Дата документу 10.07.2025Справа № 554/10266/25
Провадження № 1-кс/554/8548/2025
10 липня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою від 31.03.2025 року,
Заявник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави із скаргою на бездіяльність ТУ ДБР у м. Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою від 31.03.2025 року.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, заявник зазначив, що він звернувся до Генеральної Прокуратури України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та ТУ ДБР у м. Києві із заявою про вчинення щодо нього кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.127, ч.3 ст.146 КК України. Станом на 04.07.2025 року відомості про вчинення кримінальних правопорушень за його заявою до ЄРДР не внесено, натомість, він отримав відповідь слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві, якою йому фактично відмовлено у внесенні відомостей до ЄРДР із посланням на те, що із поданої заяви не вбачається достатніх об'єктивних даних, які б вказували на вчинення неправомірних дій з боку працівників правоохоронних органів. Із вказаною відповіддю заявник не погодився, вважав її такою, що суперечить положенням статті 214 КПК України.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 підтримав скаргу, просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
Представник ТУ ДБР у м. Полтаві до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, а тому у відповідності до ч.3 ст.306 КПК України його неявка не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши пояснення заявника, вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про повернення скарги особі, яка її подала, виходячи з такого.
Згідно з ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Відповідно до ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначений главою 26 розділу ІІІ КПК України.
Згідно ч.1 ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Разом із цим, територіальну підсудність скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора нормами глави 26 розділу ІІІ КПК України не визначено, а тому при вирішенні цього питання слідчий суддя вважає за необхідне, за аналогією закону, застосувати ті норми КПК України, які регулюють подібні правовідносини. Такою нормою є ч.2 ст. 132 КПК України, яка визначає територіальну підсудність розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до цієї норми закону зазначені клопотання розглядаються судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
При цьому суд виходить з положень ч.6 ст.9 КПК України, відповідно до якої у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Згідно з приписами п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
За правилами ч.7 ст.100, ч.2 ст.132, ч.1 ст.184, ч.1 ст.192 КПК України клопотання під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Виходячи з системного аналізу наведених норм КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює досудове розслідування, а тому, з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК України, зазначене правило застосовується й до розгляду скарг і клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом.
При цьому, за змістом положень ст.38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють досудове слідство і дізнання) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України.
Отже, системний аналіз положень п.8 ч.1 ст.3 та ч.1 ст.38 КПКУкраїни дає підстави дійти висновку, що органом досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні є не сам правоохоронний орган, до складу якого входить відповідний підрозділ (Національна поліція України, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань), а його підрозділ (управління, відділ), визначений ч.1 ст.38 КПК України.
Статтею 1 КПК передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, із заявою про вчинення кримінальних правопорушень від 31.03.2025 року.
Листом керівником П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 за вих. № 18850-25/к/11-06-947/25чг від 25.04.2025 року цю заяву переадресовано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, для розгляду по суті та прийняття рішення відповідно до норм діючого законодавства України.
У подальшому, слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 від 21.05.2025 року ОСОБА_3 відмовлено у внесенні відомостей про вчинення кримінальних правопорушень до ЄРДР за заявою від 31.03.2025 року, підставою чого зазначено, що вона не містить достатніх об'єктивних даних, які б вказували на вчинення неправомірних дій з боку працівників правоохоронних органів. Водночас ОСОБА_3 роз'яснено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням щодо невнесення відомостей до ЄРДР, він має право оскаржити його відповідно до ст.ст.303-305 КПК України до слідчого судді суду, в територіальній юрисдикції якого знаходиться орган, який прийняв відповідне рішення.
Таким чином, предметом оскарження ОСОБА_3 у даному випадку є можлива бездіяльність саме Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні управління.
З 01 березня 2021 року у зв'язку із реформуванням органів Державного бюро розслідувань, у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань почали діяти слідчі підрозділи із дислокацією у всіх областях України.
Під час розгляду скарги встанов лено, що заявник оскаржує можливу бездіяльність уповноваженої посадової особи не ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, до складу якого входить Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві, а оскаржується бездіяльність слідчого слідчого підрозділу - слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові), що фактично розташований в м. Харків, проспект Героїв Харкова, 145, 61068, тобто фактично розташований в межах територіальної юрисдикції Салтівського районного суду міста Харкова і не належить до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду міста Полтави.
З огляду на вказане, скарга повинна буди подана до суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться слідчий підрозділ органу досудового розслідування, а саме - до Салтівського районного суду міста Харкова, розташованого за адресою: проспект Ювілейний, 38Е, Харків, Харківська область, 61005.
Відповідно до ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з п.2 ч.2 ст.304 КПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч.1 ст.303 цього Кодексу, повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді, тобто подана з порушенням правил територіальної підсудності.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що вказана скарга не підлягає розгляду в Шевченківському районному суді міста Полтави, так як слідчий підрозділ органу досудового розслідування не знаходиться в межах територіальної юрисдикції цього суду, слідчий суддя приходить до висновку про повернення скарги особі, яка її подала.
Разом із тим, відповідно до положень ч.7 ст.304 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Керуючись ст.ст.9, 38, 303, 304, 306, 372 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою від 31.03.2025 року, - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що відповідно до ч.7 ст.304 КПК України повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 14 липня 2025 року о 10 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1