Справа № 541/1680/25
Номер провадження 2/541/929/2025
іменем України
11 липня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
представника позивачів, адвоката - Акрітова П.К.,
розглянувши у порядку строщеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,
29 квітня 2025 року представник позивачів адвокат Акрітов П.К. звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаним позовом.
Обґрунтовуючи позов послався на те, що вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 182, ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч.ч. 1, 2 ст. 200, ч.ч. 1, 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців. У ході досудового розслідування та під час судового слідства встановлено, що 12.09.2024 в денний період часу (більш точного чacy в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_3 поблизу лісосмуги на околиці с. Великі Сорочинці Миргородського району, познайомився з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Дізнавшись про бажання останнього уникнути загальної мобілізації, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілих шляхом обману.
При цьому, реалізуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки i бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою, ввів в оману ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під приводом надання допомоги у вирішенні питання щодо ухилення останнього від загальної мобілізації, за грошову винагороду.
В подальшому, вперше реалізуючи свій злочинний умисел, 15.09.2024 в обідній час, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у ході спілкування з потерпілою ОСОБА_2 , за попередньою домовленістю про передачу грошових коштів, маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майвом шляхом обману, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки i бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою під приводом надання допомоги у вирішенні питання щодо ухилення від загальної мобілізації потерпілого ОСОБА_1 , отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 15 000 гривень, якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами потерпілих, 21.09.2024 в ранковий час (більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у ході спілкування з потерпілою ОСОБА_2 , за попередньою домовленістю про передачу, отримав від останньої грошові кошти в сумі 45 000 гривень, якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Також, 24.09.2024 в обідній час (більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у ході спілкування з потерпілою ОСОБА_2 , за попередньою домовленістю про передачу, отримав від останньої грошові кошти в сумі 20 000 гривень, якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.
06.10.2024, близько 09 години ранку, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , надіслав ОСОБА_2 реквізити банківської картки № НОМЕР_1 , зареєстрованої в AT «ПУМБ» на ім'я не обізнаної у шахрайських намірах ОСОБА_3 особи - ОСОБА_4 , на яку вказав перерахувати грошові кошти.
У подальшому, 06.10.2024, о 09 год. 41 хв., перебуваючи у приміщенні відділення AT КБ «ПриватБанк» за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Панаса Мирного, 3, потерпіла ОСОБА_2 , будучи введеною в оману, не усвідомлюючи наміру ОСОБА_3 на заволодіння її грошовими коштами шахрайським шляхом, за допомогою банківського терміналу, розміщеного у приміщенні відділення банку, з картки AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 (з рахунком НОМЕР_3 ), відкритої в AT КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_5 , здійснила переказ грошових коштів в сумі 8765 грн на вказаний ОСОБА_3 номер банківської картки AT «ПУМБ» № НОМЕР_1 , в якості оплати за надання допомоги у вирішенні питання щодо ухилення від загальної мобілізації потерпілого ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_3 , заволодівши грошовими коштами ОСОБА_2 в сумі 8765 грн, розпорядився ними на власний розсуд.
07.10.2024, близько 09 години ранку ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , надіслав ОСОБА_2 реквізити банківської картки № НОМЕР_1 , зареєстрованої в AT «ПУМБ» на ім'я не обізнаної у шахрайських намірах ОСОБА_3 особи - ОСОБА_4 , на яку вказав перерахувати грошові кошти. Цього ж дня, о 15 год. 37 хв., перебуваючи в приміщенні відділення AT КБ «ПриватБанк» за адресою Полтавська oбл., м. Миргород, вул. Панаса Мирного, 3, потерпіла ОСОБА_2 , будучи введеною в оману, за допомогою банківського терміналу, розміщеного у приміщенні відділення банку, з картки AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 (з рахунком НОМЕР_5 ), відкритої в AT КБ «ПриватБанк› на ім'я ОСОБА_2 , здійснила переказ грошових коштів в сумі 9 300 грн на вказаний ОСОБА_3 номер банківської картки AT «ПУМБ» № НОМЕР_1 , в якості оплати за надання допомоги у вирішенні питання щодо ухилення від загальної мобілізації потерпілого ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_3 , заволодівши грошовими коштами ОСОБА_2 в сумі 9 300 грн, розпорядився ними нa власний розсуд.
Також, 07.10.2024, в обідній час (більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , за попередньою домовленістю із потерпілою ОСОБА_2 про передачу грошових коштів через особу, необізнану у злочинних намірах ОСОБА_3 на заволодіння грошовими коштами потерпілої, через свідка ОСОБА_6 - водія служби таксі «Два Слони» в м. Миргород Полтавської області, отримав від ОСОБА_2 гpoшовi кошти в сумi 100 000 грн, якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 11.10.2024, в обідній час (більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , за попередньою домовленістю з потерпілою ОСОБА_2 про передачу грошових коштів через особу, необізнану у злочинних намірах ОСОБА_3 на заволодіння грошовими коштами потерпілої, через свідка ОСОБА_6 - водія служби таксі «Два Слони» в м. Миргород Полтавської області, отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4 960 гривень, якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Також, 15.10.2024 в денний час (більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , за попередньою домовленістю із потерпілою ОСОБА_2 про передачу грошових коштів через особу, необізнану у злочинних намірах ОСОБА_3 на заволодіння коштами потерпілої, через свідка ОСОБА_7 - водія служби таксі «Таксі Курортне» в м. Миргород Полтавської області, отримав від ОСОБА_2 . гpoшoвi кошти в сумі 30 000 гривень, якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 15.10.2024, близько 17 години, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , надіслав ОСОБА_2 реквізити банківської картки № НОМЕР_6 , зареєстрованої в AT «Акцент Банк» на ім'я ОСОБА_3 , на яку вказав перерахувати грошові кошти.
