8 хв., через банкомат AT КБ «ПриватБанк», зняла отримані від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 3500 грн., та розпорядилась ними на власний розсуд, чим завдала потерпілому матеріальну шкоду на суму 3500 грн. з
Також ОСОБА_3 , 22.05.2025, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом поставки дров, не маючи наміру та реальної можливості виконати взяті на себе зобов'язання, заволоділа грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 в сумі 3800 гривень, які 22.05.2025 о 10 год. 52 хв. були перераховані останньою через термінал самообслуговування на картковий рахунок AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_3 .
Надалі ОСОБА_3 , 23.05.2025 об 11 год. 3 8 хв., через банкомат AT КБ «ПриватБанк», зняла отримані від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 3800 грн., та розпорядилась ними на власний розсуд, чим завдала потерпілій матеріальну шкоду на суму 3800 грн.
Крім того, ОСОБА_3 , 24.05.2025, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, під приводом поставки дров, не маючи наміру та реальної можливості виконати взяті на себе зобов'язання, заволоділа грошовими коштами потерпілого ОСОБА_8 в сумі 3500 гривень, які 24.05.2025 о 10 год. 12 хв. були перераховані останнім через термінал самообслуговування на картковий рахунок AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_3 .
Надалі ОСОБА_3 , 24.05.2025 об 10 год. 26 хв., через банкомат AT КБ «ПриватБанк», зняла отримані від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 3800 грн., та розпорядилась ними на власний розсуд, чим завдала потерпілій матеріальну шкоду на суму 3500 грн.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 повністю визнала себе винуватою у пред'явленому обвинуваченні, підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини, у вчиненому щиро розкаялася .
Потерпілі в судове засідання не з'явилися, подали до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності, претензій до обвинуваченої не мають і мати не будуть, оскільки їм в повному обсязі відшкодовані збитки.
Враховуючи те, що обвинувачена повністю визнала вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, та ч.2 ст.190 КК України доведена повністю та кваліфікація її дій правильна.
Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно ч.2 ст.50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При вирішенні питання призначення ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує обставини, що пом'якшують покарання та обставини, що його обтяжують, особу обвинуваченої, яка характеризується посередньо, однак обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, а також беручи до уваги щире каяття обвинуваченої у вчиненому, її відношення до скоєних кримінальних правопорушень, думку потерпілих, які не мають претензій до обвинуваченої, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно призначити міру покарання ближче до нижньої межі санкції статті, що передбачає відповідальність за кожне вчинене нею кримінальне правопорушення та у відповідності до ч.1 ст.70 КК України - за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Враховуючи особу винної ОСОБА_3 , яка щиро розкаялася у вчиненому та запевнила суд, що вона усвідомила свою провину та в подальшому вчиняти подібного не буде, її особисте ставлення до вчиненого, характер та ступінь тяжкості вчиненого нею кримінальних правопорушень, а також наявність обставин, що пом'якшують їх покарання - повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування потерпілим заподіяної матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без позбавлення її волі, прийнявши рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст.75 КК України, що буде достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинувачену ОСОБА_3 обов'язки у відповідності до пп. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
Цивільні позови до обвинуваченої ОСОБА_3 не заявлялися.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66-67, 75, 76, ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.190, ч.1 ст.357 КК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 та ч.2 ст.190 КК України та призначити їй покарання :
- за ч.1 ст.190 КК України - у виді громадських робіт строком 200 (двісті) годин;
- за ч.2 ст.190 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточну міру покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік .
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік .
Відповідно до пп. 1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченої ОСОБА_3 не застосовувались.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1