У подальшому, 15.10.2024, о 17 год. 03 хв., перебуваючи у приміщенні відділення AT КБ «ПриватБанк›, за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Панаса Мирного, 3, потерпіла ОСОБА_2 , будучи введеною в оману, за допомогою банківського терміналу, розміщеного у приміщенні відділення банку, здійснила переказ грошових коштів в сумі 15 000 гривень на вказаний ОСОБА_3 номер банківської картки AT «Акцент Банк» № НОМЕР_6 в якості оплати за надання допомоги у вирішенні питання щодо ухилення від загальної мобілізації потерпілого ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_3 , заволодівши грошовими коштами ОСОБА_2 в сумі 15 000 грн, розпорядився ними на власний розсуд.
Також, 20.10.2024 в денний час (більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , за попередньою домовленістю із потерпілою ОСОБА_2 про передачу грошових коштів через особу, необізнану у злочинних намірах ОСОБА_3 на заволодіння грошовими коштами потерпілої, через свідка ОСОБА_7 - водія служби таксі «Таксі Курортне» в м. Миргород Полтавської області, отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 17 000 гривень, якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 завдав матеріальних збитків потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на загальну суму 265 025 грн, та розпорядився вказаними коштами на власний розсуд.
Під час розгляду кримінального провадження у судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, зокрема завдану матеріальну шкоду у розмірі 265 025 грн 00 коп. потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Таким чином, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що завдана їм шкода у розмірі 265 025 грн 00 коп. повністю встановлена вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 березня 2025 року, а тому просять стягнути з відповідача на їх користь порівну кожному грошові кошти у сумі 132 512 грн 00 коп.
Окрім того, з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивачів, ступеня вини особи, яка ухилилася від добровільного відшкодування шкоди, тривалості порушення прав позивачів, виходячи з вимог розумності та справедливості, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається позивачами в сумі по 100 000 грн кожному порівну.
Добровільно відшкодувати шкоду відповідач не бажає, у зв'язку з чим вони змушені звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 30.04.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивачі в судове засідання не з'явилися. Представник, адвокат Акрітов П.К. просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Суду пояснив, що відповідачем внаслідок здійснення кримінальних правопорушень було завдано позивачам матеріальних збитків на загальну суму 265 025,00 грн. Крім того позивачам завдано моральної шкоди, яка полягає у сильних душевних хвилюваннях та стражданнях, оскільки вони на тривалий час втратили сон та апетит, не можуть вийти з боргів, тому вважав, що позивачам завдано моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн та матеріальної шкоди 265 025,00 грн, яку просив стягнути з відповідача на користь позивачів порівну. Просив суд розглянути справу у відсутності відповідача з ухваленням заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Оскільки позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, з урахуванням викладеного вище, це дає підстави суду відповідно до ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши представника позивачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11.03.2025 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 182, ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч.ч. 1, 2 ст. 200, ч.ч. 1, 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців (а.с. 16-28).
Вироком встановлено, що своїми умисними діями ОСОБА_3 завдав матеріальних збитків потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на загальну суму 265 025 грн.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з вищевказаного вироку, потерпілі від кримінального правопорушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з цивільним позовом в межах кримінального провадження не зверталися.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз. 1 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз'яснено, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Враховуючи вищевикладене, сума матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів становить 132 512,00 грн кожному.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року №4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 №5 та від 27 лютого 2009 року №1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).
Разом з цим, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, №94, п. 96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
Як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Судом встановлено, що особи, які заявляють вимоги про відшкодування моральної шкоди, вчинили дії, що мають ознаки протиправної поведінки, зокрема намагалися незаконним способом уникнути виконання обов'язку щодо мобілізації або проходження військової служби, передбаченого статтею 65 Конституції України, яка встановлює обов'язок кожного громадянина захищати незалежність і територіальну цілісність України.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням викладеного, відповідно до принципів справедливості, розумності та добросовісності, передбачених статтею 3 ЦК України, та з урахуванням протиправності дій самих потерпілих, суд вважає таку поведінку обставиною, що свідчить про наявність співвини потерпілих у створенні ситуації, яка призвела до завдання їм моральної шкоди, а тому визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди позивачам відповідачем по 50 000,00 грн кожному.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушення, підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 23, 1167 1177 ЦК України, ст.ст. 5,10, 12, 13, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_8 ), матеріальну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 132 512 (сто тридцять дві тисячі п'ятсот дванадцять) гривень 00 коп. та 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_9 ), матеріальну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 132 512 (сто тридцять дві тисячі п'ятсот дванадцять) гривень 00 коп. та 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 ), судовий збір на користь держави в розмірі 1211 грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 14 липня 2025 року.
Суддя О. А. Городівський